Рішення

від 29.03.2021 по справі 120/8558/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 березня 2021 р. Справа № 120/8558/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (далі - ТОВ "ЛАКИ-2017", позивач) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ВН 12948/1573/АВ/П від 14.09.2020 та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ВН 12948/1573/АВ-ФС від 03.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 03.09.2020 по 14.09.2020 Управління Держпраці у Вінницькій області провело інспекційне відвідування ТОВ "ЛАКИ-2017", за результатами якого складений акт № 12948/1573/АВ від 14.09.2020, на підставі акта 14.09.2020 винесений припис про усунення виявлених порушень № 12948/1573/АВ/П, а 03.12.2020 складена постанову № ВН 12948/1573/АВ-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 100000 грн. за допуск до роботи працівники без укладання трудового договору у письмовій формі та без повідомлення територіального органу Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу.

На думку позивача, інспекційне відвідування проведено без вказівки конкретної підстави проведення. Позивач не погоджується з висновками відповідача про встановлення факту допуску працівників до виконання робіт без оформлення трудових договорів, вважає, що такі висновки не відповідають дійсності та не підтверджуються належними та допустимими доказами, а винесені на їх підставі припис та постанова є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Ухвалою про відкриття провадження у справі встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

21.01.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 11.01.2021 відмовлено.

27.01.2021 від представника позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову, 28.01.2021 ухвалою суду дану заяву було задоволено.

02.02.2021, у встановлений судом строк, представник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву (вх. № 5335/21), в якому не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96. вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІУ, Конвенції Міжнародної організації прані № 129 про інспекцію праці в сільському господарстві, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1986-І, на підставі пп.1 п.5 Порядку, наказу начальника управління від 25.08.2020 № 842-0, та направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.08.2020 № 576/04-03 проведено інспекційне відвідування ТОВ "ЛАКИ-2017", яке здійснює діяльність у м. Вінниці по вул. Гонти, 50А (96), з питань дотримання законодавства про працю та фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) за пунктами: 3.1; 3.9; 3.10; 4,16; 4,17; 6,32; 11.1 форми акта інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови, як зазначено у відзиві, було допущення позивачем працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, згідно з наданою цивільно-правовою угодою від 26.06.2020 № 2, укладеною з ОСОБА_1 на виконання роботи, предметом угоди є електромонтажні роботи з ремонту та обслуговування електроустаткування; розмір винагороди за виконання роботи з 26.06.2020 по 24.07.2020 встановлено у розмірі 4723 гри.; виконавець зобов`язаний уживати всіх заходів щодо збереження майна, переданого йому Замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна; координація процесу виконання роботи покладається на ОСОБА_2 (координація полягає в організації процесу робіт, контролю за ходом виконання робіт та якістю); Виконавець виконує Угоду, використовуючи виключно матеріал, обладнання та устаткування Замовника й відповідає за неправильне їх використання.

Крім того, як зазначено у відзиві, під час проведення інспекційного відвідування а встановлено, що згідно із табелем облік робочою часу за травень 2020 року ОСОБА_3 працювала у ТОВ "ЛАКИ-2017" 28.05.2020 та 29.05.2020, що також, підтверджується додатком 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №'435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 за травень 2020 року, де вказано, що ОСОБА_4 приступає до роботи 28.05.2020, заробітна плата ОСОБА_4 нарахована за 2 робочих дні, що підтверджується відомістю нарахування заробітної плати.

Разом з тим, як вказує відповідач, відповідно до наказу про прийняття на роботу від 28.05.2020 № 31-К ОСОБА_4 прийнята на роботу 29.05.2020, в повідомленні про прийняття на роботу ОСОБА_4 зазначено, що остання приступає до роботи 29.05.2020. Зважаючи на викладене, інспектором праці встановлено факт допуску до роботи працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору, що є порушенням вимог частин першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (далі - Постанова № 413).

За наведених обставин відповідач вважає, що дії його посадових осіб є правомірними, а позов задоволенню не підлягає.

09.02.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6789/21), в якій позивач з доводами відповідача, що наведені у відзиві на позов не погоджується. Вказує, що інспекційне відвідування було проведено за анонімною заявою, тому підстави для такого проведення ТОВ "ЛАКИ-2017", визначені наказом про проведення інспекційного відвідування, не відповідають нормам чинного законодавства. Зазначає, що враховуючи зміст цивільно-правової угоди №2 від 26.06.2020, зокрема несистемність надання послуги (строк надання послуг виконавцем - до 24.07.2020), ремонт і обслуговування електроустаткування є разовою послугою, виконавець не підпорядковується внутрішньому розпорядку, самостійно і на власний ризик організовує виконання цього договору, а даний договір інспектором праці помилково трактований як трудовий договір. Позивач наголошує, що на час проведення інспекційного відвідування угода була припинена у зв`язку із закінченням терміну її дії. Також інспектором праці не було з`ясовано, що виконавець, за цивільно-правовою угодою ОСОБА_5 послуг по даній угоді не надавав, винагороди не отримував, жодних актів з ним підписано не було, оскільки в період з 26.06.2020 по 24.07.2020 не виникло необхідності у даних послугах, а з 24.07.2020 строк дії даної угоди закінчився, а тому порушення передбачені ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови КМУ № 413, а також ст. 253 КЗпП України, відсутні.

Щодо доводів відповідача про порушення товариством ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ № 413, у зв`язку із допущенням до роботи ОСОБА_4 без укладання трудового договору та повідомлення про прийняття працівника на роботу, то позивач зазначив, що ОСОБА_4 була офіційно працевлаштована і з нею був укладений трудовий договір, про що свідчать надані відповідачу до скарги на припису докази. Допущення технічної помилки у наказі про прийняття на роботу ОСОБА_4 , на переконання сторони позивача, не є підставою для застосування до штрафу у відповідності до ст. 265 КЗпП України, оскільки дана помилка була виправлена ще до часу проведення інспекційного відвідування, про що було повідомлено податковий орган.

Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких гуртуються позовні вимоги, відзив на позов відповідача, відповідь на відзив позивача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "ЛАКИ-2017" (код - 41346073), директором якого являється ОСОБА_6 (на посаді директора з 23.07.2020), знаходиться та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач здійснює свою господарську діяльність за такими кодами КВЕД: 10.32 - виробництво фруктових і овочевих соків (основний); 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво; 16.21 - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону; 16.22 - виробництво щитового паркету; 16.23 - виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 20.30 - виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; 46.31 - оптова торгівля фруктами й овочами; 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 52.10 - складське господарство; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 03.09.2020 по 14.09.2020 інспектором праці Управління Держпраці у Вінницькій області Жовміром К.О. у присутності начальника відділу з питань гігієни праці Управління Держпраці у Вінницькій області Юревич С.О., головного державного інспектора відділу нагляду в машинобудуванні та енергетиці Управління Держпраці у Вінницькій області Романенко А.В., головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та вищих нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області Григоренка О.В. провів інспекційне відвідування ТОВ "ЛАКИ-2017", (фактичне здійснення діяльності: м. Вінниця, вул. Гонти, 96). За результатами інспекційного відвідування складено акт № 12948/1573/АВ від 14.09.2020, а на підставі акту 14.09.2020 винесено припис про усунення виявлених порушень № 12948/1573/АВ/П.

Відповідно до детального опису виявлених порушень під час інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 21, частини 1, 3 статті 24 та статті 253 КЗпП України; постанови Кабінету Міністрів України № 413. Вказані порушення виразилися у тому, що директор ТОВ "ЛАКИ-2017" ОСОБА_6 використовує найману працю громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору. При проведенні інспекційного відвідування директором ОСОБА_6 надано для ознайомлення копію цивільно-правової угоди від 26.06.2020 № 2. Згідно з вищевказаною угодою підприємство в особі директора ОСОБА_2 укладено угоду з ОСОБА_1 на виконання роботи, предметом якої є монтажні роботи з ремонту та обслуговування електроустаткування, розмір винагороди за виконання роботи з 26.06.2020 по 24.07.2020 встановлено у розмірі 4723 грн. Також, встановлено, що згідно з табелем обліку робочого часу за травень 2020 ОСОБА_4 працювала у підприємстві 28.05.2020 та 29.05.2020. Відповідно до наказу про прийняття на роботу від 28.05.2020 № 31-К ОСОБА_4 прийнята на роботу 29.05.2020, в повідомленні про прийняття на роботу ОСОБА_4 зазначено, що остання приступає до роботи 29.05.2020. Крім цього, інспектором праці під час проведення інспекційного відвідування зафіксовані порушення частин першої та другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці", а саме порушення строків виплати заробітної плати за період з січня 2020 року по серпень 2020 року.

У приписі від 14.09.2020 про усунення виявлених порушень № 12948/1573/АВ/П зазначено про зобов`язання ТОВ "ЛАКИ-2017" усунути до 19.10.2020 виявлені порушення: п. 1 порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413; п. 2 порушення ст. 253 КЗпП України; п. 3 порушення ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці".

23.09.2020 позивачем була подана скарга на припис про усунення виявлених порушень № ВН 12948/1573/АВ/П від 14.09.2020, за результатом якого заступником начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Гаєвим С.О. винесено рішення від 08.10.2020 №4414/04-04 про відсутність підстав для скасування припису, залишено даний припис про усунення виявлених порушень без змін.

02.11.2020 позивачем направлено скаргу на припис за вх. № 86 до Державної Служби України з питань праці, а 07.12.2020 позивачем отримано рішення № 8508/2.1/3.3-20 від 03.12.2020 про відсутність підстав для скасування припису.

03.12.2020 заступником начальника Управління Держпраці у Вінницькій області Гаєвим С.О. складено постанову № ВН 12948/1573/АВ-ФС про накладення на ТОВ "ЛАКИ-2017" штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 100000 грн.

Вважаючи припис та постанову про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позову, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно із підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96, Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами.

Абзацом першим пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 (далі - Положення № 340), передбачено, що ГУ Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Вінницькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84) управління Держпраці у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 п. 3 Положення №84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно із п.п 5 п. 4 Положення №84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

За приписами статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Закон № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Диспозицією частини четвертої статті 2 Закону № 877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Проте відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4 1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

08.09.2004 Законом України №1985-IV була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі -Конвенція №81) та Законом України №1986-IV була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві (далі -Конвенція №129).

За приписами статті 12 Конвенції №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ї) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Аналогічні норми містить і ст.16 Конвенції №129.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09. 2004 № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.08.2019, № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема: звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; рішення суду; повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; інформація: ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання.

Судом встановлено, що проведення інспекційного відвідування ТОВ "ЛАКИ-2017" було здійснено на підставі пп. 1 п. 5 пункту 5 Порядку № 823.

При цьому суд зазначає, що наказ Управління Держпраці у Вінницькій області яким призначено інспекційне відвідування у ТОВ "ЛАКИ-2017", останнім не оскаржується та не є предметом розгляду даної справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні передбачені законодавством підстави для призначення та проведення інспекційного відвідування позивача, а тому доводи позивача про незазначення конкретної підстави проведення інспекційного відвідування суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю

Пунктами 24-25 Порядку № 823 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Таким чином, законодавством передбачено можливість притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання (об`єкта відвідування) та його посадових осіб у разі виявлення порушень вимог законодавства про працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений "Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються, зокрема, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 3, п. 4 Порядку № 823 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка.

Порушення відповідачем вказаних норм судом не встановлено.

Надаючи оцінку суті виявлених відповідачем порушень, суд виходив із такого. Оскаржувана постанова та пункти 1-2 оскаржуваного припису винесені відповідачем за неналежне оформлення позивачем трудових відносин з особами, які, на думку відповідача, перебувають з ним у трудових відносинах.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

При цьому забороняється допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. Тобто відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин. Особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, підприємства.

Як видно із акта інспекційного відвідування, на думку відповідача, позивачем допущено до роботи двох працівників без оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Так, суд встановив, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено цивільно-правову угоду від 26.06.2020 № 2. За змістом п. 1.1 вказаної угоди замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати електромонтажні роботи з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором, є підписаний акт приймання виконаних робіт на об`єкті (п. 2.1). За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду 4723,00 грн. (п. 2.2), а виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів, після підписання акта приймання виконаних робіт (п. 2.3).

Згідно із п. 8.2 угоди на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника, а виконавець самостійно і на власний ризик організовує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.

Відтак, враховуючи зміст цивільно-правової угоди №2 від 26.06.2020, зокрема несистемність надання послуги (строк надання послуг виконавцем - до 24.07.2020), ремонт і обслуговування електроустаткування є разовою послугою, виконавець не підпорядковується внутрішньому розпорядку, самостійно і на власний ризик організовує виконання цього договору, на переконання суду, дану угоду інспектором праці помилково трактовано як трудовий договір.

Крім того, суд враховує, що в акті інспекційного відвідування відсутня інформація про те, чи були надані послуги за вищевказаним цивільно-правовим договором ОСОБА_1 та прийняті позивачем. До того ж на час проведення інспекційного відвідування угода була припинена у зв`язку із закінченням терміну її дії.

Позивач зазначає, що ОСОБА_5 послуг по даній угоді не надавав, винагороди не отримував, жодних актів з ним підписано не було, оскільки в період з 26.06.2020 по 24.07.2020 не виникло необхідності у даних послугах, а з 24.07.2020 строк дії даної угоди закінчився. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Відтак, суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, а саме ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24, ст. 253 КЗпП України та постанови КМУ № 413 у зв`язку з допуском до роботи ОСОБА_5 є необґрунтованими.

Що стосується порушень позивачем законодавства про працю у зв`язку із допущенням до роботи ОСОБА_4 без укладання трудового договору та повідомлення про прийняття працівника на роботу, то суд зазначає таке.

Згідно із наказом про прийняття на роботу № 31-К від 28.05.2020 ОСОБА_4 прийнята на роботу з 29.05.2020, в повідомленні про прийняття ОСОБА_4 на роботу, вказано, що остання приступає до роботи з 29.05.2020, а з табелю обліку робочого часу за травень 2020 ОСОБА_4 здійснювала трудову функцію в ТОВ "ЛАКИ-2017" 28.05.2020, що підтверджується додатком 4 до порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень 2020 року, де зазначено, що ОСОБА_4 приступає до роботи 28.05.2020 та їй нарахована заробітна плата за 2 робочих дні.

Наказом № 34-Г від 17.07.2020 були внесені відповідні зміни до наказу № 31-К від 28.05.2020 в частині прийняття на роботу ОСОБА_4 , виклавши його в наступній редакції: "прийняти на роботу з 28.05.2020".

Таким чином, факт того, що ОСОБА_4 була офіційно працевлаштована і з нею був укладений трудовий договір 28.05.2020 підтверджується наявними у справі доказами.

Оскільки помилка в даті прийняття вказаної особи на роботу була виправлена ще до часу проведення інспекційного відвідування, що підтверджується наданими представником позивача до суду матеріалами, то на переконання суду, відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем законодавства про працю.

Відтак, суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства про працю, а саме наявність неоформлених трудових відносин з двома працівниками, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Під час судового розгляду справи аргументи відповідача про наявність неоформлених трудових відносин з двома працівниками не знайшли свого підтвердження, тому у діях позивача відсутня будь-яка складова абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, за порушення якої останній може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

У зв`язку з цим є протиправним та підлягають скасуванню пункти 1 та 2 припису відповідача в частині зобов`язання усунути порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413, ст. 253 КЗпП України.

Щодо пункту п. 3 оскаржуваного припису в частині зобов`язання усунути порушення ч.1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", то суд зазначає, що у позові відсутні будь-які доводи позивача щодо протиправності висновків відповідача у вказаній частині, а також позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування позовних вимог у цій частині.

Зі змісту адміністративного позову та відповіді на відзив вбачається, що позивач оспорює висновки відповідача виключно щодо допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, за без повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд наголошує, що відповідно до частини першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою, третьою вказаної статті передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, вимоги до позовної заяви встановлено статтею 160 КАС України, відповідно до пункту 8 частини 5 якої в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України документи позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд звертає увагу, і це підтверджується матеріалами справи, що при зверненні до суду з адміністративним позовом, а також у ході розгляду справи позивачем не вказано на протиправність висновків відповідача щодо порушення строків виплати заробітної плати за період з січня 2020 року по серпень 2020 року, а також не було надано до суду доказів на обґрунтування позовних вимог у цій частині, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-VI суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4204 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області частково, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 2 припису Управління Держпраці у Вінницькій області про усунення виявлених порушень № ВН 12948/1573/АВ-П від 14.09.2020, а саме в частині зобов`язання усунути порушення ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" та ст. 253 Кодексу законів про працю України.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ВН 12948/1573/АВ-ФС від 03.12.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3503 грн. (три тисячі п`ятсот три гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" ( 21011, м. Вінниця, вул. Гонти, 96, код ЄДРПОУ 41346073)

Управління Держпраці у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Магістратська, 37, код ЄДРПОУ 39845483)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович