Постанова

від 20.01.2021 по справі 336/4994/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.01.2021 Справа № 336/4994/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/4994/20Головуючий у 1-й інстанції Щаслива О.В. Пр. № 22-ц/807/200/21Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року про забезпечення позову у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.в.м.с. 1-5), в якому просив визнати сумісною власністю подружжя жіночі та чоловічі речі ; торгівельні місця в ТОВ Речовий ринок Анголенко за адресою АДРЕСА_1 , та договори оренди: - тимчасова споруда з будівельних матеріалів у ряду А павільйон № НОМЕР_1 вартістю 10000,00 грн.; - тимчасова споруда з будівельних матеріалів у ряду А павільйон № 50-2 вартістю 10000,00 грн.; - кіоск № НОМЕР_2 в ряду 2 на 1 будівельна вартість матеріалів 1000,00 грн.; - кіоск № НОМЕР_3 в ряду 2 на 1 будівельна вартість матеріалів 1000,00 грн.; - кіоск № НОМЕР_4 в ряду 2 на 3 будівельна вартість матеріалів 1000,00 грн., також автомобіль Nissan QASHQAI, 2016 р., держномер НОМЕР_5 вартістю 200000 грн. та гараж № НОМЕР_6 в кооперативі Мотор-1 , який знаходиться по вул. Брюллова, 17в, будівельні матеріали вартістю 15000,00 грн. Спільна вартість сумісно нажитого майна подружжя - 471000,00 грн.

Позивач також подав до суду заяву про забезпечення позову (а.в.м.с.6) шляхом складання опису на павільйон № НОМЕР_1 у ряду А, павільйон № НОМЕР_7 у ряду А, кіоск № НОМЕР_2 в ряду НОМЕР_8 на 1, кіоск № НОМЕР_3 в ряду НОМЕР_8 на 1, кіоск № НОМЕР_4 в ряду 2 на 3 на території ТОВ Речовий ринок Анголенко за адресою: АДРЕСА_1 , та майно, яке знаходиться в павільйонах № 16 у ряду А, № 50-2 у ряду А, а також накладення арешту та передачі вказаного майна йому на зберігання.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначав, що підставою для звернення з заявою є побоювання, що відповідач зможе розпорядитися означеним майном, яке є предметом спільної сумісної власності подружжя, що ускладнить виконання рішення суду. Такі побоювання є виправданими, зазначає в заяві позивач, оскільки відповідач утримує у себе вказане майно, хоча до часу звернення до суду з цим позовом подружжя спільно займалося підприємницькою діяльністю та використовувало отримані від цієї діяльності кошти для утримання родини. Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з цією заявою.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї заяви визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_3 (а.в.м.с. 7).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року (а.в.м.с. 12-13), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22 жовтня 2020 року (а.в.м.с. 14), заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі задоволено частково.

Здійснено опис майна , а саме: спортивного одягу, що є предметом купівлі-продажу і знаходиться в павільйонах АДРЕСА_2 у ряду А, на території товариства з обмеженою відповідальністю Речовий ринок Анголенко за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 8.

Решту вимог залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_2 із вищезазначеною ухвалою, у тому числі в частині відмови, погодився , останню в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції , посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні (фактично в частині задоволення заяви позивача), відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.в.м.с. 17-30) просила ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі відмовити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.в.м.с. 32).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 06 листопада 2020 року (а.с. 33), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 34), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом).

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у судовому засіданні 20 січня 2021 року доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників справи, зокрема: відповідача ОСОБА_1 , представника останньої - адвоката Чоловської С.О. (а.в.м.с. 54), позивача ОСОБА_2 та представника останнього - адвоката Рибалко О.Р. (а.в.м.с. 52), перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши виділені матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову частково у цій справі у вищезазначений спосіб, керувався ст. 149-153, 352-354 ЦПК України та виходив із такого.

За змістом ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

В цій самій статті цивільного процесуального законодавства містяться підстави для застосування заходів забезпечення позову, якими є істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що ризики ускладнення або неможливості виконання рішення суду, як і ризик шкоди отриманню ефективного судового захисту можуть зумовити забезпечення позову.

Підставою для звернення до суду є необхідність отримання захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи із наведених положень цивільного процесуального законодавства, об`єктом судового захисту кожного учасника цивільних правовідносин, наділеного цивільною процесуальною правоздатністю, є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, які і можуть бути підставою для звернення особи за судовим захистом.

Порушенням суб`єктивного права є такий негативний вплив на нього, при якому воно звужується за своїм змістом або перестає існувати, що позбавляє його носія можливості реалізувати його повністю або частково.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач вимагає поділу спільного майна подружжя, в тому числі поділу спільного майна подружжя, в тому числі спортивного одягу , реалізація якого в процесі здійснення підприємницької діяльності подружжя.

Як випливає із змісту позову, право заявника на отримання належної йому частки в натурі порушується відповідачем.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв поро забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

В силу ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ст. 150 ЦПК України позов забезпечується заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Згідно із офіційним тлумаченням положення частини першої ст. 61 СК України, що міститься в Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2012 від 19.09.2012 року, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності, а статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий захід забезпечення позову, як опис майна , яке може бути визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя, між тим є товаром, що перебуває в повсякденному обігу і може бути відчужене, є співмірним змісту порушеного права , тому суд вважав, що невжиття цього заходу забезпечення позову може утруднити ефективний захист права позивача, що дає підстави для забезпечення позову у зазначений спосіб.

Разом з тим суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування такого заходу, як опис павільйону № НОМЕР_1 у ряду А, павільйону № НОМЕР_7 у ряду А, кіоску № НОМЕР_2 в ряду НОМЕР_8 на 1, кіоску № НОМЕР_3 в ряду НОМЕР_8 на 1, кіоску № НОМЕР_4 в ряду 2 на 3 на території товариства з обмеженою відповідальністю Речовий ринок Анголенко за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 8, оскільки не вбачав доцільності його застосування як такого, що не охоплюється змістом завдань забезпечення позовних вимог.

Накладення арешту на майно, яке перебуває в обігу і реалізація якого складає зміст підприємницької діяльності відповідача-суб`єкта підприємницької діяльності (а.с. 8), мало б ознаки посягання на законну господарську діяльність, тому суд першої інстанції не вбачав підстав для забезпечення позову в такий спосіб.

З описаних міркувань виходив суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимоги про передачу вказаного майна на зберігання позивачу.

Підстав, передбачених частиною 3 ст. 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, немає.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не спростовують фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції на час постановлення оскаржуємої ухвали у цій справі (13 жовтня 2020 року) , є безпідставними, не ґрунтуються на законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції на дату постановлення останньої (13 жовтня 2020 року) в межах наявних на цей час у справі матеріалів справи та доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції при вирішенні процесуального питання про забезпечення позову позивача у цій справі.

Тому, для апеляційного суду не мають значення посилання сторін у судовому засіданні в апеляційному суді у цій справі, та зокрема представника позивача на те, що вищезазначена ухвала суду першої інстанції вже виконана виконавцем, виконавче провадження закінчено, а позов позивача судом першої інстанції відповідною ухвалою залишено без розгляду за заявою позивача.

Крім того, перелік видів забезпечення позову, передбачений ст. 150 ЦПК України, не є вичерпним.

Тому, суд першої інстанції мав право на застосування у цій справі такого заходу забезпечення вищезазначеного позову позивача про поділ майна подружжя як опис вищезазначеного спірного майна, яке у тому числі є предметом спору у цій справі.

Оскільки, такий захід забезпечення:

- не є забороненим ЦПК України;

- не порушує прав відповідача ОСОБА_1 , як одного із подружжя та фізичної особи - підприємця, оскільки наявність лише зареєстрованого кримінального провадження за фактом (а.в.м.с. 30) само по собі не свідчить про останнє, крім того, судом було правильно встановлено, що між сторонами у цій справі має місце спір про поділ майна подружжя, тобто саме цивільний спір, який підлягає розгляду саме в порядку цивільного (позовного) судочинства;

- частково забезпечував вищезазначений позов позивача у цій справі.

Належні, допустимі докази протилежного у виділених матеріалах цієї справи відсутні.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказами, передбаченими ст. 367 ч.ч.2,3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача у цій справі, є додані відповідачем до її апеляційної скарги:

-витяг з Єдиного державного реєстру …фізичних осіб - підприємців відносно відповідача, як ФОП з 21.09.2000 року (а.в.м.с. 20),

-договори № 1992 від 20.02.2019 року (копія а.в.м.с. 21-22) та № 1548 від 01.10.2015 року (копія а.в.м.с. 23-24) відповідача, як ФОП, з ТОВ Речовий ринок Анголенко ,

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно кримінального провадження № 12020080080002254 від 09.10.2020 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 206 ч. 1 КК України (копія а.в.м.с. 30),

-свідоцтво про платника єдиного пожату відносно відповідача (копія а.в.м.с. 25),

-лист Шевченківського відділу поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 10.09.2020 року на ім`я відповідача (копія а.в.м.с. 27),

-скарга відповідача в порядку ст. 303 КПК України (копія а.в.м.с 28-29),

- довідка УПФУ відносно відповідача, як ФОП (а.в.м.с.26).

Проте, останніми лише підтверджується правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, з якими позивач пов`язував необхідність забезпечення позову у цій справі, та не спростовуються правильні висновки суду першої інстанції про можливість та необхідність забезпечення позову позивача у цій справі саме у вищезазначений спосіб 13 жовтня 2020 року.

Також, апеляційним судом встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, які б могли бути підставою для скасування апеляційним судом правильної по суті ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову позивача за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

Крім того, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду було сплачено судовий збір (а.в.м.с. 16).

Однак, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї скарги апеляційним судом.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що ОСОБА_1 не позбавлена права у подальшому вирішувати питання про скасування заходів забезпечення позову у цій справі з будь-яких підстав.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 22.01.2021 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.