Постанова

від 12.01.2021 по справі 440/2686/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Клочко К.І.

12 січня 2021 р.Справа № 440/2686/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машура Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, державного кадастрового реєстратора відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Чумак Тетяни Артурівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

27.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Чумак Т. А. від 18.05.2020 року № РВ-5301900382020 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Чумак Т.А. внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку згідно заяви ОСОБА_2 (реєстраційний номер ЗВ-9704060422020 ) від 06.05.2020 року.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що при перевірці поданих документів на державну реєстрацію земельної ділянки, зокрема технічної документації із землеустрою, відповідачем не заявлено про її невідповідність вимогам, передбаченим п. 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), як і не указано про вищезазначене в його рішенні про відмову у державній реєстрації земельної ділянки, що дає підстави зробити висновок, про відповідність документації із землеустрою нормам чинного законодавства. Також позивач звертає увагу, що розташування в межах сформованої земельної ділянки, право постійного користування на яку виникло у нього до 2004 року, частин інших земельних ділянок є наслідком того, що координати їх поворотних точок не відповідають їх фактичному місцю розташування, тобто, координати поворотних точок всіх земельних ділянок, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі не повинні накладатися і повинні відповідати фактичному місцю розташування земельних ділянок в натурі. В свою чергу, відповідач, відповідно до вимог п. 155 Порядку № 1051, у разі виявлення в документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у його відомостях, має у п`ятиденний строк письмово повідомити про це заінтересованих осіб згідно додатку 38 та виправити зазначені помилки відповідно до пунктів 152-154 Порядку № 1051.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що документи, які стосуються оскаржуваного рішення подані з невідповідністю установленим вимогам, а саме в XSD схемі наявні зауваження щодо валідності електронного документу, також технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам законодавства, розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, тобто невідповідність ч. 6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр . Отже, державний кадастровий реєстратор обрав вірний варіант поведінки з декількох можливих передбачених ст. 24, 27 Закону України Про Державний земельний кадастр відмовивши у внесені відомостей до Державного земельного кадастру.

Державним кадастровим реєстратором Чумак Т.А. було подано відзив на позовну заяву, у якій відповідач зазначає, що нею були вчинені дії, передбачені п. 155 Порядком № 1051, були сформовані та направлені засобами поштового зв`язку повідомлення (додаток 38) кожному власнику суміжних ділянок з ділянкою, яка належить на праві постійного користування ОСОБА_1 .. Станом на 12.06.2020 року жоден власник (користувач) суміжних земельних ділянок не звернувся за рекомендаціями до Відділу Кобеляцького району ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за рекомендаціями щодо подальших дій, роз`яснень чи можливих шляхів виправлення можливих помилок. Вказане свідчить про неможливість провести Державну реєстрацію земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування позивача, оскільки здійснення внесених відомостей, змін виправлених помилок згідно п. 67, п. 153 Порядку № 1051 до документації із землеустрою суміжних ділянок не проводились, існує невідповідність поданих документів ч. 6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку № 1051.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що Законом № 3613-VII та Порядком № 1051 чітко визначено підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Державним кадастровим реєстратором Відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області вживались заходи для усунення проблеми. Подані позивачем документи не відповідають вимогам пункту 67 Порядку № 1051 та частини 6 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , що згідно пункту 111 Порядку 1051 є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вважає його безпідставним, просить скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що підставою для перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Законом України Про Державний земельний кадастр , тобто до 01.01.2013 року, у Державному реєстрі земель, однак, з огляду на викладене, судом першої інстанції взагалі не досліджено, яким саме чином в Державному земельному кадастрі з`явились земельні ділянки, на які накладається земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користування позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 50.0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00183 зареєстрованим за від 10.02.1995 року № 70 (а.с. 17-18).

02.07.2019 року позивач отримав згоду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50.0 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (а.с. 21).

З метою розробки документації із землеустрою позивач звернувся до ФО-П ОСОБА_3 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою (а.с. 19).

На початку 2020 року позивач отримав від розробника технічну документацію із землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (а.с. 24-44).

06.05.2020 року позивач подав заяву (ЗВ - 97040604220020 ) до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чумак Т.А. про державну реєстрацію земельної ділянки до Державного земельного кадастру разом з доданими до неї документами (а.с. 78-79).

18.05.2020 року Державним кадастровим реєстратором Відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чумак Т.А. винесено рішення № РВ-5301900382020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з невідповідністю ч. 6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , п. 111 ч. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 року № 1051, а саме знаходження у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с. 80-81).

Погоджуючись висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.07.2011 року № 3613 VI Про Державний земельний кадастр (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до ч. 5 ст. 5 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

У відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону № 3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Згідно до п. 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр .

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону № 3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до п. 70 вказаного порядку державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У відповідності до п. 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Відповідно до пп. 1 п. 109 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно п. 111. Порядку № 1051 державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки; за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці; відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки); робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку; приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70,73, 77-85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, за результатом розгляду заяви, поданої позивачем, слугувала невідповідність документів вимогам ч. 6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , Постанови Кабінету Міністрів від 17.12.2012 року № 1051 п. 111 ч. 2, а саме: знаходження у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до протоколу від 18.05.2020 року № ПП-5300975072020 зазначено про невідповідність даних електронного документу, а саме: невідповідність даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки. Державний кадастровий реєстратор Відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чумак Т.А. рекомендувала позивачу звернутися до проектної організації для усунення зазначених помилок.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру, взятих з Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка, яку бажає зареєструвати позивач (координати її поворотних точок) накладається на суміжні земельні ділянки: 5321883800:00:009:0025, 5321883800:00:009:0022, 5321883800:00:009:0023, 5321883800:00:009:0116, 5321883800:00:009:0139, 5321883800:00:009:0024, 5321883800:00:009:0118, 5321883800:00:009:0026, 5321883800:00:009:0134, 5321883800:009:0119.

З матеріалів справи убачається, що з метою усунення зазначеної проблеми, відповідно до п. 155 Порядку № 1051, Державним кадастровим реєстратором Відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області було направлено листи кожному власнику суміжної земельної ділянки за місцем проживання з описанням проблеми. Станом на 12.06.2020 року жоден з власників даних земельних ділянок не звернувся за рекомендаціями до Відділу Кобеляцького району ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо подальших дій, роз`яснень чи можливих шляхів виправлення помилок.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно бездіяльності Державного кадастрового реєстратора щодо не виправлення відповідних помилок, шляхом не вчинення дій, передбачених п. 155 Порядком № 1051, оскільки доказів, які би свідчили про таку бездіяльність позивач не надав.

Приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку, ефективним способом захисту права позивача може бути звернення до суду із зобов`язанням визнати незаконними та анулювати право власності/користування на суміжні земельні ділянки, межі яких накладаються на земельну ділянку (координати їх поворотних точок), яка знаходиться в постійному користуванні позивача або шляхом визнання протиправних рішень відповідного органу місцевого самоврядування, на підставі яких було надано дозволи на розробку технічної документації із землеустрою власникам/користувачам вищевказаних земельних ділянок.

За наведених вище обставин, колегія суддів відхиляє доводи позивача стосовно необхідності застосування принципу пропорційності визначеного КАС України та зобов`язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідно до його заяви від 06.05.2020 року № ЗВ-9704060422020, оскільки обов`язок відповідача діяти лише на підставі та в межах повноважень, що визначений законами України (в даному випадку Законом України Про Державний земельний кадастр та прийнятого на виконання цього закону Порядком № 1051), прямо визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення, та зазначає про відсутність підстав для зобов`язання відповідача внести відомості про земельну ділянку позивача до Державного земельного кадастру.

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 22 січня 2021 року.