Постанова

від 21.01.2021 по справі 420/1450/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2021 р. м. ОдесаСправа № 420/1450/20

Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

10:29, м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

16.09.2020 року;

Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Танасогло Т.М.

- Шляхтицького О.І.

За участю: секретаря - Іщенка В.О.

представника апелянта - Щур А.В.

представника позивача - Фатєєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Легатта" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Легатта" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області:

від 07.02.2020 року №0004940509 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 524 111 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 262 056 грн.;

від 07.02.2020 року №0004890509 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 942 424 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 471 212 грн.;

від 10.02.2020 року №0005963307 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 24 804,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6 201,09 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, не дотримання вимог законодавства про оподаткування доходу фізичних осіб є необґрунтованими та безпідставними. Позивач провадить свою діяльність із повним дотриманням правил податкового законодавства та бухгалтерського обліку, а всі операції, які були предметом податкового контролю, оформлені належними договорами, видатковими та податковими накладними, розрахунковими і бухгалтерськими документами тощо, за якими вбачається зміст операцій, їх обсяги, вартість та їх використання в межах господарської діяльності. Однак, під час перевірки відповідачем не надано належної правової оцінки специфіки господарської діяльності позивача, необґрунтовано не враховано первинні, бухгалтерські і розрахункові документи. Висновки контролюючого органу ґрунтуються з урахуванням податкової інформації про не підтвердження правомірності дій платника відповідними товарно-транспортними документами, сертифікатами якості товарів, неможливості встановити місцезнаходження контрагентів позивача, відсутності у контрагентів необхідної кількості трудових ресурсів, проведення підприємствами реалізації товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання. У ході проведення перевірки перевіряючим було надано усі документи бухгалтерського та податкового обліку, які засвідчують правомірність дій платника, підтверджують факт реальності господарських операцій, правомірність формування податкового кредиту та витрат. Висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базуються на припущеннях перевіряючих, а первинна бухгалтерська документація товариства не була досліджена під час перевірки належним чином. Зазначені обставини свідчать про те, що збільшення зобов`язань згідно оскаржуваних рішень є неправомірним, необґрунтованим, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 07.02.2020 року №0004940509, №0004890509, від 10.02.2020 року №0005963307.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. Отже, обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій. При цьому, перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження. Первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи у розумінні норм податкового та бухгалтерського законодавства. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надав відповідні належно оформлені первинні документи, які у сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій та правомірність формування грошових зобов`язань з прибутку приватних підприємств та по податку на додану вартість, натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про порушення ТОВ Холдинг Легатта податкового законодавства.

У зв`язку із чим суд першої інстанції вказав на необґрунтованість та неправомірність податкових повідомлень-рішень та визначив наявність безумовних підстав для задоволення позову і скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що не підтвердження позивачем за перевіряємий період господарських операцій відповідними первинними та розрахунковими документами, матеріалами, що розкривають зміст операцій та обумовлені сторонами відповідних договорів, їх використання в межах господарської діяльності свідчить про неправомірність дій платника під час визначення об`єкту оподаткування, а тому визначення грошових зобов`язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень відбулось обґрунтовано та з дотриманням правил податкового законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Холдинг Легатта посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 26.12.2019 року по 13.01.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Холдинг Легатта з питань дотримання податкового, валютного законодавства, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року, за результатом якої складено акт від 20.01.2020 року №000010/15-32-05-09/37608451.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Холдинг Легатта , зокрема:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 році за №751/4044, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 524 111 грн., у тому числі по періодах за І квартал 2018 року у сумі 524 111 грн.;

п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п.п. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3, ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 942 424 грн., у т.ч. за лютий 2018 року - у сумі 551 999 грн., березень 2018 року - у сумі 30 353 грн., січень 2019 року - у сумі 107 297 грн., лютий 2019 року - у сумі 133 335 грн., червень 2019 року - у сумі 119 440 грн.;

п.п. 14.1.180, п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.1, п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1, п.п. 163.1.2, п. 163.1, п.п. 163.2.1, п.п. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, п.п.164.1.1, п.п.164.1.2 п. 164.1, п.п. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.4 п. 168.1, п. 168.3, п.п. 168.4.1, п.п.168.4.2, п.п.168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1, абз. а п. 171.2 ст. 171, абз. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб у лютому 2019 на загальну суму 24 804,87 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

від 07.02.2020 року №0004940509, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 524 111 грн. та за штрафними 9фінансовими) санкціями у сумі 262 056 грн.;

від 07.02.2020 року №0004890509, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 942 424 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 471 212 грн.;

від 10.02.2020 року №0005963307, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 24 804,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6 201,09 грн.

Згідно акту перевірки, підставою для висновків про заниження податкових зобов`язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб стало:

не підтвердження позивачем під час перевірки операцій з постачання товару за Договором, укладеним з ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ , первинними документами, а саме щодо транспортування товару, проведення вантажно-розвантажувальних робіт та документами, що стосуються якості та комплектності придбаного товару (сертифікат якості виробника, сертифікат відповідності, гарантійний лист), наявність яких обумовлена сторонами відповідного Договору. У тому числі, контролюючим органом враховано наявність даних про відсутність ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ за податковою адресою, наявність у контрагента трудових ресурсів у кількості 2 особи, а також податкову інформацію щодо реалізації товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання. За сукупністю обставин контролюючий орган вказав на те, що фактичний зміст операцій, проведених із ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ , є лише документальне оформлення придбання товару, що не підтверджує реальність операцій;

віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ІНТЕЛВЛАСНІСТЬ , з порушенням вимог щодо дати віднесення сум податку до податкового кредиту, передбачених п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України;

віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ та ТОВ КИЇВ СТРОЙ ЦЕНТР , за операціями, не підтвердженими під час перевірки первинними документами (договорами, видатковими накладними, актами прийому-передачі, ТТН, платіжними дорученнями, банківськими виписками та іншими), не відображення у бухгалтерському обліку операцій з придбання, оприбуткування або проведення розрахунків із вказаними контрагентами;

не надання під час перевірки документів, що свідчать про використання дизельного палива, придбаного у ТОВ ХАФКО , у господарській діяльності підприємства: облік талонів та списки видачі талонів співробітникам підприємства; подорожні листи із зазначенням маршруту автомобілів, часу прибуття та вибуття автомобіля, фактичного часу використання; первинні документи до актів списання пального на витрати, що свідчать про придбання пального: касові чеки (фіскальні), товарні чеки, розрахункові квитанції, що підтверджують факт продажу (повернення) ПММ по талонам (скетч-картам) з АЗС на дизельне паливо, придбане 18.02.2019 року на загальну суму 113 000 грн. Контролюючим органом у акті зазначено, що ТОВ Холдинг Легатта проведено визнання витрат паливно-мастильних матеріалів згідно отриманих по видатковим накладним талонів на паливо. Розрахункові документи у вигляді касових чеків, виданих на автозаправних станціях, щодо безпосереднього підтвердження отримання палива на АЗС при заправці пальним автотранспортних засобів у робочий час, що підтверджує саме використання талонів, до перевірки не надано. За таких обставин, контролюючий орган вказав, що вартість паливно-мастильних матеріалів, а саме талонів, які отримувались особисто директором ОСОБА_1 (матеріально-відповідальна особа), без розрахункових документів, щодо підтвердження факту отримання палива на АЗС, по суті є доходом, у вигляді додаткового блага, отриманим гр. ОСОБА_1 , у натуральній (негрошовій) формі.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.02.2020 року №0004940509, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 524 111 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 262 056 грн.; №0004890509, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 942 424 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 471 212 грн.; від 10.02.2020 року №0005963307, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 24 804,87 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 201,09 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з цим, згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати та податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, надання послуг, постачання товару, але за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту.

Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції вірно враховано, що 23.02.2018 року між ТОВ Холдинг Легатта та ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ укладено Договір поставки №2/2018, за яким ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ зобов`язується поставити і передати у власність ТОВ Холдинг Легатта товар згідно заявок на поставку, а ТОВ Холдинг Легатта зобов`язується приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах Договору.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, асортимент, номенклатура, визначаються погодженими Сторонами в порядку, передбаченому договором, заявками на поставку партії товару та указуються у видаткових накладних.

Загальна вартість Договору визначається як сума вартості фактично поставленого Товару згідно підписаних Сторонами видаткових накладних протягом дії Договору.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 Договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ є сертифікат якості товару виробника, сертифікат відповідності, гарантійний лист або інші документи згідно вимог законодавства.

ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ зобов`язаний надати вказані документи разом із товаром, що постачається, але у будь-якому випадку не пізніше п`яти днів з моменту отримання вимоги ТОВ Холдинг Легатта .

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору розрахунок за товар здійснюється в безготівкову порядку шляхом попередньої оплати або протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту поставки товару за попередньою домовленістю між Сторонами.

Оплата здійснюється шляхом переказу ТОВ Холдинг Легатта грошових коштів на поточний рахунок ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ , що визначений у цьому Договорі.

Оплата вважається здійсненою з моменту списання коштів із рахунку ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ .

Згідно із п.п. 7.2, 7.3, 7.4, 7.7 Договору ТОВ Холдинг Легатта отримує товар на умовах самовивозу зі складу ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ або з місця митного оформлення.

Оплата доставки здійснюється Покупцем товару.

ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ зобов`язаний відвантажити товар у відповідності із видатковою накладною та заявкою ТОВ Холдинг Легатта на конкретну партію товару.

ТОВ Холдинг Легатта має право найняти перевізника для отримання товару від ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ або отримати його самостійно. Завантаження товару на автотранспорт здійснюється силами ТОВ Холдинг Легатта або перевізника.

Пунктом 13.1 визначено, що Договір вступає в дію з дати його укладення обома Сторонами і діє до 23.02.2019 року. Сторони домовились, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із Сторін не заявить про намір розірвання Договору, то Договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на наступний календарний рік.

На підтвердження фактичного постачання товару позивачем як під час перевірки так і до суду надано видаткові накладні від 23.02.2018 року №1, №2, №3, №4, від 26.02.2018 року №5, №6, №7, №8, від 27.02.2018 року №9, №10, №11, від 08.03.2018 року №12.

Згідно платіжних доручень, оплата товару проведена у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ .

Під час постачання товару ТОВ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ТПГ виписало податкові накладні від 23.02.2018 року №1, №2, №3, №4, від 26.02.2018 року №5, №6, №7, №8, від 27.02.2018 року №9, №10, №11, від 08.03.2018 року №1.

Перевіривши обставини справи та пред`явлені матеріали, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за вказаними матеріалами можливо встановити зміст господарських операцій, їх виконання, у тому числі місце постачання товару, його вид та об`єми, вартість, проведення оплати товару тощо.

Вказані первинні документи містять відомості про підстави їх складання, підписи уповноважених осіб, необхідні реквізити, що дозволяють встановити їх оформлення та виконання господарських операцій, визначених у змісті цих операцій.

Всі зобов`язання, а також стан розрахунків за цими операціями належним чином відображено позивачем у своєму податковому та бухгалтерському обліку, що в тому числі, не заперечується відповідачем.

На момент виконання операцій контрагент позивача є діючими суб`єктом господарювання, платником податку на додану вартість.

Водночас, під час вирішення спору судом першої інстанції надано вірну правову оцінку нормам податкового законодавства та правильно враховано, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на віднесення певних сум до складу витрат у зв`язку із провадження господарської діяльності та податкового кредиту від дотримання контрагентом податкової дисципліни. Не виконання контрагентом своїх зобов`язань не може нести негативні наслідки для позивача у вигляді позбавлення його права на формування податкової звітності за рахунок операцій, які підтверджені необхідними первинними документами, за якими можливо встановити фактичне їх виконання і використання в господарській діяльності.

Податкове законодавство не пов`язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності, в зв`язку із відсутністю в нього трудових та матеріальних ресурсів.

Відомості контролюючого органу про відсутність у контрагентів персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

При цьому, такий висновок контролюючого органу не ґрунтується дослідженні первинних документів відповідних суб`єктів господарювання, а виключно на підставі даних, що містяться в електронних базах органів податкової служби. Виконання поставок, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних фондів та транспортних засобів, значної кількості трудових ресурсів, адже звичаями ділового господарського обороту встановлені й інші можливості залучення матеріально-технічних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (на умовах оренди, найму, комісії, концесії за цивільними договорами тощо). Для цього необхідно вивчати специфіку діяльності підприємства та безпосередньо зміст операцій контрагента, що контролюючим органом не здійснено. В свою чергу, податковий орган не обґрунтував, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Водночас, відсутність у позивача ТТН не спростовує факт поставки товару. Товарно-транспортна накладна за своєю суттю не є документом обов`язкової звітності, не є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції з придбання товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише визначають права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У тому числі, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, і не містить відомостей про господарську операцію.

Зазначені обставини свідчать про те, що висновки контролюючого органу про не підтвердження за цими документами господарських операцій є оціночними, не спрямовані на виявлення фактичного допущення порушень у сфері оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Таким чином, з огляду на зміст норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, та характер спірних операцій, позивач зобов`язаний був сформувати податковий кредит та витрати за цими операціями, відповідно, виконати податковий обов`язок з декларування по податку на додану вартість та податку на прибуток, що в свою чергу здійснено позивачем у повному обсязі.

Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження правомірності дій позивача під час визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток, недоведеність відповідачем обґрунтованості своїх висновків про допущення позивачем порушень у податковій сфері, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність безумовних обставин для задоволення адміністративного позову в цій частині та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2020 року №0004940509 у повному обсязі та від 07.02.2020 року №0004890509, з урахуванням розрахунку визначених зобов`язань, в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 582 352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 291 177 грн.

Також, у перевіряємому періоді в межах Договору від 01.12.2015 року №011215/15, укладеного з ТОВ ІНТЕЛВЛАСНІСТЬ , позивачем отримано товар - Антена ТВ зовнішня 8Е; перехідник текер-гніздо 3 гнізда 0036; RAL-1015 0,38*1250мм Прокат плоск. З вуглец.сталі, оцинк.мет.гаряч.; мішок п/е.

Фактичне постачання вказаного товару оформлено між сторонами видатковими накладними від 30.01.2019 року №6, від 31.01.2019 року №7.

Як встановлено під час перевірки та не заперечується позивачем, на момент постачання оплата товару не проведена.

Формування податкового кредиту здійснено на підставі податкових накладних від 30.01.2019 року №7, від 31.01.2019 року №8, виписаних ТОВ ІНТЕЛВЛАСНІСТЬ під час поставки товару.

Отже, формування податкового кредиту відбулось на умовах однієї із перших подій - поставки товару, що відповідає положенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії платника відповідають правилам податкового законодавства, порушень в цій частині допущено не було, а тому збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 07.02.2020 року №0004890509, з урахуванням розрахунку визначених зобов`язань, за основним платежем у розмірі 107 297 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 53 649 грн., відбулось не обґрунтовано та не у відповідності до норм законодавства.

Також, під час перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ та ТОВ КИЇВ СТРОЙ ЦЕНТР .

За результатом постачання товару - пальне дизельне 3-Євро5-ВО та профнастіл Н-75, ТОВ НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ та ТОВ КИЇВ СТРОЙ ЦЕНТР виписали податкові накладні від 20.02.2019 року №103, від 27.06.2019 року №54, №55, №56, суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідних періодів.

Інші первинні та розрахункові документи, що стосуються поставки товару та їх підтвердження, у тому числі, договори, а також документи, що підтверджують поставку товару, зокрема, видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товару, оплату товару тощо, позивач під час перевірки не надав.

У тому числі, операції з придбання, оприбуткування або проведення розрахунків із вказаними контрагентами позивачем на момент перевірки не відображено у бухгалтерському обліку.

Апеляційний суд враховує, що контролюючим органом вказано на необхідність надання первинних документів, що розкривають зміст господарських операцій з ТОВ НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ та ТОВ КИЇВ СТРОЙ ЦЕНТР та підтверджують їх фактичне виконання, і у запиті від 13.01.2020 року, який вручений директору підприємства у день його складання.

До завершення перевірки вимоги контролюючого органу виконані не були, про що оформлено акт від 20.01.2020 року №000007/15-32-05-09/37608451.

Про відсутність додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність платника податків (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, засвідчено підписом директора підприємства і в акті перевірки.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 85.2, 85.4, 85.6 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно із п. 44.4 ст. 44 Податкового кодексу України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

За правилами п.п. 44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Таким чином, документальна планова перевірка реалізується на аналізі первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку платника і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів тощо.

Відповідно, під час проведення контролюючих заходів платник податків зобов`язаний надати всі документи, що стосуються предмета її проведення, у визначені строк та порядок.

Не виконання податкового обов`язку щодо підтвердження показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, первинними документами, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків до завершення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення є підставою для висновків про відсутність у такого платника податків цих матеріалів на час складення відповідної звітності та їх подальшого неприйняття до розгляду.

З урахуванням наведених правил податкового законодавства колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч.ч. 1, 2 ст. 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства з урахуванням обставин справи дає колегії суддів підстави для висновки про неможливість адміністративного суду прийняти до розгляду первинні документи, у тому числі Договір поставки від 06.06.2019 року №06/06-19, укладений між ТОВ "Холдинг "Легатта" та ТОВ КИЇВ СТРОЙ ЦЕНТР , видаткові накладні від 27.06.2019 року №238, №239, №240, товарно-транспортну накладну від 27.06.2019 року №Р145; Договір від 10.02.2019 року №10, укладений між ТОВ "Холдинг "Легатта" та ТОВ НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ , видаткову накладну від 20.02.2019 року №29, акт приймання-передачі товару від 20.02.2019 року, в підтвердження правомірності показників звітності з податку на додану вартість та податкових накладних від 27.06.2019 року №54, №55, №56 та від 20.02.2019 року №103.

Наведені матеріали не були представлені контролюючому органу як на момент перевірки та до її завершення, так і на момент вирішення питання про визнання грошового зобов`язання по податку на додану вартість.

Отже, не дотримання позивачем вказаних податкових процедур, створює умови для висновку про одержання вказаних доказаних доказів з порушенням податкового законодавства, а відтак - про недопустимість цих доказів у даному спорі, на що помилково не звернув суд першої інстанції.

З огляду на викладене, оскільки позивач під час перевірки та на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.02.2020 року №0004890509 не підтвердив правомірність формування податкового кредиту відповідними первинними та розрахунковими документами, колегія суддів вважає, що визначення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 252 775 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 126 388 грн. відбулось обґрунтовано та відповідно до норм податкового законодавства і підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень в цій частині відсутні.

Також, у перевіряємому періоді у лютому 2019 року ТОВ "Холдинг "Легатта" проводило списання паливно-мастильних матеріалів - дизельного палива, придбаного у ТОВ ХАФКО згідно Договору від 10.07.2018 року №41/07/18 на загальну суму 113 000 грн. відповідно до видаткових накладних від 18.02.2019 року №95, №96.

Наказами від 08.01.2018 року №4, від 14.09.2018 року №9 на підприємстві - ТОВ "Холдинг "Легатта" затверджено порядок обліку ПММ, згідно якого ПММ списуються за фактичною вартістю та обсягу палива, витраченого при експлуатації транспортного засобу, але з урахуванням встановлених норм витрат, з порівнянням нормативних та фактичних витрат.

Облік руху ПММ здійснюється на підставі оформлених актів приймання-передачі та іншої первинної документації, якою фіксується прийом ПММ від постачальника та передача ПММ для використання водію товариства при експлуатації транспортного засобу.

Відповідальним за виконання наказу призначено ОСОБА_1 .

Наказами від 08.01.2013 року №3, від 14.09.2018 року №8 на підприємстві - ТОВ "Холдинг "Легатта" затверджено норми витрат палива.

18.02.2019 року між директором ОСОБА_1 та водіями ТОВ "Холдинг "Легатта" складено акти, за якими ТОВ "Холдинг "Легатта" передає, а водії - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 приймають талони на Дизельне паливо в кількості 8 талонів по 50 л кожен. Водії зобов`язуються використовувати талони тільки для заправки авто для виконання своїх службових обов`язків.

Перевіривши вказані матеріали, апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 1 Договору від 10.07.2018 року №41/07/18 ТОВ ХАФКО зобов`язується передати (поставити) у власність ТОВ "Холдинг "Легатта", а ТОВ "Холдинг "Легатта" зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти відповідно до умов цього Договору.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору поставка товару проводиться окремими погодженими об`єктами . Погоджений об`єм - обумовлена ТОВ ХАФКО та ТОВ "Холдинг "Легатта" кількість товару, визначена сторонами і зазначається в видатковій накладній.

Кількість товару, поставленого ТОВ ХАФКО та прийнятого ТОВ "Холдинг "Легатта" в рамках кожної поставки, фіксується у видаткових накладних.

Товар вважається поставленим ТОВ ХАФКО та прийнятим ТОВ "Холдинг "Легатта" за кількістю та якістю, а право власності на товар таким, що перейшов від ТОВ ХАФКО до ТОВ "Холдинг "Легатта", з дати підписання відповідної видаткової накладної. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.4 Договору відвантаження здійснюється окремими партіями.

Відвантаження товару здійснюється авто та залізничним транспортом. Сторони погодили, що поставка товару може здійснюватись як транспортом ТОВ ХАФКО так і транспортом ТОВ "Холдинг "Легатта". У разі, якщо ТОВ "Холдинг "Легатта" забирає товар шляхом самовивозу, він зобов`язаний надати під завантаження автотранспорт, який відповідає встановленим законодавством технічним нормам і призначений для перевезення небезпечних вантажів. Сторони додатковими угодами можуть погодити інший порядок відвантаження товару.

Згідно із п. 6.1 Договору ТОВ "Холдинг "Легатта" здійснює 100% переоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ ХАФКО .

Пунктом 12.1 визначено, що Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо протягом 20 (двадцяти) робочих днів до закінчення цього Договору жодна із сторін письмово не заявить про припинення Договору, то строк дії Договору продовжується на наступний календарний рік без обмеження по кількості разів пролонгації.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Таким чином, в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України реалізацією суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є, в тому числі, будь-який фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції підакцизних товарів, не залежно від виду (змісту) господарських та цивільно-правових угод, на підставі яких такий фізичний відпуск здійснюється, форми розрахунків та кінцевої мети використання споживачем відпущених йому підакцизних товарів.

При цьому, відповідно до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, при фізичному відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС (в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) одночасно здійснюється розрахункова операція.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 вересня 2020 року по справі №826/41/17.

Апеляційний суд встановив, що умовами вищевказаного Договору підприємствами не обумовлено постачання ПММ у вигляді талонів. Такий порядок придбання товару не підтверджений і видатковими накладними від 18.02.2019 року №95, №96.

Списання ПММ у вигляді видачі водіям талонів на пальне не підтверджує його використання підприємством для виконання обов`язків з перевезення товарів.

Використання водіями пального не можливо підтвердити і актами приймання-передачі талонів на пальне. Вказаними матеріалами не підтверджується ні фактична кількість використаного пального, ні залишки паливно-мастильних матеріалів, відповідний облік ПММ матеріалів підприємством не підтверджено.

Кількість одержаного та витраченого пального, його залишки не можливо встановити і на підставі міжнародних автомобільних накладних.

Отже, колегія суддів погоджується із доводами контролюючого органу про те, що в даному випадку за відсутності відповідних первинних та розрахункових документів не підтверджується списання позивачем паливно-мастильних матеріалів в межах господарської діяльності. За наданими матеріалами не можливо встановити кількість одержаного, витраченого палива під час виконання водіями зобов`язань, його залишки чи повне використання в межах господарської діяльності.

При цьому, відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно із п.п. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не підтверджено використання пального в межах господарської діяльності підприємства, колегія суддів погоджується із висновком відповідача про те, що фактичне списання вказаного товару свідчить про надання відповідальній особі додаткового блага, вартість якого підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, а тому визначення грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 10.02.2020 року №0005963307 відбулось обґрунтовано та правомірно і підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень відсутні.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, розмір майнових вимог у цій справі дорівнює сумі 2 230 808,96 грн., що складає 100% розміру задоволених вимог.

Разом з цим, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу на загальну суму 1 820 642 грн., що складає 81,61 % розміру задоволених вимог.

Згідно платіжного доручення від 19.02.2020 року №922 позивач здійснив оплату судового збору у сумі 21 820 грн., при максимально необхідній оплаті суми збору за цим позовом - 21 020 грн.

Таким чином, оплачений збір у сумі 800 грн. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI вважається внесеним в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та згідно із приписами ст. 139 КАС України не підлягає розподілу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, оскільки судове рішення у цій справі ухвалене на користь ТОВ "Холдинг "Легатта" шляхом часткового задоволення позову, колегія суддів вважає, що позивачу мають бути присуджені здійснені ним документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених вимог, а саме у сумі 17 154,42 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Легатта" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 07.02.2020 року №0004940509 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 524 111 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 262 056 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 07.02.2020 року №0004890509 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 689 649 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 344 826 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Легатта" (код ЄДРПОУ 37608451) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) судові витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору, у розмірі 17 154 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн. 42 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2021 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Т.М. Танасогло

О.І. Шляхтицький