Справа № 466/8488/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судових засідань Лань М.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про заборону вчиняти дії, -
у с т а н о в и в :
позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить заборонити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також будь-якій іншій фізичній та юридичній особі в майбутньому встановлювати дерев`яні, металеві, пластикові, а також виготовлені з будь-якого іншого матеріалу (в т.ч. стаціонарні чи мобільні) конструкції висотою вище 1 метра від землі та на відстані ближче 5 метрів від тильної стіни житлового будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є співвласницею житлового будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вікна кухні (№3-2 на Плані Технічного паспорту) та житлової кімнати (№3-5 на Плані Технічного паспорту) єдині зі всіх вікон належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_1 виходять на тильну сторону житлового будинку. Це зумовлено тим, що належна їй частина житлового будинку була добудована до існуючого будинку у 1996-1999 роках, як самовільне будівництво, яке в подальшому було узаконене. Решта належних їй приміщень її частини житлового будинку, розташованих у тильній стороні, мають спільну стіну із будинком АДРЕСА_2 , що належить відповідачам, а тому жодних вікон немає.
Земельна ділянка, на якій розташований будинок відповідачів становить загальну площу 257,1 кв.м. Дана земельна ділянка за ними не зареєстрована, проте вони обгородили її сіткою. А частина, на яку виходять її вікна постійно захаращена.
Позивач стверджує, що відповідачі постійно загромаджують земельну ділянку саме перед її вікнами першого поверху всякими побутовими відходами, спалюють їх на цьому ж місці, а 03.04.2019 року встановили дерев`яний щит на зовнішню сторону її вікна першого поверху, який закриває приблизно 2/3 віконного пройому та перешкоджає доступу денного світла у житлове приміщення. На неодноразові прохання про припинення самоправства відповідачі не реагують. У зв`язку із чим змушена звернутися до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги заперечують в повному обсязі. В обґрунтування покликаються на те, що позивачем не долучено допустимих доказів того, що саме вони встановили дерев`яний щит перед вікном позивача. Також покликаються на те, що в позивача немає жодних підстав вважати, що дії відповідачів в майбутньому призведуть до порушення її права власності. Просять в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечила, просила відмовити у задоволенні позову, покликаючись на ті ж обставини, які наведенні у відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, зокрема пояснила, що у зв`язку із тим, що відповідачі встановили дерев`яний щит перед її вікнами, в приміщення кімнати поступає мало денного світла, крім того, це єдине вікно кухні. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В подальшу у судові засідання не з`являлася.
Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, покликаючись на аргументи, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, зазначивши, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що саме відповідачі встановили перед її вікнами дерев`яний щит. Також вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту її прав, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_3 звернувшись до суду із позовною заявою просить заборонити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також будь-якій іншій фізичній та юридичній особі в майбутньому встановлювати дерев`яні, металеві, пластикові, а також виготовлені з будь-якого іншого матеріалу (в т.ч. стаціонарні чи мобільні) конструкції висотою вище 1 метра від землі та на відстані ближче 5 метрів від тильної стіни житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 2 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливого порушення, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права. В даному випадку позивач зобов`язаний довести існування реальної небезпеки порушення його права власності в майбутньому, ким такі порушення вчинені та чи в майбутньому можуть бути вчинені. Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі №61/29674св18.
Позивач подаючи позовну заяву до суду, серед іншого просить заборонити іншій фізичній та юридичній особі в майбутньому встановлювати дерев`яні, металеві, пластикові, а також виготовлені з будь-якого іншого матеріалу (в т.ч. стаціонарні чи мобільні) конструкції висотою вище 1 метра від землі та на відстані ближче 5 метрів від тильної стіни житлового будинку АДРЕСА_1 . Разом з тим, позивачем не уточнено яким саме фізичним чи юридичним особам потрібно заборонити вчиняти певні дії і чому вона вважає, що є реальні обстави вважати, що її право може бути порушене в майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, те, що ОСОБА_3 не навела підстав, з яких би вбачалося, що дії відповідачів в майбутньому призведуть до порушення її права власності суд приходить до висновку, що нею обрано невірний спосіб захисту свої прав.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з п.п.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таки й же висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №910/7164/19 від 28.05.2020 року.
В ході судового розгляду встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
На підставі Договору дарування від 28.04.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №455, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірник І.А. ОСОБА_3 отримала у дар від ОСОБА_8 30/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 3-1/18,4 кв.м. - хол; 3-2/16,1 кв.м. - кухня; 3-3/5,8 кв.м. - санвузол; 3-4/2,9 кв.м. - пральня; І/19,2 кв.м. - гараж; ІІ/2,9 кв.м. -комірка; 3-5/22,5 кв.м. - житлова; 3-6/10,8 кв.м. - житлова; 3-7/1,3 кв.м. - вбиральня; 3-8/20,0 кв.м. - житлова; 3-9/3,6 кв.м. - коридор; 3-10/8,8 кв.м. - коридор.
У спільному користуванні між співвласниками знаходяться ворота, позначені літерою №1, хвіртка, позначена №2, огорожа, позначена №3, огорожа, позначена №4, вимощення, позначене І.
Житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці, площею 0,0549 га, яка відповідно до Ухвали 9-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів №621 від 27.04.2000 року передана у приватну власність ОСОБА_8 за цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 про що 27.07.2000 року видано Державний акт на право приватної власності на землю Ш-0ЛВ №031061.
Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4610137500:03:002:0067.
Позивач покликається, що вікна кухні (№3-2 на Плані Технічного паспорту) та житлової кімнати (№3-5 на Плані Технічного паспорту) це єдині зі всіх вікон належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_1 , і вони виходять на тильну сторону житлового будинку.
З матеріалів справи вбачається, що вказана частина житлового будинку АДРЕСА_1 була добудована до існуючого будинку як самовільне будівництво, яке в подальшому було узаконене, що стверджується наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста від 20.06.2002 року №1610/420-07, відповідно до якого затверджено Акт державної технічної комісії від 18 червня 2002 року про готовність до експлуатації житлового будинку, після реконструкції з розширенням за рахунок добудови та надбудови на АДРЕСА_1 , здійсненої гр. ОСОБА_8 на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації №190 від 07.02.1996 року і №1073 від 07.09.1999 року та проектної документації, погодженої Головним управлінням архітектури і містобудування.
Вікна кухні (№3-2 на Плані Технічного паспорту) та житлової кімнати (№3-5 на Плані Технічного паспорту) належної ОСОБА_3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 виходять на земельну ділянку вільну від забудови, до якої примикає житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на земельній ділянці, на якій розміщено житловий будинок АДРЕСА_2 відповідачі саме під вікнами належної їй частини будинку складають сміття, будівельні відходи, а також встановили дерев`яний щит, який займає 2/3 віконного пройму та перешкоджає доступу денного світла.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З листа Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20.05.2019 року №36-1968, вбачається, що представниками районної адміністрації та ЛКП Варшавське-407 13.05.2019 року проведено обстеження прилеглої території будинку АДРЕСА_2 , якими підтверджено факт встановлення дерев`яного щита на вікно першого поверху будинку АДРЕСА_1 , що понижує інсоляцію житлового приміщення. При цьому співвласники будинку АДРЕСА_2 не реагують на прохання забрати щити.
Відповідачі в свою чергу не заперечують того факту, що дерев`яний щит дійсно встановлений під вікном позивача, проте заперечують покликання ОСОБА_3 , що це вони чи за їхньою вказівкою встановили щит.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стверджують, що вони є інвалідами першої групи підгрупи Б та потребують постійного стороннього догляду, що стверджується довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №313859 та №309529 відповідно. Зазначають, що при наявності таких захворювань вони не могли встановити дерев`яний щит.
Суд не бере до уваги таких показів відповідачів, оскільки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Відповідно до архівного витягу від 04.06.2019 року №954/01-36вих. Рішення №1627 Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 31.10.1953 року за будинковолодінням по АДРЕСА_2 закріплена земельна ділянка площею 338,5 кв.м.
Крім того, з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 вбачається, що подвір`я загороджено огорожами, позначеними на Схематичному плані земельної ділянки за №3 (металева сітка в металевих стовпах, площею 40,7 кв.м.) та №4 (дерев`яний штахетник, площею 9,6 кв.м.) та встановлено дві хвіртки позначеними на Схематичному плані земельної ділянки за в„–1 та №5, а також воротами - №2.
Крім того, факт огородження подвір`я будинку АДРЕСА_2 стверджується наявними в матеріалах справи фотографіями.
З вищевказаного вбачається, що вільного доступу на подвір`я будинку АДРЕСА_2 окрім відповідачів ніхто немає. А тому суд вважає, що лише відповідачами могло бути поставлено щит та будівельне сміття біля вікон позивача.
Системний аналіз норм матеріального права дає підстави вважати, що суть добросусідства полягає в тому, що сусіди повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власники (користувачі) суміжних ділянок зазнають найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Суд приходить до висновку, що з метою усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_3 права користування своїм майном, та дотримання відповідачами правил добросусідства слід зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 прибрати дерев`яний щит та будівельні матеріали з прибудинкової території по АДРЕСА_2 , які закривають вікно першого поверху будинку АДРЕСА_1 . А, відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Оскільки під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є інвалідами першої групи, судовий збір слід стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
позов задовольнити частково.
Зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 прибрати дерев`яний щит та будівельні матеріали з прибудинкової території по АДРЕСА_2 , які закривають вікно першого поверху будинку АДРЕСА_1 .
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з моменту складення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 26 січня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_6 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О. І. Баєва
Суд | Шевченківський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2021 |
Оприлюднено | 27.01.2021 |
Номер документу | 94406134 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд м.Львова
Баєва О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні