Постанова

від 08.06.2021 по справі 460/6288/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6288/20 пров. № А/857/5984/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника позивача Мельничук Ю.І.,

представника третьої особи Гуль Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (ухвалене головуючим - суддею Дудар О.М. о 13 год. 05 хв. у м. Рівне, повне судове рішення складено 22 січня 2021 року) у справі № 460/6288/20 за адміністративним позовом Керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу від 30.07.2020 №112/м Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва .

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий з порушенням вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про основи містобудування , Порядку розроблення містобудівної документації та ДБН Б.2.2-12-2019 Планування та забудова територій .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.07.2020 №112/М Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва .

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття відповідачем спірного наказу, так і на момент звернення позивача з даним позовом до суду, порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не був регламентований належним чином, а орган, до повноважень якого належало право скасовувати містобудівні умови та обмеження, був відсутній. Водночас, суд зазначив, що органи прокуратури, у разі виявлення відповідних порушень чинного законодавства в ході вивчення рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, за наявності відповідних підстав, мають право вживати заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Крім цього суд першої інстанції дійшов висновку, що затвердження спірним наказом містобудівних умов та обмежень, які не відповідають Генеральному плану міста Рівного та плану зонування міста Рівного, грубо порушує основні принципи містобудівної діяльності, а також інтереси територіальної громади міста Рівного, перешкоджає формуванню повноцінного життєвого середовища, збереженню природних особливостей і ландшафтів та одночасно позбавляє територіальну громаду міста Рівного території із збереженою історичною планувально-містобудівельною структурою кварталів.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідач та третя особа, у апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційних скаргах зазначають, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, щодо наявності у позивача підстав для представництва інтересів держави у суді. Також вказують на те, що містобудівною документацією на місцевому рівні не визначено обмежень щодо максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови відповідно до житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, охоронних зон об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстаней від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. А встановлені межі зони дії планувальних обмежень санітарно-захисної зони промислових підприємств і виробництв IV-V класів, не відповідають актуальним даним, з огляду на відсутність існування об`єкта, відносно якого встановлені планувальні обмеження.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційні скарги задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг та надав пояснення, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників третьої особи та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 30.07.2020 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради видано наказ № 112/м Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва , яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:012:0116 (далі - Містобудівні умови №112/м) (а.с.20).

Зазначений наказ відповідач прийняв, керуючись ст. 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та враховуючи заяву суб`єкта звернення ОСОБА_1 від 22.07.2020 № 01-М/179 щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Згідно із Містобудівними умовами № 112/м (а.с. 22-23):

замовником будівництва є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:012:0116 (02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) та функціональне призначення (вид використання - для реконструкції складу-ангару під багатоквартирний житловий будинок) - відповідають генплану міста Рівного, затвердженому рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2003 №569 (коригування генерального плану міста Рівного, затверджене рішенням Рівненської міської ради від 11.04.2008 № 1411), плану зонування території м. Рівного, затвердженому рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 № 1421 (зона багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 Ж-4 ).

Вважаючи оскаржуваний наказ відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стосовно доводів апелянтів, щодо помилкового висновку суду першої інстанції в частині наявності у позивача підстав для представництва інтересів держави у суді, колегія суддів вважає за потрібне вказати наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 КАС України).

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин(далі - Постанова № 219) утворено Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду та Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань технічного регулювання у сфері містобудування.

До основних завдань Державної інспекції містобудування, відповідно до п. 3 Положення про Державну інспекцію містобудування України, затвердженого Постановою № 219, віднесено реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: підготовку та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.

Пунктом 3 Постанови № 219 було зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування .

Крім цього, законами України не віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування чи до компетенції центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду повноваження щодо здійснення нагляду за органом місцевого самоврядування при затвердженні ним містобудівної документації на місцевому рівні, а також не передбачено повноважень скасовувати, змінювати чи зупиняти рішення органів місцевого самоврядування про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент прийняття відповідачем спірного наказу, так і на момент звернення позивача з даним позовом до суду, порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не був регламентований належним чином, а орган, до повноважень якого належало право скасовувати містобудівні умови та обмеження, був відсутній.

Відповідно до ст.71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР), органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законом.

Законами України наразі не визначено процедуру нагляду за органами місцевого самоврядування при затвердженні ними містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону № 280/97-ВР, виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

При цьому, згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI, скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника або за рішенням суду.

Таким чином, за відсутності заяви замовника містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані лише у судовому порядку.

Водночас, органи прокуратури, у разі виявлення відповідних порушень чинного законодавства в ході вивчення рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, за наявності відповідних підстав, мають право вживати заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з відповідним позовом, що й було встановлено та враховано судом першої інстанції.

Щодо визнання незаконним та скасування спірного наказу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки врегульовано Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Планування територій на місцевому рівні, згідно із ст. 16 Закону, здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, згідно із ст. 17 Закону, є генеральний план населеного пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові питання вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Статтею 18 Закону визначено, що план зонування території розробляється з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ).

Генеральний план міста Рівного розроблений Українським державним науково- дослідним інститутом Діпромісто та затверджений рішеннями Рівненської міської ради від 10.12.2003 № 569 та від 11.04.2008 № 1411 (коригування)

У складі затвердженого вказаними рішеннями Генерального плану розроблений План зонування території міста Рівного.

План зонування території міста Рівного в новій редакції, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом Діпромісто та затверджений рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 № 1421.

Відповідно до ст. 26 Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 1 Закону, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Проектована земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:012:0116 відповідно до генерального плану міста Рівного та плану зонування території міста Рівного знаходиться в зоні багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (Ж-4).

Переважні види використання зони Ж-4: Багатоквартирні житлові будинки з кількістю поверхів від 4 до 9, Гуртожитки, Бібліотеки, Клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення, Приміщення для занять спортом, Дитячі дошкільні установи, Загальноосвітні школи, Поліклініки, центри народної медицини, аптеки, Кабінети лікарів, що займаються практикою, Виставкові зали, музеї, Поштові відділення, телефон, телеграф, Торгові комплекси, Підприємства громадського харчування, Перукарні, Приймальні пункти пральні та хімчистки, Банківські відділення.

Допустимі види використання зони Ж-4: Вбудовані, підземні, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки. Відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку, що проводиться відповідно до ДБН 360-92**.

Умовно допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або узгодження) зони Ж-4: Житлові будинки з кількістю поверхів 10 і більше (відповідно до розробленої містобудівної документації, в якості архітектурних акцентів і домінант), житлові будинки менше 4-х поверхів, Спортивні зали, басейни, Лікарні, госпіталі, станції швидкої медичної допомоги, Навчальні заклади І - II та III - IV рівнів акредитації, Адміністративні споруди, офіси, Культові споруди, Готелі, Тимчасові споруди для роздрібної торгівлі.

Параметри забудови: Підприємства обслуговування, що дозволені за переважним використанням, розміщуються в перших поверхах житлових будинків, що виходять на вулицю, або добудовуються до них за умов розміщення входів для відвідувачів з боку вулиці та наявності достатньої території для розміщення автостоянок для тимчасового зберігання автомобілів. Висота будівель: Для всіх житлових будинків кількість поверхів - до 9. Висота від поверхні ґрунту до рівня даху - не більше 40,0 м. Виняток: вежі, шпилі - без обмежень. Граничний показник площі забудови - 0,5.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про те, що містобудівною документацією на місцевому рівні не визначено обмежень щодо максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови відповідно до житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, охоронних зон об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстаней від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж

Таким чином, у зв`язку і з тим, що всі необхідні граничні параметри забудови, окрім висоти будівель, в зоні Ж-4 містобудівною документацією на місцевому рівні не визначені, у відповідних пунктах містобудівних умов та обмежень при їх видачі здійснювалися посилання на Державні будівельних норми.

Частинами 2, 3 статті 29 Закону передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України Про адміністративні послуги .

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Саме враховуючи наміри замовника щодо параметрів об`єкта будівництва Управління відповідно до Державних будівельних норм та містобудівної документації встановлює допустимий відсоток забудови ділянки, допустиму щільність населення, допустиму відстань від проектованого об`єкта до червоних ліній, існуючих будинків, тощо.

Відповідно до Закону України Про будівельні норми застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

Частиною 4 ст. 29 Закону визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

З матеріалів справи слідує, що 22.07.2020 із заявою на отримання містобудівних умов та обмежень звернувся ОСОБА_1 . До заяви були додані всі необхідні документи, визначені статтею 29 Закону та передпроектні пропозиції об`єкту будівництва.

Цільове призначення проектованої земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку для реконструкції складу-ангару під багатоквартирний житловий будинок.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, цільове призначення проектованої земельної ділянки належить до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Отже, намір будівництва на земельній ділянці багатоквартирного будинку не тільки відповідає містобудівній документації та цільовому призначенню земельної ділянки, а і є обов`язком ОСОБА_1 , як орендаря.

У зв`язку із відсутністю підстав для відмови Управлінням видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 30.07.2020 № 112/М.

Враховуючи наміри забудови заявника згідно поданих передпроектних пропозицій Управлінням у містобудівних умовах встановлена гранична висотність будівлі 40 м, що не перевищує граничнодопустиму висотність забудови зони Ж-4, що визначена Планом зонування.

Разом з цим, відповідно до Схеми планувальних обмежень, проектована земельна ділянка потрапляє в санітарно-захисну зону промислових підприємств і виробництв ІV-V класів шкідливості, підставою для встановлення обмежень та меж їх дії є Закон України Про охорону атмосферного повітря , Основи законодавства України про охорону здоров`я, Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів, ДБН 369-92** та Генеральний план міста Рівного.

Колегія суддів вважає, що у процесі розгляду справи судом першої інстанції не встановлено фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак, не встановлено відносно якого об`єкту була встановлена санітарно-захисна зона.

Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, що затвердженні наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173 (далі - Правила), функціональне зонування території, зокрема встановлення планувальних обмежень здійснюється на основі комплексної оцінки природних ресурсів, аналізу розташування існуючих та перспективних підприємств з урахуванням їх спеціалізації, інженерно-будівельних умов містобудування, санітарно-гігієнічного стану території, наявності зовнішніх транспортних зв`язків, рекреаційних ресурсів та інше.

Пунктом 3.4. Правил встановлено, що відповідно до діючих будівельних норм та правил територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання поділяється на:

сельбищну територію - для розміщення житлового фонду, громадських будівель та споруд, установ соціального, культурного та побутового призначення, внутрішньосельбищної вулично-дорожньої та транспортної мереж, зелених насаджень та місць громадського користування, окремих комунальних та промислових об`єктів, будівництво яких допускається поблизу житлової забудови;

виробничу територію - для розміщення промислових підприємств і пов`язаних з ними об`єктів, комплексів наукових установ з дослідними виробництвами, комунально- складських об`єктів (баз, складів, гаражів, автопарків, трамвайних, тролейбусних депо і т.ін.), підприємств по виробництву та переробці сільськогосподарських продуктів, створення санітарно-захисних зон промислових підприємств, об`єктів зовнішнього транспорту, шляхів позаміського та приміського сполучення;

ландшафтно-рекреаційну територію, що охоплює приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони, землі сільськогосподарського використання та інші, які разом з парками, садами, скверами, бульварами сельбищної території формують систему озеленення та оздоровчих зон.

Відповідно до ст. 114 ЗК України, санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

Зазначені норми права вказують на те, що санітарно-захисні зони встановлюються навколо певних об`єктів з метою захисту населення від шкідливого впливу таких об`єктів.

Санітарно-захисну зону встановлюють від джерел шкідливості до межі житлової забудови.

Згідно експлікації 340 Схеми планувальних обмежень, земельна ділянка з к.н. 5610100000:01:012:0116 віднесена до санітарно-захисної зони промислових підприємств і виробництв IV-V класів, з огляду на розташування -Виробничої бази МЖК.

Однак відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ТОВ Виробнича база МЖК - АДРЕСА_2 .

Відтак, встановлені межі зони дії планувальних обмежень санітарно-захисної зони промислових підприємств і виробництв IV-V класів, не відповідають актуальним даним, з огляду на відсутність існування об`єкта, відносно якого встановлені планувальні обмеження.

Крім цього, передпроектні пропозиції будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 були розглянуті на засіданні архітектурно-містобудівної ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону архітектурно-містобудівні ради надають рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій у межах історичних ареалів населених місць і зон охорони пам`яток архітектури та містобудування з урахуванням рішень консультативних рад з питань охорони культурної спадщини.

Розпорядженням міського голови від 03.07.2017 № 609-р Про архітектурно- містобудівну раду при Управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради , відповідно до Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Мінрегіону від 07.07.2011 № 108, затверджено Положення про архітектурно-містобудівну раду при Управлінні та за погодженням Рівненської обласної організації Національної спілки архітекторів України затверджено її новий склад.

Архітектурно-містобудівна рада при Управлінні створена з метою професійного колегіального розгляду й обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних рішень містобудівної та проектної документації.

Згідно Протоколу №4 від 26.06.2020, Архітектурно-містобудівною радою при Управлінні розглянуто, погоджено та рекомендовано до подальшої розробки проект будівництва багатоквартирного житлового по АДРЕСА_3 .

Більше того, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу, що після винесення судом спірного рішення Державною установою Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України на підставі законів України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (ст. 12), Про регулювання містобудівної діяльності (ст. 41, пункт 4, підпункт 6), наказу МОЗ України від 09.02.2004 № 70 Про надання ДУ ІГЗ ім. О.М. Марзєєва НАМНУ функцій головної наукової установи Державної санітарно-епідеміологічної служби України з питань гігієни , Свідоцтва № 01 від 22.11.2018 з акредитації установ та організацій на право проведення гігієнічного регламентування потенційно небезпечних факторів хімічного, біологічного та фізичного походження, видане Комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ України, та згідно листа-запита приватної особи ОСОБА_1 від 11.03.2021 б/н і договором від 11.03.2021 р. № 726 між ДУ ІГЗ НАМНУ і приватною особою ОСОБА_1 проведено санітарно-епідеміологічну оцінку матеріалів Будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці (кадастровий номер 5610100000:01:012:0116) за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з розміщенням на прилеглих територіях підприємств та виробництв ІV-V класу небезпеки.

За результатами проведеної санітарно-епідеміологічної оцінки матеріалів Будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці (кадастровий номер 5610100000:01:012:0116) за адресою: АДРЕСА_3 в частині розміщення запроектованого багатоквартирного житлового будинку на визначеній земельній ділянці (кадастровий номер 5610100000:01:012:0116), було встановлено, що розміщення відповідає генплану м. Рівне, затвердженому рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2003 № 569 (коригування генерального плану м. Рівне, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 11.08.2004 р. №1411), плану зонування території м. Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 № 1421 (зона багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 Ж-4 ) та містобудівним умовам, виданим Управлінням містобудування та архітектури Рівненської міської ради (від 30.07.2020 №112/М), при відповідному обґрунтуванні у передбаченому законодавством порядку з використанням нових методів у містобудуванні (параметричний та цільовий (пооб`єктно-розрахунковий)) та з оточенням з усіх інших сторін громадською та житловою забудовою, зеленою зоною, виробничими об`єктами до яких дотримані нормативні СЗЗ та нормативні санітарні відстані відповідають санітарному та містобудівному законодавству України.

Відтак колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, що містобудівні умови та обмеження, які затверджені оскаржуваним наказом Управління не відповідають Генплану м. Рівне, затвердженому рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2003 р. №569 (коригування генерального плану м. Рівне, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 11.08.2004 р. №1411), плану зонування території м. Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421 (зона багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 Ж-4 ) не відповідають фактичним обставинам справи та додатково спростовуються відповідним листом та науковим звітом щодо санітарно- епідеміологічної оцінки, виданим Державною установою Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України .

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки в ході апеляційного розгляду справи не встановлено порушення вимог чинного законодавства, що регламентує містобудівну діяльність та основи містобудування, під час прийняття спірного наказу.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги слід задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 460/6288/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 15 червня 2021 року