Ухвала

від 22.01.2021 по справі 120/8558/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

22 січня 2021 р. Справа № 120/8558/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017"

до: Управління Держпраці у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом визнання протиправними та скасування припису та постанови до визнання протиправними та скасування припису та постанови про визнання протиправними та скасування припису та постанови.

21 січня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що 21 січня 2021 року головний державний виконавець Замостянського відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сідоров Д.О. відкрив виконавче провадження № 64213271 про виконання постанови № ВН12948/1573/АВ-ФС від 03 грудня 2020 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" на користь держави штрафу 100 000 грн. та виніс постанови пр арешт майна коштів боржника, стягнення виконавчого збору. На переконання заявника, враховуючи реальну можливість початку державним виконавцем примусового виконання вказаної постанови, наявна очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам й інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. У разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови та задоволення позовних вимог про її скасування, на думку заявника, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відносити свої права та повернути майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення в разі примусового виконання цієї постанови. З огляду на викладене представник товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" просить суд: зупинити дію постанови пр накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ВН 12948/1573/АВ-ФС від 03 грудня 2020 року та зупинити стягнення на підставі вказаної постанови у виконавчому провадженні № 6421371.

Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документів, суд не вбачає необхідності викликати заявника для дачі пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06 березня 2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України. Так, мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, що вжиті заходи щодо примусового стягнення суми накладеного штрафу можуть порушити майнові права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів.

Суд звертає увагу на те, що наявність відкритого виконавчого провадження саме по собі не свідчить про обставини, що унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та/або очевидної протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також суд зауважує, що, стягнення та інші дії, які відбуваються в межах виконавчого провадження №64213271, відкритого постановою державного виконавця, не є предметом даного позову та регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Суд наголошує на тому, що позивачу надано право оскаржити рішення державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, якщо вважає, що таким рішенням порушеного його права, свободи чи інтереси.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду відсутні об`єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином вплинути на права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача. У той же час, відсутні будь-які аргументи щодо того які труднощі можуть виникнути у майбутньому при виконанні рішення суду у даній справі чи зробити його виконання неможливим.

Суд також зауважує, що для правової оцінки прийнятої відповідачем постанови належить провести розгляд справи по суті та встановити фактичні обставини справи. Тому суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову необхідно відмовити.

З огляду на викладене, керуючись статтями 2, 150-154, 241, 243, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович