Постанова

від 21.01.2021 по справі 813/2204/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2021 року

Київ

справа №813/2204/17

адміністративне провадження №К/9901/35740/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №813/2204/17 за позовом Малого колективного підприємства Метал до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Малого колективного підприємства Метал на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Сапіга В.П., Шавель Р.М.),-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Мале колективне підприємство Метал (далі за текстом - позивач, МКП Метал ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Львівській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2017 року № 0008391414, № 0008401414.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ Оптіма Плас у періоді, що перевірявся.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року апеляційну скаргу ГУ ДФС задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку МКП Метал з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ Оптіма плас за листопад 2016 року та ТОВ Київтехцентр за квітень 2016 року, за наслідками якої складено акт № 535/13-01-14-14/30085020 від 11 травня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2016 року в розмірі 168576 грн, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету (р. 18.1) на загальну суму 168576 грн;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, в результаті чого занижено дохід від будь-якої діяльності за взаєморозрахунками з ТОВ Оптіма плас , що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 842880 грн.

За висновками контролюючого органу позивач не підтвердив факт здійснення господарських операцій з ТОВ Оптіма плас . За наслідками аналізу баз даних ДФС встановлено відсутність інформації щодо наявності у ТОВ Оптіма Плас будь-яких основних засобів, а також не встановлено придбання відповідного товару у інших постачальників протягом періоду, що перевірявся, згідно з даними ЄРПН. МКП Метал не підтверджено факт транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), придбаних у ТОВ Оптіма Плас ; не надано документів, які б підтверджували походження товару (корпус елеватора) та його якість, зокрема сертифікатів відповідності та якості, сертифікатів походження продукції.

Крім того, за наслідками аналізу договору про переведення боргу від 23 листопада 2016 року №23-11/16, укладеного між ТОВ Ф-Діод (Первісний боржник), ТОВ Оптіма Плас (Новий боржник), МКП Метал (Кредитор), контролюючий орган встановив, що ТОВ Ф-Діод взагалі не зареєстрований як платник ПДВ, тоді як зазначений у цьому договорі у реквізитах вказаної юридичної особи ІПН 362746416018 належить ТОВ Теплобудпласт , свідоцтво платника ПДВ якого анульоване ще 8 травня 2015 року.

На підставі вказаного акта перевірки Відповідачем 31 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0008391414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 189647,50 грн, у тому числі за основним платежем - 151718 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 37929,50 грн.;

- № 0008401414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 210720 грн, у тому числі за основним платежем - 168576 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 42144 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку , що зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача з контрагентом. Допущена в договорі про переведення боргу помилка у частині зазначення ІПН ТОВ Ф-Діод за своїм змістом не впливає на правомірність укладеного правочину щодо зміни сторін у зобов`язаннях. Суд врахував, що в подальшому корпус елеватора 170, корпус елеватора 320 використано МКП Метал у господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу ПАТ Дрогобицький машинобудівний завод , який, в свою чергу, виробив та поставив на адресу позивача готову продукцію - елеватори корпусні для бурильних та обсадних труб КМ. Вказана продукція була реалізована МКП Метал ПАТ Укргазвидобування згідно з договором поставки від 16 вересня 2016 року №УБГ399/015-16. Суд відхилив посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), оскільки останні не є тими первинним документами, які підтверджують факт постачання товару.

Апеляційний суд не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, скасував його та ухвалив нове про відмову в позові. Суд апеляційної інстанції, врахувавши у сукупності наступні обставини: наявність помилок в обов`язкових реквізитах договору про переведення боргу; наявність негативної податкової інформації щодо ТОВ Оптіма Плас ; відсутність товарно-транспортних накладних; не доведення факту реального одержання (купівлі) ТОВ Оптіма Плас відповідного товару від інших суб`єктів господарювання; не підтвердження факту зберігання позивачем придбаного у контрагента товару до моменту його реалізації на користь ПАТ Дрогобицький машинобудівний завод , дійшов висновку про обґрунтованість позиції контролюючого органу щодо непідтвердження факту продажу ТОВ Оптіма плас ТМЦ на адресу МКП Метал .

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, МКП Метал подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що сукупність наданих до перевірки та під час судового розгляду справи первинних документів (договір поставки, договір про переведення боргу, видаткові та податкові накладні, документи, що підтверджують факт реалізації придбаного товару на адресу Дрогобицький машинобудівний завод та ПАТ Укргазвидобування ) в повній мірі підтверджує дійсність господарської операції позивача з придбання у ТОВ Оптіма Плас корпусів елеватора. Скаржник зазначає, що 21 листопада 2017 року на вимогу МКП Метал ТОВ Оптіма Плас надало сертифікат якості від виробника ВАТ Калязінський механічний завод згідно з ТУ 26-02-93 та товарно-транспортні накладні від 23 листопада 2016 року №231116 та від 29 листопада 2016 року №291116, які підтверджують факт доставки спірного товару. Скаржник наполягає, що надання ТТН є обов`язковим лише для підтвердження реальності договорів перевезення. Позивач не був учасником транспортного процесу, оскільки згідно з умовами договору поставки обов`язок доставки товару було покладено на продавця. Відсутність факту придбання контрагентом позивача за даними ІС Податковий блок корпусів елеватора не спростовує факту отримання указаного товару МКП Метал та подальшого його використання у господарській діяльності. Наявний господарський звичай, що склався протягом тривалого часу між позивачем та ПАТ Дрогобицький машинобудівний завод з питань щодо забезпечення сировиною, дозволяє тимчасове розміщення без оформлення на його території ТМЦ позивача, які в подальшому, відповідно, підлягають передачі заводу.

Відповідач надав до суду заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Зауважено, що у відповідь на запит ГУ ДФС від 3 серпня 2017 року №10646/10/13-01-10-03-10 Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області повідомив, що інформація про перебування у власності чи користуванні транспортних засобів у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року наявна лише щодо МКП Метал . Відповідна інформація щодо ТОВ Оптіма Плас відсутня. Зазначене спростовує твердження позивача про транспортування контрагентом на його адресу ТМЦ. Решта викладених у запереченнях на касаційну скаргу доводів аналогічна викладеним у акті перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі, далі - Закон № 996-XIV), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 5 П(с)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(с)БО 16).

Згідно з пунктом 7 П(с)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

За встановленими судами обставинами між МКП Метал (Замовник) та ТОВ Оптіма плас (Постачальник) укладено договір № 14/16-1 від 23 листопада 2016 року, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Найменування, асортимент товару, технічні характеристики, кількість, ціна партії товару вказується в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).

Згідно із специфікацією № 1 від 23 листопада 2016 року загальна вартість товару, що поставляється, складає 1011456 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 168576 грн. Термін поставки: до 30 листопада 2016 року, м. Дрогобич.

МКП Метал отримано від ТОВ Оптіма плас наступні видаткові та податкові накладні:

- видаткова накладна № 291116 від 29 листопада 2016 року та податкова накладна № 176 від 29 листопада 2016 року на суму ПДВ 50876 грн (номенклатура товару - корпус елеватора 320 т, кількість - 14 шт., ціна постачання одиниці товару без ПДВ - 18170 грн);

- видаткова накладна № 231116 від 23 листопада 2016 року та податкова накладна № 175 від 23 листопада 2016 року на суму ПДВ 117700 грн (номенклатура товару - корпус елеватора 170 т, кількість - 44 шт., ціна постачання одиниці товару без ПДВ - 13375 грн);

Крім того, між ТОВ Ф-Діод (Первісний боржник), ТОВ Оптіма плас (Новий боржник), та МКП Метал (Кредитор) укладено договір № 23-11/16 про переведення боргу від 23 листопада 2016 року, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний боржник переводить Новому боржникові свій борг (обов`язки) за Договором поставки № 14/16 від 3 жовтня 2016 року, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із зазначеного вище Договору (надалі іменується Основний договір ) і приймає на себе обов`язки Первісного боржника.

Відповідно до пункту 1.2 цього Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошове зобов`язання) у розмірі 1011456 грн, що виник на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання.

Апеляційний суд встановив, що у Договорі № 23-11/16 про переведення боргу від від 23 листопада 2016 року зазначені реквізити Первісного боржника: ТОВ Ф-Діод , код ЄДРПОУ 40075050, ІПН 362746416018, адреса: м. Дніпро, вул. Щорса, 4, однак проведеним аналізом баз даних ІС Податковий блок встановлено, що ТОВ Ф-Діод (код ЄДРПОУ 40075050) не зареєстрований платником ПДВ, а за ІПН 362746416018 зареєстрований платник ТОВ Теплобудпласт (юридична адреса: Полтавська область, Октябрський район, вул. Грушевського, буд. 2, корпус 4, квартира 34; стан платника 16 - припинено, ліквідовано, закрито; свідоцтво платника ПДВ анульовано 8 травня 2015 року).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковими реквізитами договору є, серед іншого, назва договору, місце його укладання і дата підписання, найменування сторін та їх реквізити. Відтак, помилки, допущені в найменуванні сторін договору та їх реєстраційних номерах, були визнані апеляційним судом причиною втрати документом юридичної сили.

Судом апеляційної інстанції також була врахована податкова інформація стосовно контрагента позивача - ТОВ Оптіма Плас . Зокрема, суд вказав, що керівником, головним бухгалтером та засновником зазначеного підприємства є одна особа, яка проживає в м. Київ; у податкового органу відсутня інформація щодо кількості необхідних трудових ресурсів для здійснення даної діяльності, а також щодо основних засобів, необхідних для здійснення даної діяльності; у листопаді 2016 року ТОВ Оптіма Плас придбано ТМЦ у великих розмірах (рубильники, м`ясо, рибу, креветки, резистори, перемикачі), водночас, придбання корпусів елеватора відсутнє; у листопаді 2016 року контрагентом позивача реалізовувались ТМЦ, які не придбавались останнім з моменту реєстрації.

Апеляційний суд також врахував факт ненадання МКП Метал документів, які б підтверджували факт транспортування ТМЦ, придбаних в ТОВ Оптіма плас .

Суд апеляційної інстанції звернув увагу і на інші недоліки, виявлені у наданих позивачем документах. Зокрема, накладні на передачу ТМЦ від ТОВ Оптіма плас позивачу містять підписи представника відвантажника (ТОВ Оптіма плас ), проте в них, всупереч вимог частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV, відсутні відомості про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, позивач не надав документів, які б підтверджували місце зберігання зазначеної продукції в період до поставки її ПАТ Дрогобицький машинобудівний завод , а також документів про відповідне транспортування від позивача до ПАТ Дрогобицький машинобудівний завод .

Оцінивши викладене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Оптіма Плас .

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, а наведені у касаційній скарзі доводи їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2018 року (справа №805/528/17-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №804/16486/15), від 21 жовтня 2020 року (справа № 620/846/19) вказував, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

У постанові від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16) Верховний Суд вказав, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків Верховного Суду, проте зазначає, що останні сформовані за наслідками безпосередньої оцінки обставин у конкретній справі. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні відсутність сертифікатів якості на товар, ні відсутність товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання товару самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Апеляційний суд у цій справі обґрунтовано звернув увагу на ненадання таких документів ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судами, що додатково свідчить на користь висновку про нереальність спірних господарських операцій.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необхідність врахування долучених ним до касаційної скарги товарно-транспортних накладних та сертифікатів, наданих ТОВ Оптіма Плас позивачу 21 листопада 2017 року. В силу приписів статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не приймає та не оцінює докази, долучені до матеріалів справи на стадії її касаційного перегляду. Поряд з цим скаржник не вказує, які обставини перешкоджали в отриманні зазначених первинних документів до винесення рішення судом апеляційної інстанції; натомість, у матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про звернення позивача до суду з вимогою витребування товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості у контрагента позивача, у разі неможливості їх самостійного отримання.

Суд касаційної інстанції критично оцінює доводи позивача про використання придбаних у контрагента товарів і послуг у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами з ПАТ Дрогобицький машинобудівний завод та ПАТ Укргазвидобування , оскільки такі обставини не є безумовним свідченням реального придбання товару саме у ТОВ Оптіма Плас .

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що надані первинні документи є належним чином оформленими і давали підстави на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, разом з тим при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, оцінивши в сукупності первинні документи та інші докази, надані сторонами, правильно погодився із висновками відповідача, покладеними в основу спірних податкових повідомлень-рішень щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом та неправомірності формування ним даних податкового обліку.

Обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у позові та запереченнях на апеляційну скаргу і зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою апеляційним судом повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Стверджуючи про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, недослідження доказів, позивач не вказує, в чому саме це полягає, які саме документи та обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення у цій справі відповідає.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновку судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого колективного підприємства Метал залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у справі № 813/2204/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко