Постанова

від 25.01.2021 по справі 916/2221/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2221/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»

на рішення Господарського суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року

по справі №916/2221/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькор» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 27)

про стягнення 92976,30грн. штрафу,

Господарський суд Одеської області, м. Одеса, суддя Малярчук І.А., повний текст складено 05.10.2020 року,

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькор» про стягнення штрафу за дострокове припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 92 976,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 29.08.2019 на поштову адресу ТОВ «ООЕК» надійшов лист від АТ «Одесаобленерго» , яким позивача було повідомлено про зміну з 01.09.2019р. ТОВ "Валькор" електропостачальника та як наслідок розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №01-43-ПВЦ з 01.09.2019р. При цьому від ТОВ "Валькор" на адресу енергопостачальної компанії не надходило повідомлення про дострокове розірвання договору, що відповідно до вимог п.14 підписаної ТОВ «Валькор» Комерційної пропозиції має наслідком сплату відповідачем штрафу за дострокове розірвання договору.

Позивач вказує, що зважаючи на недотримання відповідачем порядку, визначеного умовами договору та комерційної пропозиції щодо дострокового припинення дії договору, ТОВ «ООЕК» рекомендованим листом було направлено претензію із вимогою перерахувати на рахунки енергопостачальної компанії грошові кошти у розмірі 92976,30грн. в рахунок сплати штрафу за дострокове припинення дії договору, однак відповідачем в добровільному порядку вказану суму не було сплачено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькор» 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що позивач, хоча і вірно визначив, що у спірних правовідносинах мало місце розірвання договору споживачем, але не врахував ч.ч.7, 10 ст.56, п.2 ч.1 ст.58, Закону України "Про ринок електричної енергії" та положення ПРРЕЕ.

Господарський суд дійшов висновку, що дії споживача мають полягати у тому, що він має укласти відповідний договір з новим електропостачальником та з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника - повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору. На споживача не покладено обов`язку особисто інформувати попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника.

Договір про постачання електричної енергії споживачу, укладений між сторонами спору, шляхом підписання відповідачем 10.12.2018 не містять умов щодо наявності у споживача обов`язку, у разі зміни електропостачальника повідомляти про такий намір або факт діючого електропостачальника.

Щодо посилання позивача на положення комерційної пропозиції, то судом вказано, що підписана відповідачем комерційна пропозиція, включаючи її п.14, не містить визначення особи, яку має повідомити споживач, а абз.3 п.6.1.3. ПРРЕЕ визначає, що особою, яка має бути повідомлена споживачем, є - новий постачальник. За висновками суду, оскільки строк дії «Комерційної пропозиції №3-ПВЦ «Попередня оплата-Комплекс 1» встановлено сторонами до 30.09.2019р., тоді як споживачем укладено договір із новим електропостачальником 12.08.2019р., а заява-приєднання до умов договору із новим електропостачальником підписана споживачем 08.08.2019р., то споживач з дотриманням установлений абз.3 п.6.1.3. ПРРЕЕ строку повідомив нового електропостачальника про зміну електропостачальника, позаяк, нарахування у даному випадку штрафу споживачеві є неправомірним.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Посилання суду першої інстанції в рішенні на те, що, позивачем не враховано ч. ч. 7, 10 ст.56, п.2 ч.1 ст.58, Закону України "Про ринок електричної енергії", наведені положення ПРРЕЕ є необґрунтованим та не ґрунтується на нормах матеріального права, що мають застосовуватись до даних договірних правовідносин між Постачальником та Споживачем. Договір про постачання електричної енергії споживачу, що діяв між ТОВ «ООЕК» та ТОВ «ВАЛЬКОР» , передбачав застосування положень пункту 6.1 Розділу 6 ПРРЕЕ, у разі зміни електропостачальника. Проте, при дотриманні процедури зміни електропостачальника, відповідачем не було дотримано процедури дострокового припинення дії Договору, яка передбачена умовами Договору та додатками до нього. Зміна електропостачальника - одна з підстав дострокового припинення дії Договору за ініціативою Споживача. У зв`язку з вищевикладеним, підлягає застосуванню п. 13.3 Договору, а саме за умови дострокового розірвання Договору за ініціативою Споживача, Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику передбачені обраною Споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору. ТОВ «ВАЛЬКОР» не було виконано умову щодо вчасного (не пізніше ніж за 21 календарний день) повідомлення про дострокове припинення дії чинного Договору про постачання електричної енергії споживача укладеного між ТОВ «ООЕК» та ТОВ «ВАЛЬКОР» , що спричинило порушення договірних зобов`язань та як наслідок, обов`язок настання для Відповідача юридичної відповідальності - нарахування штрафу за дострокове припинення дії Договору та стягнення на користь Постачальника - ТОВ «ООЕК» .

