Постанова

від 06.04.2021 по справі 910/18729/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18729/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Самсонович О.А.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Гулевець О. В.

від 18.08.2020 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мальченко А. О., Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.

від 20.01.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА-КОМПАНІ"

про визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4В14033И/П, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ".

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір було укладено під впливом обману, оскільки, як стверджує позивач, укладення кредитного договору від 20.10.2016 №4Д16092Г було обумовлено тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ", здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за вказаним кредитним договором) заборгованості "старих" позичальників (боржників), в тому числі позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА-КОМПАНІ" за кредитними договорами № 4В14033И від 27.01.2014, № 4В14059Д від 10.02.2014, № 4В15021И від 22.01.2015 (на підставі оскаржуваного договору поруки від 20.10.2016 № 4В14033И/П), мало на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами), так як зі слів представників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", сукупна вартість активів, що передані в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість "старих" позичальників перед банком. Проте, після завершення процесу переоформлення боргів, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" перейшло у власність держави та не виконало зобов`язань по передачі поручителю документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання боржників.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" (надалі - Позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - Банк) було укладено кредитний договір від 20.10.2016 № 4Д16092Г (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 450 000 000,00 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.

У пункті А.2 Кредитного договору визначено, що ціллю кредитування є фінансування поточної діяльності Позичальника.

Відповідно до протоколу від 13.10.2016 № 5 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" було вирішено, зокрема, отримати у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" кредит у розмірі 3 450 000 000,00 грн на фінансування поточної діяльності товариства.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів та заявки на отримання кредиту від 17.10.2016, що були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" на адресу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності підприємства.

З умов Кредитного договору вбачається, що останній укладений для фінансування поточної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ".

Доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" матеріали справи не містять.

Крім того, 20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" (надалі - Поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - Кредитор) було укладено Договір поруки № 4В14033И/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА-КОМПАНІ" (надалі - Боржник) своїх зобов`язань за кредитними договорами: № 4В14033И від 27.01.2014, № 4В14059Д від 10.02.2014, № 4В15021И від 22.01.2015, а саме, з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до цих кредитних договорів.

Відповідно до пункту 2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Пунктом 3 Договору поруки визначено, що Поручитель з умовами кредитних договір ознайомлений.

Згідно з пунктом 4 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитними договорами Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитами та у сумі відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Пунктом 5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником обов`язку пункту 1 цього договору Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

Пунктом 6 Договору поруки встановлено, що Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору.

Відповідно до пункту 7 Договору поруки у випадку порушення Поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, Кредитор та Поручитель прийшли до згоди, що Кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з пунктом 8 Договору поруки до Поручителя, який виконав обов`язки Боржника за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за кредитними договорами і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором за кредитними договорами у частині виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 10 Договору поруки Кредитор зобов`язаний у випадку виконання Поручителем обов`язку Боржника за кредитними договорами передати Поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки Боржника за кредитними договорами.

Оспорюваний Договір поруки не містить будь-яких застережень щодо отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" прибутку.

Жодних посилань на те, що Кредитний договір та оскаржуваний Договір поруки укладаються з метою отримання прибутку Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" у вигляді продажу/отримання ним у власність майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у наданих до матеріалів справи документах не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок про це в самих договорах. Не містять відповідні договори і даних щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та щодо "так званої трансформації кредитного портфелю банку", про яку йдеться в позовній заяві.

Жоден пункт Кредитного договору не містить застережень про необхідність укладення оспорюваного Договору поруки або інших договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач зазначає в обґрунтування свого позову.

Позивачем не доведено, що представниками Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину.

Також позивачем не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про намагання відповідача запевнити позивача про такі властивості й наслідки Договору поруки, які насправді наступити не можуть.

Будь - яких належних та допустимих доказів про укладення Договору поруки, саме з метою отримання прибутку, як і в підтвердження наявності таких пропозицій від відповідача, а також навмисного введення позивача в оману під час укладення оспорюваного договору, матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/18729/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- Кредитний договір укладений виключно для фінансування поточної діяльності позивача;

- жоден пункт Кредитного договору не містить інформації про "трансформацію", необхідність укладення договорів поруки, зокрема, оспорюваного договору, та щодо інших обставин, які позивач зазначає в обґрунтування заявлених позовних вимог;

- позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману, а відтак вимоги позивача про визнання недійсним Договору поруки на підставі статей 215, 230 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" зазначило пункти 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах;

- суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування документів та інформації, які стосуються предмету доказування у даній справі, які охороняються банківською таємницею та безпосередньо знаходяться у володінні Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та об`єктивно не могли бути подані скаржником.

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

5. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень частини 1статті 230 Цивільного кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі Судом встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 910/60/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенак", про визнання недійсним договору поруки № 4Т13585И/П, укладеного 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" і Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк".

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016 у справі № 910/60/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" стверджувало, що оспорюваний договір поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016 укладений позивачем під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним згідно з статтею 230 Цивільного кодексу України. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" посилалось на те, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфелю Публічного акціонерного товариства (наразі Акціонерного товариства) "Комерційний банк "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, увів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників (зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенак") у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукав позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договору поруки. Позивач, окрім того, зазначав, що відповідач не виконує умови пунктів 8, 10 договору поруки, що свідчить про те, що останній не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для позивача активів. Вважає, що відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договір поруки з метою реалізації плану "трансформації" та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

В ході розгляду справи № 910/60/20 судами було установлено, що: рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", оформленим протоколом № 30/10/2016-1 від 30.10.2016, вирішено укласти з Акціонерним товариством "КБ "Приватбанк" кредитний договір; з техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016, заявки на отримання кредиту від 24.10.2016 вбачається, що метою кредитування та цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства. При цьому, заявка на отримання кредиту від 24.10.2016 не містить посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами, на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором); жоден пункт кредитного договору № 4Л16028Г від 31.10.2016 не містить умов про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016; позивачем не доведено, що представниками Акціонерного товариства "Комерційного банку "Приватбанк" повідомлялись позивачу відомості, які не відповідають дійсності або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за відповідними кредитними договорами); недоведення позивачем вчинення відповідачем винних, навмисних дій, які свідчили про намагання останнього запевнити позивача про такі наслідки договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016, які насправді наступити не можуть.

Враховуючи встановлені обставини та застосовуючи до них положення статті 230 Цивільного кодексу України, суди у справі № 910/60/20 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 02.12.2020.

З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справі № 910/18729/19 та справі № 910/60/20 є подібними, у розумінні критеріїв подібності.

Переглядаючи судові рішення у справі № 910/60/20 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 230 Цивільного кодексу України Верховний Суд вказав, що: "У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Водночас, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.".

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі № 910/18729/19 правозастосування повністю відповідає такому висновку, а тому колегія суддів не вбачає підстав для подальшого розгляду касаційної скарги у цій частині і доходить висновку про закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.

У розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає в необґрунтованому відхиленні судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні клопотання про витребування документів та інформації, які стосуються предмету доказування у даній справі, які охороняються банківською таємницею та безпосередньо знаходяться у володінні Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та об`єктивно не могли бути подані позивачем.

Суд вважає зазначені доводи скаржника бездоказовими нічим не підкріпленими припущеннями, оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання позивача і наявні у справі ухвали суду першої інстанції, оскаржуване рішення, протоколи судових засідань від 19.02.2020, від 16.06.2020 та від 28.07.2020 не містять жодних відомостей щодо подання позивачем до Господарського суду міста Києва клопотання про витребування від відповідача доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею.

Наведеним повністю спростовується недоречне твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом положень статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження.

Суд зазначає, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава, як не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтоване відхилення судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не отримала підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження у відповідній частині.

Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, на яку скаржник посилається в обґрунтування безпідставності залишення судами без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку) (пункт 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/18729/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 910/18729/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, та залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 910/18729/19.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 910/18729/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 910/18729/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі №910/18729/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

О.А. Кролевець