Постанова

від 05.04.2021 по справі 610/2021/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року

м. Харків

справа № 610/2021/20

провадження № 22ц/818/2330/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини , представниця позивача - Короткова А.О.,

відповідач - ОСОБА_1 , Приватне підприємство Міловське , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Міловське на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року в складі судді Стригуненка В.М.

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Міловське , Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримала у спадщину земельну ділянку площею 4,3441 га, кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, яка розташована на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Зазначив, що 06 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років та відповідне право щодо користування 15 грудня 2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Вказав, що Приватне підприємство Міловське у 2018 році звернулось до суду з вимогами визнання недійсного договору від 06 грудня 2017 року та рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 6 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини , та скасовано внесені відомості до відповідного реєстру. Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасовано, а рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року залишено в силі. Поворот виконання рішення суду Верховним Судом не відбулось.

Посилався на те, що, звертаючись до відділу з питань державної реєстрації речових прав, товариство отримало рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо реєстрації права користування земельною ділянкою на підставі договору між товариством та ОСОБА_1 від 06 грудня 2017 року з підстав вже зареєстрованого такого ж права між Приватним підприємством Міловське та ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 22 грудня 2017 року.

Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, серія та номер б/н, виданий 22 грудня 2017 року, укладений між Приватним підприємством Міловське та ОСОБА_1 та скасувати реєстрацію права користування на його підставі, номер запису 30685448, дата реєстрації 12 березня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45947735 від 14 березня 2019 року.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини - задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,3441га від 22 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Міловське , кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, скасувавши державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, номер запису про речове право: 30685448, дата державної реєстрації 12 березня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45947735 від 14 березня 2019 року; стягнуто з ОСОБА_1 , Приватного підприємства Міловське і Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини по 700,67 гривень судового збору з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватне підприємство Міловське подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що строк дії договору оренди, укладений між підприємством та ОСОБА_1 закінчився 06 травня 2018 року та підприємством повідомлено орендодавця про наміри продовження дії договору. 22 грудня 2017 року сторони підписали спірний договір та продовжили договірні правовідносини. Зазначив, що укладення договору оренди від 06 грудня 2017 року відбулось фактично в період дії договору оренди від 05 травня 2008 року, який продовжив свою дію шляхом укладення договору від 22 грудня 2017 року.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Приватного підприємства Міловське необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення спірного договору земельна ділянка знаходилася в законному користуванні позивача на підставі відповідного договору, який розірваний у встановленому порядку не був.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 212082951 від 11 червня 2020 року земельна ділянка , кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, площею 4,3441 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2015 року.

06 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної землі площею 4,3441 га, кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, строком на 25 років. Складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі та передано земельну ділянку за актом прийому-передачі.

Право оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди 15 грудня 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38827510 від 19 грудня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 818214263202.

22 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Міловське укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,3441 га, кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, строком на 49 років, про що 12 березня 2019 року вказане право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45947735 від 14 березня 2019 року.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року в задоволенні позову Приватного підприємства Міловське про визнання недійсним договору від 06 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини оренди спірної земельної ділянки відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року скасовано та визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 06 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини , скасовано рішення про його державну реєстрацію.

05 березня 2019 року скасовано право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року.

12 березня 2019 року за Приватним підприємством Міловське в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки на підставі спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного ще 22 грудня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасовано, а рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року залишено в силі.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відмовлено у державній реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору від 06 грудня 2017 року, оскільки після виконання рішення апеляційної інстанції було зареєстровано інше речове право за іншим суб 'єктом, яке діє і на сьогоднішній день.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення і відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (частина 4 статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 із позивачем договору оренди землі та його реєстрації).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 з позивачем договору оренди землі та його державної реєстрації).

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Як вбачається з матеріалів справи 06 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної землі площею 4,3441 га, кадастровий номер 6320284000:03:000:0004, строком на 25 років та відповідні відомості 15 грудня 2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року у справі № 610/1030/18 в задоволенні позову Приватного підприємства Міловське про визнання недійсним договору від 06 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини оренди спірної земельної ділянки відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року скасовано та визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 06 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини , скасовано рішення про його державну реєстрацію.

05 березня 2019 року скасовано право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року.

12 березня 2019 року за Приватним підприємством Міловське в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки на підставі спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного ще 22 грудня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасовано, а рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року залишено в силі.

Вказаною постановою Верховного Суду встановлено, що 10-річний строк дії первинних договорів оренди розпочався з 06 травня 2008 року та сплинув 06 травня 2018 року, і що на момент укладення оскаржених договорів оренди 06 грудня 2017 року були чинними первинні договори оренди.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Приватне підприємство Міловське звернувся з позовом 19 квітня 2018 року, а на підтвердження обставини обізнаності про укладення оскаржених договорів оренди надав досліджені судами попередніх інстанцій інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 квітня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що до визначеного в оскаржених договорах оренди терміну, тобто до 05 лютого 2018 року, позивач не повідомив письмово орендодавців про намір продовжити строк дії первинних договорів оренди. Згідно з умовами останніх для реалізації переважного права на поновлення цих договорів на новий строк саме позивач мав проявити відповідний намір.

Хоча станом на момент звернення з позовом до суду 19 квітня 2018 року первинні договори оренди ще були чинними до 06 травня 2018 року, але позивач згідно з умовами цих договорів не реалізував і у передбачений ними строк вже не міг реалізувати його переважне право на продовження строку їхньої дії. Тому, необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову через те, що позивач має переважне право на продовження строку дії первинних договорів оренди, а відповідачі діями з укладення оскаржених договорів оренди позбавили його можливості реалізувати це право.

Таким чином, на даний час договір оренди, укладений з позивачем 06 грудня 2017 року, є чинним.

Виходячи з наведеного, на час підписання 22 грудня 2017 року оскарженого договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за Приватним підприємством Міловське був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх Слобожанщини 06 грудня 2017 року і зареєстрований 15 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який в установленому законом порядку не припинений.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі ).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України).

Внаслідок укладення оскарженого договору Приватне підприємство Міловське отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року в справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19) та в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 378/146/18 (провадження № 61-44278св18), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

В суді апеляційної інстанції представниця позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала її такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним.

З огляду на наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 22 грудня 2017 року, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення похідних позовних вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за Приватним підприємством Міловське , зареєстрованого 12 березня 2019 року.

Доводи Приватного підприємства Міловське про те, що строк дії договору оренди, укладений між підприємством та ОСОБА_1 закінчився 06 травня 2018 року, підприємством було повідомлено орендодавця про наміри продовження дії договору, 22 грудня 2017 року сторони підписали спірний договір та продовжили договірні правовідносини, а укладення договору оренди від 06 грудня 2017 року відбулось фактично в період дії договору оренди від 05 травня 2008 року, який продовжив свою дію шляхом укладення договору від 22 грудня 2017 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вони були предметом дослідження по справі № 610/1030/18, та їм вже надано відповідну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Міловське - залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 06 квітня 2021 року.