Рішення

від 22.01.2021 по справі 120/5399/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2021 р. Справа № 120/5399/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" до: Головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що пунктом 2 розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року протиправно відмовлено ТОВ "Племінний завод "Україна" у видачі ліцензії на право зберігання пального для власних потреб.

Ухвалою від 07.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

28.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у заяві на одержання ліцензії, суб`єкт господарювання не зазначив про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а тому не мав підстав не надавати копії документів, що передбачені частиною 38 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Враховуючи, що позивач при поданні заяви не надав жодного документу передбаченого частиною 38 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , Головне управління ДПС у Вінницькій області при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяло на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Інших заяв/клопотань, відповіді на відзив, заперечень на адресу суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на підтвердження доводів, наведених кожною із сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна", зареєстровано за адресою Вінницька область, Липовецький район, с Костянтинівка, вул. Коцюбинського, 22510, перебуває на обліку у податковому органі, та є платником податків.

13.04.2020 року ТОВ Племінний завод України , у відповідності до приписів Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", подано заяву на одержання ліцензії на право зберігання пального за вих. №108 за формою і змістом встановленим центральним органом ДПС до Головного управління ДПС у Вінницькій області. До вказаної заяви додано копію платіжного доручення №210 від 13.04.2020 з призначенням платежу "плата за ліцензію на право зберігання пального".

З огляду на зміст відзиву на позовну заяву, вказана обставина не спростована та не заперечується відповідачем.

01.09.2020 позивачем повторно подано заяву на одержання ліцензії на право зберігання пального, з огляду на відсутність інформації щодо результатів розгляду заяви від 13.04.2020.

Розпорядженням Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року, відповідно до пункту 2 позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального, оскільки суб`єктом господарювання не надано копії необхідних документів, а саме ч. 38 ст. 15 Закону №481 не надано документи:

- документи що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці виробництва пального, необхідних для виробництва та зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Не погоджуючись із вказаним розпорядженням відповідача, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків та зборів від 23.11.2018 №2628 - VIII внесені зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів №481/95-ВР від 19.12.1995, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, зазначені зміни вступили в силу з 01.07.2019.

Положеннями пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 №222 VIII визначено, що ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону №481/95 - ВР.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №609 від 05.08.2015 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України територіальні органи ДПС визначено органом ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби (ст. 15 Закону №481/95-ВР).

У статті 1 Закону №481/95-ВР визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018), ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Так, у спірному розпоряджені №199-р від 16.09.2020 року, відповідно до пункту 2 позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального, оскільки суб`єктом господарювання не надано копії необхідних документів, а саме ч. 38 ст. 15 Закону №481.

Статтею 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Частина 38 ст. 15 Закону №481 вказує, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При цьому суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43 ст. 15 Закону №481/95-ВР).

Аналіз наведених норм свідчить, що позивач задля отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання мав подати до повноважних органів відповідача відповідну заяву без копії документів передбачених статтею 15 Закону №481, відповідно до частини 43 цієї статті.

В матеріалах справи міститься копії заяв позивача від 13.04.2020 року та від 01.09.2020 року на отримання ліцензії (дубліката ліцензії) на право зберігання пального (а.с. 11, 13). У заяві від 01.09.2020 року у лівому верхньому кутку зазначено "повторно".

У вказаних заявах зазначено, що позивач просить видати ліцензію на зберігання пального за адресою: 21510, Вінницька область, Липовецький район, с. Костянтинівка, вул. Коцюбинського, б/н.

Враховуючи зазначені частиною 43 статті 15 Закону №481/95-ВР приписи, суд дійшов висновку, що позивачем додержано вимог чинного законодавства України при подачі заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки позивачем у заявах зазначено про необхідність отримання ліцензії на зберігання пального, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Крім того, додатковим підтвердженням про відсутність намірів у позивача отримати будь-яку іншу ліцензію, окрім як ліцензію на зберігання пального для потреб власного споживання, свідчить платіжне доручення №210 від 13.04.2020 року на суму 780,00 грн. із призначенням платежу: плата за ліцензію на право зберігання пального (а.с. 12).

Вказане, на переконання суду, свідчить, що позивачем вчинено належні дії для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання), а відповідачем необґрунтовано прийнято розпорядження про відмову у видачі відповідної ліцензії.

У відзиві на позовну заяву відповідачем вказано про не зазначення у заяві на одержання ліцензії щодо використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження.

В контексті наведеного, суд звертає увагу, що суб`єкт владних повноважень при розгляді заяви на одержання ліцензії на право зберігання пального не повинен допускати надмірний формалізм.

У випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника, відмова у її задоволенні по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача.

Разом з тим, суд приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи Сутяжник проти РФ (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.

З поданих матеріалів для отримання ліцензії вбачається намір її отримання для зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і в даному випадку підлягає застосуванню частина 43 статті 15 Закону №481/95-ВР щодо відсутності обов`язку у поданні документів наведених у змісті оскаржуваного розпорядження. Отже, висновок про недотримання позивачем вимог частини 38 статті 15 Закону №481/95-ВР є передчасним та необгрунтованим.

Крім того, розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального не містить такої підстави для відмови у видачі ліцензії, як незазначення у змісті заяви на одержання ліцензії даних щодо використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовувався для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження.

Натомість, у спірному розпоряджені відповідач покликається на ч. 38 статті 15 Закону №481/95-ВР, що в даному випадку не підлягає до застосування.

За наведеного суд приходить до висновку, що пункт 2 розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального суб`єкту господарювання ТОВ Племінний завод Україна , не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, що є підставою для визнання протиправним пункту 2 оскаржуваного розпорядження та його скасування. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо похідної вимоги, то в силу п. 23 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відтак, підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання відповідача видати ТОВ Племінний завод Україна ліцензію на право зберігання пального для власних потреб з терміном дії з 13 квітня 2020 року, оскільки дотримані усі умови для прийняття саме такого рішення.

При цьому, плату за ліцензію за 2020 позивачем здійснено відповідно до платіжного доручення від 13.04.2020 за №210 у якому "вказано плата за ліцензію на право зберігання пального".

Згідно з ст. 15 Закону № 481 ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, а плата за такі ліцензії справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.

При цьому, органом уповноваженим для видачі ліцензії є ГУ ДПС у Вінницькій області відповідно до п.п. 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 яким визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 2102 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального суб`єкту господарювання ТОВ Племінний завод Україна , код ЄДРПОУ 20102139, юридична адреса: Вінницька область, Липовецький район, с. Костянтинівка, вул. Коцюбинського б/н; адреса зберігання пального: Вінницька область, Липовецький район, с. Костянтинівка, вул. Коцюбинського б/н.

Зобов`язати Головне управління ДПС України у Вінницькій області з 13 квітня 2020 року видати ТОВ Племінний завод Україна , код ЄДРПОУ 20102139, юридична адреса: Вінницька область, Липовецький район, с. Костянтинівка, вул. Коцюбинського б/н; адреса зберігання пального: Вінницька область, Липовецький район, с. Костянтинівка, вул. Коцюбинського б/н ліцензію на право зберігання пального для власних потреб.

Стягнути на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод Україна" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (код ЄДРПОУ - 20102139, поштова адреса: вул. Коцюбинського, с. Костянтинівка, Липовецький район, Вінницька область, 22510), ГУ ДПС у Вінницькій області(код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (22.01.2021)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна