Постанова
від 20.01.2021 по справі 910/1760/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа№ 910/1760/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,

представників сторін:

позивача: Кліндухов П.В.,

відповідача: Ковтунець Ю.С.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 (повний текст рішення складений 26.08.2020)

у справі № 910/1760/19 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про визнання договору припиненим,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019, у справі №910/1760/19 позов задоволено: визнано договір №ДНП-2014-03/10 від 24.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", таким, що припинив свою дію з 27.03.2016.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 910/1760/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Стартайм-Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 поновлено ТОВ "Стартайм-Плюс" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Стартайм-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/1760/19, розгляд справи призначено на 23.11.2020.

Судове засідання, призначене на 23.11.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. у відпустці, пов`язаній із самоізоляцією через поширення епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 21.12.2020.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв`язку з відпусткою судді Попікової О.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/1760/19 до провадження у визначеному складі суду.

У судовому засіданні 21.12.2020 оголошувалась перерва до 20.01.2021.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що:

- позивач припинив експлуатацію паркувального майданчику з 30.11.2015, що підтверджується листом позивача від 11.12.2015, а також листом КП Житлоінвестбуд-УКБ від 03.03.3017;

- необхідність звернення до Торгово-промислової палати України з метою одержання підтвердження настання форс-мажорних обставин у випадку прийняття органом місцевого самоврядування рішення, яким зумовлена неможливість виконання зобов`язань за договором, не передбачена умовами договору та положеннями чинного законодавства;

- п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначений такий спосіб захисту як припинення правовідношення, а можливість припинення господарського зобов`язання прямо передбачена нормами ст. 205 ГК України та п. п. 5.1 - 5.3 договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.

У судовому засіданні 20.01.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2014 КП "Київтранспарксервіс" (далі - підприємство) та ТОВ "Стартайм-Плюс" (далі - товариство) уклали Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-03/10 (далі - Договір).

Сторони 31.12.2014 уклали Додаткову угоду №1 до Договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору підприємство надає за плату товариству право на організацію та експлуатацію 85 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. М. Бажана, 32, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно з пунктом 1.2 Договору під "фіксованими місцями для паркування" в Договорі визначено 85 місць для платного паркування транспортних засобів, а також спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. М.Бажана, 32, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Пунктом 1.3 Договору фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію товариству з моменту підписання Договору сторонами.

У пункті 6.1 первісної редакції Договору (до підписання Додаткової угоди №1 від 31.12.2014) сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним та набирає чинності 24.03.2014 і діє до 31.12.2014.

У подальшому шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 31.12.2014 сторони внесли зміни до пункту 6.1 Договору та визначили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР ГУ МВС УДАІ м. Києва і діє до 31.12.2017.

Відповідно до пункту 6.3 Договору якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити Договір, його дія продовжується на такий самий термін.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі, якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком дії непереборної сили або випадку, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними силами (обставин форс-мажору), а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, масових безпорядків, війни, рішення органів державної влади або місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання взятих на себе зобов`язань, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.3 Договору якщо форс-мажорні обставини тривають більше 60 календарних днів, Договір вважається таким, що припинив свою дію.

Листом від 30.10.2015 №3393 КП "Київтранспарксервіс" повідомило товариство про те, що пунктом 6 Протоколу доручень з питань будівництва загальноосвітньої школи на ділянках №№ 65, 66 дошкільного навчального закладу, на ділянці № 36 житлового масиву Осокорки, 10 Дарницького району м. Києва передбачене призупинення дії договорів про облаштування паркувальних місць на ділянці № 36 та ділянках №№ 65, 66 у 10 мікрорайоні житлового масиву Осокорки у зв`язку з будівництвом закладів освіти, та запропонувало позивачу розглянути питання дострокового розірвання укладеного Договору.

В грудні 2015 року у відповідь на вказаний лист товариство повідомило підприємству, що з метою звільнення території паркувального майданчика під будівництво загальноосвітньої школи, ТОВ "Стартайм-Плюс" припинило з 30.11.2015 експлуатацію паркувального майданчика за вказаною адресою. При цьому товариство вказало, що у зв`язку з цим Договір №ДНП-2014-03/10 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування за адресою м. Київ, Дарницький район, просп. М. Бажана, 32 слід вважати розірваним з 30.11.2015 (лист від 11.12.2015 №15).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.01.2016 №22 "Про будівництво загальноосвітньої школи на житловому масиві Осокорки, 10 мікрорайон, ділянки 65, 66 в Дарницькому районі міста Києва" з метою створення належних умов для виховання дітей, скорочення термінів будівництва та своєчасного введення об`єкта в експлуатацію визначено Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" замовником будівництва загальноосвітньої школи на житловому масиві Осокорки, 10 мікрорайон, ділянки 65, 66 у Дарницькому районі міста Києва, а також вказано на необхідність вирішення земельно-правових питань в установленому порядку.

Апелянт вважає, що зазначене вище листування (зокрема, лист від 11.12.2015 №15) свідчить про погодження сторонами припинення експлуатації майданчика та розірвання договору, у зв`язку з чим просить суд визнати факт припинення Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2014-03/10 від 24.03.2014 у судовому порядку з 27.03.2016.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтями 599-609 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язань сторін. Зокрема, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Як вбачається з матерів справи, Господарський суд міста Києва розглянув справу №910/20720/16 за позовом КП "Київтранспарксервіс" до ТОВ "Стартайм-Плюс" про стягнення заборгованості за Договором від 24.03.2014 №ДНП-2014-03/10 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування за адресою м. Київ, Дарницький район, просп. М. Бажана, 32 в частині сплати позивачу за період з січня 2016 по жовтень 2016 року щомісячних платежів.

Під час розгляду даної справи суд встановив, що відповідач не надав належних доказів припинення діяльності вказаного паркувального майданчика у період з січня по жовтень 2016 року. Долучений до матеріалів справи лист КП "Житлоінвестбуд-УКБ" №114/1216 від 03.03.2017 не є безумовним доказом припинення відповідачем користування правом на організацію та експлуатацію місць паркування у період, за який відповідачу нараховано заборгованість. Суд під час розгляду справи №910/20720/16 встановив, що лист №15 від 11.12.2015, яким ТОВ "Стартайм-Плюс" повідомив позивача про припинення експлуатації майданчика та просив вважати розірваним договір № ДНП-2014-03/10, не можна вважати прийняттям пропозиції дострокового розірвання договору, викладеної КП "Київтранспарксервіс" у листі №3393 від 30.10.2015, з огляду на пропуск відповідачем встановленого ч. 3 ст. 188 ГК України двадцятиденного строку на надання відповіді. Розірвання господарських договорів в односторонньому порядку за ч. 1 ст. 188 ГК України не допускається. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Переглядаючи рішення у справі №910/1760/19, апеляційний суд відзначає таке.

Відповідно до п. 6.4 Договору ДНП-2014-03/10, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.12.2014, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання сторонами, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.

Згідно з 6.5 Договору сторона-1 має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків:

а) у випадку, якщо сторона-2 три рази підряд прострочила оплату послуг сторони-1 більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів;

б) у випадку використання Фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.

Як зазначено у п. 6.6 Договору, про дострокове розірвання Договору відповідно до п. 6.5 сторона-1 надсилає стороні-2 письмове повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання Договору. Повідомлення про розірвання Договору надсилається в порядку, визначеному п. 8.3 даного Договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення стороною-2.

Відповідно до п. 6.8 Договору сторона-2 має право на розірвання Договору в односторонньому порядку незалежно від наявності порушення умов цього Договору стороною-1 за умови письмового повідомлення сторони-1 про розірвання цього Договору не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення стороною-1.

Згідно з п. 6.9 Договору після припинення дії або розірвання Договору (окрім випадку втрат стороною-1 права експлуатації Фіксованих місць для паркування ) сторона-2 зобов`язана протягом 60 (шістдесяти) календарних днів звільнити Фіксовані місця для паркування .

Пунктом 6.10 Договору передбачено, що у випадку якщо сторона-2 звільнила Фіксовані місця для паркування до закінчення строку, визначеного у п. 6.9 Договору, вона має право повідомити про це сторону-1 шляхом направлення письмового повідомлення. Датою звільнення Фіксованих місць для паркування в такому випадку буде вважатись дата отримання стороною-1 повідомлення про звільнення Фіксованих місць для паркування .

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами угоди про розірвання договору №ДНП-2014-03/10 від 24.03.2014 або його розірвання в судовому порядку чи в порядку, визначеному Договором з урахуванням Додаткової угоди № 1.

Місцевий суд під час розгляду справи №910/20720/16 встановив, що Договір від 24.03.2014 №ДНП-2014-03/10 сторонами не розірваний та є чинним. Водночас доказів направлення листа №15 від 11.12.2015 матеріали справи не містять.

Зазначені обставини на спростовані і під час розгляду справи №910/1760/19.

При цьому під час розгляду справи №910/1760/19 лист №15 від 11.12.2015, яким ТОВ "Стартайм-Плюс" повідомило Комунальне підприємство про припинення експлуатації майданчика та просив вважати розірваним договір № ДНП-2014-03/10, також не можна вважати прийняттям пропозиції дострокового розірвання договору, викладеної КП "Київтранспарксервіс" у листі №3393 від 30.10.2015, з огляду на пропуск відповідачем встановленого ч. 3 ст. 188 ГК України двадцятиденного строку на надання відповіді. Крім того цей лист не можна вважати і окремим письмовим повідомленням про розірвання Договору в порядку, визначеному п. 6.8 Договору і наведеному вище.

Оскільки позивач у строк, передбачений ст. 188 Господарського кодексу України, не повідомив відповідача про результати розгляду листа від 30.10.2015 №3393 стосовно питання дострокового розірвання договору, а також з огляду на відсутність укладеної додаткової угоди про розірвання Договору № ДНП-2014-03/10 з 30.11.2015, відсутність доказів вчинення дій, передбачених Розділом 6 Договору в редакції Додаткової угоди № 1, колегія суддів вважає, що Договір залишався чинним та продовжував діяти після 30.11.2015.

При цьому під час розгляду даної справи позивач не надав суду доказів припинення діяльності паркувального майданчика та звільнення Фіксованих паркувальних місць .

Також апеляційний суд відзначає, що позивач не обґрунтував, яким саме чином розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.01.2016 №22 "Про будівництво загальноосвітньої школи на житловому масиві Осокорки, 10 мікрорайон, ділянки 65, 66 в Дарницькому районі міста Києва" само по собі перешкоджало позивачу продовжувати експлуатувати майданчик для паркування до моменту реального початку будівництва, адже це розпорядження не містить прямих приписів щодо припинення використання зазначеного майданчику в обумовлених Договором цілях.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. (стаття 652 ЦК України).

Норми чинного законодавства не визначають порядку визнання договору припиненим у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Договір №ДНП-2014-03/10 від 24.03.2014 був розірваний сторонами у визначеному законом та Договором порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 цього Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Посилання апелянта на існування форс-мажорних обставин як на підставу для задоволення позову місцевий суд підставно визнав необґрунтованим, оскільки позивач на підтвердження таких обставин не надав висновку Торгово-промислової палати України.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), а тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи те, що відповідно до вимог господарського процесуального законодавства господарським судам не надано повноважень встановлювати юридичні факти, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Крім того, матеріали справи не містять достатніх належних і допустимих доказів наявності фактичних обставин, які свідчили б про наявність підстав визнати Договір припиненим з визначеної позивачем дати.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/1760/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/1760/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1760/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 22.01.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення20.01.2021
Оприлюднено28.01.2021
Номер документу94389014
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/1760/19

Постанова від 20.01.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Євсіков О.О.

Ухвала від 21.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Євсіков О.О.

Ухвала від 30.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Євсіков О.О.

Ухвала від 26.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Євсіков О.О.

Рішення від 18.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

Ухвала від 28.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

Ухвала від 25.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шкурдова Л.М.

Постанова від 05.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Ухвала від 06.02.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Малашенкова Т.М.

Постанова від 14.11.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні