Постанова

від 14.01.2021 по справі 520/6889/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 р.Справа № 520/6889/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.08.20 року по справі № 520/6889/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004709-5505-2021 від 04.02.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення з підстав не врахування відповідачем цільового призначення приміщення, яке належить позивачу, а телятника, який не є, відповідно до норм Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0004709-5505-2021 від 04.02.2020, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна у розмірі 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 38 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є власником земельної ділянки (кадастровий номер 6324586000:05:000:0011) за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з ДРРПНМ про реєстрацію права власності № 80236656 від 13.02.2017.

Як вбачається з відомостей з реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, телятника загальною площею 1946,00 кв.м. (частка власності 8/100), за адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 62).

Судовим розглядом встановлено, що позивач регулярно подає податкові декларації про майновий стан і доходи, із зазначенням доходу із паю (а.с. 23-36) та сплачує податок з доходу фізичних осіб за пай, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 37-44).

Податковим органом на підставі пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України та відповідно до зазначених відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначив позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 2064,38 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням від 04.02.2020 № 0004709-5505-2021.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне

Так, відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп.пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 26 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування, зокрема підпунктом ж визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Тобто, правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Позивач вказав, що є сільськогосподарським товаровиробником.

Об`єктом нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності (телятник) і щодо якого контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання, є будівлею/спорудою, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000 , затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.

Відповідач також не оспорює призначення належних позивачу об`єктів нерухомості для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, відповідно до пп. г п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України, звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги.

Згідно з п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова призначення як мета використання чого-небуть , відповідати меті , можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

На підтвердження висновку, що норма підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Так, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В контексті наведеного слід зрахувати, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 127 Будівлі нежитлові інші клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства ).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва ; 1271.2 Будівлі для птахівництва ; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна ; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні ; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства ; 1271.6 Будівлі тепличного господарства ; 1271.7 Будівлі рибного господарства ; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва ; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) "Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Тож із метою застосування норм пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (підкласи 1271.1-1271.9).

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що нежитлова будівля, яка належить позивачу - телятник, загальною площею 19746 кв.м., розташована за адресою: (частка власності 8/100), за адресою - Харківська область, Первомайський район, с. Максимівка, вул. Суворівська, буд. 2 віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, тобто є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідачем приналежності належного позивачу об`єкту нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення під час судового розгляду справи не заперечувалось.

З урахуванням того, що законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку, а відповідачем до суду не надано доказів стосовно того, що позивач впродовж 2019 року використовував належний йому на праві власності об`єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності, приймаючи до уваги, що нерухоме майно позивача відноситься до нерухомості сільськогосподарського товаровиробника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені підпунктом ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 26 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 01.10.2019 по справі № 0340/1905/18

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2020 № 0004709-5505-2021 та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року по справі №520/6889/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 22.01.2021 року