Ухвала

від 20.01.2021 по справі 554/10277/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10277/20 Номер провадження 11-сс/814/68/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава від 10 грудня 2020 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку від 19.11.2020 року, у приміщеннях будівель на території АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України філія АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України „Кобеляцький КХП за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с.Бутенки, вул.Полтавська, 62. Тимчасово вилучене майно повернуто власнику.

Як вбачається зі змісту клопотання, слідчим управлінням ГУНП вПолтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12020170000000498 від 19.10.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що посадові особи Укртрансбезпеки в Полтавській області та Управління ЖКГ Полтавської міської ради, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та службових осіб зернозберігаючих СПД (елеваторів), які закуповують продукцію (с/г культури) в т.ч. за готівку, сприяють останнім у перевезенні продукції вантажними автомобілями із завищенням дозволеної ваги перевезень вантажів, що призводить до руйнування доріг місцевого значення, чим спричинюються тяжкі наслідки у вигляді збитків державі. У подальшому облік с/г культур зернозберігаючими СПД здійснюється за документами ряду СПД, що не є сільгосптоваровиробниками.

В ході виконання доручення слідчого по даному кримінальному провадженню працівниками УКР ГУНП в Полтавській області було встановлено ОСОБА_9 , який будучи допитаним в якості свідка повідомив, що, працюючи водієм на вантажному автомобілі, здійснював перевезення вантажів сільськогосподарських культур на АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України філія ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України „Кобеляцький КХП. При перевезенні с/г культур його автомобіль максимально завантажували та він постійно їздив із завищенням дозволеної маси перевезення вантажів, супроводжуючі документи на вантаж йому давали зі змістом, що не відповідає дійсності. Також було встановлено, що під`їзні до „Кобеляцького КХП дороги частково зруйновані внаслідок пересування по ним вантажних автомобілів із завищенням дозволеної ваги перевезення вантажів.

19.11.2020 року проведено обшук у приміщеннях на території АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України філія ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України „Кобеляцький КХП, за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с.Бутенки, вул.Полтавська, 62, в ході якого було виявлено та вилучено майно.

Залишаючи без задоволення клопотання, слідчий суддя послався на відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане в клопотанні майно, оскільки вилучене під час обшуку майно не є знаряддям злочину, не зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Основним видом діяльності АТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України філія ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України „Кобеляцький КХП являється складське господарство. Вказане товариство не має у власності автомобілів, які б здійснювали перевезення, не займається діяльністю з перевезення та фактично являється третьою особою у даному кримінальному провадженні.

При цьому, у відповідності до положень ч.2 ст.64-2 КПК України правом на звернення із клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи наділений виключно прокурор. В даному випадку, слідчий являється не уповноваженою на звернення із відповідним клопотанням особою.

В апеляційнійскарзі прокурорпросить ухвалу слідчого судді скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків фактичним обставинам провадження, та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно. Вказує, що вилучені під час обшуку документи відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є матеріальними об`єктами, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже потребують вжиття заходів щодо їх збереження.

Слідчим суддею не було досліджено вказані документи, не враховано обставини встановлення у вказаних документах фактів порушень ПДР України та не перевірено походження облікованої зернової продукції, а тому висновок про те, що вказані документи можна вважати речовими доказами, є передчасним.

На вказану апеляційну скаргу директор філії АТ „ДПЗКУ Кобеляцький КХП ОСОБА_7 вніс свої заперечення, в яких просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку представників власника майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив вказані обставини та дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для накладення арешту немає.

Диспозицією ч.2 ст.364 КК України передбачено відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до Примітки, наслідки, передбачені цією частиною статті, визнаються тяжкими, якщо вони у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

З об`єктивної сторони зловживання владоюабо службовимстановищем відносить до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння, її обов`язковими ознаками є матеріальна шкода, спричинена службовою особою, а також причинний зв`язок між цією шкодою і самим зловживанням.

Не дивлячись на те, що досудове розслідування триває з 19.10.2020 року, до цього часу, матеріали кримінального провадження не містять жодних даних щодо визначення розміру завданих наслідків. Зазначено лише про сприяння у перевезенні продукції вантажними автомобілями зернозберігаючих СПД із завищенням дозволеної ваги перевезень вантажів, що призводить до руйнування доріг місцевого значення та нанесення державі збитків. Тобто слідчим, всупереч положенням п.1 ч.3 ст.132 КПК України, не доведено той факт, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, що унеможливлює застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Не довів вказаних обставин і прокурор під час апеляційного розгляду.

Таким чином слідчий, в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власників майна та третіх осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено законних підстав для накладення арешту, а тому ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування немає.

Разом з тим, мотивуючи ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий, у відповідності до положень ч.2 ст.64-2 КПК України, не наділений процесуальними повноваженнями на звернення із клопотанням про арешт майна. Такий висновок слідчого судді є помилковим з огляду на таке.

Положеннями ч.1 ст.171 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Такими особами є прокурор та слідчий за погодженням з прокурором.

В свою чергу, норми ст.64-2 визначають лише права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, ВР ОТЗ СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12020170000000498 від 19.10.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України.

З клопотанням про арешт майна в межах даного провадження до слідчого судді звернувся старший слідчий ВР ОТЗ СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 , за погодженням прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 .

Таким чином, в даному випадку, з огляду на приписи ст.171 КПК України, слідчий є належною процесуальною особою, а тому, за наявності погодження прокурора, наділений правом на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Враховуючи наведене, з ухвали слідчого судді необхідно виключити посилання щодо неможливість звернення слідчого з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава від 10 грудня 2020 року висновок суду про неможливість звернення слідчого з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна третіх осіб.

В іншій частині залишити ухвалу без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4