Постанова

від 21.01.2021 по справі 520/15761/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2359/21

Номер справи місцевого суду: 520/15761/19

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 520/15761/19

Номер провадження: 22-ц/813/2359/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою адвоката Іванової Наталі Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Васильків О.В. 18 серпня 2020 року , повний текст рішення складено 19 серпня 2020 року,

встановив:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі - 17 500,00 грн. щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу з 03.05.2018 року дитина проживає з позивачем, останній не надає матеріальної допомоги на утримання доньки. Відповідач є моряком, має значний дохід, інших утриманців не має, тому має можливість сплачувати аліменти у визначеній в заяві про збільшення позовних вимог сумі. Позивачка вказує на значні витрати на харчування, засоби гігієни, одяг та взуття, витрати на навчання в школі та на курсах, послуги мобільного зв`язку та транспорту та інші, які вона несе на утримання доньки (Т. 2, а. с. 1 - 4, 150 - 151).

У відзиві на позов адвокат Зарецький І.Г., діючий від імені відповідача ОСОБА_2 , просить відмовити у його задоволенні. Посилається на те, що зазначені в позові витрати позивачки на дитину, так само як і розмір доходу відповідача, не підтверджені належними та допустимими доказами. Також представник відповідача вказує на те, що відповідач надає допомогу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом 2 групи. Представник зазначає, що відповідач ОСОБА_2 визнає позов частково та згоден платити аліменти в сумі - 5 000,00 грн. (Т. 1, а. с. 36 - 38 зворотна сторона).

У судовому засіданні суду першої інстанції адвокат Орловський Б.М., діючий від імені ОСОБА_1 , підтримав доводи та вимоги позову.

Адвокат Зарецький І.Г., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні суду першої інстанції заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (Т. 2, а. с. 27 - 32).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.08.2020 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі - 17 500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2019 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведенням факту працевлаштування відповідача ОСОБА_2 на іноземних судах.

До поданої до відділу поліції відповідачем заяви щодо викрадення особистих документів суд першої інстанції ставився критично, оскільки подання такої заяви не доводить факт викрадення документів, а лише є підтвердженням звернення відповідача до поліції. При цьому, місцевий суд звернув увагу на те, що відповідач звернувся до поліції з заявою (ЖЕО №22597 від 28.11.2019 року) за фактом викрадення його документів, а отримана відповідь від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на №4816 від 03.02.2020 року, свідчить, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 29.11.2019 року о 10:09:03 здійснено перетин державного кордону України через Бориспіль-D у напрямку "виїзд" (Т. 1 а. с. 188). Тобто, надані пояснення та докази стороною відповідача щодо викрадення особистих документів останнього, викликали сумнів місцевого суду в їх достовірності. Окрім того, наявність у ОСОБА_2 дійсних документів моряка підтверджується наданою інформацією з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Доводи сторони відповідача ОСОБА_2 щодо знаходження на його утриманні родичів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом 2 групи, в ході судового розгляду районним судом належними та допустимими доказами не підтверджені.

Суд вважав, що стороною позивача надано достатньо доказів того, що утримання дитини здійснюється саме за рахунок позивачки ОСОБА_7 .. Приймаючи до уваги той факт, що в утриманні дитини та її вихованні мають брати участь обидва батьки, суд вважав доведеними наявність підстав для стягнення аліментів. Щодо зазначеного в заяві про збільшення позовних вимог розміру аліментів місцевий суд зазначав наступне.

З урахуванням того, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач за фахом моряк, що передбачає достатній дохід, відповідно до договору про поділ майна має у власності будинок та квартиру, інших осіб на утриманні не має, на стан здоров`я не скаржиться, документів про мету тривалого фактичного перебування за кордоном не надав, районний суд вважав можливим стягнути з відповідача аліменти у визначеному позивачем розмірі.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що рішення суду має бути ухвалене в інтересах дитини, і оскільки з матеріалів справи вбачається, що дитина сторін звикла до певного рівня грошових витрат на власні потреби та розвиток, а батько має можливість надавати достатню матеріальну підтримку, місцевий суд не вбачав підстав для зменшення визначеного позивачкою розміру аліментів (Т. 2, а. с. 34 - 38).

