Постанова

від 26.08.2021 по справі 120/5399/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5399/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

26 серпня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

23 квітня 2021 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" перебуває на обліку у податковому органі, та є платником податків.

13.04.2020 року ТОВ Племінний завод України , у відповідності до приписів Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", подано заяву на одержання ліцензії на право зберігання пального за вих. №108 за формою і змістом встановленим центральним органом ДПС до Головного управління ДПС у Вінницькій області. До вказаної заяви додано копію платіжного доручення №210 від 13.04.2020 з призначенням платежу "плата за ліцензію на право зберігання пального".

01.09.2020 позивачем повторно подано заяву на одержання ліцензії на право зберігання пального, з огляду на відсутність інформації щодо результатів розгляду заяви від 13.04.2020.

Розпорядженням Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року, відповідно до пункту 2 позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального, оскільки суб`єктом господарювання, в порушення ч. 38 ст. 15 Закону №481, не надано копії необхідних документів, а саме:

- документи що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці виробництва пального, необхідних для виробництва та зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Не погоджуючись із вказаним розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пункт 2 розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального суб`єкту господарювання ТОВ Племінний завод Україна , не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, що є підставою для визнання протиправним пункту 2 оскаржуваного розпорядження та його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків та зборів від 23.11.2018 №2628 - VIII внесені зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів №481/95-ВР від 19.12.1995, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, зазначені зміни вступили в силу з 01.07.2019.

Положеннями пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 №222 VIII визначено, що ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону №481/95 - ВР.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №609 від 05.08.2015 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України територіальні органи ДПС визначено органом ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби (ст. 15 Закону №481/95-ВР).

У статті 1 Закону №481/95-ВР визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018), ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності дій відповідача при прийнятті спірної відмови, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту розпорядження №199-р від 16.09.2020 року, яким відповідно до пункту 2 позивачу відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального, підставою для такої відмови слугувало те, що суб`єктом господарювання, в порушення ч. 38 ст. 15 Закону №481, не надано копії необхідних документів.

Статтею 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Частина 38 ст. 15 Закону №481 вказує, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При цьому суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43 ст. 15 Закону №481/95-ВР).

Аналіз наведених норм свідчить, що позивач задля отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання мав подати до повноважних органів відповідача відповідну заяву без копії документів передбачених статтею 15 Закону №481, відповідно до частини 43 цієї статті.

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 13.04.2020 року та 01.09.2020 року подавались відповідачу заяви на отримання ліцензії (дубліката ліцензії) на право зберігання пального (а.с. 11, 13). У заяві від 01.09.2020 року у лівому верхньому кутку зазначено "повторно".

У вказаних заявах зазначено, що позивач просить видати ліцензію на зберігання пального за адресою: 21510, Вінницька область, Липовецький район, с. Костянтинівка, вул. Коцюбинського, б/н.

Враховуючи зазначені частиною 43 статті 15 Закону №481/95-ВР приписи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем додержано вимог чинного законодавства України при подачі заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки позивачем у заявах зазначено про необхідність отримання ліцензії на зберігання пального, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Крім того, додатковим підтвердженням про відсутність намірів у позивача отримати будь-яку іншу ліцензію, окрім як ліцензію на зберігання пального для потреб власного споживання, свідчить платіжне доручення №210 від 13.04.2020 року на суму 780,00 грн. із призначенням платежу: плата за ліцензію на право зберігання пального (а.с. 12).

Вказане, на переконання суду, свідчить, що позивачем вчинено належні дії для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання), а відповідачем необґрунтовано прийнято розпорядження про відмову у видачі відповідної ліцензії.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що у поданій заяві позивачем не зазначено для яких потреб потрібна ліцензія на зберігання пального: для потреб власного споживання чи переробки, а також загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження, оскільки суб`єкт владних повноважень при розгляді заяви на одержання ліцензії на право зберігання пального не повинен допускати надмірний формалізм.

Колегія суддів зауважує, що у випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника, відмова у її задоволенні по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи Сутяжник проти РФ (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом.

З поданих матеріалів для отримання ліцензії вбачається намір її отримання для зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і в даному випадку підлягає застосуванню частина 43 статті 15 Закону №481/95-ВР щодо відсутності обов`язку у поданні документів наведених у змісті оскаржуваного розпорядження.

Отже, висновок про недотримання позивачем вимог частини 38 статті 15 Закону №481/95-ВР є передчасним та необґрунтованим.

Крім того, розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального не містить такої підстави для відмови у видачі ліцензії, як незазначення у змісті заяви на одержання ліцензії даних щодо використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовувався для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження.

Натомість, у спірному розпорядженні відповідач посилається на ч. 38 статті 15 Закону №481/95-ВР, що в даному випадку не підлягає до застосування.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що пункт 2 розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №199-р від 16.09.2020 року про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального суб`єкту господарювання ТОВ Племінний завод Україна , не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, що є підставою для визнання протиправним пункту 2 оскаржуваного розпорядження та його скасування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов`язання відповідача видати ТОВ Племінний завод Україна ліцензію на право зберігання пального для власних потреб з терміном дії з 13 квітня 2020 року, оскільки дотримані усі умови для прийняття саме такого рішення.

При цьому, плату за ліцензію за 2020 позивачем здійснено відповідно до платіжного доручення від 13.04.2020 за №210 у якому "вказано плата за ліцензію на право зберігання пального".

Згідно з ст. 15 Закону № 481 ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, а плата за такі ліцензії справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.

При цьому, органом уповноваженим для видачі ліцензії є ГУ ДПС у Вінницькій області відповідно до п.п. 27пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 яким визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.