Рішення

від 19.01.2021 по справі 922/3117/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3117/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Трипільська, 46) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" (61124, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 156) про про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Спиридонова К.С., за ордером КВ № 416288 від 08.12.2020;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки у розмірі 1193791,72 грн., пеню в розмірі 160687,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 23968,08 грн., 3% річних в розмірі 29672,95 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором № 80 купівлі-продажу від 19.05.2014 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3117/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 20.10.2020 о 15:40 год.

15.10.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла зава за вх. № 24031, в якій останній просить провести підготовче засідання без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами або відкласти.

Заяву долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2020 клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, викладене в заяві (вх. № 24031 від 15.10.2020), задоволено. Відкладено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2020 виправлено описку в ухвалі господарського суду Харківської області від 20.10.2020 по справі № 922/3117/20 та вказано вірні дату та час проведення підготовчого засідання -"24 листопада 2020р. о 11:30 год.".

12.11.2020 (під час перебування судді Суслової В.В. у відпустці) від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 4527).

Розпорядженням керівника апарату суду №778/2020 від 12.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №922/3117/20 у зв`язку з відпусткою судді Суслової В.В.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 заяву (вх.№4527 від 12.11.2020) по справі №922/3117/20 передано для розгляду судді Ольшанченку В.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2020 постановлено відхилити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №922/3117/20.

20.11.2020 від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява за вх. № 27142, в якій представник позивача просить відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/3117/20 на тридцять днів. Заяву представника позивача про відкладення підготовчого засідання (вх. № 27142 від 20.11.2020) задоволено. Відкладено підготовче засідання на "10" грудня 2020 р. о 12:20 год.

Проте, у зв`язку з терміновою відпусткою судді (з 10.12.2020 по 16.12.2020), підготовче засідання 10.12.2020 о 12:20 год. не відбулось.

Зважаючи на вказане, в перший робочий день судді (17.12.2020), ухвалою суду від 17.12.2020 в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про проведення наступного підготовчого засідання 24.12.2020 о 10:20 год.

18.12.2020 від представника позивача електронною поштою до канцелярії суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні суду за вх. № 5234.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Компанія Май Україна" (вх. № 5234 від 18.12.2020) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

24.12.2020 від представника позивача поштою до канцелярії суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні суду за вх. № 30166.

Зважаючи на те, що клопотання (вх. № 30166 від 24.12.2020) є аналогічним за змістом із клопотанням (вх. № 5234 від 18.12.2020), яке надійшло електронною поштою та було розглянуто судом, про що постановлено ухвалу суду від 18.12.2020, суд не розглядає клопотання за вх. № 30166, проте долучає його до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "28" грудня 2020 р. о 15:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2021 відкладено розгляд справи по суті на 19.01.2021 о 14:40 год.

04.01.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні призначеному на 19.01.2021 о 14 год. 40 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №4/2021 від 04.01.2021, у зв`язку з перебуванням судді Суслової В.В. у відпустці було призначено повторний автоматизований розподіл клопотання по справі №922/3117/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 для розгляду клопотання визначено суддю Прохорова С.А..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.01.2021 постановлено провести судове засідання у справі № 922/3117/20, призначене на 19.01.2021 об 14 год. 40 хв. за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні 19.01.2021 присутній представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-СІГАЛ" зареєстровано за адресою: 61124, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 156.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.09.2020 та інші ухвали суду були направлені на вищевказану адресу відповідача, проте повернуті на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою" та "За закінченням строку зберігання".

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

При цьому, суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

19.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Май Україна (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТРОНГ-СІГАЛ (відповідачем, покупцем) був укладений договір №80 купівлі-продажу (надалі - Договір).

Відповідно до укладеного Договору, ТОВ Компанія Май Україна (Позивач) продає, а ТОВ Стронг-Сігал (Відповідач) купує продукти харчування в асортименті, іменовані надалі - Товар , в кількості та за цінами відповідно до Додатків або видаткових (товарних) накладних до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до умов, що зазначені у п.2.2. Договору оплата Товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 21 календарного дня з дати приймання Товару Покупцем.

Пунктом 8.1. Договору зазначено, що Договір вступає в дію з дати його підписання повноважними особами сторін та діє до 31 грудня 2015 року, а пунктом 8.2. Договору зазначено, що якщо протягом десяти календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про закінчення дії договору, то Договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Взаємовідносини між Сторонами не припинялися до листопада 2019 року. Позивач надалі поставляв Товар за видатковими накладними з посиланням на Договір №80 купівлі - продажу від 19.05.2014, а Відповідач оплачував Товар з посиланням на вищевказаний Договір. Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди від 01.08.2018 та 01.05.2019 до Договору № 80 купівлі-продажу від 19.05.2014.

Відповідно до п.8.2. Договору, жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про закінчення дії договору, що свідчить про пролонгацію Договору № 80 купівлі-продажу від 19.05.2014.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані Акти взаєморозрахунків станом за період грудень 2018 року та на січень 2019 року (а.с. 43-44). Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків початкове сальдо на січень 2019 року складало суму 2 378 250,59 грн.

З початку 2019 року позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 10 577 726,68 грн., що підтверджується довіреностями на отримання товару та видатковими накладними (а.с. 49-121), а саме: № 212 від 14.01.2019 на суму 734355,79 грн., № 413 від 22.01.2019 на суму 368202,53 грн., № 567 від 28.01.2019 на суму 8799,84 грн., № 569 від 28.01.2019 на суму 279041,04 грн., № 577 від 28.01.2019 на суму 37132,70 грн., № 760 від 04.02.2019 на суму 3967,92 грн., № 761 від 04.02.2019 на суму 517665,98 грн., № 946 від 11.02.2019 на суму 427473,79 грн., № 1129 від 18.02.2019 на суму 689601,53 грн., № 1294 від 25.02.2019 на суму 282982,75 грн., № 1295 від 25.02.2019 на суму 26588,82 грн., № 1506 від 04.03.2019 на суму 285586,27 грн., № 1662 від 11.03.2019 на суму 521262,96 грн., № 1861 від 18.03.2019 на суму 295519,97 грн., № 2051 від 25.03.2019 на суму 620972 грн., № 2591 від 15.04.2019 на суму 616356,84 грн., № 2786 від 22.04.2019 на суму 624715,82 грн., № 3007 від 29.04.2019 від 29.04.2019 на суму 14184,90 грн., № 3010 від 29.04.2019 на суму 640747,68 грн., № 3120 від 06.05.2019 на суму 461259,94 грн., № 3279 від 13.05.2019 на суму 4231,87 грн., № 3281 від 13.05.2019 на суму 446125,24 грн., № 3559 від 20.05.2019 на суму 307363,82 грн., № 3762 від 27.05.2019 від 574132,27 грн., № 3981 від 03.06.2019 на суму 7068,85 грн., № 3991 від 03.06.2019 на суму 330566,83 грн., № 4358 від 18.06.2019 на суму 277069,37 грн., № 4858 від 09.07.2019 на суму 340093,27 грн., № 5019 від 15.07.2019 на суму 346839,02 грн., № 5197 від 22.07.2019 на суму 487817,03 грн..

Також, 02.11.2015 між сторонами було укладено договір № 80-м на надання послуг, за яким позивач оплачував послуги за просування своєї продукції на підставі актів надання послуг та актів про залік взаємних вимог.

У 2019 році між сторонами відбувся взаємозалік за Договором № 80 купівлі продажу від 19.05.2014 та Договором № 80-м від 02.11.2015 на загальну суму 1028 016,84 грн., що підтверджується: Актом надання послуг № С45645 від 28 січня 2019р. на суму 167 378,02 грн., Актом про залік взаємних вимог від 28 січня 2019 р. на суму 167 378,02 грн., Актом надання послуг № С47812 від 18 лютого 2019р. на суму 182 724,76 грн., Актом про залік взаємних вимог від 18 лютого 2019 р. на суму 182 724,76 грн., Актом надання послуг № С51147 від 21 березня 2019р. на суму 171 805,00 грн., Актом про залік взаємних вимог від 21 березня 2019 р. на суму 171 805,00 грн., Актом надання послуг № С54000 від 22 квітня 2019р. на суму 209 232,88 грн., Актом про залік взаємних вимог від 28 квітня 2019р. на суму 209 232,88 грн., Актом надання послуг № С56664 від 20 травня 2019р. на суму 86 631,95 грн., Актом про залік взаємних вимог від 20 травня 2019р. на суму 86 631,95 грн., Актом надання послуг № С57795 від 31 травня 2019р. на суму 210 244,23 грн., Актом про залік взаємних вимог від 31 травня 2019р. на суму 210 244,23 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2019 року відповідачем за Договором № 80 купівлі-продажу від 19.05.2014 було сплачено за отриманий товар 10 158 990,59 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 48), а також повернуто товару на загальну суму 575 178,12 грн. (повернення від покупця а.с. 122-186).

Враховуючи вищенаведене, позивач стверджує, що відповідач за поставлений товар за Договором № 80 купівлі-продажу від 19.05.2014 розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1 193 791,42 грн. (2 378 250,59 грн. (початкове сальдо на початок 2019 року) + 10 577 726,68 грн. (поставка товару) -11 187 007,43 грн. (оплата та взаємозалік) -575 178, 12 грн. (повернення товару за 2019 рік) = 1 193 791,42 грн. (неоплачений товар)).

Позивач вказує, що у березні 2020 року він звернувся до відповідача з претензією щодо сплати суми заборгованості у розмірі 1 193 791,72 грн., проте відповіді не отримав.

Отже, враховуючи те, що відповідачем заборгованість за отриманий товар погашена не була, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 1193791,72 грн., пеню в розмірі 160687,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 23968,08 грн., 3% річних в розмірі 29672,95 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 80 купівлі-продажу від 19.05.2014 позивачем був поставлений відповідачу товар, за який відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого за ним рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1 193 791,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 1 193 791,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором № 80 купівлі-продажу від 19.05.2014.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 1 193 791,72 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 160 687,81 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору, передбачено, що у випадку прострочення строку оплати за отриманий товар Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Зважаючи на прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 160 687,81 грн. за період з 04.10.2019 по 04.04.2020, з урахуванням того, що остання операція по рахункам відбулася 12.09.2019 (повернення товару) та з урахуванням п. 2.2. Договору (відстрочення платежу на 21 календарний день).

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 160 687,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 29 672,95 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 23968,08 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 29672,95 грн. за період з 04.10.2019 по 01.08.2020 та інфляційні втрати у розмірі 23968,08 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 29672,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23968,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 21121,80 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" (61124, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 156, код ЄДРПОУ 34632392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Трипільська, 46, код ЄДРПОУ 35442324) заборгованість за договором поставки у розмірі 1193791,72 грн., пеню в розмірі 160687,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 23968,08 грн., 3% річних в розмірі 29672,95 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 21121,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Май Україна" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Трипільська, 46, код ЄДРПОУ 35442324).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стронг-Сігал" (61124, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 156, код ЄДРПОУ 34632392).

Повне рішення складено "22" січня 2021 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3117/20