Рішення

від 25.01.2021 по справі 520/16671/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2021 року № 520/16671/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" (ЄДРПОУ 00190325, вул. Сумська, буд. 1, м. Харків, 61057) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34952393,майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправною та скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державна установа "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28 жовтня 2020 року ВП № 61418397 про накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" (код ЄДРПОУ: 00190325, адреса: 61057, м. Харків, вул. Сумська, 1) в частині накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 300335.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постанова державного виконавця від 28 жовтня 2020 року ВП № 61418397 про накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" в частині накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 300335., є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження". В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

На примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Харкова Східного МУМЮ (м. Харків) знаходиться виконавче провадження ЗВП № 51775630, боржником в якому є Державна установа "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" ЄДРВП 00190325 на користь фізичних та юридичних осіб, до складу якого входять 12 виконавчих проваджень на загальну суму 1 160 803,74 грн., з них 4 виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати на користь фізичних осіб в сумі 119702,41 грн.

У складі зведеного виконавчого провадження перебуває АСВП 61418397 з примусового виконання вимоги Ф-85-11У виданої 06.02.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області про стягнення з Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" на користь держави 451754,19 грн.

В рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП №51775630 встановлено, що у боржника відкриті рахунки в Харківське ГРУ ПАТ КБ Приват Банк" МФО 351533; філія AT УкрСиббанк м. Харків, МФО 351005, АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805.

Постановою від 28 жовтня 2020 року ВП № 61418397 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у вищезазначених банківських установах у межах суми боргу 497098,60 грн.

03.11.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника з урахуванням вимог частини 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження в межах сум боргу, виконавчого збору та витрат за зведеним виконавчим провадженням.

05.11.2020 року державним виконавцем направлені платіжні вимоги у Харківське ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк" МФО 351533; філія AT Укрексімбанк , м.Харків, МФО 351618; ПАТ Мегабанк м.Харків, МФО 351629; AT УкрСиббанк м. Харків, МФО 351005, AT Банк Кредит Дніпро , МФО 305749, AT Альфа Банк , МФО 300346, АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805.

Позивач вважає, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 300335 використовується виключно для виплати заробітної плати та єдиного соціального внеску, обов`язкового при виплаті заробітної плати, а тому постанова від 28 жовтня 2020 року ВП № 61418397 в частині накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 300335 винесена з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Судом встановлено, що на адресу відповідача надійшов лист АТ Райффайзен банк Аваль від 02.11.2020, про те, що боржником відкрито два розрахункових рахунки: НОМЕР_2 , НОМЕР_1 . Згідно повідомлення банку рахунок НОМЕР_2 є окремим рахунком, на якому обліковуються страхові кошти, які надійшли від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та які згідно абзац 4 ч.2 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року за № 1105-ХІУ можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Таким чином, на зазначеному рахунку обліковуються кошти, на які відповідно до ст. 73 Закону України Про виконавче провадження не може бути звернено стягнення. На підставі вищевикладеного, постанова про арешт коштів в частині арешту рахунка НОМЕР_2 залишена без виконання. Щодо рахунку НОМЕР_1 не вказано, що він має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.03.2019 у справі № 344/8982/17, рахунки, призначені для зберігання коштів та здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі для виплати заробітної плати, не є рахунками із спеціальним режимом використання, а є поточними.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідач при винесення спірної постанов діяв у відповідності до вимог діючого законодавства, в зв`язку з чим відсутні підстави, для визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28 жовтня 2020 року ВП № 61418397 про накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" в частині накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", МФО 300335.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.