Рішення

від 18.01.2021 по справі 473/2010/20

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2010/20

РІШЕННЯ

іменем України

"18" січня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Радєвій Н.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Вуїв О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агроном-2005 про стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

в червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Агроном-2005 про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він успадкував після смерті ОСОБА_2 земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, а саме: площею 7,3000 га, кадастровий номер 4822055000:06:000:0189; площею 1,2199 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0447; площею 0,26 га, кадастровий номер 4822055000:04:000:0278; площею 0,0108 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:1723.

Вказані земельні ділянки на даний час перебувають в користуванні ПП Агроном-2005 , відповідно до договорів оренди земельних ділянок, укладених між ним та спадкодавцем.

Проте, в порушення укладених між ПП Агроном-2005 та ОСОБА_2 договорів оренди земельних ділянок площею 7,3000 га, кадастровий номер 4822055000:06:000:0189; площею 1,2199 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0447, орендар здійснював нарахування орендної плати, виходячи з 3 % від нормативної грошової оцінки, замість узгодженої сторонами договору 5 % ставки, та, відповідно не виплачував оренду плату в такому розмірі. В зв`язку з чим, за період з 2015 по 2019 роки виникла заборгованість за користування вказаними земельними ділянками в загальному розмірі 61 295 грн. 86 коп.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року було відкрито провадження по вказаній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача адвокатом Вуїв О.В. подано відзив на позов, в якому остання вказувала на необґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо здійснення нарахування орендної плати, виходячи з 5 % від нормативної грошової оцінки, оскільки вказана процентна ставка не передбачена умовами діючих договорів оренди земельних ділянок, змін до них у визначеному законом порядку внесено не було, не звертався позивач також з вимогами щодо тлумачення їх змісту. Водночас, орендна плата, нарахована відповідачем, відповідно до умов договорів оренди за період з 2015 по 2019 роки надсилалася позивачу щорічно поштовим переказом, оскільки останній особисто не з`являвся для її отримання, реквізити банківського рахунку також не повідомляв. За такого відповідачем визнані позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі за 2017-2019 роки в розмірі 17 293 грн. 22 коп. Щодо вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за попередні роки представник відповідача просила відмовити внаслідок пропуску позовної давності для звернення з обумовленими позовними вимогами до суду.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив, в якому він вказував на безпідставність заперечень відповідача на заявлені позовні вимоги, підтримуючи, при цьому свою позицію щодо невірного нарахування розміру орендної плати.

В подальшому позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог. Остаточно просив стягнути з відповідача 29 712 грн. 46 коп., виходячи з наступного розрахунку:

- 18 703 грн. 58 коп., що становить несплачену орендну плату за 2015-2019 роки, виходячи з 2% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (відповідачем здійснювалося нарахування, виходячи з 3 % від нормативної грошової оцінки, замість вірних 5%);

- 619 грн. 94 коп. - заборгованість по орендній платі за 2018 рік, що становить різницю між розміром орендної плати, яка повинна була нараховуватися, виходячи з нормативної грошової оцінки (в 2018 р. була затверджена технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення), та фактично нарахованою та виплаченою відповідачем орендною платою за вказаний рік;

- 10 388 грн. 94 коп. - заборгованість по орендній платі за 2015, 2016 роки.

Обумовлені суми вказані позивачем після відрахування обов`язкових податку, збору.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив, з урахуванням поданої в подальшому заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Вуїв О.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПП Агроном-2005 були укладені договори оренди земельних ділянок площею 1,22 га та 7,30 га (договори оренди інших земельних ділянок позивачем надано не було), розташованих в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначені договори зареєстровані в відділі Держкомзему у Вознесенському районі 03.12.2012 року за № 482200004006819 та, відповідно за № 482200004006820.

Згідно даних договорів сторони визначили строк їх дії в десять років. Договори набирають чинності з моменту їх підписання та державної реєстрації (п.42 договору).

Також сторони домовилися, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % від вартості земельної ділянки, форму орендної плати не встановлено. Орендар сплачує орендну плату не пізніше 01 грудня поточного року. Орендна плата не підлягає індексації. (п.п.9,10,11 договору).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після його смерті прийняв позивач ОСОБА_1

28.09.2015 року державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відповідно до яких ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 належні останньому земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, зокрема, площею 7,3000 га, кадастровий номер 4822055000:06:000:0189; площею 1,2199 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0447.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст. 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За користування земельною ділянкою орендар вносить орендодавцеві платіж згідно з договором оренди землі - орендна плата за землю. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закон України Про оренду землі ).

Своєчасне внесення орендної плати є одним з обов`язків орендодавця (ст. 24 Закону України Про орендну землі ).

Відповідно до ст. 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зазначене узгоджується з положеннями ч.1 ст. 651 ЦК України. При цьому, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 654 ЦК України).

Отже, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Їх внесення оформляється шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України Про оренду землі , п. 35 договорів оренди).

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 39 договорів оренди землі, ч.4 ст. 32 Закону Про оренду землі ).

Як зазначалося вище, сторони договорів оренди земельних ділянок визначили розмір орендної плати, яка становить 3 % від вартості земельної ділянки, форму орендної плати договорами не встановлено.

Між тим, змін у передбаченому законом порядку, до договорів оренди земельних ділянок, в тому числі щодо розміру орендної плати, внесено не було. До суду для вирішення спірного питання, відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі , позивач не звертався. Також не звертався останній з вимогами щодо тлумачення п.п.9,13 договорів оренди (щодо розміру орендної плати, порядку її перегляду).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на листи, які були направлені відповідачем щодо виплати орендної плати попередньому власнику земельних ділянок за 2012 рік, виходячи з 5 % від вартості земельної ділянки, оскільки за відсутності належних доказів щодо збільшення розміру орендної плати, її виплата за 2012 рік в збільшеному розмірі розцінюється як добровільне збільшення орендарем її розміру. Водночас, ніякої згоди про виплату орендної плати, виходячи з 5 % від вартості земельної ділянки, в подальшому між сторонами досягнуто не було.

За такого, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення несплаченої орендної плати за 2015-2019 роки, виходячи з 2% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (відповідачем здійснювалося нарахування, виходячи з 3 % від нормативної грошової оцінки, замість вірних 5%).

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення несплаченої орендної плати за 2018 рік (619 грн. 94 коп.). Так, обґрунтовуючи вказані вимоги, останній посилався на те, що відповідач, здійснюючи нарахування орендної плати за 2018 рік, безпідставно не застосував нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення. Між тим, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення була затверджена відповідним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 552 від 16.11.2018 року. Зазначений наказ набув чинності з 01.01.2019 року. При цьому, згідно ст.201 ЗК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. При здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок використовується експертна грошова оцінка.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за 2015 рік рахується заборгованість по виплаті орендної плати за користування земельною ділянкою площею 7,3 га, земельною ділянкою площею 1,2199 га в загальному розмірі 5 710 грн. 22 коп.; за 2016 рік - в загальному розмірі 6 851 грн. 69 коп. (зазначаючи до стягнення заборгованість по орендній платі за вказаний період, позивач вказував суми після відрахування обов`язкових податку, збору), що визнано представником відповідача.

Представник відповідача адвокат Вуїв О.В. подала заяву про застосування позовної давності відносно вказаних вимог.

Так, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Водночас за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому при дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо розміру орендної плати, в тому числі за 2015-2016 роки, в зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до ПП Агроном-2005 з питанням щодо здійснення перерахунку її розміру та виплати.

Згідно повідомлення за № 181 від 30.11.2017 року за підписом директора ПП Агроном-2005 , скріпленого печаткою обумовленого підприємства, в здійсненні перерахунку орендної плати позивачу було відмовлено. Водночас, відповідачем було визнано існування боргу по орендній платі за 2015 - 2016 роки (розмір заборгованості вказаний, виходячи з чотирьох належних позивачу земельних ділянок).

За такого враховуючи, що відповідачем відповідні дії вчинялися у період, коли позовна давність не сплинула, тобто перебіг позовної давності переривався та почав свій перебіг заново (зокрема з 30.11.2017 року), позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за 2015-2016 роки.

Отже, з відповідача, з урахуванням п.п. 164.2.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 ст. 168, п.п. 170.1.2, 170.1.4 ст.170 ПК України, на користь позивача належить до стягнення заборгованість по орендній платі, відповідно до договору оренди земельної ділянки площею 7,3000 га, а саме: за 2015 рік - 4 461 грн. 56 коп., за 2016 рік - 5 353 грн. 43 коп., всього 9 814 грн. 99 коп. (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежу, збору); заборгованість по орендній платі, відповідно до договору оренди земельної ділянки площею 1,2199 га, а саме: за 2015 рік - 1 248 грн. 66 коп., за 2016 рік - 1 498 грн. 26 коп., всього 2 746 грн. 92 коп. (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежу, збору) (що не може розумітися як вихід за межі позовних вимог).

Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Визнання позову має бути безумовним.

За відсутності обумовлених умов, положення ч.1 ст. 142 ЦПК України застосуванню не підлягають.

Тому, в даному випадку, судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України. В зв`язку з чим, з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (42%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 353 грн. 14 коп. (840,80 (судовий збір, який підлягав сплаті, відповідно до п.п.1,10 ст. 176 ЦПК України, п.1 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ) х 42%).

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263- 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства Агроном-2005 про стягнення заборгованості по орендній платі задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Агроном-2005 , місцезнаходження: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця 228-ої стрілецької дивізії, 1/3, на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 :

- заборгованість по орендній платі, відповідно до договору оренди земельної ділянки площею 7,3000 га, кадастровий номер 4822055000:06:000:0189, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Вознесенському районі 03.12.2012 року за № 482200004006820, а саме: за 2015 рік - 4 461 грн. 56 коп., за 2016 рік - 5 353 грн. 43 коп., всього 9 814 (дев`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 99 коп.

- заборгованість по орендній платі, відповідно до договору оренди земельної ділянки площею 1,2199 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0447, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Вознесенському районі 03.12.2012 року за № 482200004006819, а саме: за 2015 рік - 1 248 грн. 66 коп., за 2016 рік - 1 498 грн. 26 коп., всього 2 746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 92 коп.

Стягнути з приватного підприємства Агроном-2005 , місцезнаходження: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця 228-ої стрілецької дивізії, 1/3, на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 353 (триста п`ятдесят три) грн. 14 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.01.2021 року.

Суддя Л.В. Лузан