Постанова

від 22.01.2021 по справі 610/2021/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

м. Харків

справа № 610/2021/20

провадження №22-ц/818/769/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємства Міловське , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справуза заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини - адвоката Короткової Алли Олександрівни про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Міловське , Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 20 серпня 2020 року у складі судді Стригуненко В.М., -

в с т а н о в и в :

18 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини (далі за текстом - ТОВ Успіх Слобожанщини ) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Міловське , Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2017 року, між ПП Міловське та ОСОБА_1 та скасувати реєстрацію право користування на його підставі, номер запису : 30685448, дата реєстрації 12.03.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер : 45947735 від 14.03.2019.

Представник ТОВ Успіх Слобожанщини - адвокат Короткова А.О. подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у справі шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно на проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320284000:03:000:0004, площа земельної ділянки 4,3441 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 818214263202, номер запису про право власності 12752784), що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 20 серпня 2020 року заяву представника ТОВ Успіх Слобожанщини - адвоката Короткової А.О. про забезпечення позову задоволено. Суб`єктам державної реєстрації прав заборонено проведення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320284000:03:000:0004, площею 4,3441 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 818214263202, номер запису про право власності 12752784, яка належить ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказує, що предметом цивільно-правового спору є речове право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди. Внаслідок вжитих заходів забезпечення позову, її як власницю земельної ділянка позбавлено права вільно розпоряджатися своєю власністю, що є порушенням ст. 41 Конституції України. Позивачем не доведено реальної загрози ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації прав проведення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320284000:03:000:0004, площею 4,3441 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 818214263202, номер запису про право власності 12752784, яка належить ОСОБА_1 , може призвести до утруднення виконання рішення суду та істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Частиною другою статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від22.12.2006року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпеченняпозову встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2019 року у справі № 824/239/2018).

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивачем ТОВ Усіпх Слобожаншини заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 22.12.2017, укладений між ПП Міловське та ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову представник ТОВ Успіх Слобожанщини - Короткова А.О. , обґрунтувала її тим, що між сторонами існує спір про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розгляд спору судом буде тривати певний проміжок часу, а тому існує можливість ускладнення або взагалі невиконання рішення щодо реєстрації права користування з причин можливої державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також їх співмірність із заявленими позивачем вимогами.

Проте, заява представника позивача не містить будь-якого достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Виходячи з цього, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих припущень, щодо намірів відповідача відчужити спірну земельну ділянку, матеріали справи не містять .

Виходячи з викладеного, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в частині другій статті 149 ЦПК України, за винятком випадків, коли такі наслідки безпосередньо випливають із суті рішення, дії.

З`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, колегія суддів вважає, що позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, або ефективний захист прав позивача.

Суд першої інстанції не врахував, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач, є неспівмірними із заявленими вимогами. Жодного доказу, що невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, матеріали справи не містять.

Колегія суддів доходить висновку, що питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з постановленням нового про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України підлягає вирішенню одночасно з ухваленням остаточного вирішення справи по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч. 1 ст.379, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 20 серпня 2020 року - скасувати.

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини - адвоката Короткової Алли Олександрівни про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук