Постанова

від 20.01.2021 по справі 625/220/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 625/220/18

провадження № 61-10904св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватне сільськогосподарське підприємство Кисівське ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 16 січня 2019 року у складі судді Лосєва Д. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (далі - ПСП Нове життя , позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , приватного сільськогосподарського підприємства Кисівське (далі - ПСП Кисівське , відповідач) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації/

Позов мотивований тим, що 30 травня 2008 року між ПСП Нове життя (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,1824 га кадастровий номер № 6323281200:02:000:0153, який був зареєстрований 13 серпня 2012 року № 632320004000378, строком на 5 років, тобто до 12 серпня 2017 року.

05 липня 2017 року ПСП Нове життя направило ОСОБА_1 лист - повідомлення про поновлення договору оренди з проєктом додаткової угоди, на який 25 липня 2017 року було надіслано відповідь від ОСОБА_1 про відмову у поновленні договору оренди, яка була обґрунтована бажанням самостійно використовувати земельну ділянку.

Протягом місяця після закінчення строку дії договору, ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжує використовувати спірну земельну ділянку.

Між тим, ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки із ПСП Кисівське , який зареєстровано 02 лютого 2018 року за № 24741529, що на думку позивача є грубим порушенням переважного права ПСП Нове життя як орендаря на поновлення договору оренди.

Посилаючись на положення Закону України Про оренду землі , зазначає, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржено до суду.

Отже, договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Кисівське з підстав, визначених статей 203 та 215 ЦК України, є недійсним.

На підставі викладеного просили:

визнати поновленим договір оренди земельної ділянки (6,1824 га кадастровий номер № 6323281200:02:000:0153) від 30 травня 2008 року, зареєстрований 13 серпня 2012 року № 632320004000378 на тих самих умовах, які були передбачені договором і на той час самий строк, тобто до 12 серпня 2022 року та визнати укладеною додаткову угоду в редакції наведеній нижче;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,1824 га кадастровий номер № 6323281200:02:000:0153, укладений між ПСП Кисівське та ОСОБА_1 , скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 16 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, у задоволені позову ПСП Нове життя відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендар скористався своїм правом та направив своєчасно листи-повідомлення про поновлення договору на новий строк, на що отримав відмову від орендодавця, а відтак, втратив своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ПСП Нове життя не доведено факт порушення його переважного права на поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ПСП Нове життя подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішенняКоломацького районного суду Харківської області від 16 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що власник землі своєю небросовісною поведінкою порушив вимоги чинного законодавства. Він взагалі не розглянув пропозицію позивача, а лише повідомив про заборону використання його земельної ділянки та самостійне її використання та в подальшому уклав договір оренди з новим користувачем.

Вказана недобросовісна поведінка ОСОБА_1 є неповагою до іншої сторони договору.

Рішення судів в повній мірі не відповідають висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, які були зроблені раніше по аналогічним справам.

Аргументи інших учасників справи

ПСП Кисівське надіслало відзив на касаційну скарги, який аргументовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а судові рішення постановлено відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування зазначили, що відсутність волевиявлення власника на поновлення попереднього договору оренди дає підстави для висновку про те, що ПСП Нове Життя втратили переважне права на поновлення договору оренди.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

27 червня 2019 року матеріали цивільної справи № 625/220/18 надійшли до Верховного Суду та 04 червня 2019 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі 625/220/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі 625/220/18 та зупинено касаційне провадження у справі 625/220/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Великою Палатою Верховного Суду 29 вересня 2020 року прийнято постанову у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), якою касаційну скаргу ТОВ Інтерагроінвест задоволено частково. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 13 червня 2018 року в частині вимог про визнання поновленими договорів оренди землі скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 13 червня 2018 року в частині стягнення суми судового збору скасовано, здійснено перерозподіл судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій. У частині вимог про визнання недійсними договорів оренди землі та договорів емфітевзису вказане рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі 625/220/18.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких підстав.

Суди встановили, що земельна ділянка площею 6,1824 га, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована за ОСОБА_1

30 травня 2008 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ППС Нове життя (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області площею 6,1824 га кадастровий номер № 6323281200:02:000:0153 терміном на п`ять років, дія якого починається з моменту державної реєстрації, договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Коломацкому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 серпня 2012 року за № 632320004000378.

В розділі 3 зазначеного договору оренди встановлено, що якщо до моменту закінчення терміну дії договору сторони не заявлять про припинення дії договору, цей договір вважається подовженим на такий саме термін та на таких самих умовах.

В пункті 5 розділу 10 договору оренди встановлено, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди.

Згідно акту прийому-передачі від 30 травня 2008 року Орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ПСП Нове життя прийняв земельну ділянку розміром 6,1824 га.

Актом від 30 травня 2008 року сторони договору визначили межі земельної ділянки в натурі.

30 червня 2017 року ПСП Нове життя , засобами поштового зв`язку, сповістило ОСОБА_1 про намір поновити договір оренди та запропонувало розглянути та підписати додаткову угоду від 30 червня 2017 року до договору оренди, додатком до цього листа повідомлення є додаткова угода від 30 червня 2017 року до договору оренди.

У відповіді на цей лист ОСОБА_1 повідомив ПСП Нове життя про те, що не має бажання поновлювати договір оренди землі від 30 травня 2008 року, з тієї підстави, що власник земельної ділянки, а також його родина прийняли рішення самостійно використовувати (обробляти) дану земельну ділянку, у зв`язку з чим заперечує у поновленні договору оренди.

01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Кисівське (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,1824 га, яка розташована на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області, кадастровий номер № 6323281200:02:000:0153.

Повідомленням від 01 березня 2018 року ПСП Нове життя , через засоби поштового зв`язку, сповістило ОСОБА_1 про необхідність укладання додаткової угоди до договору оренди, посилаючись на вимоги Закону України Про оренду землі , до листа повідомлення було додано додаткову угоду від 01 березня 2018 року.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) зазначено, що: у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що посівні роботи були розпочаті в серпні 2017 року, тобто отримавши лист відповідача ще в липні 2017 року від ОСОБА_1 про небажання продовжувати договірні відносини, позивач на свій розсуд вирішив продовжити використання спірної земельної ділянки, з метою збирання врожаю 2018 року, незважаючи на те, що строк дії договорів закінчувався саме у серпні 2017 року.

Отже, продовження користування землею після закінчення строку оренди, за умови отримання позивачем повідомлення зі змісту якого вбачалось волевиявлення ОСОБА_1 про небажання продовження оренди та вимоги повернення землі, не може слугувати підставою для поновлення дії орендних відносин між сторонами.

Тому, позивач втратив своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки.Переважне право орендаря не є порушеним, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 уклав договір оренди із ПСП Кисівське вже після закінчення дії договору оренди із ПСП Нове життя .

У передбачений договором (розділ 3) та статтею 33 Закону України Про оренду землі спосіб до закінчення дії договору, листом відповіддю на пропозицію позивача про продовження договірних відносин, відповідач повідомив про відсутність свого волевиявлення, в зв`язку з чим не була укладена додаткова угода та не погоджені її умови.

Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічні висновки міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 березня 2020 року у справі № 615/565/18-ц (провадження № 61-13502св19 ), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 615/516/18 (провадження № 61-13734св19 ), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 615/585/18 (провадження № 61-8844св19 ).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя залишити без задоволення.

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 16 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук