Ухвала

від 21.01.2021 по справі 908/2313/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2313/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Білик Д.А. - адвокат (довіреність від 17.06.2020 №б/н),

Коломієць Д.О. - адвокат (довіреність від 17.06.2020 №б/н),

відповідача - Волощук П.Ю. - адвокат (довіреність від 21.12.2020 №Др-129-1220),

третьої особи - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз"

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз"

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз"

про визнання недійсним рішення відповідача щодо донарахування необлікованого об`єму газу,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державне підприємство "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" (далі - ТОВ "Квас Бевериджиз", споживач, позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі - АТ "Запоріжгаз", оператор ГРМ, відповідач) про визнання недійсним рішення АТ "Запоріжгаз", оформленого актом-розрахунком не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018, про донарахування необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року у кількості 160 062,00 м 3 .

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем при розгляді акту про порушення та прийняття рішення про донарахування ТОВ "Квас Бевериджиз" необлікованого об`єму розподіленого газу у липні 2018 року не враховано зауваження позивача щодо відсутності механічних пошкоджень лічильника газу, цілісності пломб та здійснення обліку витрат природного газу в штатному режимі згідно з даними коректора. Крім того, позачергова повірка лічильника газу проведена неуповноваженим суб`єктом, а довідка про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки складена з порушенням Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та складена після акту розрахунку.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позову ТОВ "Квас Бевериджиз" відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване недоведеністю позивачем правомірності заявлених вимог, оскільки встановлене актом порушення було підтверджено проведеною перевіркою. При цьому перевірка та повірка проведені уповноваженими особами, порушення та донарахування відповідають нормам Кодексу газорозподільних систем. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано відсутності порушення Кодексу газорозподільних систем та необґрунтованості донарахування, у зв`язку із цим, обсягу природного газу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2019 (колегія суддів: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ТОВ "Квас Бевериджиз" задоволено. Визнано недійсним рішення АТ "Запоріжгаз" щодо донарахування ТОВ "Квас Бевериджиз" необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160 062,00 м 3 , оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 762,00 грн судового збору за подання позову та 2 643,00 грн судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду мотивоване правомірністю заявлених позивачем вимог та не спростуванням відповідачем належним чином відсутності порушення зі сторони ТОВ "Квас Бевериджиз" та обґрунтованості з урахуванням вказаного донарахування обсягу природного газу. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що місцевим господарським судом не враховано та не надано правової оцінки посиланням позивача, які викладені у відповіді на відзив щодо своєчасного повідомлення відповідача про несправність лічильника, обстеження якого здійснювалось на підставі заяви позивача від 23.07.2018 вх. № 6939.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 (колегія суддів: Банасько О.О., Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.) касаційну скаргу АТ "Запоріжгаз" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 по справі № 908/2313/18 скасовано повністю. Справу № 908/2313/18 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у даній справі зазначено, що судами попередніх інстанцій в межах наданих їм повноважень процесуальним законом, не досліджено та не надано оцінку заяві споживача від 23.07.2018 вх. № 6939, яка вказана в акті обстеження ВОГ та в протоколі направлення ЗВТ на позачергову повірку та на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог (змісту заяви, моменту (часу) звернення (подачі) заяви споживачем ). До того ж, судами взагалі залишено поза увагою факт відсутності в матеріалах справи вказаної заяви споживача. Відтак, місцевим господарським судом як і судом апеляційної інстанції надано оцінку спірним правовідносинам за відсутності з`ясування змісту заяви споживача від 23.07.2018 вх. № 6939 та наявності цієї заяви в матеріалах справи, виходячи з якого встановлюється вплив на результат розгляду даного спору.

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції про те, що лічильник газу та коректор обсягів газу в свої сукупності є приладами обліку природного газу, а також те, що останній (коректор) слід розуміти, як дублюючий ВОГ відповідно до вимог цього Кодексу є передчасним та таким, що зроблений без належної оцінки та з`ясування змісту (значення) термінів (категорій), вказаних у частині 4 статті 1 Кодексу ГРС.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 (суддя Проскуряков К.В.), яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (колегія суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В., Дармін М.О.) позов задоволено. Визнано недійсним рішення АТ "Запоріжгаз" щодо донарахування ТОВ "Квас Бевериджиз" необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160062,00 м3, оформленого Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018. Стягнуто з АТ "Запоріжгаз" на користь ТОВ "Квас Бевериджиз" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, 26.10.2020 (згідно з відмітками на конверті) АТ "Запоріжгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Запоріжгаз" та призначено її до розгляду на 21.01.2021.

У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками суду попередніх інстанцій, а також просить залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.01.2021, який наявний в матеріалах справи.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції чинній з 08.02.2020 ) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу .

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/1550/17 та від 03.05.2018 у справі № 904/7840/17, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах та в справі № 908/2313/18.

Так, у справі № 904/7840/17 , предметом якого є стягнення 10 768,31 грн, зазначено, що 16.05.2017 представником третьої особи було встановлено порушення розділу Х глави 9 пункту 7 Кодексу ГРС - непрацездатність комерційного ВОГ, а саме сумніви щодо вимірювання об`єму природного газу лічильником газу РЛ G4, заводський номер 1278520.

Дане порушення зазначено в пункті 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС - непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору.

Лічильник газу РЛ G4, заводський номер 1278520, визнано непридатним до застосування, що підтверджується довідкою від 24.05.2017 №Т-ДН-2057-/17 про непридатність засобу вимірювальної техніки.

У постанові Верховного Суду у справі № 904/7840/17 зазначено, що з аналізу норм Кодексу ГРС, названим Кодексом передбачено донарахування за саму лише непридатність приладу обліку, і воно не ставиться у залежність від наявності або відсутності вини споживача або несанкціонованого втручання споживача в роботу ЗВТ, а перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

У справі № 916/1550/17 , предметом якого є стягнення 150 889,47 грн вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за договором від 13.01.2016 №007031 та 82 244,56 грн вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за договором від 13.01.2016 №007325, встановлено, що 22.03.2017 позивачем за участю та підписом представника відповідача був складений акт №12 про порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: лічильник КУРС-01 G-65 №03418 не пройшов експертну повірку (висновок №16-51-33-51-РМП від 17.03.2017), встановлено порушення споживачем розділу ХІ гл.2 п.3 п.п.1 вказаного Кодексу, лічильник визнаний непридатним до застосування за результатами експертної повірки, оскільки значення відносної похибки не відповідає вимогам п. 6.6 "Метрологія. Лічильники газу ультразвукові Курс-01 Методика повірки".

12.04.2017 та 27.04.2017 зазначений акт про порушення розглянутий на засіданнях комісії та задоволений в повному обсязі; вирішено: скласти акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу; зазначити в окремому платіжному рахунку вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу

Відповідно до акта-розрахунку за березень 2017 року відповідачу було нараховано необлікований (донарахований) об`єм природного газу у розмірі 8 648 м3 на суму 82 244,56 грн.

Аналогічний акт про порушення Кодексу газорозподільних систем ПП "Ідеал" був складений позивачем 28.03.2017 за №13 стосовно лічильника КУРС-01 G-100 № 00334, який не пройшов експертну повірку (висновок №17-51-33-51-РМП від 22.03.2016), встановлено порушення споживачем розділу ХІ гл.2 п.3 п.п.1 вказаного Кодексу, лічильник визнаний непридатним до застосування за результатами експертної повірки, оскільки значення відносної похибки не відповідає вимогам п. 6.6 "Метрологія. Лічильники газу ультразвукові Курс-01 Методика повірки".

12.04.2017 та 27.04.2017 вказаний акт про порушення розглянутий на засіданнях комісії та задоволений в повному обсязі; прийнято рішення скласти акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу; зазначити в окремому платіжному рахунку вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Відповідно до акта-розрахунку за березень 2017 року відповідачу було нараховано необлікований (донарахований) об`єм природного газу у розмірі 15 750 м3 на суму 149 786,28 грн (рахунок №007325/ДЮ від 08.09.2017).

У постанові Верховного Суду у справі № 916/1550/17 зазначено, що нормами Кодексу ГРС передбачено донарахування за самим лише фактом непридатності приладу обліку, і воно не ставиться у залежність від наявності або відсутності вини споживача або несанкціонованого втручання споживача в роботу ЗВТ, а перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з дати виходу з ладу ЗВТ до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, враховуючи вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по даній справі, встановлено таке.

23.07.2018 об 11 год. 00 хв. представниками АТ "Запоріжгаз" була проведена перевірка вузла обліку газу позивача, про що складено акт перевірки режиму газоспоживання підприємства.

Також, 23.07.2018 об 11 год. 00 хв. складено акт про порушення №75 від 23.07.2018.

Лист від 23.07.2018 вх. №6939 надійшов на адресу АТ "Запоріжгаз" об 14 год. 15 хв., тобто вже після виявлення вказаного порушення, що підтверджується витягом з реєстру вхідної кореспонденції АТ "Запоріжгаз".

Представник позивача погодився зі встановленими судом фактами.

Отже, лист від 23.07.2018 вх. №6939 відповідача про вихід з ладу дисплея на лічильнику ЛГ-К-100-1/30 G400 зав. №8646, дата повірки 20.02.2017, не є належним та допустимим доказом своєчасного повідомлення позивача про позаштатний режим роботи комерційного ВОГ чи його складових в порядку пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ.

В той же час, приписами абз. 2 п. 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ встановлено ще одну заохочувальну норму, яка виключає застосування вимог розділу ХІ цього Кодексу при здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника оператора ГРМ до виявлення порушення.

Так, згідно абз. 2 п. 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ при порушеннях, пов`язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВТ, за наявності по об`єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також в ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача , процедура, передбачена цією главою, не застосовується.

Отже, абзацом 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено норму, яка звільняє споживача від застосування щодо нього заходів відповідальності у випадку наявності порушень, пов`язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВТ (крім її відсутності) за наявності однієї з таких умов:

1) за наявності по об`єкту споживача даних дублюючого ВОГ;

2) в ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача .

Для встановлення факту достатності/недостатності в обчислювачі/коректорі об`єму газу даних для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, судами попередніх інстанцій надано оцінку термінам: вузол обліку газу, лічильник газу та коректор обсягів газу в контексті їх функціонального призначення.

Задовольняючи позовні вимоги, надавши оцінку та з`ясування змісту (значення) термінів (категорій), вказаних у частині четвертій статті 1 Кодексу ГРС, суди попередніх інстанцій встановили, що дані коректору були достатніми для визначення обсягу природного газу; відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що коректор відображав невірні показники; доказів на підтвердження факту невірної (позаштатної) його роботи матеріали справи не містять.

Таким чином, здійснивши оцінку доказів у справі суди дійшли висновку про те, що "наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, що відповідно до абз. 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС звільняє Позивача від застосування щодо нього заходів відповідальності у випадку наявності порушень, пов`язаних з пошкодженням лічильника - відсутністю дійсних показів на табло лічильника газу (сброс данних)".

Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними.

Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в касаційній скарзі на постанови в інших справах (постанова Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/1550/17 та від 05.05.2018 у справі № 904/7840/17), не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі (постанова від 25.05.2018 у справі № 916/1550/17 та від 05.05.2018 у справі № 904/7840/17), стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 908/2313/18.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Запоріжгаз" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 908/2313/18.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 908/2313/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос