Рішення

від 20.01.2021 по справі 922/3128/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3128/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коссад Восток" до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек" про стягнення 4143743,54 грн. за участю :

представника позивача - Наконечна Н.О., за довіреністю № 2 від 03.08.2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.09.2019 року.

представника відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коссад Восток" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек" про стягнення заборгованості за договором поставки № UCV-UNITEK-20171121 від 21.11.2017 року у розмірі 4143743,54 грн., з яких 3671580,58 грн. основного боргу, 216953,97 грн. 3% річних, 255208,99 грн. інфляційні втрати.

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні 22.12.2020 року було оголошено перерву до 20.01.2021 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.01.2021 року представник позивача надав клопотання (вх. № 61) про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують надання правничої допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2021 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.2021 року не з`явився, ухвала про повідомлення від 22.12.2021 року була направлена на адресу, зазначену у Витягу з ЄДРПОУ та яка співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку ухвалу суду від 22.12.2020 року було направлено на адресу відповідача, зазначену у Витягу з ЄДРПОУ.

Зважаючи на вищевикладене, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення сторін про здійснення розгляду даної справи.

Крім того, суд враховує те, що представник відповідача знайомився з матеріалами справи (заява від 24.11.2020 року), подавав відзив на позов (08.12.2020 року) та був присутній у судовому засіданні 08.12.2020 року.

Таким чином, вищезазначені дії свідчать про обізнаність відповідача про розгляд даної справи та не отримання останнім кореспонденції, направленої за адресою, зазначеною у Витягу з ЄДРПОУ є свідомою поведінкою відповідача.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

21.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Коссад Восток (позивач) та Приватним підприємством Науково-виробнича фірма Юнітек (відповідач) було укладено договір поставки № UCV-UNITEK-20171121, у відповідності до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача насіння сільськогосподарських культур (товар), а відповідач зобов`язався прийняти товар від позивача та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, кількість товару визначаються у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 2.8., 2.9. Договору поставки Сторони домовилися вважати датою поставки Товару - дату, вказану у Видатковій накладній, а в разі передачі Товару перевізниками або організаціями зв`язку - дату відповідного Акту прийому передачі Товару, підписаного уповноваженими представниками Постачальника та уповноваженими представниками перевізника або організації зв`язку. З дати поставки Товару до Покупця переходить право власності на такий Товар, а також ризик його випадкового знищення чи пошкодження.

Пунктами 4.2., 4.3. Договору поставки передбачено, що приймання Покупцем Товару по якості та кількості, здійснюється уповноваженим представником Покупця в присутності уповноваженого представника Постачальника в момент передачі Товару. Претензії щодо посівних якостей Товару приймаються до розгляду Постачальником протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту поставки Товару Покупцю в разі наявності документально засвідчених невідповідностей якості Товару, виданих відповідними спеціалізованими організаціями та установами.

Згідно п. 3.1. Договору поставки загальна сума цього Договору складається з сум, вказаних у Видаткових накладних на поставку Товару, найменування та кількість якого зазначена у Додатку № 1 Договору.

Згідно п. 3.3. Договору поставки Покупець здійснює попередню оплату (авансовий платіж) за Товар, що складає не менше 30 % від суми кожного рахунку - фактури.

Згідно п. 3.5. Договору поставки остаточний розрахунок за отриманий Товар Покупець здійснює до 15 листопада 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6122424,76 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 12 від 12.01.2018 на суму 1631298,00 грн.;

- № 145 від 27.03.2018 на суму 365 994,00 грн.;

- № 146 від 27.03.2018 на суму 287031,60 грн.;

- № 147 від 27.03.2018 на суму 1 369 344,60 грн.;

- № 148 від 27.03.2018 на суму 356 701,20 грн.;

- №216 від 05.04.2018 на суму 51 282,44 грн.;

- №245 від 11.04.2018 на суму 627 278,40 грн.;

- №246 від 11.04.2018 на суму 615 501,60 грн.;

- №345 від 23.04.2018 на суму 140 837,57 грн.;

- №346 від 23.04.2018 на суму 223 109,86 грн.;

- №348 від 23.04.2018 на суму 369 785,09 грн.;

- №389 від 02.05.2018 на суму 84 260,40 грн.

Вищезазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідач, в свою чергу, не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором та здійснив лише часткову оплату на загальну суму 2450844,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи вищенаведене, у відповідача наявний борг за поставлений позивачем товар у розмірі 3671580,58 грн.

Приймаючи до уваги те, що на даний час заборгованість відповідачем не оплачена, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач у поданому відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на неякісний товар, на підтвердження чого останнім було надана претензію та протоколи випробувань, у зв`язку з чим останній вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар. Також відповідач, заперечуючи проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат, вказує на те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконане, в той час, як позивачем здійснено нарахування за період, який перевищує вказані 6 місяців.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з умов, укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже було зазначено судом вище, в матеріалах справи наявні докази належного виконання позивачем умов договору, а саме поставки товару на загальну суму 6122424,76 грн.

Проте відповідачем умови договору в частині своєчасної та повної оплати товару виконані не були.

Так, відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 2450844,18 грн.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем в повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на неякісний товар, що виключає обов`язок відповідачу здійснити оплату за поставлений товар, суд зазначає наступне.

В даному випадку на підтвердження неякісності товару, відповідачем було надано протоколи випробувань та претензію, направлену на адресу позивача.

Як вбачається з доданих до відзиву додатків, на підставі наданих 25.06.2020 року відповідачем зразків товару, а саме насіння озимого ріпаку/ соняшника, останній отримав протоколи випробувань в липні 2020, а саме: № 123, № 124 від 02.07.2020 та № 117 від 05.07.2020, тобто значно пізніше ніж направлялася відповідь на претензію вих. № 11/12 від 12.12.2019.

Крім того, невідповідність товару, яка начебто зазначена у відповіді на претензію не могла підтверджуватися такими Протоколами випробування, які з`явилися пізніше.

Також, із Протоколів випробувань вбачається, що Відповідачем для проведе випробувань надавався Акт відбору середніх проб насіння № б/н від 25.06.2020.

Однак, згідно п. 4.4. Договору поставки у випадку незгоди Сторін щодо якості Товару, призначається експертиза. Установа або організація, яка проводить експертизу, вибирається виключно за згодою сторін.

Між позивачем та відповідачем відсутня будь-яка домовленість щодо відбору зразків, проведення експертизи якості товару та вибору організації, яка проводить експертизу.

У зв`язку з чим, відбір наданих зразків та проведення експертизи без погодження з позивачем є безпідставним.

Крім того, в протоколах випробувань № 123, № 124 від 02.07.2020 та № 117 від 05.07.2020 зазначені об`єкти випробувань: насіння озимий ріпак (сорт Трійні, рік урожаю 2018, партії F0252С7СК021, F0252С7СЬЮ20) та насіння соняшнику (сорт Шаркс, рік урожаю 2016, партія № F0252Х6Р1144).

Однак, згідно видаткових накладних (що знаходяться в матеріалах справи) вбачається, що насіння озимого ріпаку та соняшнику партії № F0252Х6РП44 не є підставами даного спору.

Таким чином, зазначені Протоколи випробувань не є належними доказами, не стосуються предмету спору по даній справі та не підтверджують невідповідність якості отриманого відповідачем товару.

Також суд зазначає, що згідно п. 3.5. Договору поставки остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач повинен був здійснити до 15 листопада 2018 року, а відповідь на претензію направлено значно пізніше, а саме 12 грудня 2019 року. Таким чином, на момент настання дати оплати за отриманий товар, у відповідача були відсутні претензії щодо якості товару, проте вимоги щодо оплати товару виконані не були.

Отже, посилання відповідача не неякісний товар, як підставу не здійснення оплати за отримане насіння є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо заперечень відповідача стосовно помилкового зазначення у платіжних дорученнях договору від 22.02.2018 року, за яким здійснювалась оплата, то в даному випадку врахування їх позивачем лише зменшило заборгованість відповідача за спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання від 21.11.2017 року у розмірі 3671580,58 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 216953,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 255208,99 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо посилань відповідача на те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконане, в той час, як позивачем здійснено нарахування за період, який перевищує вказані 6 місяців, суд зазначає наступне.

В даному випадку позивачем нараховано до сплати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, які за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постановою від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 касаційну скаргу задовольнив, мотивуючи наступним.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже в даному випадку посилання відповідача на порушення позивачем строків нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 216953,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 255208,99 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Також, позивач заявив до стягнення з відповідача 70000,00 грн. адвокатських витрат.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В даному випадку на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, позивачем було надано наступні документи:

- довіреність № 2 від 03.08.2020 року;

- контракт № 22/03/2018-1 від 22.03.2018 року;

- рахунок № 07/09/20-1 від 07.09.2020 року на суму 4720 USD;

- ордер на оплату на суму 4720 USD;

- акт приймання-передачі № 1/20 від 22.12.2020 року.

Як вбачається із наданої представником позивача довіреності № 2, останньою ТОВ "Коссад Восток" уповноважує Пайове товариство "Профешил Партнер", адвоката Приліпу М.М., адвоката Білецького А.Л., адвоката Наконечну Н.О. та Лопугу О.В. діяти від імені ТОВ "Коссад Восток" у справах щодо стягнення грошових коштів з ПрП "НВФ "Юнітек".

В свою чергу контракт № 22/03/2018-1 від 22.03.2018 року був укладений між Пайовим товариством "Профешил Партнер" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Защита Бизнеса" (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з представництва юридичних, консультаційних, інформаційних та інших послуг.

Відповідно до п. 2.2 вищезазначеного контракту, об`єм послуг, а також кількість робочих годин, які необхідні для виконання цих послуг, визначаються замовником.

Відповідно до п. 5.2 вказаного контракту, вартість надання послуг визначається у рахунку. Валюта Контракту - долар США.

На виконання вищезазначеного контракту, 07.09.2020 року виконавцем було виставлено замовнику рахунок на оплату № 07/09/20-1 від 07.09.2020 року на суму 4720 USD (2360,00 USD*2), відповідно до якого виконавцем було надано замовнику послуги згідно контракту № 22/03/2018-1 від 22.03.2018 року:

- консультаційні та юридичні послуги у справі по стягненню грошових коштів з ПрП "НВФ "Юнітек" (складання позовної заяви та інших необхідних документів, подача документів в суд, супровід справи про стягнення коштів у суді).

Відповідно до ордеру на оплату від 09.09.2020 року, замовником було сплачено 4720 USD.

Також, 22.12.2020 року між Пайовим товариством "Профешил Партнер" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Защита Бизнеса" (виконавець) було підписано акт приймання-передачі № 1/20 про надання послуг, у відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв послуги згідно рахунку № 07/09/20-1 від 07.09.2020 року (консультаційні та юридичні послуги по судовим справам № 922/3127/20 та № 922/3128/20).

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного акту, об`єм послуг відповідав умовам контракту № 22/03/2018-1 від 22.03.2018 року.

Відповідно до п. 2.1 акту приймання-передачі вартість наданих послуг склала 4720,00 доларів США.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В даному випадку довіреністю № 2, позивачем було уповноважено Пайове товариство "Профешил Партнер", адвоката Приліпу М.М., адвоката Білецького А.Л., адвоката Наконечну Н.О. та Лопугу О.В. діяти від імені ТОВ "Коссад Восток" у справах щодо стягнення грошових коштів з ПрП "НВФ "Юнітек".

В той час, як контракт № 22/03/2018-1 від 22.03.2018 року у даній справі було укладено між Пайовим товариством "Профешил Партнер" та Адвокатським об`єднанням "Захист Бізнеса", тобто між особами уповноваженими на представництво інтересів позивача.

В даному випадку позивач не є стороною контракту за яким останній просить суд стягнути адвокатські витрати.

Крім того, суд також зауважує, що відповідно до наданого ордеру на оплату послуг адвоката, відповідна оплата здійснювалась Пайовим товариством "Профешил Партнер" згідно контракту № 22/03/2018-1 від 22.03.2018 року.

Тобто позивач по справі - ТОВ "Коссад Восток" не здійснював оплату адвокатських витрат та не є стороною контракту про надання адвокатських послуг.

В свою чергу, з аналізу норми ст. ст.126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В той час, як вже було зазначено вище, в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази, щодо укладання між позивачем - ТОВ "Коссад Восток" з Адвокатським об`єднанням "Захист Бізнеса" в якому працює адвокат Наконечна Н.О. контракту на представництва інтересів та відповідно відсутня домовленість між позивачем та АО "Захист Бізнеса" щодо гонорару адвоката, також в матеріалах справи відсутні докази, щодо безпосереднього укладання контракту позивачем з адвокатом Наконечна Н.О. на представництво інтересів в суді.

Також, суд приймає до уваги, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той час, як вказані докази в матеріалах справи також відсутні.

Отже єдиним доказом на представництво інтересів позивача у даній справі адвоката Наконечної Н.О. є довіреність № 2 від 03.08.2020 року, яка не може бути підставою для стягнення судових витрат на користь позивача, оскільки докази, визначені ст. 126 ГПК України позивачем до суду не надані.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адвокатських витрат в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в повному обсязі в розмірі 62156,15 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Юнітек" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 20А, код ЄДРПОУ 33901332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коссад Восток" (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, літера А, код ЄДРПОУ 38204309) 3671580,58 грн. основного боргу, 216953,97 грн. 3% річних, 255208,99 грн. інфляційні втрати та 62156,15 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коссад Восток" (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, літера А, код ЄДРПОУ 38204309);

Відповідач - Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Юнітек" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 20А, код ЄДРПОУ 33901332).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "26" січня 2021 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3128/20