Постанова від 02.04.2021 по справі 580/4770/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4770/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:

1) визнати дії Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області щодо невиплати позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із щорічною відпусткою (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020), в розмірі посадового окладу на дату видачі розпорядження голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 "; невиплату у 2019 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно поданої 24.12.2019 р. заяви ОСОБА_1 ; невиплату премії з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати;

2) зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме:

- нарахувати позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення до чергової щорічної основної відпустки за період роботи з 13.10.2018 по 12.10.2019, наданої розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 № 1-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі середньомісячної заробітної плати за мінусом отриманої в розмірі посадового окладу;

- нарахувати матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з черговою щорічною основною відпусткою, наданою розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі посадового окладу;

- нарахувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.12.2019;

- нарахувати премію з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

3) стягнути з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області:

- матеріальну допомогу на оздоровлення до чергової щорічної відпустки за період роботи з 13.10.2018 по 12.10.2019, наданої розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 № 1-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі середньомісячної заробітної плати за мінусом отриманої в розмірі посадового окладу;

- матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з черговою щорічною основною відпусткою, наданою розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп "Про надання відпустки ОСОБА_1 " в розмірі посадового окладу на дату видачі розпорядження;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.12.2019;

- премію з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 05.10.2020 по день фактичного розрахунку, який становить 19891, 90 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не вразовано фактичні обставини справи.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення до чергової щорічної відпустки (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020) мала бути надана в розмірі середньомісячної заробітної плати, а не посадового окладу.

Окрім того, позивач вказує, що матеріальна допомога на оздоровлення є обов`язковою виплатою до щорічної відпустки та надається не за календарний рік, як пояснено в листі відповідача, в при наданні щорічної відпустки за відпрацьований період, тому остання мала бути також виплачена позивачу, оскльки у 2020 році графіком відпустком затверджено дві щорічні відпустки повної тривалості по 30 календарних днів кожна.

Щодо відмови у нарахуванні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.12.2019, позивач вказала, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що у відповідь на її запит про надання інформації про розмір фонду оплати праці, відповідачем було надано неповну інформацію.

Також, позивач зазначає, що їй не було виплачено премію з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати, при цьому у відповідному розпорядженні про надання премій іншим працівникам відсутнє обґрунтування позбавлення її такої премії, як і не уснує окремого розпорядження про позбавлення позивача цієї премії.

У прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Так, в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин.

З огляду на положення статті 311 КАС України, враховуючи, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження та її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України, а також високу статистику кількості захворілих, а також клопотання апелянта про розгляд справи за її відсутності, суд приходить до висновку про можливість її розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.11.2005 працювала в Корсунь-Шевченківській районній раді Черкаської області спочатку на посаді радника голови райради, потім на посаді начальника оргвідділу, з 03.04.2015 призначена на посаду керуючого справами районної ради, на якій пропрацювала по 05 жовтня 2020 року та була звільнена в зв`язку зі скороченням посади. Посада керуючого справами районної ради відноситься до 5 категорії посад в органах місцевого самоврядування, що передбачено ст.14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування .

12.10.2018 голова районної ради Заболотній В.І. звільнив ОСОБА_1 з займаної посади, проте рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у адміністративній справі № 2340/4389/18 розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11 жовтня 2018 року про її звільнення з посади керуючої справами районної ради визнано протиправним та скасовано.

Розпорядженням голови районної ради від 24.12.2019 р. №55-к ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді.

Графіком відпусток працівників районної ради на 2020 рік, який затверджено 14.01.2020 головою районної ради, позивачу передбачено дві щорічні основні відпустки, одна з яких за час вимушеного прогулу, а саме за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019, а друга щорічна основна відпустка - за період роботи з 01.11.2019 по 31.10.2020.

05.02.2020 головою районної ради було затверджено уточнюючий графік відпусток на 2020 рік, в якому періоди роботи, за які позивачу надається щорічна основна відпустка у 2020 році.

09.01.2020 позивачем подано голові районної ради заяву про надання щорічної основної відпустки в кількості 30 календарних днів за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019 р. (вх.№5/02-53 від 09.01.2020) та заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів .

Розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 №1-вп позивачу надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019) в кількості 30 календарних днів та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, в розмірі посадового окладу.

Розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп позивачу надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020) в кількості 30 календарних днів.

Щодо звернення позивача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з відпусткою, голова Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області листом від 09.04.2020 №237/02-07 повідомив позивача про те, що в 2020 році їй надано вже матеріальну допомогу на оздоровлення у січні цього ж року.

08.09.2020 позивач звернулася до голови Корсунь-Шевченківської районної ради із заявою, в якій просила виплатити їй матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з щорічною відпусткою за період роботи з 12.10.2018 по 11.10.2019, яка надана розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп.

Листом від 05.10.2020 №492/02-07 на вищезазначену заяву позивача Корсунь-Шевченківська районна рада повідомила, що при формуванні фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна матеріальна допомога на оздоровлення. Відповідно до розпорядження голови районної ради №1-вп від 17.01.2020 Про надання відпустки ОСОБА_1 їй нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення на2020 рік.

Розпорядженням голови районної ради від 22.07.2020 №16-вп позивачу надано додаткову відпустку за стаж служби в органах державної влади та місцевого самоврядування понад 19 років на 15 календарних днів (за період роботи з 03.04.2019 по 02.04.2020).

24.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до голови районної ради із заявою, в якій просила надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

На дану заяву Корсунь-Шевченківська районна рада надала відповідь листом від 02.01.2020 №2/02-07, в якій зазначила, що у зв`язку з відсутністю коштів у районній раді, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році не виплачувалася.

Вважаючи дії Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із щорічною відпусткою (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020) в розмірі середньомісячної заробітної плати на дату видачі розпорядження голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп Про надання відпустки ОСОБА_1 ; невиплату у 2019 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно поданої 24.12.2019 р. заяви ОСОБА_1 ; невиплату премії з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати протиправними, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити повністю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, проте з інших доводів.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач працювала в Корсунь-Шевченківській районній раді Черкаської області на посаді керуючого справами районної ради.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР .

Окремі особливості проходження служби в органах місцевого самоврядування врегульовані Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ.

Так, Закон України № 2493-III від 07 червня 2001 року Про службу в органах місцевого самоврядування регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до класифікації посад в органах місцевого самоврядування. Встановленої приписами статті 14 вищевказаного Закону, до п`ятої категорії належать посади: керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Відтак, з приписів Закону № 2493-III слідує, що посада керуючого справами районної ради, на якій перебувала позивач, відноситься до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, що свідчить про поширення на ОСОБА_1 приписів відповідного законодавства Про службу в органах місцевого самоврядування .

Щодо наявності правових підстав для нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення до чергової щорічної основної відпустки за період роботи з 13.10.2018 по 12.10.2019, наданої розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 № 1-вп Про надання відпустки ОСОБА_1 в розмірі середньомісячної заробітної плати за мінусом отриманої в розмірі посадового окладу, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 21 Закону № 2493-III врегульовано питання оплати праці, відпустки та пенсійне забезпечення

Так, посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що положення частини п`ятої статті 21 Закону № 2493-III чітко визначають, що виплата допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів здійснюється саме у розмірі посадового окладу, як і було нараховано відповідачем, а не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як зазначає позивач, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Щодо нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з черговою щорічною основною відпусткою, наданою розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп Про надання відпустки ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2020 позивачем подано голові районної ради заяву про надання щорічної основної відпустки в кількості 30 календарних днів за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019 р. (вх.№5/02-53 від 09.01.2020) та заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів .

Розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 №1-вп позивачу надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019) в кількості 30 календарних днів та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, в розмірі посадового окладу.

Розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп позивачу надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020) в кількості 30 календарних днів.

30.03.2020 позивач звернулась до відповідача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з другою відпусткою, наданою розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп, на яке голова Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області листом від 09.04.2020 №237/02-07 повідомив позивача про те, що в 2020 році їй надано вже матеріальну допомогу на оздоровлення.

08.09.2020 позивач знову звернулася до голови Корсунь-Шевченківської районної ради із заявою, в якій просила виплатити їй матеріальну допомогу на оздоровлення у зв`язку з щорічною відпусткою за період роботи з 12.10.2018 по 11.10.2019, яка надана розпорядженням голови районної ради від 03.04.2020 №8-вп.

Листом від 05.10.2020 №492/02-07 на вищезазначену заяву позивача Корсунь-Шевченківська районна рада повідомила, що при формуванні фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна матеріальна допомога на оздоровлення. Відповідно до розпорядження голови районної ради №1-вп від 17.01.2020 Про надання відпустки ОСОБА_1 їй нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення на 2020 рік.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки розпорядженням голови районної ради від 17.01.2020 №1-вп ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку (за період роботи з 01.11.2018 по 31.10.2019) в кількості 30 календарних днів та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, в зв`язку з відпусткою, в розмірі посадового окладу та як встановлено вище така допомога виплачується один раз на бюджетний рік, то позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачці матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із щорічною відпусткою (за період роботи з 13.10.2019 по 12.10.2020), в розмірі посадового окладу на дату видачі розпорядження голови районної ради від 03.04.2020 № 8-вп Про надання відпустки ОСОБА_1 та зобов`язати нарахувати та стягнути її до задоволення не підлягає.

При цьому, доводи апелянта про те, що якби її не було звільнено з посади та в подальшому поновлено, то вона би використала своє право на щорічну відпустку, вищевикладеного не спростовують та не свідчать про протиправність дій відповідача в межах спірних правовідносин, а правовідносини щодо звільнення позивача та виплати їй всіх належних сум були окремим предметом судового розгляду та не охоплюються спірними правовідносинами в даній справі.

Щодо нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.12.2019 та нарахування премії з нагоди Дня місцевого самоврядування за 2019 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів (далі - Постанова № 268) умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48 - 54 і 57.

Підпунктами 2 та 3 пункту 2 вищевказаної Постанови № 268 визначено надати право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, зокрема:

2) здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу;

3) надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

З вищевикладеного вбачається, що, зокрема, здійснення преміювання та надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом (а не обов`язком) керівника відповідного органу, яке він реалізує, в свою чергу, у межах затвердженого фонду оплати праці.

Відповідно до Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської районної ради, у межах наявних коштів на оплату праці згідно із затвердженим кошторисом виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, за заявою працівника (п. 4.3 Положення).

Конкретний розмір матеріальної допомоги визначається головою районної ради з урахуванням наявної економії фонду оплати праці (п. 4.4 Положення).

Окрім того, відповідно до Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської районної ради, преміювання працівників виконавчого апарату районної ради здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи за підсумками роботи за місяць. Розмір премії кожному працівникові виконавчого апарату та робітникові обслуговуючого персоналу ради визначає голова ради (в разі його відсутності - заступник) (п. 3.4 Положення). Преміювання працівників виконавчого апарату районної ради здійснюється за поданням керуючого справами районної ради про проведену роботу за місяць та аналізу виконання працівниками посадових обов`язків і завдань (п. 3.8 Положення).

В Положенні про преміювання голови районної ради, його заступника та працівників виконавчого апарату районної ради (додаток №1 до Колективного договору між Корсунь-Шевченківською районною радою і трудовим колективом виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської районної ради №2018-2020) зазначено наступне:

1.5) Преміювання голови районної ради, його заступника та працівників виконавчого апарату районної ради здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, а також і до державних і професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці;

1.6) Рішення про преміювання голови районної ради, його заступника приймається депутатами районної ради, а працівників виконавчого апарату районної ради - головою районної ради та оформлюється розпорядженням;

1.8) Працівникам, яким винесена догана, премія не виплачується протягом дисциплінарного стягнення;

1.9) Премія за результатами роботи за місяць нараховується та виплачується працівникам пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а з нагоди ювілейних дат та з нагоди державних свят - до цих дат.

Відтак, з системного аналізу наведених вище положень Постанови № 268, а також Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської районної ради та Положення про преміювання голови районної ради, його заступника та працівників виконавчого апарату районної ради вбачається, що останні не містить безпосередньо закріпленого обов`язку керівника відповідного органу щодо здійснення преміювання та надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зокрема, здійснення преміювання та надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівника органу, яке реалізується за умов, передбачених вказаними вище Положеннями та у межах затвердженого фонду оплати праці.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до голови районної ради із заявою, в якій просила надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

На дану заяву Корсунь-Шевченківська районна рада надала відповідь листом від 02.01.2020 №2/02-07 за підписом голови, в якій зазначено, що у зв`язку з відсутністю коштів у районній раді, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році не виплачувалася.

Враховуючи те, що надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівника органу, яке реалізується за умов, передбачених вказаними вище Положеннями та у межах затвердженого фонду оплати праці, в даному випадку відсутня протиправність у діях відповідача щодо її не виплати у зв`язку з відсутністю коштів у районній раді.

Доводи апелянта про те, що у відповідь на її запит про надання інформації про розмір фонду оплати праці, відповідачем було надано неповну інформацію, відхиля.ються колегією суддів, оскільки правомірність такої відповіді на запит ОСОБА_1 не є предметом спору в даній справі.

Оскільки апеляційним судом не було встановлено наявності правових підстав для задоволення вищевикладених позовних вимог ОСОБА_1 , то вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 05.10.2020 по день фактичного розрахунку є похідною та задоволенню не підлягає.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про помилкове застосування до спірних правовідносин законодавства, що застосовується до державних службовців, зокрема, Закону України Про державну службу .

Спірні правовідносини в межах даної справи виникли у позивача, яка працювала на посаді керуючого справами районної ради, яка відноситься до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, що свідчить про поширення на ОСОБА_1 приписів відповідного законодавства Про службу в органах місцевого самоврядування .

Відтак, в даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України № 2493-III від 07 червня 2001 року Про службу в органах місцевого самоврядування та постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів .

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, проте з інших підстав.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: необхідно змінити рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, зазначивши у мотивувальній частині, що підставами для відмови у задоволенні позовних вимог є доводи, викладені у даній постанові суду. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, зазначивши, що підставами для задоволення позовних вимог є доводи, викладені у даній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду.

У решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова,

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна