Рішення

від 24.01.2021 по справі 300/3264/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. справа № 300/3264/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади про визнання бездіяльності протиправною щодо не надання відповіді на звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею не більше 0,12 га для ведення садівництва та зобов`язання прийняття рішення про надання відповідного дозволу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 11.11.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади (надалі по тексту також - відповідач, сільська рада, об`єднана територіальна громада, Ямницька сільська ОТГ) про визнання бездіяльності протиправною щодо не надання відповіді на звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею не більше 0,12 га для ведення садівництва та зобов`язання прийняття рішення про надання відповідного дозволу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Закону України Про звернення громадян і статті 118 Земельного кодексу України не надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 06.10.2020 та у місячний строк не розглянуло клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею не більше 0,12 га для ведення садівництва і городництва та не прийняття відповідного рішення. Позивач вважає, що в силу вимог пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та на підставі положень ст. 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України (надалі по тексту також ЗК України), як учасник бойових дій, який брав участь у антитерористичній операції (надалі по тексту також учасник АТО), наділений першочерговим правом на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. За доводами позивача, на території Ямницької сільської об`єднаної територіальної громади в с. Павлівка наявні вільні земельні ділянки за кадастровими номерами 2625884100:02:003:0001 та 2625882700:04:008:0002. Така обставина, як вважає ОСОБА_1 , мала б враховуватися об`єднаною територіальною громадою при розгляді по суті його заяви. В сукупності вказаного просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати об`єднану територіальну громаду надати йому як учаснику антитерористичної операції дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва не більше 0,12 га.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.11.2020 відповідно до статей 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні (а.с.24).

На виконання вимог пункту 5 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 17.11.2020, через канцелярію Івано-Франківського оружного адміністративного суду, 24.11.2020 позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (а.с.27, 28).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 02.12.2020 (а.с.30-42). У відзиві відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки земельні ділянки для ведення садівництва на території Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади відсутні. Надані суду графічні матеріали розташування земельних ділянок площею 21,3822 га кадастровий номер 2625884100:02:003:0001 та площею 1,76 га кадастровий номер 2625882700:04:008:0002 належать до державної форми власності, а не комунальної власності. Також, відповідач пояснив, що 16.10.2020 позивачу направлено проміжну відповідь за вхідним номером №1610 про те, що у зв`язку із карантинними обмеженнями чергове скликання сільської ради переноситься, про результати розгляду заяви ОСОБА_1 буде повідомлено в телефонному режимі. В подальшому, 02.11.2020, на засіданні комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади заяву позивача розглянуто і вирішено поставити ОСОБА_1 через відсутність вільних земельних ділянок на території Ямницької сільської ОТГ, які можуть бути передані безоплатно у приватну власність для ведення садівництва. Сільською радою 05.11.2020 у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України в місячний термін розглянуто заява позивача від 06.10.2020 та прийнято рішення, яким ОСОБА_1 поставлено на чергу для отримання земельної ділянки для індивідуального садівництва, а про прийняте рішення повідомлено позивача в телефонному режимі. Незважаючи на вказане, відповідач звернув увагу, що графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки позивачем до заяви від 06.10.2020 не надавалось, що є порушенням частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Ямницькою об`єднаною територіальною громадою на виконання вимог пункту 6 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 17.11.2020 подано пояснення на обґрунтування обставин справи із відповідними письмовими доказами (а.с.45-52).

За наслідками вивчення відзиву відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 скористався правом подання відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 10.12.2020. За переконаннями позивача, доводи відповідача, викладені у відзиві, не слід брати до уваги, так як вони є безпідставними, оскільки відповідач не надав належно оформленої довідки про те, що на території об`єднаної територіальної громади відсутні землі під садівництво. При цьому, жодних повідомлень від сільської ради про прийняте рішення від 05.11.2020 позивач так і не отримував (а.с.54-59).

16.12.2020 року ОСОБА_1 направив чергові пояснення по справі в який заперечує аргументи відповідача про відсутність земельних ділянок за цільовим призначенням для ведення садівництва, як доказ подав витяг з публічної кадастрової карти України про наявну земельну ділянку в Ямницькій сільській ОТГ. Поряд з цим, вважає що наданий відповідачем журнал реєстрації на чергу на отримання земельної ділянки не є належним доказом відсутності земель з цільовим призначенням для ведення садівництва (а.с.61, 62).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши відзив на позовну заяву, додаткові письмові пояснення відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.08.2017 є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.10).

Позивач 06.10.2020 засобами поштового зв`язку звернувся до голови Ямницької сільської об`єднаної територіальної громади із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею встановленою ЗК України, що розташована в межах населеного пункту, для ведення садівництва та городництва, як учаснику АТО. До заяви позивачем долучено: копію посвідчення НОМЕР_1 від 03.08.2017, довідки від 06.10.2020 про місце проживання, довідку з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 30.09.2020 за №Д-433/0.433/1436-20, копію паспорта та ідентифікаційного коду (а.с.9).

Як свідчать публічні відомості розділу трекінг (відстеження) з офіційного веб-сайта ПАТ Укрпошта коментоване звернення отримано сільською радою 08.10.2020 (а.с.16).

Не отримавши відповіді на заяву від 06.10.2020 Ямницької сільської об`єднаної територіальної громади, позивач звернувся до суду з метою захисту свого права шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання об`єднану територіальну громаду надати йому, як учаснику антитерористичної операції дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва не більше 0,12 га.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

При вирішенні даної спору суд вважає за необхідне дослідити кожний аргументи позивача окремо у його співвідношенні до змісту позиції відповідача, та виходячи із фактичних обставин справи, підтверджених належними доказами.

Згідно із частиною 2 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом б частини 1статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 за №3551-ХІІ (надалі по тексту також Закон №3551-ХІІ) передбачено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Таким чином, ОСОБА_1 як громадянин України та учасник бойових дій має право на подання заяви про першочергового відведення за цільовим призначенням, визначеного в пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Правовий статус сільських, селищних, міських рад визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту також Закон №316-21/2018).

Статтею 10 Закону №316-21/2018 визначено, що ради є органами місцевого самоврядування, які представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування визначено, зокрема, землю, що є у комунальній власності територіальної громади села. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону №316-21/2018).

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України.

Зокрема, за змістом пунктів а і б частини 1 коментованої статті Кодексу до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до цього Кодексу.

При цьому, сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 Земельного кодексу України).

За приписами пункту в частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, поряд з іншим, для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 06.10.2020 подаючи заяву до територіальної громади визначив цільове призначення земельної ділянки для ведення садівництва і городництва, однак в заяві позивач не вказав її орієнтовні розміри, а також не надав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, чим порушив норми частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

В подальшому, не отримавши відповідь на свою заяву, позивач звернувся в суд, при цьому, до матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 подав інформацію від 11.11.2020 із офіційного веб-сайту "Публічна кадастрова Карта України" за кадастровим номером 2625882700:04:008:0002 (тип власності: державна власність, цільове призначення: 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, площа 1,76 га) та за кадастровим номером 2625884100:02:003:0001 (тип власності: державна власність, цільове призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, площею 21,3822 га) для іншого сільськогосподарського призначення) (а.с.21, 22).

Після відкриття провадження у справі позивач також представив в суд інформацію у вигляді screenshot (відтворення у формі копіювання) зображення монітора персонального комп`ютера щодо земельної ділянки кадастровий номер 2625883800:14:001:1115 (тип власності: комунальна власність, цільове призначення: 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, площа: 0,1 га) (а.с.62).

В контексті вказаного суд відзначає, що так як земельні ділянки за кадастровими номерами 2625882700:04:008:0002 (площа 6 1,76 га) та 2625884100:02:003:0001 (площею 21,3822 га) належать до державної форми власності, то в силу вимог ЗК України відповідач у даній справі як орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями розглядати звернення по такій землі.

Однак, матеріали адміністративної справи свідчать, що до власної заяви від 06.10.2020 позивачем графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме за кадастровими номерами 2625882700:04:008:0002, 2625884100:02:003:0001 та 2625883800:14:001:1115 не додавались, як наслідок, дані графічні матеріали не можуть бути предметом дослідження в суді в частині вирішення питання щодо правомірності розгляду сільською радою коментованої заяви (клопотання) ОСОБА_1 .

Разом з тим, частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац 2 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Частинами 8 і 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зміст коментованих норм Кодексу свідчить, що порядок передачі (приватизації) земельних ділянок у власність громадян шляхом їх одержання із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації (щодо ділянок, які не перебувають у користуванні) регламентовано пунктом "в" частини 3 статті 116, частинами 6 і 7 статті 118 і статті 121 Земельного кодексу України.

Втім, слід відзначити, що коментований вище судом процес одержання у власність земельної ділянки, окрім подання зацікавленою особою клопотання відповідного змісту із необхідними документами, включає в собі також наступні обов`язкові стадії (етапи), а саме:

- звернення зацікавленої особи із заявою та відповідними обов`язковими додатками, оформленими відповідно до вимог частини 6 статті 118 ЗК України;

- отримання у відповідної ради дозволу у формі позитивного рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження зацікавленою особою у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- приймає відповідною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В свою чергу, чіткий і виключний перелік обставин, наявність яких дає підстави для відмови у прийняття відповідною радою рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність, визначені частинами 7 і 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Попри це, перше із вказаних рішень відповідної місцевої ради, у випадку відмови у наданні дозволу, повинно містити в собі конкретні мотиви його прийняття, тобто бути достатньо мотивованим.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суд дійти до висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Разом з тим, щоб відповідний орган прийняв одне із коментованих рішень, то заявник зацікавлена особа, повинна дотриматися обов`язкових вимог щодо належного оформлення звернення у формі клопотання. При цьому, обов`язків перелік документів, які повинен подати заявник, визначений частиною 6 статті 118 ЗК України.

За умови недотримання зацікавленої особи вимог до клопотання не породжує у відповідного органу виникнення обов`язку щодо прийняття позитивного рішення в частині надання дозволу на складання проекту відведення землі, так як орган, що приймає рішення повинен розглянути і вирішити: чи можливо задовольнити заяву громадянина за конкретною площею ділянки, за її цільовим призначенням і місцем розташування.

Відсутність таких вихідних даних (орієнтовна площа, цільове призначення землі і її місце розташування) не дозволяє відповідному органу перевірити витання, визначені у частині 7 статті 118 ЗК України, які є обов`язковими для з`ясування, зокрема щодо:

- відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- відповідність генеральному плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць

- відповідність проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так як у спірному випадку ОСОБА_1 не зазначив орієнтовну площу землі та не додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, у відповідача, на переконання суду, був відсутній обов`язок задовольняти звернення позивача від 06.10.2020 і надавати відповідний дозвіл.

Поряд з вказаним, як встановлено судом, рішенням Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади від 05.11.2020 (без номера) поставлено на чергу ОСОБА_2 для отримання земельної ділянки для індивідуального садівництва (а.с.34).

Отже, органом місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви від 06.10.2020 ОСОБА_1 фактично дотримано місячний строк, передбачений частиною 7 статті 18 ЗК України, для вирішення питання, порушеного у клопотанні.

При цьому, сільська рада листом за №1610 від 16.10.2020 повідомлено позивача, що у зв`язку із дією карантинних обмежень, введених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скликання чергової сесії Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади перенесено на невизначений строк, а про результати розгляду заяви позивача буде повідомлено додатково в телефонному режимі (а.с.52).

За доводами відповідача, Ямницька сільська ОТГ не приймала рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні) від 06.10.2020, а тому не доводила до відома позивача в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Позивач у справі у своїх письмових поясненнях заперечую про обставину отримання інформації про розгляд його заяви і прийняття сільською радою 05.11.2020 відповідно рішення.

Відповідачем не подано суду будь-якого доказу інформування чи оповіщення ОСОБА_3 про результати розгляду його звернення в частині прийнятого сільською радою рішення від 05.11.2020, в тому числі протокол, довідка чи інші відомості про доведення інформації засобами телефонного зв`язку.

Відтак, суд вважає, що не надання відповіді ОСОБА_1 за наслідками розгляду його заяви (клопотання) від 06.10.2020 не відповідає вимогам Закону України Про звернення громадян та абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Окрім того, суд вказує, що прийняття сільською радою рішення від 05.11.2020 не містить чіткого та однозначного рішення про відмову або надання дозволу, а отже не може вважатися прийнятим рішенням в розумінні статті 118 ЗК України.

Тобто в порушення зазначеної статті 118 Земельного кодексу України процедури (послідовності) не надано вмотивованої відмови у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а недодержання даної процедури є порушенням закону.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

Водночас, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Відтак, до компетенції суду не входить зобов`язання відповідача приймати на сесії конкретне рішення за наслідками розгляду заяв позивача, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії відповідача або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з розглядом питання, однак не може приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 6, частин 1, 2 статті 7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надалі по тексту також - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд) та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№19336/04) Європейського суду з прав людини вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа №30210/96).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy №33202/96, Oneryildiz v. Turkey №48939/99, Moskal v. Poland №10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №30985/96).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин вірним способом відновлення порушеного права позивача є вчинення кореспондуючих цьому праву дій, а саме слід зобов`язати Ямницьку сільську раду об`єднаної територіальної громади повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення садівництва і городництва.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В сукупності вказаного, виходячи із встановлених судом обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , визначені в адміністративному позові, слід задовольнити частково.

За змістом абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а будь-яких доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Ямницьку сільську раду об`єднаної територіальної громади повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення садівництва і городництва з прийняттям обґрунтованого та законного рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Ямницька об`єднана територіальна громада (ідентифікаційний код юридичної особи 04356461,с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422).

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.