Постанова

від 21.04.2021 по справі 520/9991/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 р.Справа № 520/9991/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.01.21 року по справі № 520/9991/19

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХБК-Буденерго"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- накласти адміністративний арешт на кошти на відкритих рахунках в банках платника податків ТОВ «ХБК-Буденерго» .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.21 відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відповідача (директор ТОВ «ХБК-Буденерго» ) надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки доказів неможливості прибути в судове засідання за станом здоров`я директором ТОВ ХБК-Буденерго не надано, як і не надано доказів неможливості залучення інших осіб для представництва інтересів підприємства в суді.

Крім того, справа має бути розглянута протягом розумного строку, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційних скарг, особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнавалась обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. № 893 Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби та витягу з Єдиного державного реєстру України.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ХБК-БУДЕНЕРГО" зареєстроване в порядку, визначеному чинним законодавством як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків.

На підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п.62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 ПК України, у зв`язку із ненаданням ТОВ "ХБК-БУДЕНЕРГО" документального підтвердження на обов`язкові письмові запити ГУ ДФС у Харківській області від 23.10.2018 №44254/10/20-40-14-11-18 та від 27.06.2019 №31736/10/20-40-14-11-16 протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання, з питання щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТAЧ» (код за ЄДРПОУ 36848366) за грудень 2017 року, січень 2018 року, з TOB «ХСК РАКУРС» (код за ЄДРПОУ 39925647) за грудень 2016 року, з ТОВ «НОРТЛЕЙК» (код за ЄДРПОУ 40044609) за січень 2018 року, лютий 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, з ТОВ «ОРЛАНД ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40880259) за лютий 2017 року, вересень 2017 року, листопад 2017 року, травень 2018 року, прийнято наказ від 19.09.2018 №639 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ХБК-БУДЕНЕРГО".

На реалізацію вказаного наказу від 19.09.2018 №639 посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресою позивача, проте уповноваженою особою не допущено посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, про що останніми складено акт відмови від допуску до проведення перевірки від 23.09.2019 №359/20-40-05-11-10/3698506

Під час виходу на перевірку інспектором уповноваженій особі підприємства надані: копія наказу від 639 від 19.09.2019; направлення на проведення перевірки № 740 від 19.09.2019; довідка від 02.09.2019 № 40/Я/20-40-11-02.

Після ознайомлення з наданими документами, директор ТОВ « ХБК Буденерго» відмовився допускати працівника ГУ ДПС у Харківській області до перевірки у зв`язку із тим, що довідка (тимчасове посвідчення) № 40/Я/20-40-11-02 від 02.09.2019 - не є документом (службовим посвідченням), який відповідно до ст. 81 ПК України мають пред`являти посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки, про що зазначено в акті недопуску. Обставин пред`явлення/непред`явлення паспорту зазначено не було.

Внаслідок недопуску уповноважених осіб відповідача до перевірки на підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області 24.09.2019 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ХБК Буденерго» № 2378 у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на законних підставах не було допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що унеможливлює застосування податковим органом арешту коштів на рахунках відповідача згідно з абз.2 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлений ст. 77 ПК України.

Відповідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктами 81.1, 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно з п. 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: - платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України).

Згідно з пунктами 94.3, 94.4, 94.6 статті 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України. Аналіз вказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

З метою правильного вирішення таких категорій справ та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до платника податків адміністративного арешту коштів суд має встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у платника податків підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2019 при виході для проведення планової документальної перевірки відповідача головний державний ревізор інспектор відділу перевірок ризикових платників Явдокименко І.О. замість службового посвідчення пред`явила довідку №40/Я/20-40-11-02 від 02.09.2019. Саме непред`явлення службового посвідчення стало підставою для недопуску до перевірки.

З приводу правомірності пред`явлення довідки замість службового посвідчення, позивач зазначив, що пунктом 3 наказу ДФС України від 23.10.2014 №207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» , дія якого розповсюджується на посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» , з метою створення належних умов для виконання службових обов`язків дозволено до отримання посвідчень, зразки яких затвердженні цим наказом, посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.

В той же час, нормами ст. 81 ПК України визначено перелік документів, обов`язкових для пред`явлення посадовою особою контролюючого органу під час виходу для проведення перевірки. Вказаний перелік в якості такого документу передбачає, зокрема, службове посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Вказана норма не містить застережень щодо можливості використання будь-яких документів, що замінюють службове посвідчення або видані тимчасово замість такого посвідчення.

З аналізу зазначеної норми можна дійти висновку, що виключно за умови пред`явлення усіх документів, що зазначені у п. 81.1 ст. 81 ПК України, виникає право у посадових осіб податкового органу розпочати проведення перевірки, а у платника податків обов`язок щодо допуску таких осіб до її проведення.

У випадку непред`явлення хоча б одного з документів із зазначеного переліку таке право у посадової особи податкового органу не виникає.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, головний державний ревізор інспектор відділу перевірок Явдокименко І.О. при виході на перевірку не пред`явила посадовій особі відповідача власне службове посвідчення, пред`явлення якого є обов`язковим відповідно до норм ПК України.

Довідка (замість службового посвідчення) № 40/Я/20-40-11-02 від 02.09.2019 не є службовим посвідченням та не є документом, що пред`являється посадовою особою податкового органу при виході на перевірку за приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Посилання представників позивача на наказ ДФС України від 23.10.2014 №207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» , дія якого розповсюджується на посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537, не доводить виконання посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області вимог статті 81 ПК України щодо надання платнику податків необхідного переліку документів, які пред`являються при виході на перевірку та надають право посадовим особам розпочати таку перевірку.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Наказ ДФС України від 23.10.2014 №207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, та, як вбачається зі змісту наказу, є внутрішнім службовим документом ДФС України, який жодним чином не змінює та не впливає на обов`язковість виконання приписів Податкового кодексу України.

З огляду на це, суд зазначає, що використання зазначених довідок можливо виключно у внутрішній діяльності податкового органу.

Пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік документів, що мають бути пред`явлені посадовими особами податкового органу в повному обсязі платнику податків, що є обов`язковою умовою, яка надає право приступити до проведення перевірки. Дана норма не встановлює альтернативних видів документів, які можуть замінити, зокрема, службове посвідчення. Відтак, відсутність службового посвідчення є законною підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу платником податків до перевірки, що унеможливлює застосування адміністративного арешту майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.08.2018 року по справі № 820/183285/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищевикладене, відповідачем на законних підставах не було допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що унеможливлює застосування податковим органом арешту коштів на рахунках відповідача згідно з абз.2 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладені обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року по справі № 520/9991/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 28.04.2021 року