Постанова

від 20.01.2021 по справі 910/18729/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа№ 910/18729/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020

у справі №910/18729/19 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ

до Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТА-КОМПАНІ

про визнання недійсним договору

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про визнання недійсним договору поруки №4В14033И/П від 20.10.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ та Акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наявність підстав для визнання договору поруки №4В14033И/П від 20.10.2016 недійсним, оскільки він є вчиненим під впливом введення в оману.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18729/19 у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які слугують підставами для визнання недійсним оспорюваного договору поруки на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, зокрема, не доведено, що представниками АТ КБ Приватбанк повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності чи замовчувались обставини, що мали істотне значення для правочину, а саме, відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальником ТОВ ВЕСТА-КОМПАНІ за кредитними договорами; наявності обставин вчинення відповідачем винних, навмисних дій, які б свідчили про намагання останнього запевнити позивача про властивості та наслідки оспорюваного договору поруки, які насправді наступити не могли; надаючи оцінку Протоколу №5 Загальних зборів учасників ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ від 13.10.2016, суд дійшов висновку про схвалення такими зборами укладення з відповідачем кредитного договору на суму 3 450 000 000,00 грн саме для фінансування поточної діяльності підприємства, що підтверджується Техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів позивачем від 17.10.2016 та відповідною заявкою від тієї ж дати; судом першої інстнації було враховано, що протокол загальних зборів не містить рішення про необхідність укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання позивачем прибутку у вигляді продажу/отримання у власність майна, переданого у якості забезпечення за старими кредитами, та так званої трансформації кредитного портфелю відповідача; зважаючи на те, що порука є господарським ризиком при здійсненні підприємницької діяльності, твердження позивача про обман з боку відповідача суд визнав безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18729/19 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідач навмисно ввів в оману ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржника та спонукав позивача до укладення з відповідачем пов`язаних між собою Кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016 та договору поруки №4В14033И/П, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому, що у ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ , як поручителя, відсутні оригінали кредитних договорів і відповідні документи, які підтверджують зобов`язання третіх осіб та не встановлено, чи дійсно дані документи існували у відповідача на момент укладення оскаржуваного кредитного договору та договорів поруки. Також, скаржник зазначає, що не було витребувано у відповідача жодного документу за клопотанням позивача, які б підтвердили позицію позивача.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/18729/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів: Коробенка Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18729/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду 17.11.2020, запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу.

Судове засідання призначене на 17.11.2020 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кравчука Г.А. з 16.11.2020.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/620/20 від 08.12.2020 у зв`язку перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. на лікарняному з 16.11.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18729/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 апеляційну скаргу у справі №910/18729/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18729/19 прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2021.

Відповідач правом, наданим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги скарги задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20.01.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ (в тексті договорі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК , правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК ) (в тексті договору - Банк) укладений кредитний договір №4Д16092Г (далі - договір).

Відповідно до умов Договору Банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у абзаці третьому п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни.

У розділі А договору №4Д16092Г від 20.10.2016 сторонами погоджено істотні умови кредитування.

Зокрема, згідно п. А.1 вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

Ліміт кредитного договору: 3 450 000 000,00 грн на фінансування поточної діяльності підприємства. Термін повернення кредиту згідно графіком до 15.11.2023 (п.п.А.2-А.3 договору).

У п. А.5 договору зазначено, що виконання зобов`язань позичальника забезпечуються: договором застави.

Цей договір в частині п. 4.4. набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п.6.1 договору).

20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК (кредитор) укладено спірний договір поруки №4В14033И/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТА-КОМПАНІ (в тексті договору - боржник) своїх зобов`язань: за кредитними договорами №4В14033И від 27.01.2014, №4В14059Д від 10.02.2014, №4В15021И від 22.01.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Крім того, 20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ (поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК (кредитор) укладено ряд договорів поруки, а саме: №4Ф13811И/П, №4Ф14122И/П, №4С13384И/П, №4Р13641И/П, №4Р14012Д/П, №4П13781Д/П, №4О14016Д/П, №4М14411И/П, №4И13689И/П, №4И13603Д/П, №4Е14071И/П, №4Є13666И/П, №4В13607И/П, №4А14101И/П, №4А13578Д/П.

Відповідно до п. 2 договору поруки №4В14033И/П від 20.10.2016, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 3 договору поруки №4В14033И/П від 20.10.2016 сторонами відзначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з п. 8 договору поруки №4В14033И/П від 20.10.2016, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Пунктом 10 договору поруки №4В14033И/П від 20.10.2016 визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 05.01.2016, укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач ввів в оману позивача про існування в останнього договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує суму заборгованості за кредитами, та спонукав позивача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору № 4Д16092Г від 20.10.2016 та договорів поруки. У разі обізнаності позивача про відсутність таких забезпечень, товариство б не укладало оспорюваний правочин.

Також, позивач посилається на те, що відповідач не виконує умови п.8 та п. 10 договорів поруки, а тому є підстави вважати, що Банк не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань старих боржників у вигляді цінних для позивача активів. При цьому, відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти Кредитний договір та договори поруки, та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п. 3.10 постанови №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статтей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Як зазначає позивач, оскаржуваний договір укладено з порушенням законодавства, зокрема, що вчинений під впливом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України. При цьому, у зв`язку з не виконанням відповідачем умов договорів поруки, позивач позбавлений отримання прибутку від реалізації активів або набуття права власності на них, що було метою при укладання Кредитного договору та договорів поруки.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце коли для вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі, пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом загальних зборів учасників ТОВ ДРІМ-КОМПАНІ №5 від 13.10.2016 вирішено укласти з ПАТ КБ ПриватБанк кредитний договір на суму 3 450 000 000, 00 грн. Зазначене підтверджується техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів від 17.10.2016 та заявкою на отримання кредиту від 17.10.2016.

Згідно з п. А.2 кредитного договору сторони погодили ціль кредитування: фінансування поточної діяльності позивача.

При цьому, вказаний протокол та кредитний договір не містять посилань на необхідність укладення кредитного договору або договору поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу чи отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за іншими кредитами, так само, як і не містять відомостей щодо такого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що умови кредитного договору також не містять умов про трансформацію кредитного портфелю банку, необхідність укладення позивачем договорів поруки та щодо інших обставин, на які посилається скаржник, а тому такі доводи відхиляються судом.

Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається намір позивача укласти кредитний договір виключно для фінансування своєї поточної діяльності.

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 558 ЦК України встановлено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові. Плата не була передбачена оскаржуваним договором поруки, що виключає можливість отримання прибутку за ним, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Відповідно до частини 3 статті 556 ЦК України, до кожного з кількох поручителів, які виконати зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Таким чином, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена, що підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Договір поруки є забезпечувальним договором, з огляду на що мета укладення договору поруки не може бути одержання прибутку поручителем, що випливає з самої суті договору поруки

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості доводів позивача, що останнього введено в оману щодо можливості одержання прибутку шляхом укладення Договору поруки, оскільки позивач як суб`єкт підприємницької діяльності, який здійснює таку діяльність на власний ризик, мав був обізнаний при укладенні договору з базовими положеннями цивільного законодавства.

При цьому, саме по собі невиконання кредитором обов`язку з передачі поручителю, який виконав основне зобов`язання за боржника, документів, що підтверджують обов`язки останнього за кредитними договорами чи його інших поручителів (в т.ч. майнових) за договорами поруки, застави (іпотеки), не може свідчити про наявність факту обману.

Посилання скаржника на не витребування судом першої інстанції доказів на підтвердження його доводів, колегією суддів визнано необґрунтованим, оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів в зв`язку з необґрунтованістю, що відображено в рішенні суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18729/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМ-КОМПАНІ на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18729/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18729/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18729/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз