Постанова

від 21.01.2021 по справі 620/2642/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2642/20 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії сьомого скликання Дубовогаївської сільської ради від 26.06.2020 Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою на передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 , яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7424182500:01:003:0108, площею 0,0915 га, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Дубовогаївську сільську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7424182500:01:003:0108, площею 0,0915 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , та надати її у власність ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушено його конституційне право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення 33 сесії сьомого скликання Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 26.06.2020 Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою на передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 , яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7424182500:01:003:0108, площею 0,0915 га, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Дубовогаївську сільську раду Прилуцького району Чернігівської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7424182500:01:003:0108, площею 0,0915 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким провадження у даній справі - закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 слугує проїздом для всіх сусідніх землевласників та землекористувачів, та у випадку надання вказаної земельної ділянки позивачу, будуть порушені не тільки її права, а й багатьої сусідів.

Також апелянт звертає про існування спору про право, так як підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою стало те, що у розробленій документації не було передбачено проїзд до суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ).

Як наслідок, наявні підстави для закриття провадження у даній справі, з огляду на непідсудність такої справи за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2019 позивач звернувся із письмовою заявою до Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 , що на території Дубовогаївської сільської ради (а.с.20).

Рішенням тридцятої сесії сьомого скликання Дубовогаївської сільської ради від 09.12.2019 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою подальшої передачі її у власність, за адресою: АДРЕСА_1 , що на території Дубовогаївської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,10 га (а.с.21).

04 травня 2020 року позивач звернувся до інженера-землевпорядника та замовив розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Після виготовлення проекту землеустрою позивач передав його на затвердження до Дубовогаївської сільської ради, однак рішенням Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 26.06.2020 (тридцять третя сесія сьомого скликання) відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7424182500:01:003:0108, площею 0,0915 га, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 з підстав відсутності проїзду до суміжних ділянок та рекомендувала внести зміни до проекту землеустрою, а саме: передбачити проїзд до суміжних земельних ділянок від ділянки дороги, яка проходить до житлового будинку ОСОБА_2 , до суміжних земельних ділянок суміжних землекористувачів громадян ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) і повторно подати проект землеустрою на затвердження сесії сільської ради (а.с.40-41).

Про прийняте рішення відповідачем було повідомлено позивача листами від 03.07.2020 №03-03/176 та від 09.07.2020 №03-03/183 (а.с.8-14).

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наданий позивачем відповідачу проект землеустрою пройшов усі необхідні погодження зі всіма уповноваженими органами, у даному випадку відсутні перешкоди для формування земельної ділянки, яку позивач має намір приватизувати, тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою не може бути ефективним способом захисту прав позивача, оскільки це не попереджає здійснення відповідачем повторної відмови в затвердженні проекту землеустрою, тому слід зобов`язати Дубовогаївську сільську раду затвердити проект землеустрою.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, оскільки рішенням Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 26.06.2020 (тридцять третя сесія сьомого скликання) відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7424182500:01:003:0108, площею 0,0915 га, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що піставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стала саме відсутність проїзду до суміжних ділянок, тому відповідач рекомендував позивачу внести зміни до проекту землеустрою, а саме: передбачити проїзд до суміжних земельних ділянок від ділянки дороги, яка проходить до його житлового будинку, до суміжних земельних ділянок суміжних землекористувачів громадян ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) і повторно подати проект землеустрою на затвердження сесії сільської ради.

Тобто, спір у цій справі фактично стосується права володіння (користування) земельною ділянкою, у той же час, вказане є неможливим з огляду на спірне рішення відповідача, у якому звертається увага на не вирішення питання позивачем щодо належності та порядку користування проїздом від спірної земельної ділянки до інших земельних ділянок інших осіб, зокрема апелянта - ОСОБА_1 .

При цьому, апелянт, подаючи скаргу, захищає своє право користування частиною спірної земельної ділянки, яка слугує проїздом до її земельної ділянки, та фактично не погоджуючись з можливістю затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у власність.

Таким чином, правовідносини між позивачем і відповідачем у цій справі є похідними від триваючих спірних правовідносин щодо встановлення меж земельної ділянки між власниками суміжних земельних ділянок та будинків.

Відтак, цей спір безпосередньо не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 466/5575/17.

У даному випадку, спірні правовідносини виникли між позивачем та іншими особами - ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо вирішення перешкод у землекористуванні, при цьому такі особи не були залучені до участі у даній справі як треті особи.

Частинами третьою та п`ятою статті 158 цього Кодексу передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, даний спір не є публічно-правовим, та має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 частини першої ст. 238 КАС України, роз`яснивши позивачу його право на звернення з даним позовом до суду цивільної юрисдикції, та право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства, та право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук