Рішення

від 25.01.2021 по справі 910/16304/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2021Справа № 910/16304/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бінестар

до Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ

про стягнення 249091,08 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю Бінестар звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ про стягнення 249091,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач усупереч умовам укладеного між сторонами Договору №18-04 від 18.07.2018 не виконав зобов`язання, в частині повної та своєчасної оплати за виконані монтажні роботи, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 240609,60 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 1 грн інфляційних втрат, 6784,38 грн пені та 1696,10 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 06.11.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 18.11.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 27.11.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 23.11.2020.

13.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

08.12.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача з огляду на те, що останній заперечує щодо направлення позивачем листів про підписання актів, а лист №20/05-06 від 06.05.2020 з вимогою про сплату заборгованості та підписання документів визначених договором щодо виконаних робіт було отримано в період дії карантину. Також відповідач зазначає, що позивачем використовувались неякісні матеріали під час виконання робіт визначених договором, у зв`язку з чим, на металевих конструкціях відбулись корозійні процеси, внаслідок чого вони вкрились іржею, що призводить до їх руйнації. Крім того вказує, що не підлягають стягненню з відповідача 3% річних, неустойка та інфляційні втрати, в зв`язку з форс-мажорною обставиною, а саме введенням на території України з 12.03.2020 карантину.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про продовження процесуальних строків для подання відзиву, яке обґрунтоване тим, що останнім не було отримано позовної заяви, внаслідок чого він був вимушений ознайомлюватись з матеріалами справи, що зайняло певний час, а також те, що ним подавалося клопотання про об`єднання даної справи зі справою №910/16308/20, яка перебуває в провадженні судді Зеленіної Н.І.

Розглянувши клопотання про продовження строку для подання відзиву, суд визнав його обґрунтованим, у зв`язку з чим приймає поданий відзив до розгляду.

24.12.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній заперечив про доводів відповідача, зазначивши, що твердження щодо відсутності належних доказів є безпідставними, оскільки система контролю поштових відправлень АТ Укрпошта зберігає інформацію протягом шести місяців. Окрім того, посилання, що позивачем виконувались роботи з неякісних матеріалів не відповідають дійсності, оскільки обов`язком відповідача є контроль та нагляд за ходом виконання робіт. Щодо заперечень відповідача відносно вимог про стягнення штрафних санкцій, позивач зазначив, що відповідачем не подано до суду сертифікату про настання форс-мажорних обставин та доказів причинно-наслідкового зв`язку між веденням карантину та неможливістю виконання свого грошового зобов`язання за договором.

28.12.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача 240609,60 грн основного боргу, 3569,70 грн 3% річних, 14278,80 грн пені та 4819,90 грн, що разом складає 263278 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд відмовляє у прийнятті останньої з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Оскільки датою відкриття провадження у справі є 28.10.2020 відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2020, у зв`язку з чим, суд зазначає, що останнім строком для подання заяви позивача про збільшення позивних вимог слід вважати 28.11.2020, проте зі змісту поданої до суду заяви вбачається, що остання направлена до суду 24.12.2020, що підтверджується фіскальним чеком від 24.12.2020 та відтиском штемпелю АТ Укрпошта на описів вкладення в цінний лист.

У зв`язку з вищезазначеним вказана заява позивача про збільшення позовних вимог залишається судом без розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бінестар (виконавець, позивач) укладено Договір №18-04 відповідно до якого, виконавець зобов`язується на свій ризик з матеріалів замовника (продаж) виконати та передати замовнику комплекс робіт по монтажу кронштейнів для кріплення кондиціонерів на об`єкт замовника: Адміністративно-житловий будинок по вул. Митрополита Василя Липківського (Урицького), 35 у Солом`янському районі міста Києва (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконанні роботи, вказані в п. 1.1. договору.

У пункті 2.1. договору сторони погодили, що початок виконання робіт - з моменту підписання даного договору. Строк закінчення робіт - 01 вересня 2018 року.

Відповідно до п. 2.5. договору загальна вартість договору формується та зазначається в договірній ціні (додаток №1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною), яка є твердою. На момент підписання цього договору загальна його сума становить 240609,60 грн, в тому числі ПДВ - 40101,60 грн.

Згідно із п.п. 3.1.1., 3.1.3. договору замовник зобов`язаний проводити фінансування виконання робіт виконавцем, здійснювати контроль та нагляд за ходом виконання робіт Виконавцем на предмет відповідності обсягів, вартості і якості виконаних робіт цьому договору, проекту, кошторису, будівельним нормам і правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам та технічним умовам.

Відповідно до п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.6. договору, виконавець зобов`язаний виконувати роботи власними та залученими силами і засобами в порядку та на умовах, передбачених даним договором, відповідно до проектно-кошторисної та робочої документації, вимог ДБН, нормативно-правових актів. Виконання робіт за даним договором з матеріалів, виробів і конструкцій замовника здійснювати лише після отримання останніх від замовника на підставі видаткової накладної (продаж) підписаної уповноваженими представниками замовника та виконавця. Щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця надавати замовнику довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в).

Пунктом 5.3. договору визначено, що акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати суми замовником, вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 01.09.2018 року.

Окрім того, 18.07.2018 сторонами було підписано додаток №1 до договору - договірна ціна, відповідно до якого всього договірна ціна складає 240609,60 грн.

Позивач зазначає, на виконання умов договору ним виконано комплекс робіт по монтажу кронштейнів для кріплення кондиціонерів, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за договором №18-04 від 18.07.2018 форми КБ-2в на загальну суму 340665,36 грн.

На виконання умов договору позивачем було направлено відповідачу лист №20/05-06 від 06.05.2020 щодо підписання приймання виконаних будівельних робіт та сплати коштів за договором підряду (повторно), що підтверджується описом вкладення від 25.02.2020, 23.03.2020 та 06.05.2020, накладною №0100177957750 від 25.02.2020, накладною №0100179098703 від 23.03.2020 та накладною №0100179786588 від 06.05.2020, фіскальним чеком від 25.02.2020, фіскальним чеком від 23.03.2020 та фіскальним чеком від 06.05.2020, копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, направлені листи були залишені відповідачем без відповіді, підписані акти не було направлено відповідачу, грошові кошти за виконані роботи не перераховано. Окрім того, позивач зазначив, що жодних заперечень щодо якості виконаних робіт відповідачем не заявлялось.

Позивач зазначає, оскільки монтажні роботи відповідно до умов договору здійснювались з матеріалів наданих відповідачем відповідно до довіреності №31 від 19.04.2019, вартість яких відповідно до долученої до матеріалів справи видаткової накладної №43 від 19.04.2019 складає 100056,05 грн, заборгованість відповідача перед позивачем складає 240609,60 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, позивачем звернувся із відповідним позовом до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтями 843, 854 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст.857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до п. 5.1. договору сторони погодили, що щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці та інженером з якості замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов`язкова для виконання даних робіт).

Згідно з п. 5.2. договору замовник зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.1. даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.12. даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов`язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у встановлений договором строк неодноразово направлялись перелічені у п. 5.1. договору документи, що підтверджується долученими до матеріалів справи описами вкладення у цінний лист, накладними та фіскальними чеками, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку від 05.03.2009 № 270 є документами, що підтверджують факт надання послуг поштового зв`язку.

Проте як вбачається з матеріалів справи відповідачем залишено без розгляду направлений позивачем лист з долученими до нього документами визначеними п. 5.1. договору та вимогу щодо оплати виконаних робіт.

Твердження відповідача, що позивачем не надано належних доказів про направлення відповідачу листів та актів разом з довідками про вартість будівельних робіт і витрат та доказів їх отриманні, оскільки відомості про їх направлення відсутні системі на веб-сайті ПАТ Укрпошти суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог абз. 3 ст. 122 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.

Як убачається з роздруківок веб-сайту ПАТ Укрпошти наданих відповідачем до відзиву ним здійснювалася перевірка відправлень за №№0100177957750, 0100179098703, №0100179786588 - 24.11.2020, тобто після спливу шестимісячного строку.

Тому, копії описів вкладення у цінні листи поштового відправлення та фіскальних чеків №№0100177957750, 0100179098703, №0100179786588 є належними доказами направлення відповідачу акту виконаних робіт по договору.

Отже, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання акту виконавець мав надати мотивовану відмову від підписання акту або прийняти роботи та підписати акт, тобто враховуючи дату отримання останнього листа (поштове відправлення №0100179786588) 03.06.2020 до 18.06.2020.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 12.06.2019 у справі №910/6002/18.

Матеріали справи не містять мотивованої відмови замовника від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних робіт. Доказів направлення виконавцю або отримання останнім такої відмови, відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на те, що позивач виконав роботи з неякісних матеріалів, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до умов договору роботи позивачем виконувалися з матеріалів замовника (п.1.1., 3.2.2. договору) та відповідно до пункту 3.1.4 договору саме відповідач повинен здійснювати контроль за якістю виконаних робіт.

За наявності заперечень щодо якості виконаних позивачем робіт, відповідач мав право на вчинення дій обумовлених пунктами 3.3.5, 3.3.6, 3.3.8 3.3.9, 3.3.10 договору, а також приписами ст. 858 Цивільного кодексу України, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що роботи виконані позивачем за договором №18-04 від 18.07.2018 на суму 240609,60 грн є такими, що прийняті відповідачем, а отже підлягають оплаті.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Оскільки надати мотивовану відмову від підписання акту або прийняти роботи та підписати акт відповідач мав до 18.06.2020, а за відсутності мотивованої відмови, роботи у вказаний строк є такі, що прийняті відповідачем, останнім днем оплати є 25.06.2020.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки відповідачем належними та вірогідними доказами обставин зазначених позивачем у позові не спростовано, вимога позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 240609,60 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1696,10 грн трьох відсотків річних та 1 грн інфляційних втрат.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що поданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Також, суд зазначає, що індекс інфляції за місяць, в якому виникло право вимоги, береться до уваги лише у разі, якщо право вимоги виникло в першій половині відповідного місяця, а індекс інфляції за місяць, в якому зобов`язання припинилося, береться до уваги лише в разі, коли зобов`язання припинилося в другій половині місяця.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що оскільки у визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат з 25.07.2020 по 18.09.2020 мала місце дефляція, вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 грн не підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом встановлено, що наданий розрахунок не відповідає вимог законодавства, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування відповідних штрафних санкцій.

Здійснивши власний перерахунок трьох відсотків річних, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1676,38 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 6784,38 грн за період з 25.06.2020 по 18.09.2020, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що останнім невірно визначено період нарахування відповідної суми, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, за результатами якого суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 6705,51 грн.

Заперечення відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, оскільки відповідно до п. 7.1 договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не залежать від волі сторін та роблять неможливим виконання договору, сторони відповідальність не несуть судом відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Суд зазначає, що введення карантину не дає автоматичного права будь-якому суб`єкту підприємницької діяльності не виконувати свої договірні зобов`язання та не звільняє від відповідальності за таке невиконання перед контрагентами.

Кожен суб`єкт господарювання зобов`язаний окремо звертатися до Торгово-промислової палати України та доводити (обґрунтовувати) чи дійсно саме ця обставина (введення карантину) призвела до унеможливлення для заявника виконання конкретних договірних зобов`язань і чи не було інших (альтернативних) шляхів виконання зобов`язань.

При цьому суд, звертає увагу, що в пункті 7.3. договору сторонами також передбачено, що доказом наявності форс-мажорних обставин є документ виданий Торгово-промисловою палатою та інші документи, що підтверджують неможливість виконання сторонами своїх обов`язків з незалежних від них причин, проте відповідачем відповідних доказів не було подано.

Інші заперечені відповідача на позовну заяву судом розглянуто та відхилено у зв`язку з тим, що на вирішення спору по суті не впливають.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Геос-УКБ (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бінестар (04201, м. Київ, вул. Михайла Майорова, буд. 7, офіс 977; ідентифікаційний код 39115236) 240609 (двісті сорок тисяч шістсот дев`ять) грн 10 коп. заборгованості, 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн 38 коп. трьох відсотків річних, 6705 (шість тисяч сімсот одна) грн 51 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 3734 (три тисячі сімсот тридцять чотири) грн 86 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 25.01.2021

Суддя Я.В. Маринченко