Рішення

від 18.01.2021 по справі 560/407/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/407/19

РІШЕННЯ

іменем України

18 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Постовіт С.В. представника позивача - Коломієць О.М. представника відповідача - Ковальчук Т.Р. розглянувши адміністративну справу за позовом Летичівського районного споживчого товариства до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року Летичівське районне споживче товариство (далі також - Летичівське РайСТ) звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 жовтня 2018 року №22/536 та №22/537.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, позов задоволено частково, а саме, визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 жовтня 2018 року №22/536. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Верховного Суду від 05.10.2020 касаційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року скасовано в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23 жовтня 2018 року №22/536, а справу в оскаржувані частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020, головуючим суддею визначено Михайлова О.О.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року прийнято до провадження справу №560/407/19 за позовом Летичівського районного споживчого товариства до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова Управління Держпраці у Хмельницькій області від 23.10.2018 №22/536 є протиправною, оскільки наведені в акті інспекційного відвідування доводи не можуть слугувати підставою для висновків про те, що правовідносини між Летичівським районним споживчим товариством та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є не цивільно-правовими, а трудовими. Вказані особи виконували роботу на свій розсуд, доказами виконання якої є акти здачі-приймання. Вважає висновки акту інспекційного відвідування такими, що базуються виключно на тлумаченні інспектором цивільно-правових договорів. Крім того, інспектор не спостерігав за процесом праці, не відбирав пояснення у виконавців, не з`ясовував характер правовідносин.

У відзиві на позов від 21.03.2019 відповідач зазначив, що під час інспекційного відвідування встановив, що з 01.01.2017 у позивача працюють одинадцять працівників відповідно до цивільно-правових договорів, які укладаються щомісяця. Вказав, що в цих договорах не зазначений конкретний результат роботи (надання послуг), праця здійснюється в межах діяльності магазину з систематичним виконанням трудових функцій. Цивільно-правові договори не містять посилання на цивільне або трудове законодавство. Крім того, предмет цих договорів співпадає із назвами, ознаками і обов`язками професій, передбачених Класифікатором професій ДК 003:2010. За вересень 2018 року цивільно-правових договорів з вищевказаними особами позивач під час інспекційного відвідування не надав. Вказане свідчить про систематичне, на постійній основі, виконання відповідних трудових функцій в позивача фізичними особами. Праця цих осіб не носила разового характеру, як це властиво цивільно-правовим відносинам. Вважає, що роботи, які виконувались фізичними особами за цивільно-правовими договорами, за змістом мали характер виключно трудових відносин. Тому постанова від 23.10.2018 №22/536 є правомірною.

Суд встановив такі обставини справи.

У період з 4 жовтня 2018 року по 5 жовтня 2018 року Управлінням Держпраці було проведено інспекційне відвідування Летичівського РайСТ, у ході якого зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, та частини першої статті 115 КЗпП України, що зафіксовано у акті від 5 жовтня 2018 року №22-23/2870-ІВ.

За змістом складеного за результатами інспекційного відвідування акта, позивач:

- використовує працю найманих працівників без належного оформлення трудових правовідносин та укладення трудових договорів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17 червня 2015 року №413 (далі - Постанова №413);

- здійснив виплати індексації не в тому місяці, коли виникло право на індексацію, в порушення частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР); затримки виплати заробітної плати в порушення частини першої, другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону №108/95-ВР; виплати заробітної плати не в першочерговому порядку в порушення частини п`ятої статті 97 КЗпП України, частини третьої статті 15 Закону №108/95-ВР.

На підставі акта інспекційного відвідування від 5 жовтня 2018 року №22-23/2870-ІВ відповідач виніс припис від 5 жовтня 2018 року №22-23/2870-ІВ-693 з вимогою усунути виявлені порушення.

Постановою від 23 жовтня 2018 року №22/536 Управлінням Держпраці в Хмельницькій області на підставі статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф в розмірі 1 228 590 грн.

Постановою від 23 жовтня 2018 року №№22/537 Управлінням Держпраці в Хмельницькій області на підставі статті 259 КЗпП України на позивача накладено штраф в розмірі 11 169 грн.

У серпні 2018 року між позивачем та фізичними особами укладені цивільно-правові договори, зокрема:

з ОСОБА_1 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 787 грн;

з ОСОБА_2 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 981 грн;

з ОСОБА_3 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 981 грн;

з ОСОБА_4 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 653 грн;

з ОСОБА_5 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 985 грн;

з ОСОБА_6 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 1015 грн;

з ОСОБА_7 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 1333 грн;

з ОСОБА_8 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 1005 грн;

з ОСОБА_9 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 1386 грн;

з ОСОБА_10 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 1031 грн;

з ОСОБА_11 , предметом якого є продаж хліба; розмір винагороди за виконану роботу 2083 грн.

У вересні 2018 року позивачем укладені договори, зокрема:

з ОСОБА_1 , предметом якого є продаж хліба, штукатурка фундаменту, покраска; розмір винагороди за виконану роботу 709 грн;

з ОСОБА_2 , предметом якого є продаж хліба, прибирання території, штукатурка сходів; розмір винагороди за виконану роботу 829 грн;

з ОСОБА_3 , предметом якого є продаж хліба, прибирання території, штукатурка сходів; розмір винагороди за виконану роботу 829 грн;

з ОСОБА_4 , предметом якого є продаж хліба, прибирання території; розмір винагороди за виконану роботу 542 грн;

з ОСОБА_5 , предметом якого є продаж хліба, благоустрій території біля магазину; розмір винагороди за виконану роботу 624 грн;

з ОСОБА_6 , предметом якого є продаж хліба, скошування трави біля магазину; розмір винагороди за виконану роботу 763 грн;

з ОСОБА_7 , предметом якого є продаж хліба, прибирання території; розмір винагороди за виконану роботу 596 грн;

з ОСОБА_8 , предметом якого є продаж хліба, побілка всередині магазину; розмір винагороди за виконану роботу 810 грн;

з ОСОБА_9 , предметом якого є продаж хліба, штукатурка сходів; розмір винагороди за виконану роботу 1072 грн;

з ОСОБА_10 , предметом якого є продаж хліба, прибирання території, побілка всередині магазину; розмір винагороди за виконану роботу 946 грн;

з ОСОБА_11 , предметом якого є продаж хліба, ремонт сходів, штукатурка; розмір винагороди за виконану роботу 2064,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6 1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19).

В ході судового розгляду судом встановлено факт порушення позивачем статті 24 КЗпП України та фактичний допуск ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до роботи без оформлення трудового договору та виплати їм заробітної плати.

Укладення між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 цивільно-правових договорів про надання послуг, зокрема, у реалізації хліба (пункт 2.1. цивільно-правових договорів) не врегульовуються положеннями ЦК України, а укладені для приховування трудових відносин, тобто зазначені правочини не відповідають реальним правовідносинам між позивачем та іншими сторонами цих договорів.

За змістом вказаних договорів, сторони погодили, що замовник доручає виконавцям, а виконавці беруть на себе зобов`язання надати послуги у відповідності з умовами вказаних договорів; замовник зобов`язується оплатити їх.

Виконавці зобов`язуються виконати роботи на свій ризик, самостійно організовують виконання такої роботи, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (пункт 2.2. договорів).

Відповідно до пункту 2.3. цивільно-правових договорів визначено, що виконавець зобов`язаний суворо виконувати всі вказівки замовника по наданню послуг, та пункту 4.1., якими передбачено, що виконавець несе повну матеріальну відповідальність за всі товарно-матеріальні цінності, які знаходяться в приміщенні та на території.

Тобто зміст укладених цивільно-правових договорів містить положення, які притаманні саме трудовим договорам.

Також суд враховує концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).

Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються підпорядкованість та залежність . У пункті 13 Рекомендацій підпорядкованість проявляється, якщо робота:

1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони;

2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства;

3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи;

4. виконується працівником особисто;

5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила;

6. має характерну тривалість/продовжуваність;

7. вимагає особисту присутність працівника;

8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію залежності беруться до уваги наступні елементи:

1. періодичність виплати винагороди працівнику;

2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника;

3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів;

4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку;

5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи;

6. відсутність фінансового ризику у працівника.

Наявні у справі докази, свідчать про доведеність факту порушення позивачем статті 24 КЗпП України та фактичний допуск ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до роботи без оформлення трудового договору та виплати їм заробітної плати, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Летичівського районного споживчого товариства не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Летичівського районного споживчого товариства до Управління Держпраці у Хмельницькій області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 січня 2021 року

Позивач:Летичівське районне споживче товариство (вул. 50-річчя Жовтня, 14, смт.Летичів, Хмельницька область, 31500 , код ЄДРПОУ - 01771107) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Камянецька, 74, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя О.О. Михайлов