Рішення

від 14.01.2021 по справі 520/9991/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 січня 2021 року № 520/9991/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Пройдак С.М.,

у присутності

представника позивача Біленького Д.В.

представників відповідача Венгера В.В., Беляковської Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) до ТОВ ХБК-Буденерго (м.Харків, вул.Котлова,168, код ЄДРПОУ 36986068) про накладення арешту на кошти,-

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить накласти адміністративний арешт на кошти на відкритих рахунках в банках платника податків ТОВ «ХБК-Буденерго» .

Ухвалою суду від 16.10.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у адміністративній справі №520/10111/19.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року поновлено провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 520/10111/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не допустив до проведення перевірки посадову особу ГУ ДФС у Харківській області при відсутності законних підстав, чим порушило вимоги ст. 81 ПК України. На підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області прийнято 24.09.2019 рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ ХБК-Буденерго № 2378 у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, примірник якого було направлено платнику податків рекомендованим листом. В силу діючих норм законодавства контролюючий орган уповноважений звернутися до суду з позовною заявою про накладення адміністративного арешту на кошти на відкритих рахунках в банках платника податків.

Відповідач з адміністративним позовом не погодився, до суду направив відзив на адміністративний позов, в якому в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що про відсутність встановлених законом підстав для проведення посадовою особою контролюючого органу перевірки на підставі довідки замість службового посвідчення, тоді як наказ, на який посилається позивач не є нормативно-правовим актом, та не може змінювати вимог закону.

Позивач не погодився з позицією відповідача, надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що всі дії та наказ на проведення перевірки контролюючого органу відповідали чинному законодавству.

В судовому засіданні 14.01.2020 представники сторін підтримали, виколадені у позові та відзиві на адміністративний пзов позиції

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХБК-БУДЕНЕРГО" зареєстроване в порядку, визначеному чинним законодавством як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків.

На підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п.62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 ПК України, у зв`язку із ненаданням ТОВ "ХБК-БУДЕНЕРГО" документального підтвердження на обов`язкові письмові запити ГУ ДФС у Харківській області від 23.10.2018 №44254/10/20-40-14-11-18 та від 27.06.2019 №31736/10/20-40-14-11-16 протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання, з питання щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТAЧ» (код за ЄДРПОУ 36848366) за грудень 2017 року, січень 2018 року, з TOB «ХСК РАКУРС» (код за ЄДРПОУ 39925647) за грудень 2016 року, з ТОВ «НОРТЛЕЙК» (код за ЄДРПОУ 40044609) за січень 2018 року, лютий 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, з ТОВ «ОРЛАНД ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40880259) за лютий 2017 року, вересень 2017 року, листопад 2017 року, травень 2018 року, прийнято наказ від 19.09.2018 №639 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ХБК-БУДЕНЕРГО"

На реалізацію вказаного наказу від 19.09.2018 №639 посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресою позивача, проте уповноваженою особою не допущено посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, про що останніми складено акт відмови від допуску до проведення перевірки від 23.09.2019 №359/20-40-05-11-10/ НОМЕР_1

Судовим розглядом встановлено, що під час виходу на перевірку інспектором уповноваженій особі підприємства надані: копія наказу від 639 від 19.09.2019 ; направлення на проведення перевірки № 740 від 19.09.2019; довідка від 02.09.2019 № 40/Я/20-40-11-02.

Після ознайомлення з наданими документами, директор ТОВ ХБК Буденерго відмовився допускати працівника ГУ ДПС у Харківській області до перевірки у зв`язку із тим, що довідка (тимчасове посвідчення) № 40/Я/20-40-11-02 від 02.09.2019 - не є документом (службовим посвідченням), який відповідно до ст. 81 ПК України мають пред`являти посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки, про що зазначено в акті недопуску . Обставин пред`явлення/непред`явлення паспорту зазначено не було.

Внаслідок недопуску уповноважених осіб відповідача до перевірки на підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області 24.09.2019 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ ХБК Буденерго № 2378.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі 520/10111/19 адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю ХБК-БУДЕНЕРГО до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу № 639 від 19.09.2019 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ХБК - Буденерго" залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4, 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право:- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;- звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлений ст. 77 ПК України.

Відповідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктами 81.1, 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно з п. 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: - платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України).

Згідно з пунктами 94.3, 94.4, 94.6 статті 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України. Аналіз вказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

З метою правильного вирішення таких категорій справ та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до платника податків адміністративного арешту коштів суд має встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у платника податків підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 23.09.2019 при виході для проведення планової документальної перевірки відповідача головний державний ревізор інспектор відділу перевірок ризикових платників Явдокименко І.О. замість службового посвідчення пред`явила довідку №40/Я/20-40-11-02 від 02.09.2019. Саме непред`явлення службового посвідчення стало підставою для недопуску до перевірки.

З приводу правомірності пред`явлення довідки замість службового посвідчення, позивач зазначив, що пунктом 3 наказу ДФС України від 23.10.2014 №207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» , дія якого розповсюджується на посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» , з метою створення належних умов для виконання службових обов`язків дозволено до отримання посвідчень, зразки яких затвердженні цим наказом, посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.

В той же час, нормами ст. 81 ПК України визначено перелік документів, обов`язкових для пред`явлення посадовою особою контролюючого органу під час виходу для проведення перевірки. Вказаний перелік в якості такого документу передбачає, зокрема, службове посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Вказана норма не містить застережень щодо можливості використання будь-яких документів, що замінюють службове посвідчення або видані тимчасово замість такого посвідчення.

З аналізу зазначеної норми можна дійти висновку, що виключно за умови пред`явлення усіх документів, що зазначені у п. 81.1 ст. 81 ПК України, виникає право у посадових осіб податкового органу розпочати проведення перевірки, а у платника податків обов`язок щодо допуску таких осіб до її проведення.

У випадку непред`явлення хоча б одного з документів із зазначеного переліку таке право у посадової особи податкового органу не виникає.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, головний державний ревізор інспектор відділу перевірок Явдокименко І.О. при виході на перевірку не пред`явила посадовій особі відповідача власне службове посвідчення, пред`явлення якого є обов`язковим відповідно до норм ПК України.

Довідка (замість службового посвідчення) № 40/Я/20-40-11-02 від 02.09.2019 не є службовим посвідченням та не є документом, що пред`являється посадовою особою податкового органу при виході на перевірку за приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Посилання представників позивача на наказ ДФС України від 23.10.2014 №207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» , дія якого розповсюджується на посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537, не доводить виконання посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області вимог статті 81 ПК України щодо надання платнику податків необхідного переліку документів, які пред`являються при виході на перевірку та надають право посадовим особам розпочати таку перевірку.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Наказ ДФС України від 23.10.2014 №207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, та, як вбачається зі змісту наказу, є внутрішнім службовим документом ДФС України, який жодним чином не змінює та не впливає на обов`язковість виконання приписів Податкового кодексу України.

З огляду на це, суд зазначає, що використання зазначених довідок можливо виключно у внутрішній діяльності податкового органу.

Верховний Суд в Постанові від 21.08.2018 року по справі № 820/183285/14 висловив аналогічну позицію, зазначивши, що пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік документів, що мають бути пред`явлені посадовими особами податкового органу в повному обсязі платнику податків, що є обов`язковою умовою, яка надає право приступити до проведення перевірки. Дана норма не встановлює альтернативних видів документів, які можуть замінити, зокрема, службове посвідчення. Відтак, відсутність службового посвідчення є законною підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу платником податків до перевірки, що унеможливлює застосування адміністративного арешту майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем на законних підставах не було допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що унеможливлює застосування податковим органом арешту коштів на рахунках відповідача згідно з абз.2 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Результат розгляду справи № 520/9180/19, рішенням суду у якій відмовлено у скасуванні наказу на проведення перевірки від 19.09.2019 № 639, не впливає на висновок суду по даній справі, оскільки зазначеним рішенням не встановлено факту протиправності або правомірності дій позивача під час проведення перевірки.

З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для накладення арешту на кошти відповідача, з огляду на що, в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

19.01.2021 суддя перебувала у відпустці, отже, у повному обсязі рішення виготовлено 20.01.2021

Суддя Зоркіна Ю.В.