Постанова

від 19.01.2021 по справі 640/11526/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11526/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Качур І.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

при секретарі Хмарській К.І.

представника позивача: Михайленко В.О.

представника відповідача: Полякової С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ПІК ААЗ Трейдінг Ко до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство із 100% іноземним капіталом ААЗ Трейдінг Ко (далі по тексту - позивач, ПІК ААЗ Трейдінг Ко ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2019 року № 00003421402 (Форма Р ) та

№ 00003441402 (Форма П ) в частині надмірного нарахування відповідачем завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27 104 374 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2020 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДПС у місті Києві, як правонаступником ГУ ДФС у місті Києві, подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведена перевірка ПІК ААЗ Трейдінг Ко з питань дотримання податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року.

За результатами вказаної перевірки, посадовими особами було складено акт №90/26-15-14-02-02/21622958 від 08.02.2019 р оку (далі по тексту - акт перевірки).

За наслідками проведеної перевірки з урахуванням розглянутих заперечень ПІК ААЗ Трейдінг Ко , контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2019 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- № 00003441402 (Форма П ) щодо порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, згідно якого, потрібно виправити завищену суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 361 152 грн.;

- № 00003421402 (Форма Р ) щодо порушення пункту 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в зв`язку з чим було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 248 642 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 128 322 грн., всього грошове зобов`язання на суму 372 964 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних ППР стало те, що податковий орган дійшов висновку, що ПІК ААЗ Трейдінг Ко завищено податковий кредит за період з 01.01.2017 року по 30.09.2018 року на загальну суму 248 642 грн., у тому числі за лютий 2018 року у сумі 79 555 грн., за березень 2018 року у сумі 169 087 грн.

Вказана сума податкового кредиту була сформована за операціями по взаєморозрахунках ПІК ААЗ Трейдінг Ко з контрагентом - ТОВ ГУД ВІЛЛ КОРП .

Так, у п. 3.2.2 акту перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ ГУД ВІЛЛ КОРП є фігурантом у кримінальному провадженні № 32015100080000014 від 04.03.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2, ч.3 ст.212. ч.1 ст. 205 КК України. Вказаного висновку контролюючий орган дійшов з огляду на існування ухвали Святошинського районного суду міста Києва по справі № 759/17243/15-к від 03.11.2015 року.

Також, в п. 3.1.1.1 акту перевірки зазначено, що широка номенклатура та значні обсяги реалізованих товарів (робіт, послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності з наявними у ТОВ ГУД ВІЛЛ КОРП трудовими та виробничими ресурсами.

У свою чергу, у рішенні про результати розгляду скарги від 27.05.2019 року №24146/6199-99-11-04-01-25 ДФС України, зазначено, що до заперечення на акт перевірки було надано документи, щодо транспортування та перевезення дизельного пального, згідно з якими пункт навантаження зазначено: м. Київ, вул. Козелецька, 24-К. Згідно з податковою інформацією встановлено, що ТОВ ГУД ВІЛЛ КОРП за адресою об`єкта не обліковуються паливні склади. Згідно з інформаційними даними встановлено, що у ПП КОРПСЕРВІС за адресою: м. Київ, вул.. Козелецька, 24-К, не обліковуються паливні склади.

У зазначеній скарзі на оскаржувані ППР ПІК ААЗ Трейдінг Ко , яка була отримана ДФС України 03.04.2019 року вх. № 1235516, останній зазначав, що погоджується з даною вимогою та виконає її, проте за результатами скарги, ППР від 19 березня 2019 року № 00003441402 (Форма П ) було залишено без змін.

У листі № 47465/10/26-15-14-02-04 від 14.03.2019 року про розгляд заперечення зазначено, що перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ (код 39102316) встановлено, що ПІК ААЗ Трейдінг Ко у перевіряємому періоді декларувало придбання у ТОВ ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ дизельного палива на загальну суму 974 715,9 грн., в т.ч. ПДВ 162 452,65 грн. однак відповідачем зроблено висновок, що даний товар було отримано на безоплатній основі.

Позивач, вважаючи оскаржувані ППР протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції ПІК ААЗ Трейдінг Ко з контрагентами останнього оформлені первинними документами, а тому даний товар не може відноситися до таких, які отримані на безоплатній основі, а тому позивач правомірно оприбуткував вищезазначений товар.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно пункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульовано статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї статті ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2 та 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт а ).

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тобто, у разі укладення нечинного правочину, діючим законодавством не передбачено стягнення коштів в дохід держави, а лише сторони повертаються у початковий стан (застосовується реституція).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (ЄДРСР 41735920), та в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , а саме судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (у редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Порядок транспортування, передбачений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 7.5.6 Інструкції Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованій до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках. Форма ТТН № 1- ТТН затверджена цією ж Інструкцією в додатку 3.

На виконання зазначеної правової позиції позивачем були належним чином оформлено ряд товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Вищевказані ТТН належним чином оформлені та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій, також підтверджується видатковими накладними та сертифікатами відповідності, які містяться в матеріалах справи та помилково не взяті до уваги контролюючим органом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржуване ППР від 19.03.2019 року № 00003421402 (Форма Р ) відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 248 642 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 128 322 грн., є необґрунтованим, прийнятим з порушенням законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваного ППР від 19.03.2019 року № 00003441402 (Форма П ) про порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 361 152 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

На виконання вимог податкового органу, ПІК ААЗ Трейдінг Ко виправило суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 882 422 грн. в показниках податкової звітності шляхом подачі уточнюючої Податкової декларації з податку на прибуток.

У листі № 47465/10/26-15-14-02-04 від 14.03.2019 року про розгляд заперечення зазначено, що перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках ПІК ААЗ Трейдінг Ко з контрагентом ТОВ ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ (код 39102316) встановлено наступне.

Так, ПІК ААЗ Трейдінг Ко у перевіряємому періоді декларувало придбання у контрагентом ТОВ ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ (код 39102316) дизельного палива на загальну суму 974 715,9 грн., в т.ч. ПДВ 162 452,65 грн.

До заперечення надано документи щодо транспортування дизельного палива та інші документи щодо підтвердження походження товару. Дані документи проаналізовано відповідно до інформаційних баз даних, пункт навантаження відповідає адресі паливного складу постачальників, код УКТЗЕД відповідає сертифікату та паспорту нафтопродукту. Походження та наявність товару встановлено.

Тобто, операції ПІК ААЗ Трейдінг Ко з контрагентом ТОВ ТЕХНОЛОГІЧНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ (код 39102316) належним чином оформлені первинними документами, що не заперечувалося відповідачем, а тому вказаний товар не може бути віднесено до таких, які було отримано на безоплатній основі.

З огляду на вказане, позивач правомірно оприбуткував вищезазначений товар, а тому у контролюючого органу були відсутні законні підстави для донарахування доходу у розмірі 974 716 грн. для формування показника рядка 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку . Дана помилка вплинула на розмір показника рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності .

Щодо розрахунків дисконту кредиторської заборгованості в розрізі договору позики від 12.04.2010 року № 1/2010 з компанією DRIZZLE CLOUD LIMITED , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Облік кредиторської заборгованості за Договором процентної позики №1/2010 від 12.04.2010 року ПІК ААЗ Трейдінг Ко ведеться на субрахунку 506 Інші довгострокові позики в іноземній валюті , згідно оборотної відомості по якому відображено отримання та погашення позики, а також позитивні та негативні курсові різниці.

Порядок відображення в обліку валютних операцій регламентує П(С)БО 21 Вплив змін валютних курсів . Операції отримання позики призводять до виникнення монетарних статей, тобто статей балансу, які передбачають подальшу сплату у фіксованій сумі грошових коштів. У зв`язку з цим перерахунку на дату балансу та на дату здійснення операції підлягають статті заборгованості за основною сумою позики та процентами за позиками, згідно вимог п.8 П(С)БО 21: ...8. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат)... .

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом, про проведені розрахунку дисконту кредиторської заборгованості, помилково не враховано курсові різниці.

Відповідно до п. 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Отже, ставка дисконту згідно П(С)БО 28 не є середньорічною обліковою ставкою рефінансування НБУ та не може застосовуватися в даній ситуації.

Крім того, за Договором процентної позики № 1/2010 від 12.04.2010 року ППС ААЗ Трейдінг Ко не понесено додаткових витрат (гонорари, комісійні збори, операційні витрати, тощо), а тому ставка дисконтування має дорівнювати розміру процентів за Договором процентної позики № 1/2010 від 12.04.2010 року.

Відповідно до п. 10 П(С)БО 12 Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Тобто, датою придбання буде день першого надходження грошових коштів за Договором процентної позики № 1/2010 від 12.04.2010 року від компанії DRIZZLE CLOUD LIMITED (Позикодавця) до ПІК ААЗ Трейдінг Ко (Позичальника), тобто 01.06.2010 pоку, оскільки саме тоді була здійснена перша операція з перерахування 784 584,90 грн. позики на рахунок позивача (первісне визнання фінансового зобов`язання).

Отже, з огляду на обставини справи, належні докази та додаткові доводи позивача, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент . Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 25.01.2021 року