На переконання скаржника, є помилковими висновки суду, що на споживача не покладено обов`язку особисто інформувати попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника. Умови комерційної пропозиції, яка є Додатком №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №01-43-ПВЦ, регулюють правовідносини, які виникли між Постачальником та Споживачем. Виконання ТОВ «ВАЛЬКОР» умов законодавства щодо порядку зміни електропостачальника не спростовує його обов`язку виконувати умови укладеного із електропостачальником договору, зокрема щодо обов`язку у випадку дострокового розірвання договору за його ініціативою зобов`язаний сплатити постачальнику штрафні санкції, за умови неповідомлення постачальника або повідомлення про дострокове припинення договору з порушенням строків встановлених договором, тобто за 21 день до такої зміни.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2221/20 та ухвалено розглянути дану справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.

30.11.2020 від ТОВ «Валькор» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року у справі № 916/2221/20 в поновному обсязі, залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року у справі № 916/2221/20; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідач зазначає, що ним було в повному обсязі виконано та дотримано умов проведення процедури зміни електропостачальника, закріпленої, як в законодавстві, так і умовами укладеного між сторонами правочину, що в повному обсязі спростовує позицію апелянта. ТОВ «Валькор» стверджує, що зміна електропостачальника відбулась за 21 календарний день до очікуваної дати дострокового припинення терміну дії договору з ТОВ «ООЕК» . Крім того, ТОВ «ВАЛЬКОР» , як сумлінний споживач, сплатив кошти за спожиту у серпні 2019 року електричну енергію в повному обсязі.

04.01.2021 року від ТОВ «ООЕК» надійшли письмові пояснення, в яких скаржник зазначає, що законодавством у сфері енергетики передбачається можливість зазначати у договорі штраф як за дострокове припинення договору, так і за дострокове його розірвання, в свою чергу виконання ТОВ «ВАЛЬКОР» умов законодавства щодо порядку зміни електропостачальника не спростовує його обов`язку виконувати умови укладеного із електропостачальником договору, зокрема щодо обов`язку у випадку дострокового розірвання договору за його ініціативою зобов`язаний сплатити постачальнику штрафні санкції, за умови не повідомлення постачальника або повідомлення про дострокове припинення договору з порушенням строків встановлених договором, тобто за 21 день до такої зміни. Пункт 14 обраної відповідачем комерційної пропозиції містить умови про нарахування штрафу як за дострокове припинення дії договору, так і за його дострокове розірвання. На переконання скаржника, узгоджені договірні відносини між сторонами передбачають обов`язкове повідомлення електропостачальника про факт дострокового припинення договірних відносин за ініціативою споживача у встановлений умовами договору строк. Невиконання відповідачем даної умови спричинило нарахування штрафу та є підставою заявлених ТОВ «ООЕК» позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно заяви-приєднання до договору постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, ТОВ «ООЕК» приєдналось до договору №1/01/30/11/2018 від 30.11.2018р. постачальника - АТ «Одесаобленерго» про надання послуг з розподілу електричної енергії.

10.12.2018р. ТОВ «Валькор» (споживач) підписав заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу від ТОВ «ООЕК» (постачальник), в якій зазначив про початок постачання з 01.01.2019р.

Згідно п.п.1.1. Договору про постачання електричної енергії споживачу, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Цей договір є публічним Договором приєднання, якщо укладений шляхом приєднання Споживача до розробленого Постачальником Договору , що розміщений на його сайті та на умовах комерційної пропозиції, що опублікована на сайті Постачальника (публічна комерційна пропозиція).

Відповідно до п.1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

В пунктах 2.1., 3.1., 3.2., 5.11 визначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Споживач має право обрати на розрахунковий період іншого постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, за умов, що в нього є укладений договір про розподіл електричної енергії з оператором системи та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявної заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником (п.п.2.1., 3.1., 3.2., 5.11. договору від 10.12.2018р.).

Відповідно до п.5.13. договору від 10.12.2018р. комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити наступну інформацію: ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту плановий платіж); термін надання рахунку для остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; визначення способу оплати послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи та/або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів); розмір пені за порушення строку оплати або штраф; розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору; термін дії договору та умови пролонгації; дата та підпис споживача; можливість надання пільг, субсидій. Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

Підпунктами 10, 13 п.6.1. договору від 10.12.2018р. визначено, що споживач має право: вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим Постачальником, та/або достроково призупинити чи розірвати договір у встановленому ним порядку.

Згідно п.п.10.1., 10.2. договору від 10.12.2018р. споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ІІРРЕЕ та цим договором.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. За умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору. Постачальник має право розірвати цей договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з договором, за умови, що постачальник здійснив попередження споживачу про можливе розірвання цього договору; споживач іншим чином суттєво порушив умови цього договору, і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Дія цього договору також припиняється у наступних випадках: анулювання постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником; у разі зміни власника об`єкта споживача; у разі зміни електропостачальника (п.п.13.1., 13.3., 13.4., 13.5. договору від 10.12.2018р.).

25.10.2018 року ТОВ Валькор направив заяву про виділ договірної величини електроспоживання на 2019р., яка зареєстрована 31.10.2018 року у Південний РЕМ.

Також між сторонами підписано додаток №2 до договору «Комерційну пропозицію №3-ПВЦ «Попередня оплата-Комплекс 1» .

Відповідно до п.12, 13 вказаної пропозиції термін її дії з 11.07.2019р. по 30.09.2019р. Комерційна пропозиція вважається продовженою на кожний наступний квартал якщо не пізніше, ніж за 20 днів то кінця кварталу постачальник не повідомив споживача про внесення змін до комерційної пропозиції та/або викладення її в новій редакції. Термін дії договору про постачання електричної енергії: з дати підписання споживачем заяви - приєднання до договору і до 31.12.2019р., а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи нарахування пені та штрафних санкцій) - до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 (двадцять один) день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в ніякому разі не більше, ніж на термін дії договору споживача з оператором системи про надання послуг розподілу (передачі) електричної енергії.

Згідно п.14 Комерційної пропозиції у разі дострокового припинення (розірвання) договору про постачання електричної енергії за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі вартості електричної енергії, замовленої споживачем, як прогнозований договірний обсяг споживання в місяці, в якому постачальником було отримано повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору. Прогнозований договірний обсяг споживання визначається відповідно до додатку 3 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» . Штраф сплачується із тому випадку коли повідомлення споживача про дострокове припинення договору здійснено пізніше, ніж за 21 календарний день до передбачуваної дати дострокового припинення терміну (строку) дії чинного договору.

Листом №101/19/03-4445 від 29.08.2019р. отриманим ТОВ «ООЕК» 04.09.2019р., АТ «Одесаобленерго» повідомило ТОВ «ООЕК» про те, що отримало запит на зміну постачальника відповідачу з 01.09.2019р.

Згодом, на підставі заяви-приєднання від 08.08.2019р. відповідач уклав із ТОВ «ПЕК» договір №78 від 12.08.2019р. про постачання електричної енергії споживачу з 01.09.2019р. 12.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №06/03-215, в якій вимагав сплатити штраф за неповідомлення про розірвання договору про постачання електричної енергії споживач у розмірі 92 976,30грн.

Оскільки вказаний штраф не було сплачено у добровільному порядку, ТОВ «ООЕК» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» .

Згідно Закону України «Про ринок електричної енергії» , учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); договір постачання електричної енергії споживачу, інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ст.4).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частин першої, другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначеною нормою встановлено правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону, при цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 27.04.2020 у справі №916/2836/18.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку (частина перша статті 59 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Підпунктом 7 пункту 5.5.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що споживач електричної енергії має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії" та цими Правилами.

За умовами пункту 10 частини сьомої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

В силу підпункту 13 пункту 6.1 договору про постачання електричної енергії споживачу споживач має право перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника у разі відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником, та/або достроково призупинити чи розірвати договір у встановленому ним порядку.

Згідно з пунктами 10.1, 10.2 договору про постачання електричної енергії споживачу споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни, вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим Правилами роздрібного ринку електричної енергії та цим договором.

Відповідно до пункту 13.5 договору про постачання електричної енергії споживачу дія цього договору припиняється, зокрема, у разі зміни електропостачальника.

У пункті 13.3 договору про постачання електричної енергії споживачу визначено, що за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача останній зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Відповідно до п.6.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.

Відповідно п.6.1.3 Правил, зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Апеляційний господарський суд зазначає, що можливість застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (укладеного на визначений строк) з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника не суперечить чинному законодавству, а тому відповідна умова договору не може вважатися нікчемною.

Штрафні санкції за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням) за зміну постачальника, при цьому додаткові фінансові зобов`язання, про які йдеться у частині десятій статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", не стосуються штрафних санкцій за недотримання умов договору, а лише "вартості зміни постачальника", витрат, які могли би бути встановлені при такій зміні (можливі витрати з технічних причин чи інші витрати). Отже, як Директива 2009/72/ЄС, так і Закон України "Про ринок електричної енергії" передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.02.2020 у справі №914/545/19.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" листа Акціонерного товариства "Одесаобленерго" №101/19/03-4445 від 29.08.2019р. отриманим ТОВ «ООЕК» 04.09.2019р., АТ «Одесаобленерго» повідомило ТОВ «ООЕК» про те, що отримало запит на зміну постачальника відповідачу ТОВ Валькор з 01.09.2019р., у зв`язку з чим укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії споживачу достроково припинив свою дію.

В силу приписів пункту 13.3 вказаного договору, враховуючи дострокове припинення договору про постачання електричної енергії споживачу за ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькор» , останнє зобов`язане сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" штрафні санкції, передбачені комерційною пропозицією.

Відповідно до п.14 укладеної між сторонами «Комерційної пропозиції №3-ПВЦ «Попередня оплата-Комплекс 1» передбачено, що у разі дострокового припинення (розірвання) договору про постачання електричної енергії за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі вартості електричної енергії, замовленої споживачем, як прогнозований договірний обсяг споживання в місяці, в якому постачальником було отримано повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору.

Прогнозований договірний обсяг споживання визначається відповідно до Додатку 3 Обсяги постачання електричної енергії споживачу .

Штраф сплачується у тому випадку, коли повідомлення споживача про дострокове припинення договору здійснено пізніше, ніж за 21 календарний день до передбачуваної дати дострокового припинення терміну (строку) дії чинного договору.

Судова колегія звертає увагу, що п.13.3 спірного договору та п.14 «Комерційної пропозиції №3-ПВЦ «Попередня оплата-Комплекс 1» є чинними та не визнані недійсними в судовому порядку.

Матеріали справи не містять повідомлення ТОВ Валькор на адресу ТОВ ООЕК про розірвання договору за 21 календарний день.

Позивач, зазначивши про відсутність повідомлення про дострокове припинення дії договору, здійснює розрахунок штрафу на підставі Заяви, наданої споживачем про встановлення обсягів договірних величин електроспоживання, відповідно до якої ТОВ Валькор заявлено очікуваний (договірний) обсяг споживання у серпні 2019 року в розмірі 45 000 кВт/год. (а.с.27)

Водночас, колегія суддів зауважує на тому, що заява ТОВ Валькор №вих.б/н від 25.10.2018 року Про виділення договірної величини електроспоживання на 2019 рік , відповідно до якої відповідач просить встановити договірну величину електроспоживання на 2019 року по договору №43 від 14.01.2008 року в кількості 540 000 кВт, в тому числі по місяцям, не є Додатком № 3 до договору № б/н від 01.01.2019 року.

Позивач безпідставно ототожнив заяву ТОВ Валькор №вих.б/н від 25.10.2018 року Про виділення договірної величини електроспоживання на 2019 рік із Додатком № 3 до договору № б/н від 01.01.2019 року, взявши за основу дані із вказаного листа для здійснення розрахунку штрафу.

Судова колегія зазначає, що відсутні підстави враховувати дані із заяви ТОВ Валькор №вих.б/н від 25.10.2018 року як основу розрахунку штрафу за дострокове припинення дії договору та здійснити правильний розрахунок штрафу згідно п.14 Комерційної пропозиції.

Таким чином, беручи до уваги те, що Додаток №3 до договору, на який є посилання у пункті 14 Комерційної пропозиції, матеріали справи не містять, судова колегія вважає розрахунок штрафу не обґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору та комерційної пропозиції.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність розміру штрафу, заявленого позивачем до стягнення у даній справі, та неможливість самостійного визначення відповідної суми штрафних санкцій самим судом з огляду на відсутність погодженого сторонами порядку визначення останніх, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність у споживача обов`язку особисто інформувати попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника, оскільки, не зважаючи на те, що такий обов`язок не передбачений в актах законодавства, факт покладення останнього на споживача підтверджується змістом погодженої комерційної пропозиції.

Між тим, помилковість вищенаведених висновків Господарського суду Одеської області не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки останні не вплинули на правильність прийнятого судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю розміру нарахованого відповідачу штрафу та відсутністю погодженого механізму його нарахування.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.

Щодо розподілу судових витрат ТОВ «Валькор» у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Валькор просить вирішити питання про розподіл судових витрат, надавши попередній розрахунок суми судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.

За змістом абзаців 2, 3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зазначаючи про необхідність здійснення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції відповідач, в підтвердження заявленого, надав копію Витягу з договору про надання правової допомоги від 17.11.2017 року, ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

08.12.2020 року відповідачем додатково надано для залучення до матеріалів справи платіжне доручення від 01.12.2020 року про сплату ТОВ «Валькор» на користь АБ «НАН» 3000грн. з призначенням платежу: комплексне представництво інтересів в Південно-західному апеляційному господарському суду у справі №916/2221/20.

В письмових поясненнях від 04.01.2020 року ТОВ «ООЕК» крім іншого, зазначає, що заперечує щодо заявлених відповідачем до стягнення 3000грн адвокатських витрат, зазначаючи, що відповідачем не надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а з наявного в матеріалах справи витягу про правову допомогу неможливо встановити дійсний розмір гонорару, вартість та кількість витраченого адвокатом часу на підготовку процесуальних документів.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Судова колегія зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Судова колегія, дослідивши надані відповідачем докази понесених витрат на правову допомогу та їх обсягу, зазначає, що представник відповідача не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, підписаний акт прийнятих робіт, а у наданому витягу з Договору про надання правової допомоги відсутній опис погоджених сторонами робіт та їх вартість, розмір гонорару адвокату (за наявності).

Відсутність вищенаведених доказів виключає можливість задоволення заявлених до стягнення витрат.

З огляду на викладене, у зв`язку із недоведенням відповідачем понесених заявлених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав відшкодування таких витрат за рахунок ТОВ «ООЕК» .

Керуючись статтями 129, 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року по справі №916/2221/20 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська