Постанова

від 20.01.2021 по справі 908/2073/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021 року Справа № 908/2073/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання: Грачов А.С.,

учасники справи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області та Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20 (суддя Боєва О.С., повне рішення складено 22.10.2020)

за позовом: Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради, с. Новопрокопівка Токмацького району Запорізької області

про стягнення суми 105698,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У серпні 2020 року Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася із позовом до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради шкоди, завданої державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 105698,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках здійснено видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами зі свердловин №№ 4, 5, 1107-В, розташованих у с. Новопрокопівка Токмацького району Запорізької області, а також зі свердловин №№ 3, 10В, розташованих у с. Роботино Токмацького району Запорізької області та за відсутності документів, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельними ділянками, на яких розміщені зазначені свердловини.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що мав ліцензію на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та отримав дозвіл на спеціальне водокористування № 0303/Зап та № 14/ЗП/49д-17 від 25.07.2017; за період з 2014 по 2018 підприємство видобувало підземні води менше 300 кубічних метрів на добу, тому відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра мало право видобувати підземні води без спеціального дозволу. Крім того, 16.09.2020 Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення шкоди за період з 2014 по 2017 роки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради до Державного бюджету України шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 34937 грн 46 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області суму 694 грн 79 коп - витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується правомірність нарахування позивачем збитків за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в сумі 105698,48 грн з огляду на те, що відповідачем здійснено видобування підземних вод за зазначений період без спеціального дозволу на користування надрами та у Відповідача відсутні документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельними ділянками для розміщення артезіанських свердловин №№ 3, 4, 5, 10, 1107-В, розташованих на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що виключає можливість застосування до спірних відносин ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра. З огляду на правомірність позовних вимог та подану заяву про застосування позовної давності, з урахуванням дати звернення із позовом до суду (10.08.2020), судом позовні вимоги задоволені частково за період з серпня 2017 по грудень 2018 на суму 34937,46 грн. В іншій частині позову відмовлено за спливом позовної давності.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- твердження суду, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельними ділянками для розміщення артезіанських свердловин №№ 3,4,5,10, 1107-В не відповідає дійсності;

- за період з 2014 року по 2018 року відповідач видобував підземні води менше 300 кубічних метрів на добу, тому відповідно до ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра мав право без спеціального дозволу видобувати підземні води в зазначеній в звіті кількості, тому державі не було заподіяно будь-яких збитків;

- відповідач не перевищував встановлені у дозволі на спеціальне водокористування ліміти, тому застосування п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів є неправомірним.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся також позивач, в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам процесуального закону та нормам матеріального права, просив рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення по задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно визначений момент початку відліку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України. У спірних відносинах моментом відліку позовної давності є дата встановлення факту порушення відповідачем вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка збігається з датою складання акту про порушення - 15.10.2019, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.06.2018 у справі №910/10452/17. Тому, з огляду на те, що позовна заява була подана до суду 10.08.2020, позовна давність не спливла. Отже, висновок суду про її застосування є неправомірним. Позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи від 07.12.2020 для розгляду зазначених апеляційних скарг визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Чус О.В.) поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20. Розгляд справи №908/2073/20 призначено в судовому засіданні на 20.01.2021 на 14.00 год. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Чус О.В.) після усунення недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20 та об`єднано його в одне провадження з апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20. Розгляд справи №908/2073/20 призначено в судовому засіданні на 20.01.2021 на 14.00 год.

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії цих ухвал були надіслані сторонам не електронні адреси, що зазначені в апеляційних скаргах, про що складені довідку про доставку електронних листів від 15.12.2020 та від 11.01.2021.

У судове засідання 20.01.2021 сторони явку повноважних представників не забезпечили. Відзиви на апеляційні скарги від них до суду не надходили.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи можливим способом за зазначеними ними у поданих апеляційних скаргах електронними адресами, апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без їх участі.

20.01.2021 о 14.40 год. після закінчення судового засідання на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечення явки повноважного представника у судове засідання через важкі погодні умови.

З огляду на те, що зазначене клопотання надійшло після закінчення розгляду апеляційних скарг та закриття судового засідання, не підписано електронним цифровим підписом особи, що його подає, апеляційний суд оцінки йому не надає.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області з 01.10.2019 по 15.10.2019 було проведено планову перевірку дотримання Комунальним підприємством «Весна» Новопрокопівської сільської ради (надалі - Відповідач) вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №246/473/04, згідно з яким в розділі VІ «Опис виявлених порушень» , зокрема, встановлено наступне:

«… відсутні документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельними ділянками для розміщення артезіанських свердловин №№ 3, 4, 5, 10, 1107-В (розташовані на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області), які КП «Весна» Новопрокопівської сільської ради використовує для видобутку підземних вод, чим порушено ст. 125, ч. ч. 1-3, 5 ст. 126 ЗК України;

КП «Весна» Новопрокопівської сільської ради здійснює самовільне користування надрами (видобування підземних вод зі свердловин №№ 4, 5, 1107-В у с.Новопрокопівка та №№ 3, 10В у с. Роботино Токмацького району Запорізької області), що є порушенням ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра;

КП «Весна» Новопрокопівської сільської ради у період з 01.01.2014 по 22.07.2014 включно здійснювало забір підземних вод зі свердловин №№ 4, 5 у с.Новопрокопівка та №№3, 10В у с. Роботино Токмацького району Запорізької області без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України…» .

Акт підписано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, які приймали участь у перевірці, та директором КП «Весна» Новопрокопівської сільської ради С.М.Чугуновим, без заперечень.

Відповідно до змісту даного акту, під час проведення перевірки в частині використання водних ресурсів, КП «Весна Новопрокопівської сільської ради було надано, зокрема:

- дозвіл на спеціальне водокористування №0303/Зап терміном дії з 23.07.2014 по 22.07.2017 (а.с.98-99);

- дозвіл на спеціальне водокористування №14/ЗП/49д-17 від 25.07.2017, строк дії з 25.07.2017 по 25.07.2020 (а.с.100-101);

- паспорти на свердловини № 4, № 5, № 1107-В, № 3, № 10В;

- звіти про використання води за формою № 2ТП-водгосп за 2014 - 2018 роки, копії яких також додано до матеріалів справи (а.с.37-60).

Згідно акту для провадження господарської діяльності відповідачем використовуються природні надра - видобування підземних вод зі свердловин №№4, 5, 1107 -В у с. Новопрокопівка та №№ 3, 10В у с. Роботино Токмацького району Запорізької області для забезпечення господарсько - питних та комунально - побутових потреб населення, власних потреб, а також передачі води іншим абонентам. Відповідач здійснює самовільне користування надрами - видобування підземних вод зі свердловин №№ 4, 5, 1107-В у с. Новопрокопівка та №№ 3, 10В у с. Роботино Токмацького району Запорізької області за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. Надано копії платіжних доручень (призначення платежів - рентна плата за користування надрами) за 2017 - 2019 роки.

Позивачем на адресу Відповідача направлено претензії від 25.11.2019 за вих. №№4721/12, 4722/12, 4723/12, 4724/12, 4725/12 з додатками - розрахунками від 21.11.2019 розміру відшкодування збитків (а.с.61-75), а саме: за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 - на суму 18354,82 грн, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 - на суму 19494,10 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - на суму 20253,60 грн, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 22278,96 грн, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - на суму 25317,00 грн. Всього загальний розмір вимог про відшкодування завданої державі шкоди за вказаними претензіями склав 105698,45 грн за загальний період з 01.01.2014 по 31.12.2018.

Претензії обґрунтовані тим, що за загальний період з 2014 по 2018 рік Відповідач здійснював самовільне користування надрами (видобування підземних вод) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст. ст. 19, 21, 56 Кодексу України про надра.

Розрахунки здійснені на підставі звітів про використання води за формою №2ТП - водгосп (річна). Так, за 2014 рік забрано зі свердловини 14500 м 3 води, за 2015 рік - 15400 м 3 води, за 2016 рік - 16000 м 3 води, за 2017 рік - 17600 м 3 води, за 2018 рік - 20000 м 3 води.

Розмір збитків визначений Позивачем відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів» , затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389 (надалі - Методика).

Відповідач у відповідях від 28.12.2019 вих. №№ 474, 475, 476, 477, 478 (а.с. 76-80) на вищевказані претензії позивача від 25.11.2019 зазначив, що Комунальним підприємством «Весна» Новопрокопівської сільської ради отримано всі необхідні документи (ліцензія, дозвіл) для провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання, тому державі не було заподіяно будь-яких збитків, з огляду на що, претензії не підлягають задоволенню.

Не сплата відповідачем нарахованих збитків, спричинених самовільним користуванням водними ресурсами без спеціального дозволу на користування надрами, у загальній сумі 105698,45 грн за загальний період з 01.01.2014 по 31.12.2018 стало підставою звернення із цим позовом до суду.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» , а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994).

Ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Положеннями ст. ст. 2, 3 Кодексу України про надра встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об`єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

За ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

В частині 1 статті 23 цього Кодексу (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2849-VI від 22.12.2010) було унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 23 цього Кодексу (зі змінами в редакції Закону № 867-VIII від 08.12.2015) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб`єкти господарювання у 2014 році та до 08.12.2015 мали право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Враховуючи викладене, для застосування до спірних правовідносин положень ст. 23 Кодексу України про надра необхідно встановити наявність всіх умов, передбачених цією статтею.

Відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами права на земельну ділянку у період з 2014 по 2018 року.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що надані відповідачем копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є підтвердженням наявності зареєстрованого права комунальної власності за Новопрокопівською сільською ради на об`єкти нерухомого майна - будівлі, що знаходяться за адресами: Запорізька область, Токмацький район, с. Роботино та с. Новопрокопівка. Відповідно до опису об`єктів зазначено про розташування на земельних ділянках, в тому числі, артезіанських свердловин. Однак, зазначені Витяги не є підтвердженням наявності державної реєстрації права власності чи права користування безпосередньо на самі земельні ділянки в порядку, передбаченому законодавством.

В апеляційній інстанції Відповідачем надана копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2019, якою підтверджується державна реєстрація права комунальної власності Новопрокопівської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 2325283200:16:001:0163 площею 0,3569 га.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідачем не наведено винятковості випадку для прийняття поданого доказу в апеляційній інстанції. Тому, поданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2019 не може бути прийнятий в апеляційній інстанції як належний доказ з урахуванням ч. 3 ст. 269 ГПК України. Крім того, спірні відносини стосуються періоду 2014 - 2018 року та підтвердження реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку у 2019 році за Новопрокопівською сільською радою не вливає на їх оцінку. Доказів, що спірні земельні ділянки були передані в користування (оренду) саме КП «Весна» матеріали справи не містять.

З дозволів на спеціальне водокористування від 23.07.2014 та від 25.07.2017 вбачається, що умовами спеціального водокористування визначено використання води не тільки для господарсько - питних потреб, а й постачання населенню, абонентам підприємства, інші потреби (а.с. 99-101).

Відповідно до Міждержавного стандарту "ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 року №1452, який діяв на час існування спірних відносин, до господарсько-побутових потреб належать: господарське-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських, промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

Отже, використання води у господарсько-побутових потребах повинно бути підтверджено належними доказами у справі.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2885/16.

З поданих звітів про використання води за 2014 та 2015 рік вбачається, що відповідачем використовувалася вода як на госппитні, так і на інші потреби.

Відповідачем не доведено, що вода, використана на інші потреби, використана саме для господарсько - побутових потреб та видобуток здійснювався на земельних ділянках, що були у нього в користуванні на законних підставах.

Таким чином, підстави для застосування положень ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра в обох редакціях до спірних відносин за період 2014 - 2018 рік відсутні.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 65 Кодексу України "Про надра" передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у тому числі у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України "Про надра" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявністю вини заподіювача шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

В даному випадку у діях Відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду:

- протиправна поведінка, яка полягає у самовільному користуванні надрами;

- вина, що підтверджується актом перевірки, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 та причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства (самовільного користування надрами) за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в загальній сумі 105698,48 грн є правомірними.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності до спірних відносин.

Судом першої інстанції у зв`язку з цим позовні вимоги задоволені частково з урахуванням дати звернення із позовом до суду, за період з серпня 2017 року по грудень 2018 року на суму 34937,46 грн. В решті позовних вимог відмовлено у зв`язку з застосуванням позовної давності.

Апеляційний суд з таким висновком не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища зафіксовані в акті перевірки, складеному за результатами перевірки, проведеної з 01.10.2019 по 15.10.2019. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлені за період з 01.01.2014 по 31.12.2018.

В Акті перевірки №246/473/04 від 15.10.2019 також було зазначено, що планові заходи державного нагляду (контролю) не проводились; остання позапланова перевірка проводилась з 06.12.2013 по 09.12.2013 (розділ ІV акту).

Таким чином, позивач дізнався про порушення відповідачем природоохоронного законодавства у період здійснення перевірки та виявлення правопорушення - у жовтні 2019 року.

Перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних зі стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складання акту про відповідне порушення (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 у справі №910/1042/17 та від 17.04.2018 у справі №910/2863/17).

Враховуючи, що з позовною заявою Позивач звернувся до суду 10.08.2020 та позовні вимоги ґрунтуються на акті перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, який був складений у жовтні 2019 року, строк позовної давності до заявлених позовних вимог не сплив. Тому, застосування судом позовної давності за період з 01.01.2014 до серпня 2017 року є неправомірним.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції, як прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України), підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга позивача, відповідно, підлягає задоволенню, в задоволенні апеляційної скарги відповідача судом відмовляється з підстав, наведених вище.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг відносяться на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2020 у справі №908/2073/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову, у зв`язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради, код ЄДРПОУ 35796155 (71721, с. Новопрокопівка, Токмацький район, Запорізька область, вул. Нова, буд. 10) до Державного бюджету України шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 105698,48 грн (сто п`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім грн 48 коп) - платіжні реквізити для зарахування шкоди: р/р №UA778999980333189331000008312; код ЄДРПОУ 37942194, код бюджетної класифікації 24062100; отримувач - Управління Державної казначейської служби України у Токмацькому районі Запорізької області/с. Новопетрівка, Токмацький район, Запорізька область; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради, код ЄДРПОУ 35796155 (71721, с. Новопрокопівка, Токмакський район, Запорізька область, вул. Нова, буд. 10) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 38025388 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72а) судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн), про що видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства «Весна» Новопрокопівської сільської ради, код ЄДРПОУ 35796155 (71721, с. Новопрокопівка, Токмакський район, Запорізька область, вул. Нова, буд. 10) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 38025388 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72а) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 3153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три грн), про що видати наказ.

Витрати по апеляційній скарзі відповідача покласти на Комунальне підприємство «Весна» Новопрокопівської сільської ради.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, визначених в ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 25.01.2021.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус