Рішення

від 18.01.2021 по справі 360/3431/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3431/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), в якому заявлені такі вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 10.08.2020 про відмову ОСОБА_1 у врахуванні до стажу роботи періодів роботи з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, 29.10.1998 по 22.12.1998;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, загальний стаж його роботи до влаштування на підприємство - 5 років 3 місяці;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 за нормами пункту 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування періоди роботи на підприємствах з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, з 29.10.1998 по 22.12.1998.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 10.08.2020 в призначенні пенсії позивачу було відмовлено. Відповідачем протиправно не взяті до уваги довідки № 29 та № 30 від 25.11.2014, довідка № 78/3 від 21.06.2017, що підтверджують право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки останні видані установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України.

На думку відповідача, провести зарахування стажу на підставі вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 не має можливості у зв`язку з порушенням пп.3.1 п.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993, де вказано: вкладиш без трудової книжки є недійсним. Однак, відповідачем не враховано ту обставину, що цей вкладиш позивачу було видано замість дубліката трудової книжки, про що є запис в ньому. Таким чином, до загального трудового стажу відповідачем протиправно не зараховані періоди роботи позивача з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, з 29.10.1998 по 22.12.1998, а також загальний стаж роботи позивача до влаштування на підприємство, яке видало вкладиш до трудової книжки замість дубліката, - 5 років 3 місяці, про що також є відповідний запис в цьому документі.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його незаконним, що стало підставовю для звернення до суду.

Ухвалою суду від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 24-25).

Ухвалою суду від 15.10.2020 повторно зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області у строк до 13 листопада 2020 року надати (надіслати) суду: відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів; інформацію про перебування позивача на обліку у відповідача; копію пенсійної справи позивача, відкладено судове засідання (арк. спр. 32-33).

Ухвалою суду від 17.11.2020 визначено перейти до розгляду справи № 360/3431/20 у порядку загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 360/3431/20 на 30 днів (арк. спр. 69-70).

Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (арк. спр. 78-79).

Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області позовних вимог не визнало про що надало відзив на позовну заяву від 16.10.2020 № 1232-07-7/2032 (арк. спр. 40-41). Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив наступне.

ОСОБА_1 , звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 за нормами пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Для призначення пенсії були надані документи: заява від 05.08.2020; паспорт НОМЕР_4 від 22.04.2019; довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №171228-2019 від 07.05.2019; довідка про реєстрацію місця проживання особи №1088 від 05.08.2020; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 16.11.1998; вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.10.1998; атестат №9917 від 25.07.1980; військовий квиток НОМЕР_2 від 11.11.1980; довідка про зміну назви організації №124 від 27.11.2014; довідка про підтвердження повноважень щодо підпису документів № 30/ОК від 25.11.2014; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників - № 29 та №30 від 25.11.2014, №78/з від 21.06.2017.

Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі поданих для призначення пенсії документів.

Відповідач вважає, що при розрахунку пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058 неможливо взяти до уваги довідки № 29 та № 30 від 25.11.2014 товариства з обмеженою відповідальністю Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка , оскільки згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження цього підприємства: вул. Залізнична, буд. 8, м. Луганськ Луганської області (непідконтрольна українській владі територія). Тому проведення перевірки довідок №29 та №30 від 25.11.2014 про стаж роботи на пільгових умовах у ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка за періоди: 27.03.1985 - 03.09.1987, 01.10.1987 - 31.12.1991, 01.01.1992 - 29.07.1996 - не є можливим.

Крім того, неможливо взяти до уваги і довідку №78/з від 21.06.2017 Старобільського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз , що підтверджує стаж роботи на пільгових умовах з 10.09.2015 по 31.05.2017, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження підприємства, яке зазначене в довідці - АДРЕСА_1, тоді як вказана довідка завірена печаткою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз з реєстрацією в м. Луганськ.

На думку відповідача, також неможливо провести зарахування стажу на підставі вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 у зв`язку з порушенням пп. 3.1 п. 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110, де вказано, що вкладиш без трудової книжки є недійсним.

Таким чином, до загального страхового стажу згідно вкладиша до трудової книжки не враховано наступні періоди роботи: з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, з 29.10.1998 по 22.12.1998, тому страховий стаж враховано лише на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, починаючи з 01.01.2000.

Отже, відповідно до наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 10 років 0 місяців 11 днів.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з відсутністю необхідного загального та пільгового стажу в призначенні пенсії за віком за списком №2 ОСОБА_1 відповідачем було відмовлено.

Тому відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними і необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (арк. спр. 84-85).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 7, 9 зв., 47).

05.08.2020 позивач звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 (арк. спр. 45). До заяви було додано: паспорт НОМЕР_4 від 22.04.2019; довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №171228-2019 від 07.05.2019; довідку про реєстрацію місця проживання особи №1088 від 05.08.2020; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера від 16.11.1998; вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.10.1998; атестат №9917 від 25.07.1980; військовий квиток НОМЕР_2 від 11.11.1980; довідку про зміну назви організації №124 від 27.11.2014; довідку про підтвердження повноважень щодо підпису документів № 30/ОК від 25.11.2014; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників - № 29 та №30 від 25.11.2014, №78/з від 21.06.2017 (арк. спр. 46).

Рішенням УПФУ в Станично-Луганському районі від 10.08.2020 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв`язку із відсутністю необхідного загального та пільгового стажу. На підставі вкладиша до його трудової книжки до загального страхового (а отже і до пільгового) стажу позивача не враховано наступні періоди роботи: з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, з 29.10.1998 по 22.12.1998, у зв`язку з порушенням п.п. 3.1 п. 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, де вказано, що вкладиш без трудової книжки є недійсним. Також управлінням не взято до уваги довідки № 29 та № 30 від 25.11.2014, №78/з від 21.06.2017, у зв`язку з тим, що останні видані підприємствами, які розташовані на території, тимчасово не підконтрольній українській владі (арк. спр. 60-62).

Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії до загального страхового стажу ОСОБА_1 враховано періоди навчання з 01.09.1979 по 25.07.1980, період військової служби з 11.11.1980 по 10.11.1982, а також періоди роботи з 01.02.2000 по 30.06.2020 за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу. Загальний стаж роботи позивача за відомостями відповідача складає 10 років 0 місяців 11 днів, пільговий стаж не зараховано (арк. спр. 40-41, 44).

Для підтвердження пільгового стажу позивачем надано довідки від 25.11.2014 № 29 та № 30 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані та засвідчені печаткою ТОВ Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка , відповідно до яких, позивач з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 29.07.1996 працював повний робочий день на посаді електрозварника, яка передбачена списком № 2 (арк. спр. 64-65).

ТОВ Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка (код за ЄДРПОУ 05763731) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться за адресою: 91055, м. Луганськ, Артемівський район, вул. Залізнична, б. 8 (арк. спр. 56).

Для підтвердження пільгового стажу позивачем також надано довідку № 78/з від 21.06.2017, видану Старобільським міжрайонним управлінням по експлуатації газового господарства філії ПАТ Луганськгаз , відповідно до якої позивач працював на зазначеному підприємстві з 10.09.2015 по 31.05.2017 на посаді електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням, що передбачено списком № 2. Вказана довідка засвідчена печаткою ПАТ Луганськгаз (код за ЄДРПОУ 20188336) (арк. спр. 66).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Старобільського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства є філією Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз , АТ Луганськгаз , яка знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Залізнична, б. 41 (арк. спр. 57-59).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Луганськгаз , АТ Луганськгаз : 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, будинок 87.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Спірні правовідносини врегульовані також Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).

Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 вказаного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до норм п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема:

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок працівників регламентує Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Пунктом 2.2 Інструкції заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Розділом 5 Інструкції визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.

Так, згідно з пунктом 5.1 Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Відповідно до пункту 5.2 Інструкції дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Пунктом 5.3 Інструкції якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Згідно з пунктом 5.5 Інструкції якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).

При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов`язаний пред`явити дублікат трудової книжки.

Судом встановлено, що на підтвердження стажу роботи позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення виплати пенсії було додано вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 на титульній сторінці якого зазначено, що виданий в замін трудової книжки (арк. спр. 10-11).

За приписами п. 3.1 Інструкції № 58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Суд зауважує, що згідно з вимогами Інструкції вкладиш до трудової книжки додається саме у разі заповнення всіх відповідних сторінок розділів трудової книжки, а не у разі втрати трудової книжки.

Приписами Інструкції дійсно визначено, що замість втраченої трудової книжки підприємством повинен видаватись її дублікат, а без трудової книжки (дублікату) вкладиш є недійсним.

Однак, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

Оглядом вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 , на титульній сторінці якого зазначено, що він виданий в замін трудової книжки, встановлено, що за спірний період він містить такі записи щодо періодів роботи позивача, в тому числі: 5 років 3 місяці до працевлаштування на підприємство, що видало цей документ; з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996 на посаді електрозварника в ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка ; з 29.10.1998 по 12.12.1998 на посаді електрогазозварника Райгородського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства філіала ВАТ Луганськгаз . Вказані записи виконано відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, зазначені записи містять посилання на відповідні накази, на підставі яких такі записи було внесено, будь-яких виправлень в цих записах судом не виявлено, записи про звільнення завірено печатками відповідних підприємств.

Зазначений документ також містить належним чином оформлені записи про роботу позивача в період з 01.02.2000 по 10.06.2019, що відповідають індивідуальним відомостям про застраховану особу ОК-5 (а.с.51-54).

Враховуючи зазначену вище позицію Верховного Суду, що позивач не повинен нести відповідальність за недотримання вимог Інструкції №58 його керівництвом та неналежного оформлення дублікату трудової книжки позивача, суд дійшов висновку про необхідність визнання права позивача на зарахування зазначених періодів роботи позивача до його загального стажу, оскільки самі записи, що містить вказаний документ виконані з чітким дотриманням всіхо вимог Інструкції № 58.

Таким чином до загального стажу позивача відповідачем протиправно незараховані такі періоди: 5 років 3 місяці до працевлаштування на ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка ; з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996 на посаді електрозварника в ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка ; з 29.10.1998 по 12.12.1998 на посаді електрогазозварника Райгородського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства філіала ВАТ Луганськгаз .

Щодо не врахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996 на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.11.20144 № 29 та № 30, суд зазначає наступне.

За приписами п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній", у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У відповідності до п.3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Стосовно доводу відповідача, що підприємства які видавали довідки, розташовані та зареєстровані на території, яка не підконтрольна українській владі, тому врахувати їх при перерахунку пенсії неможливо, оскільки зазначені довідки є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії позивачу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.

Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

З наведених підстав суд вважає, що відповідачем неправомірно не взято до уваги інформацію, що міститься в архівних довідках, наданих позивачем для підтвердження наявного трудового стажу від 25.11.2014 № 29 та № 30. Крім того, відомості вказаних довідок підтверджені змістом листа Управління праці та зайнятості населення від 20.09.2002 №11/4059, згідно з яким підтверджено, що первинна атестації робочих місць за умовами праці в ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка були проведені згідно з вимогами наказів від 13.01.1995 №52, від 15.01.1996 №34 (а.с.14).

Отже періоди роботи позивача з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996 на посаді електрозварника в ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка підлягають зарахуванню до пільгового стажу на підставі зазначених довідок.

Щодо позовної вимоги про врахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 29.10.1998 по 22.12.1998, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказаний період не підтверджено відповідними довідками, а врахувати стаж на підставі записів у документі, що виданий замість трудової книжки, неможливо, оскільки вони не містять відомостей про атестацію робочого місця позивача за цей період.

З огляду на зазначені обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 10.08.2020 в частині неврахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, а також до його загального стажу періодів: 5 років 3 місяців до працевлаштування на ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка , з 29.10.1998 по 12.12.1998 на посаді електрогазозварника Райгородського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства філіала ВАТ Луганськгаз . Відповідно в цій частині рішення належить скасувати.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне при розгляді даної справи вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів його роботи, що підтверджені довідкою № 78/з від 21.06.2017, виданою та засвідченою печаткою Старобільського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства філії ПАТ Луганськгаз (з 10.09.2015 по 31.05.2017), відповідно до якої позивач працював на зазначеному підприємстві у вказаний період на посаді електрогазозварника зайнятого різанням та ручним зварюванням, що передбачена списком № 2, а також пільгового стажу, що підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5 (а.с.53-54), а саме: періоду його роботи з 23.04.2015 по 30.06.2020.

Враховуючи вимоги п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , відповідач правомірно дійшов висновку про відсутність в позивача права на призначення пільгової пенсії станом на дату звернення - 23.06.2020, оскільки його загальний (страховий стаж) станом на зазначену дату був меншим за 28 років. Однак, оскаржене рішення порушує право позивача на зарахування до його пільгового та загального стажу певних періодів роботи на підставі поданих документів, тому підлягає скасуванню в цій частині.

Отже, зважаючи на обставини справи, суд вважає, що у даному випадку правильним та ефективним способом захисту буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.08.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в частині не врахування до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , періодів роботи з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, 23.04.2015 по 30.06.2020, а також до його загального (страхового) стажу періодів: 5 років 3 місяці до працевлаштування на ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка , з 29.10.1998 по 12.12.1998 на посаді електрогазозварника Райгородського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства філіала ВАТ Луганськгаз .

Однак, оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні пільгової пенсії за списком №2 за відсутності необхідного страхового стажу на дату звернення, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати вказані періоди до загального та спеціального (пільгового) стажу позивача, бо дії щодо зарахування певних періодів роботи до відповідного стажу здійснюється відповідачем саме під час призначення (перерахунку) пенсій, отже це буде способом захисту на майбутнє. Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх передчасністю.

Отже, вимоги позивача мають бути задоволені судом частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду із позовом, позивачем додано квитанцію № 95686 від 11.09.2020 про сплату судового збору у сумі 840,80 грн (арк. спр. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов`язаними між собою.

Відповідно, оскільки суд відмовляє в задоволенні похідних вимог, задовільняючи основну вимогу немайнового характеру, то це має наслідком стягнення судового збору у розмірі 840,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3500,00 грн.

Згідно положень статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію від 11.09.2020 про сплату позивачем послуг з надання правової допомоги у сумі 4522,61 грн (арк. спр. 6 зв.).

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2020 між адвокатом Бірюковим І.Ю. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (арк. спр. 21 зв.).

Відповідно до пункту першого даного договору адвокат приймає на себе доручення клієнта щодо надання правової допомоги на умовах, обумовлених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду за правову допомогу (гонорар).

Пунктом другим визначено зміст доручення, а саме: надання правової допомоги при складанні адміністративного позову про зарахування трудового стажу, нарахування пенсії.

Послуги адвоката з питань правової допомоги прийнято позивачем згідно з актом виконаних робіт від 14.09.2020, відповідно до якого вартість послуг адвоката за цим актом складає 3500,00 грн, а саме: вивчення наданих замовником документів, юридична консультація - 1000,00 грн; складання адміністративного позову, засвідчення документів, направлення до суду - 2500,00 грн (арк. спр. 22 зв.).

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що договором про надання правової допомоги від 11.09.2020 не передбачено таких послуг як вивчення наданих замовником документів, юридична консультація, суд дійшов висновку, що стороною позивача лише частково доведено належними та допустимими доказами понесенні позивачем судові витрати в цій справі на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн, які слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792637, місцезнаходження: 93601, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. 1-го Травня, б. 20) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 10.08.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в частині не врахування до пільгового стажу періодів його роботи з 27.03.1985 по 03.09.1987, з 01.10.1987 по 29.07.1996, з 23.04.2015 по 30.06.2020, а також до його загального (страхового) стажу періодів: 5 років 3 місяці до працевлаштування на ТОВ Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка , з 29.10.1998 по 12.12.1998 на посаді електрогазозварника Райгородського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства філіала ВАТ Луганськгаз .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.), витрати на правову допомогу у сумі 2 500 грн (дві тисячі п`ятсот грн).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26 січня 2021 року.

Суддя В.С. Шембелян