Постанова

від 24.12.2020 по справі 414/828/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 414/828/20

Провадження № 22-ц/810/586/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів - Назарової М.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря судового засідання - Вовчанської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 липня 2020 року ухваленого судом у складі судді Панчука М. В.

у справі про визнання права на земельну частку (пай)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Нововодянська сільська рада Кремінського району Луганської області

відповідач - Кремінська районна державна адміністрація Луганської області

третя особа - Головне управління Держегеокадастру у Луганській області

встановив:

У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивований правом на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Чкалова, членом якого був позивач, який на даний час ліквідований без правонаступника.

Оскільки на час звернення до суду з даним позовом так і не було видано сертифікат, що підтверджує право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Чкалова, позивач вважає є порушенням його права, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 16 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги, висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності за ст.ст.71, 75-76,80 ЦК УРСР (1963 року) є безпідставним, і не відповідає вірно встановленим судом обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи, посилаючись на законність оскаржуваного рішення ухваленого судом першої інстанції та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просили залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача - адвоката Дашка Ю.І. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2, ч.5 ст.263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наводиться в ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Правовідносини, що виникли між сторонами справи регулюються Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року, Земельним Кодексом України ( у редакції від 2 червня 1993 року),Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Частиною третьою статті першої Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 Земельного кодексу України (у редакції від 22 червня 1993 року ) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції від 22 червня 1993 року) Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2-4 цього Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку ( пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, який був членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити його права на земельну частку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЛГ №3050000008 від 24.12.1995, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7, КСП ім. Чкалова, яке знаходиться в с. Нововодяне, рішенням Кремінської районної ради народних депутатів Кремінського району Луганської області за №22/4 від 12.12.1995 передано у колективну власність 4022.0 га, для сільськогосподарського використання.

Позивач ОСОБА_1 включений до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком № 1 до Державного акта № 7.

Вказане також зазначено у листі Відділу у Кремінському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області за № 34-12-0.19-3040/163-18 від 06.11.2018 року, відповідно до змісту якого, сертіфікат на право на земельну частку (пай) на ОСОБА_1 не виготовлявся.

Уточнена площа земельної частки (паю) із земель колишнього КСП ім. Чкалова на підставі розпорядження голови Кремінської РДА від 05.11.2001 року №1200 складає 9,88 ум. кадастрових га, в тому числі: рілля - 6,72; 1,25 га - сіножаті; 1,91 га - пасовища.

Вартість земельної частки (паю)станом на 01.01.2018 року становить 201388,99 грн.

Згідно з Відомостями з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою (вартість с/г угідь земельних часток паїв) від 09.08.2019 за №1286/163-19 Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відділу у Кремінському районі, вартість невикористаної частини земельної ділянки (паю), розміром 9,88 умовних кадастрових га, яка знаходиться на території Нововодянської сільської ради Кремінського району Луганської області, право на земельну частку (пай) - КСП ім. Чкалова, станом на 01.01.2019 становить 201388,98 грн.(відповідно до технічного звіту передачі земельних часток (паїв) в натурі в приватну власність власникам сертифікатів Новодянської сільської ради (КСП ім. Чкалова) Кремінського району Луганської області, та затвердженого перерахунку розміру земельної частки (паю) розпорядженням Кремінської РДА від 05.11.2001 року №1200).

Згідно архівних довідок №20-25-18 від 17 грудня 2018 року та №20-25/1-18 від 17 грудня 2018 року, виданих КУ Кремінської міської ради Трудовий архів територіальних громад району (КУ Трудовий архів ), у документах з особового складу колгоспу ім. Чкалова в помісячних книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників за 1990-1995, 1997 роки значиться ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , за якими останній був членом даного КСП.

У листі Кремінської РДА Луганської області № 172/2279 від 07 серпня 2019 року зазначено, що у журналі обліку реєстраційних справ скасованих суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб є запис, що КСП ім. Чкалова скасовано згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 27 грудня 2002 року № 1705. На теперішній час дані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо правоприємництва по КСП ім. Чкалова відсутні.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Чкалова на ОСОБА_1 не виготовлявся.

Розпорядження голови районної державної адміністрації за період до 2007 року включно передані до Державного архіву Луганської області.

01 вересня 2019 року позивач в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до Кремінської районної державної адміністрації з питання видачі ОСОБА_1 сертифікату на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Чкалова площею 9,88 умовних кадастрових га.

07 серпня 2019 року листом за №172,2279 Кремінської районної державної адміністрації Луганської області на звернення ОСОБА_1 повідомлено, про неможливість видати на ім`я останнього сертифікат на право на земельну частку (пай) в зв`язку з тим, що у Головному управлінні Держгеокадастру у Луганській області та відділі у Креміському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відсутні бланки.

У відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року до голови Нововодянської сільської ради Кремінського району Луганської області щодо виділу йому як члену колишнього СКП ім. Чкалова земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) листом за № 201 від 07.08.2019 р. повідомлено про неможливість виділу в натурі земельної частки (паю) у зв`язку з відсутністю відповідного сертифікату.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Разом з цим, ухвалюючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки право у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, з якого останній мав можливість його реалізувати, при цьому членом КСП він був до 1997 року включно, як вказано в архівній довідці від 17.12.2019 р. № 20-25/1-18, а не отримавши сертифікат, мав можливість на звернення до суду за захистом, тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР (1963 року), сплинув ще до набрання чинності ЦК України 2003 року, і суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншою стороною у справі.

Крім того, судом зазначено, що хоча позивач починаючи з 2018 року і вчиняв дії спрямовані на оформлення свого права на земельну частку (пай), внаслідок розпаювання земель КСП ім. Чкалова, але на момент вчинення цих дій (2018 рік) з моменту виникнення у позивача права на звернення до суду з позовом минуло більше 15 років, і позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим, а доводи апеляційної скарги слушними з огляду на таке.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 на законних підставах набув право на земельну частку (пай) як член колишнього КСП ім. Чкалова, який був включений до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю одержаного КСП.

Це право є непорушним та підлягає захисту.

Розмір земельної частки ( паю) із земель колишнього КСП ім. Чкалова був уточнений на підставі розпорядження голови Кремінської РДА від 05.11.2001 року №1200.

Відповідно до п.17 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України,сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до частин 1,2 статті 2, частин 2,4 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі ( на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку ( пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною ( міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку ( пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Отже, видача сертифікату на право на земельну частку (пай) можлива після визначення конкретного розміру земельної частки (паю) та її вартості, при цьому законодавством не визначено в межах яких строків можливо його одержання, що посвідчує право на неї, а встановлений лише строк до 01 січня 2025 року власникам не витребуваних земельних часток ( паїв) або їх спадкоємцям для оформлення права власності на земельну ділянку.

Позивач починаючи з 2018 року вчиняв дії, спрямовані на оформлення права на земельну частку ( пай).

Про порушення свого права, позивач ОСОБА_1 дізнався з відповіді Кремінської районної державної адміністрації від 07.08.2019 року про неможливість видачі йому сертифікату на право на земельну частку ( пай) з причин зазначених у вказаному вище листі за №172/2279.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності.

Також колегія суддів вважає слушним довід апеляційної скарги стосовного, того, що судом під час розгляду та вирішення даної справи помилково враховані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2019 року № 61-5692 св 19, оскільки ці висновки ухвалені за інших фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За наслідками перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів, діючи в межах своїх повноважень відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, вважає за необхідне скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову з вищезазначених підстав.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 16 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Нововодянської сільської ради Кремінського району Луганської області, Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 9,88 умовних кадастрових гектарів (в тому числі: рілля - 6,72 га; 1,25 га - сіножаті; 1,91 га - пасовища) від паювання земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова (с. Нововодяне Кремінського району Луганської області).

Стягнути з Нововодянської сільської ради Кремінського району Луганської області (вул. Центральна, 54, с. Нововодяне, Кремінський р-н, Луганська область, 92912, код ЄДРПОУ 20182724) на корить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на сплату судового збору 2517 (дві тисячі п`ятсот сімнадцять) грн 40 коп.

Стягнути з Кремінської районної державної адміністрації Луганської області (вул.Банкова,1, м. Кремінна, Луганська область, 92900, код ЄДРПОУ 04051520) на корить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування витрат на сплату судового збору 2517 (дві тисячі п`ятсот сімнадцять) грн 40 коп.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складення повної постанови - 29 грудня 2020 року.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді: М.В. Назарова

Н.В. Стахова