Постанова

від 26.01.2021 по справі 726/1546/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Чернівці Справа № 726/1546/19

Провадження №22-ц/822/100/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І. Н.,

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,

секретар: Ковальчук Н.О.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна група компаній Вірамакс , правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Вірамакс Груп ,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа без самостійних вимог: приватне підприємство Будмонтаж-2001 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Байцар Л.В., дата складання повного тексту рішення 09 листопада 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ТОВ МГК Вірамакс , правонаступником якого згідно ухвали Чернівецького апеляційного суду від 19.01.2021 року залучено ТОВ Вірамакс Груп , звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалось на те, що 30.01.2018 року між ТОВ МГК Вірамакс та Приватним підприємством Будмонтаж-2001 було укладено договір оренди обладнання №ВК/А/235/12, а 27.03.2018 року між ТОВ МГК Вірамакс , ПП Будмонтаж-2001 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки.

Під час виконання договору оренди у орендаря виникла заборгованість, яка складається з: 20339,86 грн - по орендній платі, 1149,24 грн - ремонт обладнання, 4299,32 грн - 24% річних, 6390,34 грн - пеня, 25150,30 грн - вартість дефектного обладнання.

На підставі наведеного просило суд стягнути з поручителя ОСОБА_1 суму боргу - 57329,14 грн, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.10.2020 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 суму боргу 57329,14 грн, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього богу в сумі 32178,84 грн скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у позові в цій частині, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу заявник мотивує тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що згідно матеріалів справи (банківських виписок), які були надані позивачем, ПП Будмонтаж-2001 в сумі 113000 грн провів оплату орендних платежів та ремонту обладнання за договором від 30.01.2018 року, заборгованості немає. У суду не було правових підстав для стягнення 32 178,84 грн заборгованості по орендній платі за користування обладнанням та нарахування санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ МГК Вірамакс , правонаступником якого є ТОВ Вірамакс Груп , просить рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.10.2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Вказує на те, що ТОВ МГК Вірамакс долучало до матеріалів справи рахунки, на підставі яких здійснювалась орендна плата за договором оренди будівельного обладнання №ВК/А/235/12 від 30.01.2018 року та ВК/А/259/85 від 27.03.2018 року, які наявні в матеріалах справи. З вищевказаних документів вбачається, що за договором оренди обладнання №ВК/А/235/12 від 30.01.2018 року ПП Будмонтаж-2001 сплатило 87 000 грн, а платіж в сумі 26 000 грн був сплачений ПП Будмонтаж-2001 за зобов`язаннями, що виникли на підставі договору оренди обладнання ВК/А/259/85 від 27.03.2018 року, тобто за зобов`язаннями, які не є предметом спору по цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачений ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Чернівецького апеляційного суду.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що укладені договір оренди №ВК/А/235/12 від 30.01.2018 року, договір поруки від 30.01.2018 року згідно якого ОСОБА_1 виступає поручителем, а також невиконані зобов`язання в сумі 25150,30 грн згідно акту приймання дефектного товару від 23.01.2019 року сторони визнають та не оспорюють.

Незгода з рішенням суду першої інстанції зводиться щодо безпідставного неврахування до сплати ПП Будмонтаж-2001 26000 грн по квитанції від 02.08.2018 року (т.1 а.с. 56, т.2 а.с. 171), що стало також наслідком стягненням пені та неустойки.

Визначаючи заборгованість на вказану суму перед позивачем, розмір пені та неустойку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума 26000 грн стосується сплати за зобов`язанням по іншому договору, отже встановлює наявність невиконання зобов`язань, які стягувач разом із передбаченими договором санкціями поклав на боржника.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи містяться відомості про платежі, здійснені ПП Будмонтаж-2001 , які були спрямовані на погашення оренди та ремонту обладнання за договором №ВК/А/235/12 від 30.01.2018 року. Згідно виписки від 02.08.2018 року вбачається, що сума 26000 грн була сплачена за оренду будівельної люльки згідно рахунку №1687 від 16/07/2018 (т.1 а.с. 56).

В цьому рахунку як підстава для його пред`явлення зазначений договір №ВК/А/259/85 від 27.03.2018 року (т.2 а.с. 171).

Проте, наявність у боржника зобов`язання за іншим договором може підтверджуватись лише наявністю такого та оціненого в судовому засіданні, а не на підставі посилань на такий договір в рахунку.

Позивачем належними доказами не доведено існування між сторонами договірних зобов`язань за іншим договором та не спростовано, що суму 26000 грн він отримав за іншим зобов`язанням.

Оскільки сума 26000 грн покриває заявлену суму 20339,86 грн заборгованості по орендній платі та 1149,24 грн на ремонт обладнання, тому вимоги про їх стягнення з нарахованими санкціями є безпідставними та задоволенню не підлягали.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, при оцінці доказу прийшов до неправильного висновку.

Відповідно до пп. 1, 3-4 ч.1 та абз.2 ч.2 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту в п.4 ч. 1 ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно матеріалів справи позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 1921 грн, при поданні апеляційної скарги на рішення суду відповідач сплатив 2881 грн. Апеляційним судом позовні вимоги ТОВ МГК Вірамакс , правонаступником якого є ТОВ Вірамакс Груп , задоволено на 43,9%, а тому з урахованими взаємозаліку сплачених сторонами витрат в суді першої і апеляційної інстанцій та пропорційності розміру задоволених позовних вимог з ТОВ Вірамакс Груп на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2037,70 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2020 року задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 жовтня 2020 року в частині задоволених вимог в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 578329 грн 14 коп змінити, задовольнивши позов частково та визначивши до стягнення 25150 (двадцять п`ять тисяч сто п`ятдесят гривень) 30 копійок.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вірамакс Груп на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 2037 (дві тисячі тридцять сім гривень) 70 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: Н.К. Височанська

І.М. Литвинюк