Постанова

від 14.01.2021 по справі 640/20378/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20378/19 Суддя першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря - Король Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Ріелті Груп на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року, яке проголошене о 14 год. 34 хв. та складене у повному обсязі 22 вересня 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Ріелті Груп до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ТОВ Регіон Ріелті Груп звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) від 13 лютого 2019 року № 00001451402 та № 00001461402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Ланра і ТОВ Сарса підтверджується належним чином оформленими документами. Також позивач просить врахувати, що будівельні роботи, які виконувало ТОВ Сарса , не є такими, що потребують отримання ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ Регіон Ріелті Груп залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року - без змін, виходячи із такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив та сторони справи не заперечують, що Головне управління ДФС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ Регіон Ріелті Груп з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства, а також законодавства щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складений акт від 23 січня 2019 року № 39/26-15-14-02-04/35316423.

На підставі вказаного акту перевірки Головне управління ДФС України у м. Києві винесло податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2019 року:

- № 00001451402 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1267301 грн 00 коп., з яких 844867 грн 00 коп. - податкове зобов`язання та 422434 грн 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 00001461402 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 4224333 грн 00 коп.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок Головного управління ДФС у м. Києві про те, що господарські операції з поставки будівельних матеріалів ТОВ Ланра не здійснювалися, а будівельні роботи ТОВ Сарса не виконувалися.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ТОВ Регіон Ріелті Груп звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ Регіон Ріелті Груп , суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не є достатніми для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Ланра та ТОВ Сарса .

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Під час проведення перевірки відповідач встановив обставини, які поставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Ланра та ТОВ Сарса . У зв`язку з цим контролюючий орган визнав незаконним декларування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, контролюючий орган встановив, що основним видом діяльності ТОВ Сарса є оптова торгівля фруктами й овочами, що не узгоджується із видом робіт, які вказане товариство виконувало на замовлення позивача (ремонтні роботи). Основні засоби у такого контрагента відсутні на початок та кінець 2016 і 2017 років. Також відповідач врахував, що виконання ремонтних робіт за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 165 (одна з адрес, зазначених у договорі про виконання ремонтних робіт, укладеному з позивачем), ТОВ Сарса замовило у ПП Техніка тепла і води . У свою чергу в діяльності ПП Техніка тепла і води наявні ознаки фіктивного підприємництва. Крім того, на час проведення перевірки ТОВ Регіон Ріелті Груп не здійснило оплату робіт, які виконувало ТОВ Сарса . Кредиторська заборгованість становила 1113302 грн 26 коп.

Щодо ТОВ Ланра контролюючий орган встановив, що основним видом діяльності товариства є діяльність рекламних агентств. В той час як згідно з наданими первинними документами, ТОВ Ланра здійснювало для ТОВ Регіон Ріелті Груп поставку будівельних матеріалів. Також контролюючий орган здійснив аналіз номенклатури товарів, які ТОВ Ланра придбавало в інших контрагентів, та прийшов до висновку про неможливість підтвердження джерела походження будівельних матеріалів, які поставлялися позивачу.

Також в акті перевірки від 23 січня 2019 року № 39/26-15-14-02-04/35316423 міститься посилання на те, що ТОВ Сарса та ТОВ Ланра є учасниками кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, пов`язаних з ухиленням від сплати податків та фіктивним підприємництвом.

Разом з тим під час судового засідання представник відповідача пояснила, що наявність вироків у кримінальних справах, які б підтверджували фіктивне створення ТОВ Сарса та ТОВ Ланра , не встановлено. Інформацію про стан розслідувань кримінальних проваджень, у яких, за твердженням контролюючого органу фігурують ТОВ Ларна і ТОВ Сарса , станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та час нас розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган також не з`ясовував.

Отже, під час проведення перевірки відповідач встановив обставини, які хоч і не є беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання будівельних робіт та поставки будівельних матеріалів, проте поставили під сумнів можливість їх здійснення саме ТОВ Ларна і ТОВ Сарса .

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що перевірку фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ Регіон Ріелті Груп та ТОВ Ларна і ТОВ Сарса слід здійснювати шляхом дослідження та аналізу первинних та інших документів, що відображають їх зміст.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 об`єктами витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відтак, обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат є сплата податку на додану вартість у ціні придбаних товару і послуг та понесення витрат на оплату товару і послуг, які фактично надані або підлягають наданню.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування ТОВ Регіон Ріелті Груп податкового кредиту та витрат підлягає перевірці фактичне придбання будівельних матеріалів та отримання послуги з ремонту приміщень від ТОВ Ларна і ТОВ Сарса .

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Регіон Ріелті Груп та ТОВ Сарса був укладений договір генерального підряду № РБР/1-2017 від 10 січня 2017 року. За умовами вказаного договору ТОВ Сарса зобов`язувалося виконати ремонтно-будівельні роботи за адресами: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 та м. Київ, вул. Антоновича, 165.

На підтвердження фактичного виконання таких робіт позивач надав суду копії дефектного акту від 10 січня 2017 року, договірної ціни від 10 січня 2017 року, локального кошторису на ремонтно-будівельні роботи від 10 січня 2017 року, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису від 28 лютого 2017 року, відомості ресурсів витрат замовника від 28 лютого 2017 року, актів надання послуг від 22 березня 2017 року № 493, від 28 березня 2017 року № 494, акту приймання-передачі матеріалів від замовника до виконавця від 02 березня 2017 року, акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за період з 10 січня по 28 лютого 2017 року та за період з 01 березня по 28 березня 2017 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/.

Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність у ТОВ Регіон Ріелті Груп підстав для замовлення у ТОВ Сарса виконання ремонтного-будівельних робіт за адресами, які вказані у договорі генерального підряду № РБР/1-2017 від 10 січня 2017 року, а також права надавати доступ до таких приміщень іншим особам.

Щодо оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Горького (у зв`язку з перейменуванням вулиця Антоновича), 165 судом встановлені такі обставини.

Між ТОВ Денон (Орендодавець) та ТОВ Регіон Ріелті Груп (Орендар) 27 лютого 2015 року було укладено договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 165, загальною площею 2 293,0 кв.м на строк з 27 лютого 2015 року по 01 серпня 2025 року.

За умовами вказаного договору з метою підтримання експлуатаційних якостей та для облаштування об`єкту оренди відповідно до технологічних та інших процесів орендаря, що є необхідним для використання орендарем об`єкту оренди в своїй господарський діяльності відповідно до мети оренди, сторони забезпечують проведення ремонтних робіт на об`єкті оренди та будівлі, в якій він знаходиться.

Сторони домовилися, що про початок та про закінчення ремонтних робіт сторонами підписується акти.

Однак 01 квітня 2015 року між ТОВ Регіон Ріелті Груп (Орендар) та ДП Рітейл Іст (Субрендар) було укладено договір суборенди від 01 квітня 2015 року № 3-РРГ. Згідно з вказаним договором позивач передав нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 165, загальною площею 2293,0 кв.м у суборенду ДП Рітейл Іст на період з 01 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору суборенди від 01 квітня 2015 року № 3-РРГ ДП Рітейл Центр зобов`язувалося за власний рахунок виконати ремонтні роботи, необхідні для підтримання експлуатаційних якостей та для облаштування об`єкту суборенди.

Отже, ТОВ Регіон Ріелті Груп набуло право користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 165 загальною площею 2293,0 кв.м з 27 лютого 2015 року та 01 квітня 2015 року передало такі приміщення у користування іншій особі - ДП Рітейл Центр . Одночасно на суборендаря був покладений обов`язок виконати ремонтні роботи на об`єкті оренди.

З приєднаних до матеріалів справи письмових доказів, зокрема акту приймання-передачі виконаних робіт від 20 березня 2017 року № 495, вбачається, що ТОВ Сарса на замовлення позивача виконувало ремонті роботи в нежитлових приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 165 у період з 10 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року.

Разом з тим, протягом вказаного періоду відповідні нежитлові приміщення перебували у користуванні іншої особи. Крім того обов`язок з виконання ремонтних робіт у таких приміщеннях був покладений на суборендаря - ДП Рітейл Центр .

Доказів того, що ДП Рітейл Центр на період з 10 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року надавало ТОВ Регіон Ріелті Груп доступ до приміщень для виконання ремонтних робіт матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує, що позивач надав до суду копії акту про початок ремонтних робіт на об`єкті суборенди від 01 вересня 2015 року та акту про закінчення ремонтних робіт на об`єкті суборенди від 30 листопада 2015 року. Вказані акти підтверджують, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 165 передавалися позивачу для виконання ремонтних робіт на період з 01 вересня по 30 листопада 2015 року.

Водночас, як раніше зазначалося, ТОВ Сарса виконувало ремонтні роботи на такому об`єкті в період з 10 січня по 28 лютого 2017 року.

Щодо оренди частини торгово-офісного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 судом встановлені такі обставини.

Між ТОВ Сінергія-Альфа (Орендодавець) та ТОВ Регіон Ріелті Груп (Орендар) було укладено договір піднайму (суборенди) від 11 листопада 2016 року. За вказаним договором позивачу були передані в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21, загальною площею 2333,8 кв.м на строк з 11 листопада 2016 року по 30 червня 2024 року.

Умовами вказаного договору також було передбачено, що з 10 січня 2017 року і протягом 76 календарних днів ТОВ Регіон Ріелті Груп зобов`язується виконати на об`єкті суборенди ремонтні роботи. Сторони домовилися, що факт початку проведення ремонтних робіт на об`єкті суборенди фіксується сторонами шляхом підписання акту про початок ремонтних робіт (в додатку до якого вказуються технічний стан кожного окремого приміщення). Факт закінчення проведення ремонтних робіт також фіксується шляхом підписання відповідного акта.

Разом з тим, 11 листопада 2016 року між ТОВ Регіон Ріелті Груп (Орендар) та ДП Рітейл Центр (Суборендар) був укладений договір (піднайму) суборенди від 11 листопада 2016 року № 15-РРГ. Згідно з вказаним договором позивач передав нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 загальною площею 2333,8 кв.м в суборенду ДП Рітейл Центр на строк з 11 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року.

Згідно з п. 4.1 договору (піднайму) суборенди від 11 листопада 2016 року № 15-РРГ ДП Рітейл Центр зобов`язувалося з 01 січня 2017 року і протягом 76 календарних днів виконати в об`єкті оренди ремонтні роботи. Сторони домовилися, що факт початку проведення ремонтних робіт в об`єкті суборенди фіксується сторонами шляхом підписання акту про початок ремонтних робіт (в додатку до якого вказуються технічний стан кожного окремого приміщення). Факт закінчення проведення ремонтних робіт також фіксується шляхом підписанням акту про початок торговельної діяльності.

Отже, ТОВ Регіон Ріелті Груп набуло право користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 загальною площею 2333,8 кв.м з 11 листопада 2016 року та того ж дня передало такі приміщення у користування іншій особі - ДП Рітейл Центр . Одночасно на суборендаря був покладений обов`язок виконати на об`єкті оренди ремонтні роботи.

З приєднаних до матеріалів справи письмових доказів, зокрема акту приймання-передачі виконаних робіт від 28 березня 2017 року № 494, вбачається, що ТОВ Сарса виконувало ремонті роботи в нежитлових приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 у період з 10 січня 2017 року по 28 березня 2017 року.

Разом з тим, протягом вказаного періоду відповідні нежитлові приміщення перебували у користуванні іншої особи, а обов`язок з виконання ремонтних робіт у таких приміщеннях був покладений на ДП Рітейл Центр .

Доказів того, що ДП Рітейл Центр на період з 10 січня 2017 року по 28 березня 2017 року надавало ТОВ Регіон Ріелті Груп доступ до приміщень для виконання ремонтних робіт матеріали справи не містять.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що факт виконання ТОВ Сарса ремонтних робіт у нежитлових приміщеннях за адресами: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 165 та м. Київ, вул. Вишгородська, 21 саме на замовлення ТОВ Регіон Ріелті Груп та на виконання договору генерального підряду № РБР/1-2017 від 10 січня 2017 року - не підтверджується письмовими доказами, які приєднані до матеріалів справи.

Крім того колегія суддів враховує, що згідно з п. 6.4 договору генерального підряду № РБР/1-2017 від 10 січня 2017 року з метою забезпечення контролю за відповідністю робіт і матеріальних ресурсів установленим вимогам замовник здійснює технічний нагляд і контроль шляхом проведення перевірок, у тому числі з можливим залученням незалежних експертів.

Однак доказів проведення технічного нагляду і контролю за виконанням ТОВ Сарса ремонтних робіт на кожному з об`єктів позивач не надав. Натомість представник ТОВ Регіон Ріелті Груп в судовому засіданні пояснив, що якість виконання робіт перевірялася виключно під час підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Враховуючи висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23 січня 2019 року № 39/26-15-14-02-04/35316423, про те, що ремонтні роботи в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, м. Київ, вул. Антоновича, 165 фактично виконувало ПП Техніка тепла і води , представнику позивача було запропоновано надати пояснення щодо залучення до виконання таких робіт інших осіб, окрім ТОВ Сарса .

Представник позивача зазначив, що організація виконання ремонтних робіт була покладена на ТОВ Сарса , яке на власний розсуд могло залучати інших осіб для проведення відповідних робіт.

Водночас згідно з п. 6.2 договору генерального підряду № РБР/1-2017 від 10 січня 2017 року генеральний підрядник був зобов`язаний інформувати замовника про залучення до виконання робіт робочої сили та підрядних організацій.

Одночасно колегія суддів враховує, що положеннями п. 1.4 вказаного договору була передбачена можливість надання замовником власних матеріалів для виконання ремонтних робіт.

До матеріалів справи приєднані копії актів приймання-передачі матеріалів, що підписані між ТОВ Регіон Ріелті Груп та ТОВ Сарса . Акт щодо передачі матеріалів для виконання ремонтних робіт за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 165 був підписаний 03 лютого 2017 року, а акт щодо передачі матеріалів для виконання ремонтних робіт за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 - 02 березня 2017 року.

Разом з тим, доказів, які б підтверджували перевезення відповідних будівельних матеріалів за вказаними адресами до суду не надано.

Згідно з поясненнями представника позивача будівельні матеріали, які використовувалися для виконання ремонтних робіт за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 165 та вул. Вишгородська, 21, були придбані у ТОВ Ланра .

Колегія суддів враховує, що можливість фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ Регіон Ріелті Груп та ТОВ Ланра також заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Регіон Ріелті Груп та ТОВ Ланра були укладені договори поставки № БМ/1-16 від 12 жовтня 2016 року та № БМ/5-17 від 09 січня 2017 року. За умовами вказаних договорів ТОВ Ланра зобов`язувалося поставити позивачу товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у специфікаціях. Продавець зобов`язувався поставити товар за адресами, вказаними у договорі.

На підтвердження фактичного здійснення відповідних господарських операцій позивач надав суду копії рахунків-фактур та видаткових накладних.

Дослідивши вказані письмові докази, колегія суддів встановила, що згідно з договором поставки № БМ/1-16 від 12 жовтня 2016 року ТОВ Ланра зобов`язувалося поставити будівельні матеріали за адресами: м. Київ, вул. Антоновича, 165 та вул. Вишгородська, 21.

Приймання-передача товару за вказаним договором була оформлена шляхом складання видаткових накладних від 10 листопада 2016 року № 1084 та 1085.

Доказів здійснення інших поставок будівельних матеріалах у рамках вказаного договору матеріали справи не містять.

Разом з тим, як раніше зазначалося, договір піднайму (суборенди), на підставі якого ТОВ Регіон Ріелті Груп набуло права користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21, був укладений між ТОВ Сінергія-Альфа (Орендодавець) та ТОВ Регіон Ріелті Груп (Орендар) лише 11 листопада 2016 року.

Отже, на час укладення та виконання умов договору поставки № БМ/1-16 від 12 жовтня 2016 року позивача ще не набув права користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21, яка визначена в цьому договорі як місце доставки будівельних матеріалів.

Представник позивача під час апеляційного розгляду справи наголошував на тому, що доставка будівельних матеріалів за вказаною адресою була здійснена 10 листопада 2016 року, тобто напередодні укладення договору піднайму (суборенди) від 11 листопада 2016 року, що не суперечить вимогам закону.

Разом з тим, договір поставки, в якому визначене місце відвантаження будівельних матеріалів, був укладений ще 12 жовтня 2016 року.

Доводів та пояснень, які б свідчили про наявність станом на 12 жовтня 2016 року раніше укладених договорів оренди приміщень за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 чи про початок переговорів щодо передачі в оренду такого приміщення, представник позивача не надав.

Колегія суддів врахувала, що у договорі № БМ/1-16 від 12 жовтня 2016 року були визначені дві адреси, за якими здійснюється відвантаження будівельних матеріалів. У видаткових накладних від 10 листопада 2016 року № 1084 та 1085 не зазначена адреса фактичної передачі товарів.

Згідно з п. 4.4. вказаного договору постачальник не пізніше ніж за два календарних дні до дати передачі товару покупцю письмово повідомляє про готовність здійснити поставку, а також про строки доставки і уточнює місце поставки.

Отже, доказом того, що доставка товарів здійснювалася лише за однією з адрес (м. Київ, вул. Антоновича, 165), за якою знаходяться нежитлові приміщення, передані в оренду ТОВ Регіон Ріелті Груп , могло бути повідомлення, складене у письмовій формі відповідно до вимог п. 4.4 договору № БМ/1-16 від 12 жовтня 2016 року.

Під час судового засідання представник позивача наполягав на тому, що місце доставки товарів було чітко визначене у договорі поставки і додатково між сторонами не узгоджувалося.

Також колегія суддів враховує, що номенклатура і кількість будівельних матеріалів, зазначених у видаткових накладних від 10 листопада 2016 року № 1084 та 1085, не узгоджується з відомостями, викладеними в акті від 03 лютого 2017 року щодо передачі матеріалів для виконання ремонтних робіт за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 165 та акті від 02 березня 2017 року щодо передачі матеріалів для виконання ремонтних робіт за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21.

У свою чергу в договорі поставки № БМ/5-17 від 09 січня 2017 року була визначена одна адреса доставки: м. Львів, вул. Стрийська, 45.

Поставки товарів, які здійснювалися на підставі вказаного договору, були оформлені шляхом складання видаткових накладних від 25 січня 2017 року № 50, № 53, № 56, від 26 січня 2017 року № 57, від 27 січня 2017 року № 59.

Разом з тим, доказів перевезення будівельних матеріалів, отриманих за вказаними видатковими накладними, з м. Львів (місце доставки і передачі товарів покупцю) до м. Києва, вул. Антоновича, 165 та вул. Вишгородська, 21 (місця проведення ремонтних робіт, де, за твердженням позивача, були використані відповідні матеріали), до суду не надано.

Крім того під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції представники ТОВ Регіон Ріелті Груп надавали суперечливі пояснення щодо фактичної передачі будівельних матеріалів від продавця до покупця.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача наполягав на тому, що отримання будівельних матеріалів, які поставлялися ТОВ Ланра , здійснювалося довіреними особами ТОВ Регіон Ріелті Груп на підставі довіреностей, оформлених згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Суд першої інстанції в якості однієї з підстав для прийняття рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову зазначив те, що позивач не надав доказів на підтвердження цих обставин.

В апеляційній скарзі ТОВ Регіон Ріелті Груп зазначало, що такі довіреності були складені в електронній формі та відображені в електронному журналі виданих довіреностей на кожну окрему посадову особу.

Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року представнику позивача було запропоновано надати витяг з електронного журналу виданих довіреностей, посилання на який міститься в апеляційній скарзі.

У подальшому представник ТОВ Регіон Ріелті Груп повідомив, що будівельні матеріали отримував безпосередньо керівник товариства, у зв`язку з чим відповідні довіреності не оформлювалися.

Зазначені обставини у сукупності з наданою контролюючим органом інформацією про діяльність ТОВ Сарса і ТОВ Ланра дають підстави для висновку, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ Регіон Ріелті Груп і зазначеними контрагентами не підтверджується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на платника податків покладається обов`язок підтвердження показників податкової звітності первинними та іншими документами.

Відтак, при здійсненні господарських операцій, які впливають на показники податкової звітності, платник зацікавлений в закріпленні договірних відносин та документальному оформленні всіх етапів виконання господарських операцій у спосіб, які б давали можливість підтвердити фактичне здійснення поставки товару та виконання робіт, у разі виникнення відповідних сумнівів у податкового органу.

Накопичення та зберігання документів, які у повному обсязі фіксують, розкривають зміст та підтверджують господарську операцію на всіх етапах її здійснення є сферою відповідальності саме платника податків.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів фактичного отримання будівельних матеріалів від ТОВ Ларна і виконання ремонтних робіт ТОВ Сарса , а також спричинення реальних змін майнового стану ТОВ Регіон Ріелті Груп у зв`язку зі здійсненням таких операцій.

Зміст наданих позивачем документів, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації не дають підстав для висновку, що вони були складені у зв`язку з господарськими операціями, які фактично здійснювалися.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що Головне управління ДФС у м. Києві правомірно здійснила додаткове нарахування ТОВ Регіон Ріелті Груп податкових зобов`язань з податку на додану вартість та зменшило від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ Регіон Ріелті Груп .

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 23 березня 2020 року та не можуть бути підставою для його скасування.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів, перевіряючи дотримання строків звернення до суду, врахувала, що податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2019 року № 00001451402 та № 00001461402 позивач оскаржував до ДФС України. Рішенням від 12 квітня 2019 року № 17225/6/99-99-11-04-01-25 у задоволенні скарги ТОВ Регіон Ріелті Груп було відмовлено. Копія вказаного рішення відповідач отримав 16 квітня 2019 року. Адміністративний позов, який є предметом розгляду, ТОВ Регіон Ріелті Груп подало до суду першої інстанції 23 жовтня 2019 року.

Згідно з п. 56.19. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Разом з тим, судова практика застосування строків звернення до суду з вимогами про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення на час пред`явлення цього позову свідчила про те, що позовну заяву може бути подано протягом 1095 днів з дня його отримання платником податків, навіть у разі використання процедури адміністративного оскарження.

У подальшому Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, згідно з постановою від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, вирішив відступити від висновку про те, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено та сформулював новий правовий висновок.

Зміст правового висновку Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду полягає у тому, що норма п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України . Водночас норма п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ст. 56 цієї статті.

Отже, строк звернення до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2019 року № 00001451402 та № 00001461402 становить один місяць з дня одержання ТОВ Регіон Ріелті Груп рішення ДФС України про результат розгляду скарги від 12 квітня 2019 року № 17225/6/99-99-11-04-01-25 та сплинув 16 травня 2019 року.

Під час судового засідання представник позивача просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними. Натомість представник відповідача наполягала на тому, що адміністративний позов слід залишити без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін та врахувавши, що рішення Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду про відступлення від раніше сформованого висновку щодо строку для звернення платника податків із позовом після використання процедури адміністративного оскарження було прийняте вже після звернення ТОВ Регіон Ріелті Груп до суду з цим позовом, а також після вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів не встановила підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить із того, що строк звернення до суду був пропущений позивачем, проте з поважної причини, а саме - з огляду на судову практику застосування строків звернення до суду в тотожних справах, яка склалася на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ Регіон Ріелті Груп залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Ріелті Груп - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

Є.В. Чаку

Постанова складена в повному обсязі 22 січня 2021 року.