В апеляційній скарзі адвокат Іванова Н.О., діюча від імені ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.08.2020 року. Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі - 5 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2019 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто, фактично оскаржується рішення суду в частині визначення розміру аліментів.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскаржуваній частині ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо працевлаштування відповідача чи отримання ним будь-яких інших доходів, які б надали змогу сплачувати аліменти у розмірі - 17 000,00 грн. щомісячно. Посилається на те, що судом не взято до увагу ту обставину, що копія послужної книжки моряка ОСОБА_2 , копія паспорта моряка ОСОБА_2 , який діяв в період з 17.06.2011 р. по 17.06.2016 p., на момент розгляду справи вже був недійсний, відомості про кваліфікацію ОСОБА_2 лише обґрунтовують ту обставину, що відповідач мав можливість здійснювати діяльність моряка. Водночас, в матеріалах справи не містяться доказів того, що відповідач фактично працює моряком.

11 листопада 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

ОСОБА_1 згідно наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Орловський Б.М., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечує проти апеляційної скарги. У задоволенні апеляційної скарги просить відмовити. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Вказує на доведеність позову, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Посилається на низку встановлених судом першої інстанції обставин, відсутність спростування доказів стороною відповідача. Зазначає про зловживання процесуальними правами стороною відповідача.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Дана справа за предметом позову (стягнення аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання наявності підстав для стягнення аліментів не оскаржується. Тому, в цій частині законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Статтями 5 , 12 , 13 , 81 , 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів дійшов неправильних зазначених висновків у вказаній частині. Висновки суду в цій частинрі не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 141, 185 СК України) та процесуального (ст. ст. 12, 89, 263 , 264 ЦПК України ) права, з огляду на наступне.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_8 та ОСОБА_2 з 20.08.2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.04.2018 року було розірвано (Т. 1, а. с. 7).

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 19.04.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №106, що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батьками вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (Т. 1, а. с. 5).

З довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) вих. №49 від 01.07.2019 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за місцем реєстрації матері ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а. с. 6).

Відповідно до Довідки Одеської загальноосвітньої школи №89 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області від 03.07.2019 року №211 ОСОБА_3 дійсно навчається в 9-А класі Одеської загальноосвітньої школи №89 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області (Т. 1, а. с. 49).

На підтвердження витрат на утримання дитини, які несе позивач ОСОБА_7 суду також надані: 1) акт виконаних робіт щодо здійснення послуг ТОВ "Спортсервіс Один" фітнес-клубу ОСОБА_10 та додатки до договорів щодо придбання позивачкою клубної карти "Учбова" для відвідування СФК "Стрекоза"; 2) квитанції про оплату курсів французької мови; 3) довідки щодо відвідування ОСОБА_11 Златою курсів малювання в творчій студії О. Французової та квитанції про відповідну оплату; 4) договір про надання репетиторських послуг з вивчення алгебри та квитанція про оплату репетиторських послуг; 5) квитки для відвідування кінотеатру та театру; 6) чеки та квитанції на придбання одягу та взуття, поповнення мобільного рахунку; 7) рахунки для сплати медичних послуг: консультації лікаря та здачі аналізів.

Стороною відповідача суду надано та досліджено Довідку від 03.12.2019 року, видану Портофранківським ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якої слідує, що він дійсно звертався в Портофранківський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою (ЖЕО №22597 від 28.11.2019 року) за фактом викрадення його майна, а саме: 1) паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 2) ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 3) посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 4) паспорта моряка на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та інших документів. Зазначена заява була внесена в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019162500002569 від 28.11.2019 за ч. 1 ст. 185 КК України (Т. 1, а. с. 148).

Стороною позивача суду надано відповідь на адвокатський запит від 19.11.2019 року №1/4-1051/02-354пп/19, наданий Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, з якого, зокрема, вбачається, що у єдиному Державному реєстрі документів моряків міститься така інформація стосовно документів, виданих громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: 1) підтвердження до диплому загального оператора ГМЗЛБ № 12056/2016/08 від 13.06.2016, видане капітаном Одеського морського порту та має статус "Дійсний"; 2) диплом капітана далекого плавання № 12055/2016/08 від 13.06.2016, виданий капітаном Одеського морського порту та має статус "Дійсний"; 3) підтвердження до диплому капітана далекого плавання № 12055/2016/08 від 13.06.2016, видане капітаном Одеського морського порту та має статус "Дійсний" (Т. 1, а. с. 154 - 155).

З відповіді на ухвалу місцевого суду про витребування доказів, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на №4816 від 03.02.2020 року, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 29.11.2019 року о 10:09:03 здійснено перетин державного кордону України через Бориспіль-D у напрямку "виїзд" (Т. 1, а. с. 188). При цьому з відповіді на № 8264 від 11.12.2019 року вбачається, що до цього ОСОБА_6 було здійснено виїзд з України 19.05.2019 року о 14:20:27 та в`їзд 28.10.2019 о 14:18:46 (Т. 1, а. с. 178).

У відповідь на адвокатський запит Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків 06.07.2020 року надано копію послужної книжки та копію посвідчення особи моряка, які знаходяться в Інспекції (Т. 1, а. с. 11 - 13).

Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку матері, батька утримувати дитину та його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування та найважливішим обов`язком батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 зазначеної статті встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Отже, призначення аліментів за своєю суттю полягає в тому, аби забезпечити дитині достатній життєвий рівень, здорове зростання та розвиток. При цьому, необхідно враховувати, що положеннями сімейного законодавства встановлений принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини.

За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених ЦПК України.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень СК України, слід зробити висновок, що позивач звернувшись із відповідним позовом до суду повинна була довести наявності відповідних, передбачених законодавством умов.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини.

Враховуючи, що Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків місцевому суду було надано інформацію щодо того, що ОСОБА_2 на теперішній час має дійсні документи моряка, в тому числі диплом капітана далекого плавання, а також надані відповіді Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України відповідачем ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту працевлаштування відповідача ОСОБА_2 на іноземних судах.

При цьому, до поданої до відділу поліції відповідачем заяви щодо викрадення особистих документів апеляційний суд, як і суд першої інстанції, ставиться критично, оскільки подання такої заяви не доводить факт викрадення документів, а лише є підтвердженням звернення відповідача до поліції. Окрім того, наявність у ОСОБА_2 дійсних документів моряка підтверджується наданою інформацією з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Доводи сторони відповідача ОСОБА_2 про те, що на його утриманні знаходяться родичі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом 2 групи, належними та допустимими доказами не підтверджено, а тому такі доводи не мають наслідком задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позову в повному обсязі з огляду на недоведеність фактичного працевлаштування відповідача не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки, як зазначає сам апелянт в апеляційній скарзі, доведеним є можливість ОСОБА_2 працювати на морських судах у якості капітана далекого плавання.

Між тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість задоволення вищевказаного позову у повному обсязі, помилково визначивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі - 17 500,00 грн. щомісячно, починаючи із дня пред`явлення такого позову і до досягнення дитиною повноліття, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (ст. 141 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). До передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів ).

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Враховуючи наведене, зазначені витрати позивачки, в обґрунтування яких стороною позивачки надано до суду: 1) акт виконаних робіт щодо здійснення послуг ТОВ "Спортсервіс Один" фітнес-клубу ОСОБА_10 та додатки до договорів щодо придбання позивачкою клубної карти "Учбова" для відвідування СФК "Стрекоза"; 2) квитанції про оплату курсів французької мови; 3) довідки щодо відвідування ОСОБА_11 Златою курсів малювання в творчій студії О. Французової та квитанції про відповідну оплату; 4) договір про надання репетиторських послуг з вивчення алгебри та квитанція про оплату репетиторських послуг; 5) рахунки для сплати медичних послуг: консультації лікаря та здачі аналізів, носять характер додаткових витрат. Апеляційний суд також вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що наведене у свою чергу, надає їй право звернутися до суду з відповідними вимогами про стягнення додаткових витрат на дитину в зв`язку з відповідними обставинами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальний стан відповідача та вищенаведені приписи закону, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими, доведеними є позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі - 7 500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2019 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, саме у викладеній в попередньому абзаці даної постанови частині позов підлягає задоволенню. В іншій частині вищевказаний позов задоволенню не підлягає з підстав його недоведеності.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до помилкового визначення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру аліментів, за вищевказаного обґрунтування.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268 , 367 , 368 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 , 389 ЦПК України , Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Іванової Наталі Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2020 року - змінити. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2019 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України .

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе