Ухвала

від 22.01.2021 по справі 420/84/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/84/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" (адреса: 65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км Старокиївського шосе, буд. 30-а, код ЄДРПОУ 01353551, телефон: (097) 545 90 60)

до: Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, ЄДРПОУ 39816845, телефон: (048) 737 87 92, e-mail: odesa.reg@dsbt.gov.ua)

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Південьдортех" (адреса: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Радісна, 11, код ЄДРПОУ 32863396)

про: визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Південьдортех" в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати:

Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221828 від 16 листопада 2020 р. прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ "СПМК-17" адміністративно-господарського штрафу;

- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221829 від 16 листопада 2020 р. прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ "СПМК-17" адміністративно-господарського штрафу;

- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221831 від 16 листопада 2020 р. прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ "СПМК-17" адміністративно-господарського штрафу;

- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221833 від 16 листопада 2020 р. прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ "СПМК-17" адміністративно-господарського штрафу;

- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221834 від 16 листопада 2020 р. прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ "СПМК-17" адміністративно-господарського штрафу;

- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221835 від 16 листопада 2020 р, прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ "СПМК-17" адміністративно-господарського штрафу;

- Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221836 від 16 листопада 2020 р. прийняту Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, про стягнення з ТОВ "СПМК-17" адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 р. позовну заяву залишено без руху.

Розглянувши питання про відкриття провадження по вказаній позовній заяві, суд виходить з наступного.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

КАСУ

Стаття 7. Джерела права, які застосовуються судом

1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 35. Умови прийнятності

1. Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

2. Суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона:

a) є анонімною; або

b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі.

3. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:

a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;

або

b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

4. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства

3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема:

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Стаття 44. Права та обов`язки учасників справи

5. Учасники справи зобов`язані, зокрема:

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

6. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 45. Неприпустимість зловживання процесуальними правами

1. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

2. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

4. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

ВИСНОВКИ СУДУ

Судом з`ясовано, що згідно відомостей КП Діловодство спеціалізованого суду до Одеського окружного адміністративного суду 17.12.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю СПМК-17 подано позовну заяву (№420/14395/20, суддя Левчук О.А.) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221828 від 16 листопада 2020 року, № 221829 від 16 листопада 2020 року, №221831 від 16 листопада 2020 року, № 221833 від 16 листопада 2020 року, № 221834 від 16 листопада 2020 року, № 221835 від 16 листопада 2020 року, № 221836 від 16 листопада 2020 року.

В обґрунтування зазначеного позову ТОВ СПМК-17 вказано:

Позивач вважає, що зазначені вище постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу є безпідставними, незаконними та прийняті з неповним встановленням обставин справи. У зв`язку з цим ТОВ СПМК-17 вважає, що оскаржувані; постанови є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р.[ № 1567 (надалі - Порядок) виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються ц акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 25 Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно пункту 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкту господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

у відповідача були відсутні належні підстави для прийняття рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також викликають сумніви у наявності погодженого графіку роботи пунктів габаритно- вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів.

Крім того, відповідно до п. 12 Порядку № 879 від 27.06.2007 р., вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до статті 8 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно- правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на, такі засоби.

Управління Укртрансбезпеки не надало свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтву про їх державну метрологічну атестацію, чим унеможливила перевірку відповідності стану вимірювального і зважувального обладнання, за допомогою якого проводилася перевірка, метрологічним вимогам.

З наявних документів, а саме, актів про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та постанов про застосування адміністративно- господарських штрафів які оскаржуються, неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування та чи були вони взагалі у робочому стані.

Таким чином, достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги підлягає сумніву.

Слід також зазначити, що суттєвою обставиною є властивості вантажу, що перевозився. Так автомобілі перевозили щебеневу суміш, відсів щебню, яка відповідно до ДСТУ Б В.2.7-17-95 Будівельні матеріали. Гравій. Щебінь. Пісок. є сипучим вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час РУХУ. А тому проведення зважування у русі, шляхом простого заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, на переконання Позивача, не може дахи достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.610- 99 Національним науковим центром Інститут Метрології , свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

23.12.2020 р. за вх. ЕП/25479/20 від Директора ТОВ СПМК-17 Амірханяна А.Х. надійшла заява про повернення позовної заяви.

Ухвалою судді Левчук О.А. від 23.12.2020 р. заяву задоволено та повернуто позовну заяву з додатками позивачу.

Разом з цим, 04.01.2021 р. Товариством з обмеженою відповідальністю СПМК-17 подано позовну заяву (№420/84/21, суддя Потоцька Н.В.) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 221828 від 16 листопада 2020 року, № 221829 від 16 листопада 2020 року, № 221831 від 16 листопада 2020 року, № 221833 від 16 листопада 2020 року, № 221834 від 16 листопада 2020 року, № 221835 від 16 листопада 2020 року, № 221836 від 16 листопада 2020 року.

Даний позов вмотивовано наступним.

Позивач вважає, що зазначені вище постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу є безпідставними, незаконними та прийняті з неповним встановленням обставин справи. У зв`язку з цим ТОВ СПМК-17 вважає, що оскаржувані; постанови є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (надалі - Порядок) виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються ц акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 25 Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місце виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно пункту 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкту господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

у відповідача були відсутні належні підстави для прийняття рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також викликають сумніви у наявності погодженого графіку роботи пунктів габаритно- вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів.

Крім того, відповідно до п. 12 Порядку № 879 від 27.06.2007 р., вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до статті 8 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно- правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на, такі засоби.

Управління Укртрансбезпеки не надало свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтву про їх державну метрологічну атестацію, чим унеможливила перевірку відповідності стану вимірювального і зважувального обладнання, за допомогою якого проводилася перевірка, метрологічним вимогам.

З наявних документів, а саме, актів про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та постанов про застосування адміністративно- господарських штрафів які оскаржуються, неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування та чи були вони взагалі у робочому стані.

Таким чином, достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги підлягає сумніву.

Слід також зазначити, що суттєвою обставиною є властивості вантажу, що перевозився. Так автомобілі перевозили щебеневу суміш, відсів щебню, яка відповідно до ДСТУ Б В.2.7-17-95 Будівельні матеріали. Гравій. Щебінь. Пісок. є сипучим вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом простого заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, на переконання Позивача, не може дахи достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.610-99 Національним науковим центром Інститут Метрології , свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Із викладеного вбачається, що зміст та обґрунтування даної позовної заяви та заяви у справі №420/14395/20 є ідентичними, а тому суд вважає, що зазначене є маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями та відповідно є зловживанням процесуальними правами.

Суд зауважує, що відповідно до положень статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У постанові від 22.10.2020 року Верховний Суд по справі №320/7/19 дійшов наступного правового висновку:

25. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

26. Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

27. Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

28. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

29. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №826/12191/18 .

Поняття судової дискреції (судового розсуду) охоплює повноваження суду обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, справедливості.

Враховуючи викладене суд вважає, що у діях заявника вбачається зловживання процесуальними правами, а саме, подання декількох позовних заяв, що стосуються одного і того ж самого предмета спору і які заявлені з одних і тих самих підстав, чим вчинено дії з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 КАСУ, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З метою запобігання можливості подальшого зловживання процесуальними правами та спонукання заявника до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами, суд вважає за необхідне попередити заявника про недопустимість такого зловживання та

Керуючись статтями 2, 5, 7, 44, 45, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство Південьдортех - залишити без розгляду.

Попередити позивача про недопустимість в подальшому зловживання своїми процесуальними правами та обов`язковість добросовісно ними користуватися.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.