Рішення

від 11.01.2021 по справі 611/1213/19

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №611/1213/19

Провадження №2/611/56/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В., Сторчай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земель,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земель.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що в ході вивчення стану законності надання користування земель сільськогосподарського призначення на території Барвінківського району Харківської області виявлені факти порушення інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , що полягають у прийнятті незаконних наказів про передачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, оскільки прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а саме - ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , у зв`язку з чим земельні ділянки з кад.№ 6320485000:01:000:0128 та кад.№6320485000:02:000:0275, надані ОСОБА_1 в оренду незаконно.

У зв`язку з чим, заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області просив:

-визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4832-СГ та №4839-СГ від 03 червня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ;

-визнати недійсними, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договори оренди землі від 22 червня 2016 року щодо земельної ділянки з кад.№6320485000:01:000:0128, площею 11,6319 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276750, та щодо земельної ділянки з кад.№ 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276658 ,скасувавши їх державну реєстрацію;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кад.№ 6320485000:01:000:0128, площею 11,6319, га, та кад.№ 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2019 року провадження у справі відкрито, з дня постановлення ухвали почато підготовче провадження.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Відділ з питань економічного розвитку, містобудування та архітектури, адміністративних послуг та цивільного захисту Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, по даній справі належною третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області. Крім того, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земель.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області 16 червня 2020 року зупинено провадження по справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області 17 листопада 2020 року провадження у цивільній справі поновлено.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, завив клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, надав відзив на позовну заяву в якому виклав свої заперечення на позовну заяву. Вказав, що накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4832-СГ та №4839-СГ від 03 червня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду прийняті відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство , у межах наданої компетенції та у спосіб, встановлений законом, тому підстав для визнання їх незаконними та скасування немає. Крім того, Головним управлінням, у межах наданої йому компетенції, відповідно до вимог чинного законодавства, за згодою сторін та відповідно до наказів №4832-СГ №4839-СГ від 03 червня 2016 року укладено договори оренди земельної ділянки, площею 11,6319 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення з кад. № 6320485000:01:000:0128 та земельної ділянки, площею 16,5846 га, для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення з кад. № 6320485000:02:000:0275, що розташовані за межами населених пунктів Новомиколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Зважаючи на дотримання вимог цивільного, земельного законодавства, Закону України Про оренду землі , передбачені законодавством підстави для визнання недійсним договорів оренди землі від 22 червня 2016 року, укладеного із ОСОБА_1 в даному випадку відсутні. Також, представник відповідача заявив клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, оскільки первісними вимогами, від яких решта є похідними, є визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 червня 2016 року, а позивач звернувся до суду з позовом 13 грудня 2019 року, а доказів неможливості пред`явлення прокурором позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску строку позовної давності прокуратурою не надано, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача надав відповідь на відзив представника Головного управління Держгеокадастру у Харківський області, вказав, що із системного аналізу ст.ст1,7,8,12 Закону України Про фермерське господарство та ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України слідує, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №314/3881/15-ц, а також Верховний Суд України у постановах від 18 травня 2016 року у справі №6-248цс16 та від 04 листопада 2014 року у справі №3-157гс14. А, отже, ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру безпідставно використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України Про фермерське господарство .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, в судове засідання не з`явилася також, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 1 та ч. 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор посилався на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області порушено порядок надання у користування земельної ділянки державної форми власності та порушення у сфері контролю за використанням земельної ділянки державної власності, однак вказані порушення Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не визнає, тому не може бути позивачем у цій справі, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру , є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Судом встановлено, що 25 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), площею 11,6319 га, з кад. №6320485000:01:000:0128, для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована за межами населених пунктів на території Новомиколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передачу зазначеної земельної ділянки в оренду строком на 14 років, встановивши розмір орендної плати на рівні вісім відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.19).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 червня 2016 року №4832-СГ затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, площею 11,6319 га, з кад. №6320485000:01:000:0128 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Новомиколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області, строком на 14 років (а.с.22).

22 червня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320485000:01:000:0128, площею 11,6319 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276750 (а.с.26-29).

Також, 25 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), з кадастровим номером 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га, для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована за межами населених пунктів на території Новомиколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передачу зазначеної земельної ділянки в оренду строком на 14 років, встановивши розмір орендної плати на рівні вісім відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.23).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 червня 2016 року №4839-СГ затверджено технічну документацію та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, кад. № 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Новомиколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області, строком на 14 років (а.с.25).

22 червня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди, земельної ділянки з кадастровим номером 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276658 (а.с.33-36).

Як вказує представник позивача, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4832-СГ та №4839-СГ від 03 червня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду прийняті з порушенням вимог земельного законодавства (ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство в редакціях на час виникнення правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Як передбачено ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частиною 2 ст.134 ЗК України встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень Закону України Про фермерське господарство громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа.

Системний аналіз Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство в аспекті даного спору свідчить про наступне: 1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; 2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини першої статті 134 ЗК України.

Саме для забезпечення реальної можливості для ведення фермерського господарства, як об`єднання членів сім`ї та родичів для спільного здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності положеннями ст.ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу передбачено право громадян на отримання не на конкурентних засадах у власність або в оренду земельної ділянки державної власності, але не в будь-якій кількості та не в будь-яких розмірах.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам та членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України від 20.06.2018 №154/793/15-ц та 23.05.2018 №389/29/17-ц, від 23.12.2016 №635/6568/15-ц, від 11.05.2016. у справі № 6-2903цс15 та від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16.

Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №1006084707 від 12 грудня 2019 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з 26 травня 1999 року має статус фізичної особи підприємця (а.с.55).

Матеріалами справи підтверджено, що у користуванні ОСОБА_1 відповідно до договорів оренди, перебували земельні ділянки, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Барвінківського району Харківської області, кад.№6320485000:02:000:0274, кад. № 6320485000:04:000:0408, кад.№ 6320485000:04:000:0409, кад.№6320485000:03:000:0279 (а.с.50-53).

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства (а.с.19,23).

Як передбачено Законом України Про фермерські господарства , у клопотанні має бути зазначено не лише бажаний розмір і місце розташування земельних ділянок, але й обґрунтування їх з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельних ділянок обґрунтовані тим, що він вирішив зайнятися вирощуванням і реалізацією овочів. Однак, приймаючи оспорюванні накази про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, а також укладаючи договори оренди з відповідачем, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не звернуло увагу, що подані заяви взагалі не містять жодного обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Крім того, при зверненні з заявами про надання в оренду спірних земель ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Положеннями ч.3 ст.12, ст. ст. 76-81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв`язку з викладеним, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ст. 2 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Як передбачено ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ст. 210 ЗК України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Як передбачено ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Також, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно зі ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, в порушення вимог ст.ст. 122, 123, 124, 134, 150, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 14 Закону України Про фермерське господарство прийнято накази №4832-СГ та №4839-СГ від 03 червня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду , що є підставою для визнання їх незаконними та їх скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірний, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що визначено ст. 204 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України має відповідати цьому акту.

Крім того, ст. 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Також, ст. 16 вищезазначеного Закону встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

При цьому, порушення вимог ч.2 ст. 6 Закону України Про оренду землі , відповідно до ст. 15 цього закону є підставою для визнання недійсним такого договору.

Таким чином, укладання договору оренди державних земель є похідним від правового акту, на підставі якого він укладається.

Частиною 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У зв`язку з визнанням незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4832-СГ та №4839-СГ від 03 червня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду , суд визнає недійсними договори оренди від 22 червня 2016 року щодо земельної ділянки з кад. № 6320485000:01:000:0128, площею 11,6319 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276750, а також земельної ділянки з кад. № 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276658, скасувавши їх державну реєстрацію.

Щодо клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про застосування строку позовної давності до позовних вимог заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Зі змісту ч.2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Судом встановлено, що позивач не знав і не міг знати про наявність порушень вимог земельного законодавства, а факт порушення вимог законодавства щодо надання у користування ОСОБА_1 спірних земельних ділянок виявлений прокуратурою лише у жовтні 2019 року, а отже позов подано в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає (а.с.62).

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі №619/3611/17.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно платіжного доручення №3008 від 29 листопада 2019 року позивачем при пред`явленні позову до суду було сплачений судовий збір у розмірі 21 330,97 грн.(а.с.1).

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідачів, пропорційно, підлягає стягненню на користь позивача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та повернення земель, - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4832-СГ від 03 червня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду .

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4839-СГ від 03 червня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду .

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 22 червня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320485000:01:000:0128, площею 11,6319 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276750, скасувавши його державну реєстрацію.

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 22 червня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за № 15276658, скасувавши його державну реєстрацію.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровим номером 6320485000:01:000:0128, площею 11,6319, га, та кадастровим номером 6320485000:02:000:0275, площею 16,5846 га.

Стягнути із ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Харківської обласної прокуратури, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02910108, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61000, витрати зі сплати судового збору в сумі 10 665 (десять тисяч шістсот шістдесят п`ять) 49 копійок.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул. Космічна,21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570, на користь Харківської обласної прокуратури, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02910108, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61000, витрати зі сплати судового збору в сумі 10 665 (десять тисяч шістсот шістдесят п`ять) 49 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 11 січня 2021 року.

Суддя Ю.А. Коптєв