Ухвала

від 25.03.2021 по справі 520/15761/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 520/15761/19

провадження № 61-3863ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О.С.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, остаточно просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі - 17 500,00 грн щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу з 03 травня 2018 року дитина проживає з позивачем, останній не надає матеріальної допомоги на утримання доньки. Відповідач є моряком, має значний дохід, інших утриманців не має, тому має можливість сплачувати аліменти у визначеній в заяві про збільшення позовних вимог сумі. Позивачка вказує на значні витрати на харчування, засоби гігієни, одяг та взуття, витрати на навчання в школі та на курсах, послуги мобільного зв`язку та транспорту та інші, які вона несе на утримання доньки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.08.2020 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі - 17 500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 липня 2019 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведенням факту працевлаштування відповідача ОСОБА_3 на іноземних судах.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Іванової Н. О., діючої від імені ОСОБА_3 , - задоволено частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2020 року - змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2019 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд апеляційної інстанції, враховуючи матеріальний стан відповідача та приписи статей 141, 185 СК України дійшов до висновку, що обґрунтованими, доведеними є позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі - 7 500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 липня 2019 року та до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У березні 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у вищевказаній справі, в якій просить, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення аліментів на дитину, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки не узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційна скарга не містить інших посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук