Рішення

від 19.01.2021 по справі 908/2772/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/102/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 Справа № 908/2772/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2772/20

за позовом: Приватного підприємства «Інкла-Київ» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 19, кв. 29)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача : Саєнток О.Ю. - Ордер серія АР № 1027075 від 27.10.2020

від відповідача: Татаренко А.М.- довіреність № 2801 від 02.09.2019

СУТЬ СПОРУ:

28.10.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. б/н від 28.10.2020) Приватного підприємства «Інкла-Київ» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 534994,96 грн., з яких: 221197,54 грн. - сума основного боргу, 154472,31 грн. - 3% річних від простроченої суми, 159325,11 грн. - інфляційне збільшення боргу за весь час прострочення.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.10.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2772/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 у справі № 908/2772/20 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 03.11.2020 від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2772/20 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/102/20, підготовче засідання призначено на 01.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 відкладено підготовче засідання на 22.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 19.01.2021.

У судове засідання 19.01.2021 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 19.01.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання продукції № 891(1)16УК/53-121-01-16-04525 від 12.12.2016 (підписаний 28.12.2016) щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі специфікацій №№ 1, 2 та перелічених видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 221197,54 грн. Також позивач нарахував 159325,11 грн. втрат від інфляції та 154472,31 грн. 3% річних. Позов обґрунтований ч. 1 ст. 175, ст. 193, ч. 1 ст. 265 ГК України, ст.ст. 530, 612, 691, 692 ЦК України.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 24.11.2020, не заперечив факт укладення договору постачання продукції № 891(1)16УК/53-121-01-16-04525. Зазначив, що поставка продукції за специфікацією № 1 відбулася з порушенням встановлених строків, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/10455/18. Розрахунок за вказану поставлену продукцію було заплановано провести у лютому 2018. Проте, у зв`язку з порушенням позивачем своїх зобов`язань, у запланований період підстав для розрахунку не виникло, що потягло за собою перерозподіл видатків та зміну порядку проведення платежів. Враховуючи, що внаслідок дій позивача відповідач не зміг виконати своїх обов`язків по сплаті продукції у строк, передбачений умовами договору, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати процентів за користування грошима та компенсації втрат від інфляції.

10.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач не погодився з твердженнями відповідача, оскільки оплата мала бути здійснена протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Позивач поніс юридичну відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Посилання відповідача на рішення суду у справі № 910/10455/18 вважає безпідставним, оскільки це рішення було визнане нечинним ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/10455/18. Наявність заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Інкла-Київ" (постачальник за договором, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець, відповідач) укладений договір постачання продукції № 891(1)16УК/53-121-01-16-04525 від 28.12.2016 (м. Енергодар, дата вказана 12.12.2016 , який підписаний сторонами 27.12.2016.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію згідно з специфікацією (невід`ємна частина до договору).

Умовами п. 1.3 договору сторони визначили, що строк поставки: на протязі 13 місяців з дати перерахування на рахунок постачальника авансу в розмірі 30% від загальної вартості договору.

Згідно з п. 3.1 загальна вартість договору складає 67788253,92 грн.

У пункті 4.2 договору визначено, що датою поставки товару (партії товару) є дата відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 3.2 договору оплата за товар здійснюється наступним чином: - авансовий платіж у розмірі 30% від вартості продукції за специфікацією цього договору, що складає 20336476,18 грн. з ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту надання постачальником відповідної банківської гарантії щодо повернення авансового платежу; - платіж - 70% від вартості продукції за специфікацією цього договору, що складає 47451777,74 грн. з ПДВ - здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника за відповідну партію протягом 30 календарних днів з моменту постачання продукції.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором в частині повернення авансового платежу, постачальник надає покупцю на протязі 10 календарних днів з моменту підписання договору відповідну банківську гарантію щодо повернення авансового платежу (надалі - гарантійний документ), що видана банком, який входить до груп 1 та 2 за класифікацією Національного банку України на суму відповідного авансового платежу 20336476,18 грн. з ПДВ. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов`язання банку перед покупцем сплатити кошти за постачальника, в разі невиконання останнім своїх зобов`язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов договору. Строк дії гарантійного документу до 31.12.2017. Гарантійний документ буде повернено постачальнику протягом 5 календарних днів після виконання зобов`язань за даним договором (п. 3.3).

Згідно з п. 11.1 договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Сторонами 27.12.2016 до вказаного договору була підписана специфікація на суму 67788253,92 грн.

Згідно з додатковою угодою № 1/53-121-01-16-04525 від 19.12.2017 до договору № 891(1)16УК/53-121-01-16-04525 від 27.12.2016 сторони дійшли внести зміни до договору, встановивши, що строк поставки товару: згідно з специфікаціями № 1 та № 2 до договору № 890(1)16УК/53-121-01-16-04525 від 28.12.2016. Специфікацію до договору виклали в іншій редакції: специфікація № 1 на загальну суму 31273734,24 грн., специфікація № 2 на загальну суму 36514519,68 грн.

Також сторони змінили пункт 3.5 договору, встановивши, що строк погашення авансового платежу постачальника в сумі 20336476,18 грн. з ПДВ - до 31.12.2017.

Відповідно до п. 3.7 (в редакції додаткової угоди № 1/53-121-01-16-04525 від 19.12.2017): постачальник зобов`язується виконати поставку товару за специфікацією № 1 на суму 31273734,24 грн. з ПДВ до 31.12.2017. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Постачальник зобов`язується виконати поставку товару за специфікацією № 2 на суму 36514519,68 грн. у строк з 02.01.2018 до 30.06.2018. Покупець зобов`язується сплатити постачальнику за поставлений товар в 2018 році 36514519,68 грн. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 67788253,92 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, копії яких містяться у справі:

- № 1 від 26.01.2018 на суму 30933573,72 грн. (поставка по специфікації № 1);

- № 10 від 15.03.2018 на суму 340160,52 грн. (поставка по специфікації № 1);

- № 16 від 12.06.2018 на суму 36514519,68 грн. (поставка по специфікації № 2).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була здійснена часткова оплата за отриманий товар, підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: 5000000,00 грн. 09.02.2017, 8000000,00 грн. 13.02.2017, 7336476,18 грн. 15.02.2017, 4000000,00 грн. 15.02.2018, 4000000,00 грн. 21.02.2018, 340160,52 грн. 01.06.2018, 915746,62 грн. 01.06.2018, 200000,00 грн. 09.08.2019, 300000,00 грн. 16.08.2019, 1015245,89 грн. 21.08.2019, 387302,57 грн. 30.08.2019, 5000000,00 грн. 11.07.2018, 3000000,00 грн. 27.07.2018, 10000000,00 грн. 31.07.2018, 1492000,00 грн. 07.08.2018, 9369648,85 грн. 13.08.2018, 938777,26 грн. 31.08.2018, 1000000,00 грн. 25.09.2018, 3000000,00 грн. 02.10.2018, 118962,98 грн. 18.10.2018, 2373933,05 грн. 18.10.2018.

Як зазначив позивач у позовній заяві, та не заперечив відповідач, відповідач здійснив передплату за специфікацією № 1 у сумі 20336476,18 грн. за мінусом повернення коштів 30.01.2018 на суму 221197,54 грн. = 20115278,64 грн. Відтак, загальна сума оплати за поставлений товар склала 67567056,38 грн.

Між сторонами у справі підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: 12.12.2018 - 25.03.2020 за договором, відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивача склала 221197,54 грн.

Як вказав відповідач, постачання товару по договору відбулося з порушенням встановлених строків, у зв`язку з чим Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" у 2018 році звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Інкла-Київ" про стягнення пені і штрафу за порушення строку постачання продукції, пені за порушення строку погашення авансу.

Приватне підприємство "Інкла-Київ" звернулося до Господарського суду м. Києва із зустрічним позовом у справі № 910/10455/18 до Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3237539,65 грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням імпортної складової ціни товару.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2018 у справі № 910/10455/18 первісний позов задоволений повністю, вирішено стягнути з Приватного підприємства "Інкла-Київ" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 829444,80 грн. пені за порушення строку постачання продукції, 23811,24 грн. штрафу за порушення строку постачання продукції, 439602,18 грн. пені за порушення строку погашення авансу, 19861,98 грн. судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

У грудні 2018 Приватне підприємство "Інкла-Київ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про зобов`язання виконати умови п. 3.6 договору постачання продукції від 12.12.2016 (28.12.16) № 891(1)16УК/53-121-01-16-04525 щодо укладення додаткової угоди № 2 на умовах, встановлених ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України, шляхом перерахунку імпортної складової ціни товару по офіційному курсу НБУ станом на дати поставки продукції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2019 у справі № 908/2769/18 позов задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/10455/18 затверджена мирова угода від 18.06.2019, укладена між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та Приватним підприємством "Інкла-Київ", відповідно до пункту 2 якої сторони домовились про припинення взаємних зобов`язань по договору постачання продукції № 891(1)16УК, а саме: ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» відмовляється від вимоги до ПП «Інкла-Київ» про виконання зобов`язання по сплаті штрафних санкцій, встановлених п. 7.2 та п. 7.10 договору постачання № 891(1)16УК на загальну суму 1292858,22 грн.; ПП «Інкла-Київ» відмовляється від вимоги до ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» про виконання зобов`язань, що випливають з п. 3.6 договору постачання № 891(1)16УК про укладення додаткової угоди про зміну вартості продукції з урахуванням зміни офіційного курсу гривні до євро/долару США на загальну суму 9373730,57 грн.

Вказаною ухвалою визнано нечинним рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2018 у справі № 910/10455/18, закрито провадження у справі № 910/10455/18.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2019 затверджено мирову угоду у справі № 908/2769/18 від 15.08.2019, укладену між Приватним підприємством "Інкла-Київ" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", визнано рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2019 у справі № 908/2769/18 нечинним, провадження у справі № 908/2769/18 закрито.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати поставленого товару у повному обсязі позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором постачання продукції № 891(1)16УК/53-121-01-16-04525 склала суму 221197,54 грн., що підтверджено матеріалами справи не спростовано відповідачем.

Доказів сплати заборгованості суду не подано.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 221197,54 основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 159325,11 грн. інфляційного збільшення боргу, нарахованого за загальний період із червня 2018 по вересень 2020, та 154472,31 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 30.04.2018 по 28.10.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Згідно з умовами п. 3.7 договору (в редакції додаткової угоди № 1/53-121-01-16-04525 від 19.12.2017) кінцевий строк оплати товару за видатковою накладною № 1 від 26.01.2018 - 12.03.2018, кінцевий строк оплати товару за видатковою накладною № 10 від 15.03.2018 - 30.04.2018 (з урахуванням того, що 29.04.2018 є вихідним днем (неділя), кінцевий строк оплати товару за видатковою накладною № 16 від 12.06.2018 - 27.07.2018.

Стосовно кінцевого строку оплати товару за видатковою накладною від 12.06.2018 № 16 - 27.07.2018 суд зазначає, що вказана дата 27.07.2018 визначена також і самим позивачем у позовній заяві. Разом з тим, 3% річних позивач нараховує на суму боргу 28514519,68 грн. з 27.07.2018 по 31.07.2018 (5 днів прострочення), що є неправильним, оскільки 27.07.2018 було останнім днем для проведення відповідачем розрахунків, відтак прострочення оплати настало 28.08.2018.

Також позивач нараховує 3% річних на суму боргу 3158455,60 грн. за період із 30.04.2018 по 01.06.2018, що є неправильним, оскільки у дану суму боргу позивач включив також і поставку за видатковою накладною № 10 від 15.03.2018, строк оплати за якою настав 30.04.2018, тобто прострочення оплати настало 01.05.2018.

Відтак, 3% річних слід нараховувати на суму боргу 2818295,08 грн. (заборгованість за видатковою накладною № 1 від 26.01.2018) за період із 30.04.2018 по 01.06.2018 (у межах визначеного позивачем періоду), 3% річних слід нараховувати на суму боргу 340160,52 грн. (заборгованість за видатковою накладною № 10 від 15.03.2018) за період із 01.05.2018 по 31.05.2018, оскільки сума боргу 340160,52 грн. була оплачена відповідачем 01.06.2018.

За перерахунком суду, здійсненим за допомогою інформаційної системи Законодавство , загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду становить 152072,75 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 2399,56 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Стосовно нарахованої суми 159325,11 грн. втрат від інфляції суд зазначає таке.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нараховує втрати від інфляції у розмірі 142691,10 грн. на суму боргу 1902548,00 грн. за період із червня 2018 по липень 2019, зазначаючи сукупний індекс інфляції - 107,50, що є неправильним, оскільки сукупний індекс інфляції за даний період становив 108,36. Також позивачем визначений неправильний сукупний індекс інфляції за період з листопада 2018 по вересень 2020 (на суму боргу 221197,00 грн.) - 107,52, який становив у даний період 108,17.

За перерахунком суду, здійсненим за допомогою інформаційної системи Законодавство , загальна сума втрат від інфляції у межах заявленого позивачем періоду становить 177177,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача на користь позивача стягується 159325,11 інфляційних втрат.

Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.

Стосовно заперечень відповідача щодо того, що він не міг виконати зобов`язання з оплати у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару позивачем суд зазначає, що умовами договору (пункт 3.7) визначено, що оплата здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а датою поставки є дата відповідної видаткової накладної (п. 4.2). Відтак, заперечення відповідача спростовуються судом. Крім того, рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/10455/18, на яке посилається відповідач, визнане ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 нечинним.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964)

на користь Приватного підприємства «Інкла-Київ» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 19, кв. 29, код ЄДРПОУ 30384525) 221197 (двісті двадцять одна тисяча сто дев`яносто сім) грн. 54 коп. основного боргу, 152072 (сто п`ятдесят дві тисячі сімдесят дві) грн. 75 коп. - 3% річних, 159325 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста двадцять п`ять) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 7988 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 93 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 22 січня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко