Постанова

від 11.01.2021 по справі 300/1501/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1501/19 пров. № А/857/12456/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Запотічного І.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, ухвалене суддею Панікар І.В. у м. Івано-Франківську о 11:59, повний текст якого складений 03 березня 2020 року, у справі №300/1501/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Доброта" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Доброта" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0039555212 від 12.10.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства допущено заміну відповідача правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0039555212 від 12.10.2018 Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 2 112,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки позивачем порушено термін сплати грошового зобов`язання в загальній сумі 149537 грн, кількість днів затримки склала 57 днів, внаслідок чого відповідачем на нараховано штраф у розмірі 20% в сумі 299919,4 грн, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0039555212 від 12.10.2018 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 29919,4 вказавши на винесення рішення контролюючим органом в цій частині на підставі, в порядку та у спосіб, що визначені законом.

Водночас суд зазначив про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 2112,76 грн з огляду на те, що представником відповідача визнано позовні вимоги в цій частині.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно положеннями п 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Таким чином, метою камеральної перевірки є виявлення в даних систем електронного адміністрування порушення термінів сплати суми узгодженого зобов`язання, відповідальність за що передбачена п.126.1 ст. 126 ПК України.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю агропромисловий комплекс "Доброта" 22.05.2000 зареєстроване як юридична особа та взяте на податковий облік Коломийським управлінням Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с. 31).

24.09.2018 року заступником начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ТзОВ АПК "Доброта" грошових зобов`язань по податку на прибуток приватних підприємств за період з 03.03.2016 по 24.09.2018, за результатами проведеня якої акт № 15385/09-19-52-01/30953524 від 24.09.2018.

Актом перевірки зафіксовані встановлені в ході перевірки порушення платником податків ТзОВ АПК "Доброта", в саме: пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, що полягало у порушенні терміну сплати визначеного грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств (т.1 а.с.10).

На підставі акту перевірки № 15385/09-19-52-01/30953524 від 24.09.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0039555212 від 12.10.2018, яким позивачу нарахований штраф за порушення граничного строку сплати 160160,8 грн грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 20% у сумі 32032,16 грн (т.1 а.с.9).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Івано-Франківській області № 0039555212 від 12.10.2018 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

За визначенням, вказаним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно положень пункту 37.2 статті 37 ПК України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У свою чергу, підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положення ст. 126 ПК України застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України).

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами п.87.9 ст.87 ПК України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.131.2 ст.131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

З наведених норм слідує, що контролюючий орган зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати чи зазначеного у платіжному документі призначення, визначеного платником податків.

Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

В контексті наведеного слід зазначити, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ АПК "Доброта" подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, відповідно задекларована сума податкового зобов`язання по податку на прибуток 3675 грн відображена в інтегрованій картці (далі - ІКП) 09.06.2015. На день написання акту в ІКП ТзОВ АПК "Доброта" обліковувався борг в сумі 1 159,8 грн.

За результатами декларування податку на прибуток за 2015 рік платником задекларовано податкове зобов`язання в сумі 30455 грн, яке сплачено ТзОВ АПК "Доброта" 03.03.2016 року (платіжне доручення № 3710), однак, даним дорученням частково було зараховано попередню суму боргу, відповідно станом на 10.03.2016 сума податкового боргу склала 1628,15 грн.

За результатами набрання законної сили ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року у справі № 2а-3581/10/0970, 10.05.2016 в ІКП рознесено донараховані суми відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 04.10.2010 № 0005102310/0 (основний платіж - 165745 грн та штрафна (фінансова) санкція - 82872,5 грн), відповідно сума податкового боргу зросла, і станом на 10.05.2016 склала 250245,67 грн. Дана сума боргу була частково погашена платником платіжним дорученням № 472 від 08.06.2016 (на суму погашеного податкового боргу - 1628,15 грн, кількість днів затримки сплати склала 90 днів, на суму погашеного податкового боргу - 8371,8 грн - кількість днів затримки сплати склала 29 днів).

Платіжними дорученнями № 484 від 06.07.2016 та № 493 від 18.07.2016 була погашена сума податкового боргу 157373,15 грн (а.с.15,16) (кількість днів затримки сплати склала 57 днів), що підтверджується даними акту перевірки.

Судом встановлено, що на день проведення звірки з платником - ТзОВ АПК "Доброта" виявлено порушення терміну сплати грошового зобов`язання в загальній сумі 149597 грн.

Отже, за наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були також направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області було правомірно нараховано штраф в розмірі 20% від 149597 грн, що становить 29919,4 грн. Відтак, оскаржуване подакове повідомлення-рішення контролюючого органу в цій частині є правомірним.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій на суму 2112,76 грн, судом першої інстанції вказано на визнання представником контролюючого органу позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов`язку доведення правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2112,76 грн.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №300/1501/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 21.01.2021.