Постанова

від 20.01.2021 по справі 910/10405/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа№ 910/10405/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 (повний текст рішення підписано 26.10.2020)

у справі № 910/10405/20 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Державне підприємство "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" про визнання недійсними правочинів,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

17 липня 2020 року Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" про визнання недійсними договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом №1516/01 від 26.12.2019.

20 липня 2020 року Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" про визнання недійсними договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом №1517/01 від 26.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" від 31.07.2020 про об`єднання справ в одне провадження. Об`єднано в одне провадження справу Господарського суду міста Києва №910/10405/20 за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" про визнання недійсним правочину, та справу Господарського суду міста Києва №910/10460/20 за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" про визнання договору недійсним. Справі присвоєно номер 910/10405/20.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на невідповідність договорів купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом №1516/01 та №1517/01 від 26.12.2019 нормам чинного законодавства України, оскільки відповідачем до укладення вказаних договорів було подано документи, які не підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою, суперфіцію для будівництва об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у задоволенні позову Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" про визнання договорів № 1516/01 та № 1517/01 від 26.12.2019 недійсними відмовлено повністю. Судовий збір у розмірі 4 204 грн. 00 коп. покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вказав, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, з якими положення чинного законодавства України передбачають можливість визнання недійсними договорів № 1516/01 та № 1517/01 від 26.12.2019 в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що не був обізнаний про те, що на дату укладення оспорюваних договорів право оренди відповідача на згадані земельні ділянки не було зареєстровано в передбаченому законом порядку.

Скаржник стверджує, що обов`язок надання документів щодо укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом з гарантованим покупцем покладений виключно на відповідача, як суб`єкта господарювання. Законом та Порядком не закріплено обов`язок гарантованого покупця здійснити перевірку повноти наданих документів та достовірність зазначеної в них інформації. Ризик негативних наслідків неподання документів передбачених Законом та Порядком повинен нести відповідач, як суб`єкт, на який цей обов`язок покладений.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 14.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, ненадання чи надання неправильно оформленого документу, що посвідчує право власності/користування земельною ділянкою для будівництва об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії не є обставиною, з якою закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними. Дана обставина не впливає на права та обов`язки споживача, зміст спірного договору повністю відповідає вимогам закону, вимогам форми договору та підписаний правоздатними сторонами в межах наданих їм повноважень, тому договір є дійсним.

Відповідач наголошує, що йому на спірних земельних ділянках сонячних електростанцій, державою в особі уповноважених нею органів було визнано законність такого будівництва та надано право участі на ринку електричної енергії як виробнику електричної енергії, якому встановлено "зелений" тариф, що в силу приписів чинного законодавства України було б неможливим за відсутності права на відповідні земельні ділянки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 справу № 910/10405/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В.Ю, Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/10405/20 та справу призначено до розгляду на 20.01.2021.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.01.2021 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції 20.01.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

26.12.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" (виробник за "зеленим" тарифом") укладено договори №1516/01 та №1517/01 (надалі - договори).

Відповідно до пункту 1.1 договорів виробник за "зеленим тарифом" зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим тарифом", та здійснювати її оплату відповідно до умов цих договорів та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим тарифом", затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 р. №641 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 договорів передбачено, що сторони визнають свої зобов`язання згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цих договорів.

Звертаючись з позовом позивач послався на невідповідність договорів №1516/01 та №1517/01 купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом від 26.12.2019 частині 4 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 2.2 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки при їх укладенні відповідачем не було дотримано зазначених норм законодавства щодо надання документів на підтвердження права власності чи користування земельною ділянкою, суперфіцію для будівництва об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Позивач вказав, що для укладення договорів відповідачем надано копію договору оренди земельної ділянки №01/0063/0064 від 18.09.2019, проте право оренди відповідача за таким договором на земельні ділянки кадастровий номер 3221086800:03:002:0063 загальною площею 7,6092 га та кадастровий номер 3221086800:03:002:0064 загальною площею 7,9202 га, розташовані на території Новогребельської сільської ради Бородянського району Київської області, на дату укладення договорів не було зареєстроване у встановленому законом порядку за відповідачем. Натомість, право оренди на зазначені земельні ділянки зареєстровано за відповідачем лише 11.03.2020.

З огляду на те, що станом на дату укладення договорів право оренди земельних ділянок не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем, позивач просив визнати договори недійсними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

У відповідності до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Частиною 1 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на момент укладення договорів) встановлено, що електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".

Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на момент укладення Договорів) за бажанням суб`єкта господарювання, який має намір продавати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантований покупець зобов`язаний укласти договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у будь-який час до початку будівництва та/або введення в експлуатацію відповідного об`єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) і встановлення "зеленого" тарифу регулятором. Договір укладається між гарантованим покупцем і суб`єктом господарювання незалежно від наявності інших договорів купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, укладених щодо інших об`єктів електроенергетики такого суб`єкта господарювання.

Зазначений суб`єкт господарювання подає гарантованому покупцю заяву довільної форми, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію для будівництва об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), у тому числі відповідної черги будівництва електричної станції (пускового комплексу); 2) копія зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями); 3) копія укладеного договору про приєднання об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) до електричних мереж.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого Законом України "Про альтернативні джерела енергії".

Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом повинен передбачати зобов`язання суб`єкта господарювання щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) протягом двох років з дня укладення договору - для об`єкта, що виробляє електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, та протягом трьох років з дня укладення договору - для об`єкта, що виробляє електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії.

У разі, якщо об`єкт електроенергетики або черга будівництва електричної станції (пусковий комплекс), щодо якого укладено договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, не введено в експлуатацію протягом двох років з дня укладення зазначеного договору - для об`єкта, що виробляє електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, та протягом трьох років з дня укладення договору - для об`єкта, що виробляє електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії, такий договір припиняється.

Пунктом 2.1 розділу 2 "Порядок укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом" Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Постановою Національної комісії, передбачено, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, (в редакції, чинній на момент укладення договорів) (далі - Порядок) для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

Положеннями пункту 2.1 розділу 2 Порядку встановлено, що для укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом, якому встановлений "зелений" тариф, надає гарантованому покупцю заяву про укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у довільній формі та такі документи:

1) завірену відповідно до законодавства копію статуту;

2) завірену відповідно до законодавства копію наказу про призначення керівника або інші, завірені відповідно до законодавства копії документів, що підтверджують повноваження керівника (протокол (витяг з протоколу) Загальних зборів або Наглядової ради тощо) або уповноваженої особи на укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, що передбачені статутом підприємства, довіреність тощо;

3) зразок підпису керівника або уповноваженої особи, у якої наявні повноваження на підписання документів під час здійснення діяльності відповідно до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом станом на певну дату.

У разі якщо кандидат у виробники за "зеленим" тарифом не є учасником ринку та/або йому не встановлений "зелений" тариф, він для укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом надає гарантованому покупцю документи, визначені в підпунктах 1 - 3 цього пункту, та додатково завірені відповідно до законодавства копії:

документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію для будівництва об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), у тому числі відповідної черги будівництва електричної станції (пускового комплексу);

зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями);

укладеного договору про приєднання об`єкта електроенергетики для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) до електричних мереж.

Згідно із пунктом 2.5 розділу 2 Порядку, у разі надання кандидатом у виробники за "зеленим" тарифом не всіх документів, передбачених пунктом 2.2 цієї глави, або подання недостовірної інформації в документах заява кандидата у виробники за "зеленим" тарифом не розглядається, про що гарантований покупець протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви письмово повідомляє такого кандидата.

У разі надання кандидатом у виробники за "зеленим" тарифом не всіх документів, передбачених пунктом 2.2 цієї глави, або подання недостовірної інформації в документах заява кандидата у виробники за зеленим тарифом не розглядається, про що гарантований покупець протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви письмово повідомляє такого кандидата (порядок 2.5 розділу 2 "Порядок укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом" Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом).

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що підставою для відмови в укладенні договору купівлі-продажу електричної енергії може бути неподання документів, передбачених цією частиною, або надання суб`єктом господарювання недостовірної інформації у поданих документах.

Отже, з огляду на вказане вище, передумовою укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є надання кандидатом у виробники за "зеленим" тарифом документів визначених ч. 4 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 2.2 розділу 2 "Порядок укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом" Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом.

При цьому, законодавцем закріплено обов`язок гарантованого покупця здійснити перевірку повноти наданих документів та достовірності зазначеної в них інформації, за підтвердженням чого і є можливим укладення відповідного договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Судом першої інстанції встановлено, що для укладення договорів відповідачем надано позивачу документи визначені положеннями ч. 4 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 2.2 розділу 2 Порядку, а саме:

витяги з Державного земельного кадастру, відповідно до яких земельні ділянки кадастровий номер 3221086800:03:002:0063 загальною площею 7,6092 га та кадастровий номер 3221086800:03:002:0064 загальною площею 7,9202 га, розташовані на території Новогребельської сільської ради Бородянського району Київської області, належать на праві власності ОСОБА_1 ;

копію договору оренди земельної ділянки від 18.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 (власник земельних ділянок; орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" (орендар).

У поясненнях відповідач не заперечував, що права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" на вказані земельні ділянки на дату укладення оскаржуваних договорів не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Проте, позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції докази висловлення/направлення за наслідками отримання таких документів та до моменту укладення договорів будь-яких повідомлень відповідачу щодо недостатності поданих документів чи недостовірності визначеної в них інформації.

Тобто, позивачем було визнано достатніми надані відповідачем документи для укладення договорів, що мало своїм наслідком їх підписання.

Також, суд приймає до уваги, що власник зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 , одночасно є керівником та єдиним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент", що підтверджується інформацією з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" та ОСОБА_1 укладено договори оренди зазначених земельних ділянок, які були посвідчені нотаріально.

11.03.2020 права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтер-Енерго-Девелопмент" на зазначені земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень №699 та №700.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для висновку про невідповідність договорів №1516/01 та №1517/01 від 26.12.2019 положенням ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" та розділу 2 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивач є державним підприємством, на яке відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладено обов`язок із купівлі електричної енергії у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною, а тому його діяльність при здійсненні своїх функцій має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій на рівні обов`язків органів державної влади, адже в даному випадку, таке підприємство фактично реалізує волю держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Тобто, застосовуючи до спірних правовідносини проголошений Європейським судом з прав людини обов`язок державних органів неухильного дотримання принципу належного урядування слід дійти висновку, що основоположними принципами виконання державним підприємством, яке забезпечує закупівлю електричної енергії у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, є верховенство права, одним із елементів якого в свою чергу виступає принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина, втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Наведені принципи є безумовно першочерговим чинником гарантування таких засад функціонування ринку електричної енергії як: забезпечення енергетичної безпеки України; забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, захисту їх прав та інтересів; сприяння розвитку альтернативної та відновлюваної енергетики; добросовісної конкуренції; рівності прав на продаж та купівлю електричної енергії; недискримінаційної участі в ринку електричної енергії; незалежного державного регулювання, адже втілюються на практиці саме через послідовність та законність дій відповідного гарантованого покупця.

Відтак, за наслідками подання визначеного законодавством пакету документів та отримання від ДП "Гарантований покупець" підписаних останнім примірників договорів ТОВ "Альтер-Енерго-Девелопмент" в силу приписів, зокрема, ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" та враховуючи обов`язковість додержання покупцем, який в даному випадку виступає від імені держави, принципів правової визначеності та послідовності при виконанні своїх обов`язків правомірно очікувало на входження до ринку електричної енергії як виробник електричної енергії, якому встановлено "зелений" тариф, за наслідками реалізації договорів.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що з декларацій про готовність до експлуатації СЕС (т. 1; а.с. 85-99) та наявної на офіційній веб-сторінці Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг інформації щодо прийняття постанови про встановлення "зеленого" тарифу ТОВ "Альтер-Енерго-Девелопмент" вбачається, що за наслідками проведення будівництва останнім на спірних земельних ділянках сонячних електростанції державою в особі уповноважених нею органів визнано законність такого будівництва та надано право участі на ринку електричної енергії як виробнику електричної енергії, якому встановлено "зелений" тариф, що в силу приписів чинного законодавства України було б неможливим за відсутності права на відповідні земельні ділянки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, з якими положення чинного законодавства України передбачають можливість визнання недійсними договорів №1516/01 та №1517/01 від 26.12.2019 в силу приписів статей 215 Цивільного кодексу України.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державне підприємство "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/10405/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/10405/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державне підприємство "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/10405/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/10405/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

4. Матеріали справи № 910/10405/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 25.01.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк