Постанова

від 18.01.2021 по справі 733/513/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 733/513/18

провадження № 61-9431св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОКІМ ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне сільськогосподарське підприємство АГРО ВАМ ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКІМ на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2019 року у складі судді Овчарика В. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОКІМ (далі - ТОВ АГРОКІМ ) звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства АГРО ВАМ (далі - ПСП АГРО ВАМ ) про визнання договору оренди землі поновленим, посилаючись на те, що10 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Парафіївка-Прогрес (далі - ТОВ Парафіївка-Прогрес ), правонаступником якого є ТОВ АГРОКІМ , та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 надала ТОВ Парафіївка-Прогрес в оренду земельну ділянку площею 3,95 га, розташовану на території Мартинівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, строком на 5 років. Вказаний договір було зареєстровано 23 квітня 2012 року у відділі Держкомзему в Ічнянському районі, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис за № 742170004003611. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а зазначену земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 , яка 23 вересня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 16 березня 2017 року ТОВ АГРОКІМ направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та три примірники додаткової угоди, однак у листопаді 2017 року отримало від ПСП АГРО ВАМ попередження про недопустимість обробки земельних ділянок, в тому числі належних ОСОБА_1 . В подальшому йому стало відомо про існування іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки, який було укладено 23 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ПСП АГРО ВАМ . Оскільки ТОВ АГРОКІМ належним чином виконувало всі умови договору оренди землі від 10 лютого 2012 року, вчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату, використовувало об`єкт оренди за цільовим призначенням, дотримало строків і процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, а також не отримувало від орендодавця лист-повідомлення про відмову в поновленні договору, то воно має переважне право на його поновлення. Крім того, переважне право ТОВ АГРОКІМ на поновлення договору оренди землі на новий строк було порушене внаслідок укладення орендодавцем договору оренди землі з іншим орендарем на гірших умовах, ніж запропоновано ним. Враховуючи викладене, ТОВ АГРОКІМ просило визнати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421786400:03:000:0474 загальною площею 3,95 га, розташованої на території Мартинівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, поновленим на умовах додаткової угоди від 15 березня 2017 року до договору оренди землі від 10 лютого 2012 року.

04 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вона повідомила позивача про відсутність у неї намірів продовжувати дію договору оренди землі від 10 лютого 2012 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 18 січня 2017 року та від 14 квітня 2017 року.

У відповіді на відзив ТОВ АГРОКІМ зазначило, що надані ОСОБА_1 рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 18 січня 2017 року та від 14 квітня 2017 року не можуть свідчити про направлення саме відповідей про відсутність намірів продовжувати дію договору. Реєстрація вхідної кореспонденції товариством ведеться в електронному вигляді, однак її було знищено вірусом Petea , який вразив українські підприємства в червні 2017 року. Тому товариство не може перевірити зміст поштових відправлень, що були надіслані відповідачем.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Позивач дотримався встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури і строків реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, однак відповідач надіслала лист-повідомлення про небажання продовжувати дію договору оренди землі, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Небажання ОСОБА_1 поновлювати договір оренди землі також підтверджується укладеним між нею з ПСП АГРО ВАМ договором оренди землі від 23 серпня 2016 року. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б вказували на продовження користування ним земельною ділянкою ОСОБА_1 після закінчення строку дії договору оренди землі.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ АГРОКІМ залишено без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

06 травня 2019 року ТОВ АГРОКІМ подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга ТОВ АГРОКІМ мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і зробили висновки, які ґрунтуються на припущеннях, оскільки надані ОСОБА_1 рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 18 січня 2017 року та від 14 квітня 2017 року не можуть свідчити про направлення саме відповідей про відсутність намірів продовжувати дію договору оренди землі від 10 лютого 2012 року. Воно належним чином виконувало всі умови договору оренди землі від 10 лютого 2012 року, вчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату, використовувало об`єкт оренди за цільовим призначенням, дотримало строків і процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, натомість орендодавець не направив йому лист-повідомлення про відмову в поновленні дії договору на новий строк.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ічнянського районного суду Чернігівської області.

06 червня 2019 року справа № 733/513/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 10 лютого 2012 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ Парафіївка-Прогрес (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), за умовами якого ОСОБА_2 надала, а ТОВ Парафіївка-Прогрес прийняло у платне користування земельну ділянку площею 3,95 га, кадастровий номер 7421786400:03:000:0474, розташовану на території Мартинівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, строком на 5 років.

Пунктом 4.2 Договору оренди передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір вважається пролонгованим на тих же умовах і на той же строк у випадку, якщо жодна зі сторін у 10 денний термін до закінчення строку дії договору письмово не відмовилася від пролонгування договору оренди.

Згідно з пунктом 4.5 Договору оренди у разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему в Ічнянському районі, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 23 квітня 2012 року за № 742170004003611.

За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ АГРОКІМ є правонаступником ТОВ Парафіївка-Прогрес .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23 вересня 2015 року державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори Домашенко Л. А., після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 стала власником вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 вересня 2015 року № 44370915.

15 березня 2017 року ТОВ АГРОКІМ надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з проектом додаткової угоди, в якому запропонувало підписати три її примірники та направити позивачу до 16 квітня 2017 року.

За доданими до відзиву на позовну заяву рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 18 січня 2017 року та від 14 квітня 2017 року судами встановлено, що ТОВ АГРОКІМ отримало відповідь ОСОБА_1 про небажання поновлювати дію договору оренди землі.

Крім того, про небажання ОСОБА_1 поновлювати дію укладеного з ТОВ АГРОКІМ договору оренди землі свідчить укладений між нею та ПСП АГРО ВАМ договір оренди землі від 23 серпня 2016 року, за яким ОСОБА_1 передала ПСП АГРО ВАМ в оренду ту ж саму земельну ділянку строком на 10 років.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Згідно з частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Отже, за наявності вираженого волевиявлення орендодавця на відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ АГРОКІМ про визнання договору оренди землі поновленим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури та за наявності волевиявлення сторін, тоді як в цій справі відсутнє відповідне волевиявлення орендодавця.

Аргументи касаційної скарги ТОВ АГРОКІМ про те, що орендодавець не направив йому лист-повідомлення про відмову в поновленні договору на новий строк, є неспроможними та спростовуються наданими відповідачем рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 18 січня 2017 року та від 14 квітня 2017 року.

Доводи касаційної скарги про те, що надані ОСОБА_1 рекомендовані повідомленнями про вручення поштових відправлень від 18 січня 2017 року та від 14 квітня 2017 року не можуть свідчити про направлення саме відповідей про відсутність намірів продовжувати термін дії договору оренди землі від 10 лютого 2012 року , не заслуговують на увагу, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином обґрунтував свій висновок тим, що про небажання ОСОБА_1 поновлювати дію укладеного з ТОВ АГРОКІМ договору оренди землі свідчить укладений між нею та ПСП АГРО ВАМ договір оренди землі від 23 серпня 2016 року, за яким ОСОБА_1 передала ПСП АГРО ВАМ в оренду ту ж саму земельну ділянку строком на 10 років.

Згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКІМ залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко