Ухвала

від 21.01.2021 по справі 202/139/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/77/21 Справа № 202/139/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу прокурорау кримінальномупровадженні ОСОБА_8 на ухвалуслідчого суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська від17грудня 2020року про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, розлученого, маючого дитину 2019 року народження, не працючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні слідчим суддею обставини.

Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 14 лютого 2021 року включно, заборонено йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та зобов`язати його:

- прибувати до слідчого, прокурора, судді за кожним викликом;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю в разі його застосування органом Національної поліції.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, послався на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідчий суддятакож врахуваввагомість наявнихдоказів,які далипідстави обґрунтованопідозрювати йогоу вчиненнікримінального правопорушення,кількість епізодівзлочинної діяльності,в якійвін підозрюється,та розмірзавданого збитку,тяжкість покарання,що загрожуєу разівизнання йоговинуватим,дані проособу підозрюваного,є розлученим,у тойже часфактично проживаєз колишньоюдружиною,має наутриманні дитину2019року народження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи осіб, які її подали.

В апеляційнійскарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши розмір застави у 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вважає, що ухвала суду є необґрунтованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, остільки слідчим суддею не надано належної оцінки доводам прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду, ризику незаконного впливу на інших учасників провадження, ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

На його думку, судом не було прийнято до уваги додані стороною обвинувачення докази, а саме диск з відеозаписом вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, протоколи допиту понятих, які підтверджують факт перешкоджання ОСОБА_7 здійсненню кримінального провадження, яке виразилось у відмові ОСОБА_7 назвати слідчому адресу свого фактичного проживання, а також у погрозах слідчому з боку ОСОБА_7 .. У свою чергу, ОСОБА_7 під час судового розгляду пояснив свою поведінку проявом емоцій.

Тому на думку прокурора, визначений слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, прокурор в апеляції зазначає, що ОСОБА_7 під час розгляду клопотання умисно ввів суд в оману, надавши копію свідоцтва про шлюб в якості підтвердження міцності своїх соціальних зв`язків, однак стороною обвинувачення було надано до суду копію свідоцтва про розірвання шлюбу. На думку прокурора, суд першої інстанції належної оцінки вказаному не надав.

Позиція учасників апеляційного перегляду.

В апеляційному суді ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважають ухвалу слідчого судді обґрунтованою, та просили її залишити без змін.

Прокурор в апеляційному суді просив задовольнити вимоги його апеляційної скарги, ухвалу суду скасувати та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши наявні матеріали, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26.06.1991 р. у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув`язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

На думку колегії суддів, при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту вказані вимоги закону були дотримані.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,що СУГУНП вДніпропетровській областіздійснюється досудоверозслідування укримінальному провадженні№ 12019040000000586від 29липня 2019року,в якому14грудня 2020року ОСОБА_7 повідомлено пропідозру увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.190,ч.3ст.27,ч.3ст.28,ч.3ст.358КК України,а самев організаціїта керівництвізаволодінням чужиммайном (грошовимикоштами громадян)шляхом обману,вчиненим повторноорганізованою групоюпід виглядомнадання послуг,пов`язаних ізвстановленням газовогообладнання (лічильникагазу)та подальшогойого введенняв експлуатаціюоператором газорозподільнихсистем АТ«Криворіжгаз»,а такожу підробленніофіційних документівз метоюїх використання,що вчиненеповторно вскладі організованоїгрупи.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується, насамперед, протоколами допиту свідків, протоколами пред`явлення осіб для впізнання, протоколами обшуків, протоколами оглядів, висновком судової експертизи.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що незалежно від подальшої доведеності підозри ОСОБА_7 на даній стадії існують достатні підстави стверджувати, що він може бути причетним до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки це підтверджується сукупністю наявних даних в матеріалах досудового розслідування.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

На переконання колегії суддів слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що прокурором під час судового розгляду та слідчим в клопотанні доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинної діяльності, в яких він підозрюється, та розмір завданого збитку, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів незаконного впливу на потерпілих, а також на іншого підозрюваного, перешкоджання кримінальному провадженню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Тому доводи в апеляційній скарзі прокурора є безпідставними, а також через те, що основні слідчі та процесуальні дії у кримінальному провадженні на сьогодні проведені, підозрюваний є раніше не судимою особою.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України, дані про особу підозрюваного, який характеризується позитивно, має постійне місце проживання, має на його утриманні дитину 2019 року народження.

Довід прокурора, що ОСОБА_7 є розлученим, не впливає на правильність висновків суду, остільки ОСОБА_7 фактично продовжує мешкати зі своєю дружиною, піклується про дитину.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного та дієвості кримінального провадження щодо нього.

Колегія суддів не знайшла порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді. Застосований судом щодо підозрюваного запобіжний захід відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Ухвала за своїм змістом, як вбачається з її тексту, є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді,- без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4