Рішення

від 26.01.2021 по справі 580/4770/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року справа № 580/4770/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , далі - ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області (19402, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Героїв Майдану, 9, код ЄДРПОУ 25205105, далі - районна рада, відповідач), в якому просить:

1) визнати дії Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області щодо невиплати позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із щорічною відпусткою (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020), в розмірі посадового окладу на дату видачі розпорядження голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 "; невиплату у 2019 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно поданої 24.12.2019 р. заяви ОСОБА_1 ; невиплату премії з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати;

2) зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме:

- нарахувати позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення до чергової щорічної основної відпустки за період роботи з 13.10.2018 по 12.10.2019, наданої розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 № 1-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі середньомісячної заробітної плати за мінусом отриманої в розмірі посадового окладу;

- нарахувати матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з черговою щорічною основною відпусткою, наданою розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі посадового окладу;

- нарахувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.12.2019;

- нарахувати премію з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

3) стягнути з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області:

- матеріальну допомогу на оздоровлення до чергової щорічної відпустки за період роботи з 13.10.2018 по 12.10.2019, наданої розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 № 1-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі середньомісячної заробітної плати за мінусом отриманої в розмірі посадового окладу;

- матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з черговою щорічною основною відпусткою, наданою розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі посадового окладу на дату видачі розпорядження;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.12.2019;

- премію з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 05.10.2020 по день фактичного розрахунку, який становить 19891, 90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що вона не погоджується з тим, що матеріальну допомогу на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, їй виплачено в розмірі посадового окладу, оскільки незаконно звільнивши її у жовтні 2018 року з посади, голова районної ради позбавив її можливості використати у 2019 році щорічну основну відпустку та отримати матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, як і всі працівники виконавчого апарату районної ради, про що свідчать вищевказані розпорядження.

Що стосується невиплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення до чергової щорічної основної відпустки за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020, то графіком відпусток працівників районної ради на 2020 рік їй передбачено ще одну щорічну основну відпустку в кількості 30 календарних днів з 13.04.2020 по 15.05.2020. Враховуючи графік відпусток, вона 30.03.2020 подала голові районної ради заяву про надання чергової щорічної основної відпустки в кількості 30 календарних днів та заяву на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в зв`язку з відпусткою. Голова районної ради задовольнив дану заяву та видав розпорядження від 03.04.2020 №8-вп, проте в ньому не передбачено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, оскільки як зазначено в листі вих.№234/02-07 від 09.04.2020 їй у 2020 році вже було надано матеріальну допомогу на оздоровлення розпорядженням від 17.01.2020 №1-вп. Позивачка зазначає, що це дві різні відпустки повної тривалості, одна з яких надана за період вимушеного прогулу. А згідно ст.21 ЗУ Про службу в органах місцевого самоврядування , яка зазначає, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Тобто матеріальна допомога на оздоровлення надається не за календарний рік, як пояснено в листі, а в разі надання щорічної основної відпустки за відпрацьований період.

Крім того, в день поновлення її на роботі 24.12.2019 вона подала на ім`я голови районної ради заяву з проханням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в зв`язку з тривалою хворобою, перенесеною операцією та тяжким матеріальним становищем внаслідок незаконного звільнення.

Листом від 02.01.2020 вих.№2/02-07 голова районної ради повідомив, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році не виплачувалась у зв`язку з відсутністю коштів. Позивачка не погоджується з невиплатою їй допомоги для вирішення соціально- побутових питань, оскільки пп.3 п.2 постанови КМУ від 09.03.2006 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів передбачає, що керівникам надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Також позивачка зазначила, що головою районної ради 24.12.2019 видано розпорядження №56-к Про преміювання працівників виконавчого апарату районної ради з нагоди Дня місцевого самоврядування в розмірі середньомісячної заробітної плати, проте її з незрозумілих підстав у цьому розпорядженні немає, тобто голова районної ради позбавив її премії з нагоди Дня місцевого самоврядування в розмірі середньомісячної заробітної плати без обгрунтування причин такого позбавлення, що є порушенням Положення про преміювання, яке є додатком до Колективного договору, в якому чітко прописано коли і за що працівник повністю або частково позбавляється премії (пункти 1.8. та 1.9. Положення про преміювання). Тобто голова районної ради грубо порушив законодавство про працю, зокрема ч.4 ст.97 КЗпП, яка вказує, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Позивачка вважає, що такими діями голова районної ради незаконно позбавив її премії з нагоди Дня місцевого самоврядування в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Ухвалою суду від 29.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про заміну відповідача.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 з 01.11.2005 працювала в Корсунь-Шевченківській районній раді Черкаської області спочатку на посаді радника голови райради, потім на посаді начальника оргвідділу, з 03.04.2015 призначена на посаду керуючого справами районної ради, на якій пропрацювала по 05 жовтня 2020 року та була звільнена в зв`язку зі скороченням посади. Посада керуючого справами районної ради відноситься до 5 категорії посад в органах місцевого самоврядування, що передбачено ст.14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування .

12.10.2018голова районної ради Заболотній В.І. звільнив ОСОБА_1 з займаної посади, проте рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у адміністративній справі № 2340/4389/18 розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11 жовтня 2018 року про її звільнення з посади керуючої справами районної ради визнано протиправним та скасовано.

Розпорядженням голови районної ради від 24.12.2019 р. №55-к ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді.

Графіком відпусток працівників районної ради на 2020 рік, який затверджено 14.01.2020 головою районної ради, позивачці передбачено дві щорічні основні відпустки, одна з яких за час вимушеного прогулу, а саме за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019, а друга щорічна основна відпустка - за період роботи з 01.11.2019 по 31.10.2020.

05.02.2020 головою районної ради було затверджено уточнюючий графік відпусток на 2020 рік, в якому періоди роботи, за які позивачці надається щорічна основна відпустка у 2020 році.

09.01.2020 позивачкою подано голові районної ради заяву про надання щорічної основної відпустки в кількості 30 календарних днів за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019 р. (вх.№5/02-53 від 09.01.2020) та заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів .

Розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 №1-вп позивачці надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019) в кількості 30 календарних днів та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, в розмірі посадового окладу.

Розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп позивачці надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020) в кількості 30 календарних днів.

Щодо звернення позивача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з відпусткою, голова Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області листом від 09.04.2020 №237/02-07 повідомив позивачку про те, що в 2020 році їй надано вже матеріальну допомогу на оздоровлення у січні цього ж року.

08.09.2020 позивачка звернулася до голови Корсунь-Шевченківської районної ради із заявою, в якій просила виплатити їй матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з щорічною відпусткою за період роботи з 12.10.2018 по 11.10.2019, яка надана розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп.

Листом від 05.10.2020 №492/02-07 на вищезазначену заяву позивачки Корсунь-Шевченківська районна рада повідомила, що при формуванні фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна матеріальна допомога на оздоровлення. Відповідно до розпорядження голови районної ради №1-вп від 17.01.2020 Про надання відпустки ОСОБА_1 їй нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення на2020 рік.

Розпорядженням голови районної ради від 22.07.2020 №16-вп позивачці надано додаткову відпустку за стаж служби в органах державної влади та місцевого самоврядування понад 19 років на 15 календарних днів (за період роботи з 03.04.2019 по 02.04.2020).

24.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до голови районної ради із заявою, в якій просила надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

На дану заяву Корсунь-Шевченківська районна рада надала відповідь листом від 02.01.2020 №2/02-07, в якій зазначила, що у зв`язку з відсутністю коштів у районній раді, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році не виплачувалася.

Не погоджуючись з діями Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області щодо невиплати позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із щорічною відпусткою (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020), в розмірі посадового окладу на дату видачі розпорядження голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 "; невиплату у 2019 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно поданої 24.12.2019 р. заяви ОСОБА_1 ; невиплату премії з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери затверджено постановою КМУ від 30.08.2002 р. N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (зі змінами, далі - постанова N 1298).

Відповідно до постанови N 1298 керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, надавати працівникам цих установ, закладів та організацій матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, за винятком матеріальної допомоги на поховання.

Разом з тим під час формування фонду оплати праці на рік для кожного працівника передбачається тільки одна матеріальна допомога, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48 - 54 і 57.

Згідно із підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Матеріальна допомога на оздоровлення державним службовцям передбачена профільним законом - Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889.

Грошова допомога за статтею 57 Закону № 889 є гарантованою виплатою, що виплачується один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Тож коли у держоргані формують фонд оплати праці на відповідний бюджетний рік, для кожного працівника передбачають одну допомогу для оздоровлення.

І незалежно від того, змінював державний службовець місце роботи чи ні, він має право на отримання таких коштів лише один раз. Такий вердикт винесло Мінсоцполітики у листі від 23.12.2016 № 1791/0/101-16/281.

Перші шість місяців держслужбовцю зазвичай доводиться працювати без оплачуваної відпустки. Стаття 10 Закону України Про відпустки від 15.11.1996 № 504 говорить: Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі, організації .

З цієї норми і випливає, що новоприйнятому держслужбовцеві грошова допомога на оздоровлення у повному обсязі виплачуватиметься після спливу шести місяців безперервної роботи у цьому державному органі.

Якщо державний службовець попросить поділити його щорічну відпустку, відмовити йому керівник не зможе. Бо право на поділ відпустки на частини будь-якої тривалості передбачає стаття 12 Закону № 504. Вона тільки встановлює головну вимогу для такого поділу: основна безперервна частина має тривати не менше 14 календарних днів. Тож і нарахування матеріальної допомоги державному службовцю слід здійснювати у повному обсязі саме у разі надання основної частини відпустки.

Матеріальна допомога при звільненні працівника може виплачуватися лише у випадку, якщо перед звільненням працівник іде у відпустку - так звану відпустку з наступним звільненням.

Відповідно до ст. 59 Закону № 889 щорічні відпустки надаються держслужбовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю. Відповідно до ст. 12 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР Про відпустки (далі - Закон № 504) щорічну основну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 к. д. Ця частина відпустки не обов`язково має бути першою.

Судом встановлено, що 09.01.2020 позивачкою подано голові районної ради заяву про надання щорічної основної відпустки в кількості 30 календарних днів за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019 р. (вх.№5/02-53 від 09.01.2020) та заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів .

Розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 №1-вп позивачці надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019) в кількості 30 календарних днів та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, в розмірі посадового окладу.

Розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп позивачці надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020) в кількості 30 календарних днів.

Щодо звернення позивача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з відпусткою, голова Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області листом від 09.04.2020 №237/02-07 повідомив позивачку про те, що в 2020 році їй надано вже матеріальну допомогу на оздоровлення.

08.09.2020 позивачка звернулася до голови Корсунь-Шевченківської районної ради із заявою, в якій просила виплатити їй матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з щорічною відпусткою за період роботи з 12.10.2018 по 11.10.2019, яка надана розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп.

Листом від 05.10.2020 №492/02-07 на вищезазначену заяву позивачки Корсунь-Шевченківська районна рада повідомила, що при формуванні фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна матеріальна допомога на оздоровлення. Відповідно до розпорядження голови районної ради №1-вп від 17.01.2020 Про надання відпустки ОСОБА_1 їй нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення на2020 рік.

Таким чином суд зазначає, що оскільки розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 №1-вп ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019) в кількості 30 календарних днів та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, в розмірі посадового окладу та як встановлено вище така допомога виплачується один раз на бюджетний рік, то позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із щорічною відпусткою (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020), в розмірі посадового окладу на дату видачі розпорядження голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " та зобов`язати нарахувати та стягнути її до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог про невиплату в 2019 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно поданої 24.12.2019 заяви ОСОБА_1 та зобов`язання нарахувати та стягнути її, суд зазначає таке.

На відміну від оздоровчої , матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не гарантується держслужбовцеві, оскільки ст. 54 Закону № 889 передбачає лише можливість її отримання. Згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 08.08.16 р. № 500 (далі - Порядок № 500), допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячного заробітку держслужбовця за його особистою заявою.

Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань має наступні особливості:

- це необов`язкова виплата та обмежується фондом оплати праці установи, який передбачений кошторисом установи. Рішення про її надання/ненадання приймає керівник. Виняток - у колективному договорі прописані конкретні випадки надання такої допомоги;

- вона відрізняється від допомоги на оздоровлення. Це різні за суттю та правилами нарахування виплати. Матеріальна допомога на оздоровлення в бюджетній установі надається на постійній основі всім працівникам та є частиною зарплати. Матеріальна ж допомога на вирішення соціально-побутових питань - окремому працівнику на підставі його заяви, але за власним рішенням керівника.

Щоб отримати допомогу, працівнику слід написати заяву на ім`я керівника, у якій викласти обставини - підстави для її надання. Такими підставами можуть бути: сімейні обставини (наприклад, одруження, народження дитини); оплата лікування, оздоровлення дітей; поховання; інші причини (пожежа, стихійне лихо тощо). Конкретних підстав надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у нормативних документах немає, хоча вони можуть бути визначені колективним договором.

Судом встановлено, що 24.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до голови районної ради із заявою, в якій просила надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, в зв`язку з хворобою, перенесеною операцією та тяжким матеріальним становищем.

На дану заяву Корсунь-Шевченківська районна рада надала відповідь листом від 02.01.2020 №2/02-07, в якій зазначила, що у зв`язку з відсутністю коштів у районній раді, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році не виплачувалася.

Суд звертає увагу, що до заяви від 24.12.2019 позивачем не додано жодного підтверджуючого доказу, які підтверджують обставини оплати лікування тощо.

Відповідно до Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської районної ради, у межах наявних коштів на оплату праці згідно із затвердженим кошторисом виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, за заявою працівника (п. 4.3 Положення).

Конкретний розмір матеріальної допомоги визначається головою районної ради з урахуванням наявної економії фонду оплати праці (п. 4.4 Положення).

Таким чином позовні вимоги щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про невиплату премії з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати та зобов`язання її нарахувати та стягнути, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 50 Закону України „Про державну службу? (далі - Закон), визначено, що заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).

Частиною третьою статті 50 Закону визначено такі види премій: за результатами щорічного оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.

Водночас, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону з 1 січня 2019 року набрали чинності абзац 4 частини 3 статті 50 і частина 6 статті 52 Закону і відтепер загальний розмір місячних або квартальних премій, які може отримати державний службовець за рік, не перевищуватиме 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік, а фонд преміювання державного органу буде встановлюватись у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

У зв`язку з цим, з метою уникнення перевищення граничного розміру преміювання державного службовця за рік (наприклад, у випадку звільнення державного службовця у поточному році), Мінсоцполітики рекомендує встановлювати щомісячну премію у розмірі, що не перевищує 30 відсотків посадового окладу та у розмірі, що не перевищує 90 відсотків для квартальної премії.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів від 09.03.2006 р. № 268 (далі - постанова № 268) конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників ОМС визначаються у Положенні про преміювання залежно від наявних коштів на ці цілі.

Згідно із ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI керівники бюджетних установ мають здійснювати фактичні видатки на заробітну плату, у тому числі на премії, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах. Це стосується й ОМС, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно з п.п. 2 п. 2 постанови № 268 керівникам ОМС надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

В Положенні про преміювання голови районної ради, його заступника та працівників виконавчого апарату районної ради (додаток №1 до Колективного договору між Корсунь-Шевченківською районною радою і трудовим колективом виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської районної ради №2018-2020) зазначено таке:

1.5) Преміювання голови районної ради, його заступника та працівників виконавчого апарату районної ради здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, а також і до державних і професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці;

1.6) Рішення про преміювання голови районної ради, його заступника приймається депутатами районної ради, а працівників виконавчого апарату районної ради - головою районної ради та оформлюється розпорядженням;

1.8) Працівникам, яким винесена догана, премія не виплачується протягом дисциплінарного стягнення;

1.9) Премія за результатами роботи за місяць нараховується та виплачується працівникам пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а з нагоди ювілейних дат та з нагоди державних свят - до цих дат.

Відповідно до Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської районної ради, преміювання працівників виконавчого апарату районної ради здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи за підсумками роботи за місяць. Розмір премії кожному працівникові виконавчого апарату та робітникові обслуговуючого персоналу ради визначає голова ради (в разі його відсутності - заступник) (п. 3.4 Положення). Преміювання працівників виконавчого апарату районної ради здійснюється за поданням керуючого справами районної ради про проведену роботу за місяць та аналізу виконання працівниками посадових обов`язків і завдань (п. 3.8 Положення).

Таким чином, у задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір, витрати на правничу допомогу) відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складене 26.01.2021.

Суддя В.П. Тимошенко