Рішення

від 12.01.2021 по справі 460/6288/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2021 року м. Рівне №460/6288/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Марщівська О.П.,

відповідача: представник не прибув,

третя особа: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави доУправління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В:

Керівник Рівненської місцевої прокуратури (далі - позивач) звернувся в інтересах держави з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу від 30.07.2020 №112/м "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, що регламентує містобудівну діяльність та основи містобудування, а тому підлягає до скасування.

Ухвалою суду від 02.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання на 01.10.2020.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого намір будівництва на земельній ділянці багатоквартирного будинку не тільки відповідає містобудівній документації та цільовому призначенню земельної ділянки, а є й обов`язком ОСОБА_1 як орендаря.

Передпроектні пропозиції будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 були розглянуті на засіданні архітектурно-містобудівної ради - проект погоджено та рекомендовано до подальшої розробки. Надалі, у зв`язку з відсутністю підстав для відмови було видано містобудівні умови та обмеження. Крім того, затвердження містобудівних умов та обмежень не передбачає проведення громадського обговорення.

Відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил несуть проектна організація, яка розробляє проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту.

Поряд з цим, прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, а також не повідомлено Рівненську міську раду та виконавчий комітет про намір звернення до суду та про можливі порушення інтересів жителів міста. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, за змістом якої відзив Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради не відповідає положенням чинного законодавства та обставинам справи, а тому не заслуговує на увагу.

Підготовче засідання 01.10.2020 не відбулося у зв`язку із зайнятістю головуючої судді у справах, пов`язаних з виборчим процесом. Ухвалою суду від 05.10.2020 підготовче засідання відкладено на 29.10.2020, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа), встановлено третій особі строк для надання пояснень.

Підготовче засідання 29.10.2020 відкладено на 26.11.2020 у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про вручення третій особі повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Підготовче засідання 26.11.2020 відкладено на 16.12.2020 за клопотанням третьої особи, ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою від 16.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.01.2021.

У судове засідання 12.01.2021 відповідач та третя особа не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника, від третьої особи жодних клопотань не надходило.

За таких обставин, враховуючи положення ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглянув справу за відсутності відповідача та третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та суду пояснила, що наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/м "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" є таким, що прийнятий з порушенням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про основи містобудування", Порядку розроблення містобудівної документації та ДБН Б.2.2-12-2019 "Планування та забудова територій".

Зокрема, земельна ділянка, щодо якої було видано спірний наказ, розташована в санітарній зоні від промислових підприємств IV, V класів шкідливості, комунальних, складських та транспортних підприємств. Також затвердженими містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкту будівництва не дотримано пропорційності між граничнодопустимою висотністю будинків, будівель та споруд забудови земельної ділянки та гранично допустимим відсотком забудови. Відтак, затвердженням містобудівних умов та обмежень для проектування нового будівництва багатоквартирного житлового будинку порушено режим використання і забудови територій з планувальними обмеженнями та параметри забудови зони "Ж-4", затверджені рішеннями Рівненської міської ради №1421 від 22.12.2011 "Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції", №569 від 10.12.2003 "Про затвердження генерального плану міста Рівного" та №1411 від 11.04.2008 "Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного".

Вказала, що згідно з чинним законодавством ні Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ні Державна архітектурно-будівельна інспекція не здійснюють державного нагляду за діяльністю органу місцевого самоврядування при затвердженні містобудівної документації на місцевому рівні. За таких обставин Державна архітектурно-будівельна інспекція та її структурні підрозділи не є органом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. У зв`язку з цим, за захистом інтересів держави до суду звернувся керівник Рівненської місцевої прокуратури.

Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши представника позивача, розглянувши відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

30.07.2020 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради видано наказ №112/м "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва", яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:012:0116" (далі - Містобудівні умови №112/м) (а.с.20).

Зазначений наказ відповідач прийняв, керуючись ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та враховуючи заяву суб`єкта звернення ОСОБА_1 від 22.07.2020 №01-М/179 щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Згідно із Містобудівними умовами №112/м (а.а.с.22-23):

- замовником будівництва є ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ;

- цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:012:0116 (02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) та функціональне призначення (вид використання - для реконструкції складу-ангару під багатоквартирний житловий будинок) - відповідають генплану міста Рівного, затвердженому рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2003 №569 (коригування генерального плану міста Рівного, затверджене рішенням Рівненської міської ради від 11.04.2008 №1411), плану зонування території м.Рівного, затвердженому рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421 (зона багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 "Ж-4").

Вважаючи наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/м незаконним, керівник Рівненської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 КАС України).

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.

Отже підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно з наведеним рішенням, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п.3 зазначеного судового рішення Суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Аналіз ч.3 ст.23 Закон №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 №2780-XII (далі - Закон №2780-XII), до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Місцеві ради вирішують інші питання у сфері містобудування відповідно до закону, а також можуть делегувати вирішення питань, що належать до їх компетенції, своїм виконавчим органам або відповідним місцевим державним адміністраціям.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Питання у сфері містобудування, віднесені до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, можуть розглядатися на засіданнях громадських та архітектурно-містобудівних рад, утворених відповідно до законодавства.

Стаття 1 Закону №2780-XII передбачає, що містобудування - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-XIV, органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з пп.9 п."а" ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема такі як, надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

За приписами ч.3 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону №3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин(далі - Постанова №219) утворено Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду та Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань технічного регулювання у сфері містобудування.

До основних завдань Державної інспекції містобудування, відповідно до п.3 Положення про Державну інспекцію містобудування України, затвердженого Постановою №219, віднесено реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: підготовку та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.

Пунктом 3 Постанови №219 було зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування".

Крім того, законами України не віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування чи до компетенції центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду повноваження щодо здійснення нагляду за органом місцевого самоврядування при затвердженні ним містобудівної документації на місцевому рівні, а також не передбачено повноважень скасовувати, змінювати чи зупиняти рішення органів місцевого самоврядування про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні.

Тобто, як на момент прийняття відповідачем спірного наказу, так і на момент звернення позивача з даним позовом до суду, порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не був регламентований належним чином, а орган, до повноважень якого належало право скасовувати містобудівні умови та обмеження, був відсутній.

Відповідно до ст.71 Закон №280/97-ВР, органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законом.

Законами України наразі не визначено процедуру нагляду за органами місцевого самоврядування при затвердженні ними містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з п.15 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.52 Закону №280/97-ВР, виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

При цьому, згідно з абз.3 ч.8 ст.29 Закону №3038-VI, скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника або за рішенням суду.

Таким чином, за відсутності заяви замовника містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані лише у судовому порядку.

Водночас, органи прокуратури, у разі виявлення відповідних порушень чинного законодавства в ході вивчення рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, за наявності відповідних підстав, мають право вживати заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами ст.19 Закону №3038-VI, містобудівні умови та обмеження визначаються детальним планом території, що уточнює положення генерального плану населеного пункту.

Статтею 1 Закону №3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування забудови та іншого використання території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч.1 ст.17 Закону №3038-VI).

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону №3038-VI, генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Звертаючись з даним позовом, керівник Рівненської місцевої прокуратури вказує на те, що наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/м прийнято відповідачем в порушення вимог Закону №3038-VI, Закону №2780-XII, Порядку розроблення містобудівної документації та ДБН Б.2.2-12-2019 "Планування та забудова територій".

Отже, прийняття спірного рішення всупереч вимогам містобудівного законодавства свідчить про порушення інтересів держави, оскільки саме держава здійснює регулювання у сфері містобудування.

При цьому, у даному випадку місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і внаслідок порушення інтересів місцевої територіальної громади порушуються також інтереси держави.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №4/166"Б".

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що саме прокурор у даному випадку мав не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист порушених державних інтересів, зокрема, шляхом звернення з даним позовом до суду.

Що стосується посилань відповідача на невиконання позивачем обов`язку щодо повідомлення Рівненської міської ради та її виконавчого комітету про намір звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону №1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Тобто, чинним законодавством передбачено обов`язок прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в суді, попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень, інтереси яких має намір представляти.

Поряд з цим, у прокурора, який вживає заходи представницького характеру без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та набуває статусу позивача, вказаний обов`язок відсутній.

У даному випадку керівником Рівненської місцевої прокуратури пред`явлено позов в інтересах держави до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. У зв`язку з цим, керівник Рівненської місцевої прокуратури набув статусу позивача, а тому не має обов`язку, передбаченого ч.4 ст.23 Закону №1697-VII, щодо повідомлення суб`єкта владних повноважень про намір звернення до суду.

Оцінюючи доводи позивача щодо незаконності спірного наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/м та відповідні заперечення відповідача, суд зазначає таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.16 Закону №3038-VI, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Крім того, містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до п.3 абз.2 ч.2 ст.16 Закону №3038-VI, оновлення містобудівної документації передбачає, зокрема, приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За приписами частин 1-4 статті 26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Статтею 5 Закону №2780-ХІІ визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності, окрім іншого, повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, а також розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів. Окрім того, при здійсненні містобудівної діяльності повинно бути забезпечено урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, а також повинно бути враховано законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Відповідно до ст.2 Закону №3038-VI, планування і забудова територій - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає прогнозування розвитку територій, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням, визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів, створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, а також взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій тощо.

Крім того, діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування при плануванні і забудові територій, згідно із Законом №3038-VI, передбачає також здійснення контролю у сфері містобудування. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні, не можуть вважатися такими, що враховують при плануванні та забудові територій громадські та приватні інтереси власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування, визначені ст.5 Закону №2780-ХІІ та ст.2 Закону №3038-VI.

Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі №826/13852/17. Верховний Суд підсумував, що у разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації постає питання про відповідність таких відхилень громадським чи суспільним інтересам.

Частинами 1 та 4 ст.12 Закону №2780-ХІІ визначено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №3038-VI, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно зі ст.29 Закону №3038-VI, фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки) з долученням вичерпного переліку документів.

Неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, а також встановлення невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Порядком ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за № 135 від 31.05.2017 (далі - Порядок), визначено, що з метою обліку наданих, змінених, скасованих або зупинених містобудівних умов та обмежень, а також забезпечення публічності, відкритості та доступності інформації, що у них міститься, ведеться Реєстр містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва. Крім того, відповідно до Додатку до Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень (пункт 3 розділу І), містобудівні умови та обмеження повинні бути підписані уповноваженою особою відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури та затвердженні наказом уповноваженого органу містобудування та архітектури. Відомості про дату та номер наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень вносяться до Реєстру містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Тобто, така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №803/1231/17, від 14.08.2018 у справі №823/5265/15, від 20.03.2019 у справі № 810/726/18, від 24.04.2019 у справі № 826/13358/17, від 14.05.2019 у справі № 405/1090/17, від 29.11.2019 у справі № 335/2236/15-а (2-а/335/1/2016).

Таким чином, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й містобудівні умови та обмеження. Відповідно, містобудівні умови та обмеження мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 11.07.2019 у справі №369/9003/16-а, від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17.

Крім того, приписами статті 5 Закону №3038-VI визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону №3038-VI, рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Як встановлено судом, 10 грудня 2003 року Рівненською міською радою прийнято рішення №569 "Про затвердження генерального плану міста Рівного", яким затверджено генеральний план міста Рівного, розроблений Науково-дослідним інститутом "Діпромісто" (а.с.26).

11 квітня 2008 року Рівненською міською радою прийнято рішення №1411 "Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного", яким затверджено скоригований генеральний план міста Рівного, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом "Діпромісто". Установлено, що скоригований генеральний план є невід`ємною частиною генерального плану, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2003 №569 (а.с.27, 47-52).

22 грудня 2011 року Рівненською міською радою прийнято рішення №1421 "Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції", яким затверджено План зонування території міста Рівного (а.а.с.28-46).

Аналіз матеріалів діючого Генерального плану міста Рівного (далі - Генеральний План), Плану зонування території міста Рівного (далі - План Зонування) та матеріалів містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва, затверджених наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/м, дає підстави для висновку про невідповідність останнього першим та перевищення встановлених норм забудови земельної ділянки, що суперечить вимогам законодавства.

Зокрема, згідно з Генеральним планом міста Рівного, земельна ділянка за кадастровим номером 5610100000:01:012:0116, щодо якої видано містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва, розташована в зоні багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (зона "Ж-4") на території складів і баз та належить до земель санітарно-захисної зони від промислових підприємств IV, V класів шкідливості, комунальних, складських та транспортних підприємств.

Відповідно до Плану Зонування, територія міста поділяється на функціонально-планувальні зони відповідно до Плану зонування території та Генерального плану міста Рівного. Рішення щодо забудови, землекористування, благоустрою території міста та окремих земельних ділянок приймаються на основі переліку переважних, допустимих та умовно допустимих видів забудови та використання територій, єдиних умов та обмежень, що діють у межах зон, визначених планом зонування, і поширюються однаковою мірою на всі розміщені в одній зоні земельні ділянки, об`єкти нерухомості, незалежно від форм власності

До переважних видів забудови та використання земельних ділянок у межах окремих зон відносяться види забудови та використання, що за умов дотримання будівельних норм та стандартів чи інших обов`язкових вимог не забороняються.

До допустимих видів забудови та використання земельних ділянок відносяться види забудови та використання, що є супутніми видам переважного використання і є щодо останніх допоміжними. За умов відсутності на земельній ділянці переважного використання допустимий вид використання вважається дозволеним.

Разом з тим, до умовно допустимих видів забудови та використання земельних ділянок у межах окремих зон відносяться види забудови та використання нерухомості, які відповідають державним та регіональним будівельним нормам, але не передбачені містобудівною документацією, і для яких необхідне отримання спеціальних погоджень або дозволів, зокрема шляхом розгляду на архітектурно-містобудівній раді при Управлінні містобудування та архітектури.

Для кожної земельної ділянки дозволяється таке використання, яке відповідає видам забудови та використання, режиму використання територій з відповідними планувальними обмеженнями. Якщо земельна ділянка розміщується в зоні дії кількох планувальних обмежень, до неї застосовуються всі види обмежень та режимів використання територій або найбільш жорсткий із цих режимів

На територіях, що знаходяться в санітарно-захисних зонах від промислових підприємств, кладовищ, складів, баз та об`єктів з перевищенням допустимого рівня електромагнітного фону тощо, відповідно до п 2.4 розділу 2 Плану Зонування, режим використання та межі поширення обмежень визначаються санітарно-епідеміологічною службою міста, Управлінням екологічної безпеки та природних ресурсів на основі СН 173096, ДБН 360-92**, містобудівної документації, погоджень Міністерства оборони України та військових частин міста.

Розділом 3 "Типи та види планувальних обмежень" Плану Зонування визначено, що межі зон дії планувальних обмежень визначаються містобудівною документацією. Обмеження можуть стосуватися окремих земельних ділянок, поширюватися на частину території зони або кількох суміжних зон. Вони полягають в обмеженні тих видів функціонального використання і забудови території, що дозволені в цих зонах. Зміст обмежень та режим використання територій встановлюються відповідними державними нормативними документами.

Планувальні обмеження фіксуються на Схемі планувальних обмежень, яка є невід`ємною частиною Плану зонування території і призначена для розкриття їх змісту.

Як зазначено судом вище, земельна ділянка за кадастровим номером 5610100000:01:012:0116, щодо якої видано спірний наказ, розташована в санітарно-захисній зоні від промислових підприємств IV, V класів шкідливості, комунальних, складських та транспортних підприємств.

У свою чергу, для земель санітарно-захисної зони від промислових підприємств IV, V класів шкідливості, комунальних, складських та транспортних підприємств, згідно з розділом 4 "Режим використання і забудови територій з планувальними обмеженнями" Плану Зонування встановлено планувальні обмеження.

Так, у санітарно-захисній зоні від промислових підприємств IV, V класів шкідливості, комунальних, складських та транспортних підприємств заборонено розміщення житлових будинків з прибудинковими територіями, гуртожитків, готелів, дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ, наркологічних диспансерів; спортивних споруд, скверів, парків. Крім того, дану зону заборонено розглядати як резервну територію для розширення підприємств, розвитку сельбищних територій, якщо містобудівною документацією не передбачається перенесення або перепрофілювання промислових та складських підприємств.

Крім того, відповідно до ст.114 Земельного кодексу України, навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови, створюються санітарно-захисні зони.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Відповідно до п.п.5.4, 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173 (далі - Державні Санітарні Правила), промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами, яку слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, тощо.

Розділом 1 Державних Санітарних Правил визначено , що державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.

Ці Правила є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

Згідно з п.5.10 Державних Санітарних Правил, у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ, дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів, спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств, охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Крім того, пунктом 5.4 Державних Санітарних Правил закріплено, що територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів підприємства та розширення сельбищної території.

Враховуючи той факт, що територія та землі в санітарно-захисній зоні в місті Рівному повинні використовуватися з метою відокремлення об`єктів (які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо) від територій житлової забудови, то використання земельної ділянки площею 0,2271га для будівництва багатоквартирного житлового будинку суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом відповідача від 30.07.2020 №112/м для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:012:0116", що розташований по АДРЕСА_1 у санітарно-захисній зоні від промислових підприємств IV, V класів шкідливості, комунальних, складських та транспортних підприємств, де заборонено розміщення житлових будинків (в тому числі з прибудинковими територіями).

Отже, спірним наказом порушено режим використання і забудови територій з планувальними обмеженнями, затверджені рішеннями Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421 "Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції", від 10.12.2003 №569 "Про затвердження генерального плану міста Рівного" та від 11.04.2008 №1411 "Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного".

Крім того, згідно з п.2.9.1 Плану Зонування, гранична висота (поверховість) будинків та споруд визначається на підставі умов і обмежень, визначених Планом зонування території, затвердженого детального плану території.

Зокрема, главою 7 Плану Зонування передбачено, що для зони багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (зона "Ж-4") гранична висота (поверховість) будинків та споруд встановлена у кількості поверхів до 9 з гранично допустимим відсотком забудови 50 %.

Крім того, переважними видами використання території для зони "Ж-4" Планом Зонування визначено: багатоквартирні житлові будинки з кількістю поверхів від 4 до 9, гуртожитки, бібліотеки, клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення, приміщення для занять спортом, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, поліклініки, центри народної медицини, аптеки, кабінети лікарів, що займаються практикою, виставкові зали, музеї, поштові відділення, телефон, телеграф, торгові комплекси, підприємства громадського харчування, перукарні, приймальні пункти пральні та хімчистки, банківські відділення.

Відповідно до п.п.6.1.1- 6.1.4 Державних будівельних норм Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104 (далі - ДБН Б.2.2-12:2019), зона житлової забудови складається із земельних ділянок та територій: багатоквартирної, садибної (в тому числі блокованої) житлової забудови, житлово-громадської забудови. Максимально допустима висота (поверховість) житлової забудови визначається від чисельності населення та класифікації населеного пункту, з врахуванням встановлених обмежень щодо охорони культурної спадщини.

У межах зони багатоквартирної житлової забудови розташовуються ділянки, на яких розміщуються житлові будинки з прибудинковими територіями з необхідним переліком майданчиків, проїздів, земельних насаджень тощо.

Згідно з п.6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019, при розміщенні на земельній ділянці окремого житлового будинку або групи житлових будинків слід дотримуватися розрахунку показників граничних параметрів забудови, як відношення площі під забудовою першого поверху житлового будинку по зовнішньому контуру, включаючи нормативну ширину вимощення, лоджій, вхідних груп, а також горизонтальних проекцій виступаючих конструкцій до площі земельної ділянки. Зокрема, при поверховості житлових будинків у три поверхи без врахування мансарди максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку має становити 50%, а при поверховості 9-10 поверхів відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку зменшується до 35%.

При цьому, відповідно до містобудівних умов та обмежень, затверджених спірним наказом від 30.07.2020 №112/м, при граничнодопустимій висотності будинків, будівель та споруд забудови земельної ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:012:0116, визначеної у розмірі 40,0м, відповідно до параметрів зони "Ж-4" (тобто до 9 поверхів) гранично допустимий відсоток забудови вказано 50%, що значно перевищує гранично допустимий відсоток забудови, визначений п.6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019 (35%).

Приписами статті 5 Закону №3038-VI передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

Отже, наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/м затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, в яких не дотримано пропорційність між граничнодопустимою висотністю будинків, будівель та споруд забудови земельної ділянки та гранично допустимим відсотком забудови, чим порушено параметри забудови зони "Ж-4", затверджені рішеннями Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421 "Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції", від 10.12.2003 №569 "Про затвердження генерального плану міста Рівного" та від 11.04.2008 №1411 "Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного".

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що затвердження спірним наказом містобудівних умов та обмежень, які не відповідають Генеральному плану міста Рівного та плану зонування міста Рівного, грубо порушує основні принципи містобудівної діяльності, а також інтереси територіальної громади міста Рівного, перешкоджає формуванню повноцінного життєвого середовища, збереженню природних особливостей і ландшафтів та одночасно позбавляє територіальну громаду міста Рівного території із збереженою історичною планувально-містобудівельною структурою кварталів.

З огляду на встановлені під час розгляду справи порушення вимог чинного законодавства, суд вважає неспроможними посилання відповідача на погодження проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 архітектурно-містобудівною радою при управлінні містобудування та архітектури (протокол від 26.06.2020 №4) (а.а.с.76-79).

Отже, наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/м є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про скасування наказу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/М "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Керівник Рівненської місцевої прокуратури (вул.Гарна, буд.29, м.Рівне, 33001, код за ЄДРПОУ 02910077).

Відповідач: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул.Лермонтова, буд.6, м.Рівне, 33028, код за ЄДРПОУ 02499015).

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 22 січня 2020 року.

Суддя О.М. Дудар