Постанова

від 25.01.2021 по справі 523/13237/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1936/21

Номер справи місцевого суду: 523/13237/18

Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дрішлюка І.А.,

у судовому засіданні переглянув апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Махачкалинська-5 на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Махачкалінська-5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходилася справа за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Махачкалінська-5 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття приміщень квартири.

24 січня 2020 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, стягнуто з ОСББ Махачкалінська-5 завдану майнову шкоду у розмірі 41 310 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 гривень. Судом при ухваленні зазначеного рішення не було вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу, а саме: суд не вирішив питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 23 400 гривень.

В судове засідання з розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення суду, адвокат позивача не з`явився, разом з цим, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що заяву про ухвалення додаткового рішення підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року заяву адвоката Довженко О.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено. Суд стягнув з Об`єднання Співвласників Багатоквартирних Будинків Махачкалинська-5 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 400 гривень.

В апеляційній скарзі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Махачкалинська-5 просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 25 січня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

У частині 1 статті 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у частинах 2 та 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Суд стягнув з ОСББ Махачкалінська-5 завдану майнову шкоду у розмірі 41 310 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 гривень.

На підтвердження розрахунку вартості правничої допомоги, позивач надала суду розрахунок №01/20 від 15.12.2019р., згідно якого, по справі №523/13237/18 виконані наступні роботи: 1. зустріч та усна консультація з клієнтом - 2 500 грн., 2. ознайомлення з матеріалами справи - 3 000 грн., 3. представництво інтересів у суді першої інстанції - 7 000 грн., 4. витрати на транспорт, канцелярію та поштові відправлення - 2 400 грн., 5. складання позовної заяви - 6 000 грн., 6. складання заяв та клопотання, пов`язаних з розглядом справи №523/13237/18 - 2500 грн., всього виконано робіт на загальну суму 23 400 гривень (а.с. 5).

На підтвердження сплачених послуг, до акту виконаних робіт, надано квитанції прибуткового касового ордеру №111/19 від 15.12.2019р. про сплату 23 400 гривень. (а.с. 8).

Задовольняючи заяву адвоката Довженка О.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак в порушення положень статей 12, 81, 270 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин справи та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 представляє адвокат Довженко О.Ю. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №2327 від 14.09.2012р.) на підставі ордеру серія ОД №418817 від 26.04.2019р. (а.с. 4).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (у редакції на час укладення договору) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) (далі - Закон) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до статті 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики (у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини . Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовим висновком викладеним у додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18: Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року , згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна та інші проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції адвокат Довженко Олексій Юрійович в інтересах позивачки ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу ОСББ Махачкалинська-5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року та на підтвердження розрахунку вартості правничої допомоги надав суду розрахунок № 10/20 від 20.03.2020 року, згідно якого по справі №523/13237/18 виконані наступні роботи: 1. зустріч та усна консультація з клієнтом - 2500 грн., 2. ознайомлення з матеріалами справи - 3000 грн., 3. представництво інтересів у суді першої інстанції - 7 000 грн., 4. витрати на транспорт, канцелярію та поштові відправлення - 2 400 грн., 5. складання позовної заяви - 6000 грн., 6. складання заяв та клопотання, пов`язаних з розглядом справи 523/13237/18 - 2 500 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 3000 грн., всього виконано робіт на загальну суму 26 000 гривень (т. 2, а.с. 75-78, 83).

Під час розгляду даної заяви адвоката Довженко Олексія Юрійовича в інтересах позивачки ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу було надано аналогічний розрахунок витрат на правничу допомогу за виключенням робіт про складання відзиву на апеляційну скаргу на зальну суму 23 400 гривень.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року по справі №523/13237/18 у задоволенні вимог адвоката Довженка О.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

При цьому, Одеський апеляційний суд виходив з наступного висновку: відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Між тим, матеріали справи не містять договору/копії договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Довженком О.Ю. та ОСОБА_1 , що не дає як апеляційному суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості останніх щодо розміру адвокатського гонорару.

Зокрема вказана в попередньому абзаці даної постанови відсутність договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Довженком О.Ю. та ОСОБА_1 , має наслідком відмову у задоволенні клопотання адвоката Довженка О.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу .

Тому, заява адвоката Довженка О.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є незаконною та необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки вже була розглянута Одеським апеляційним судом при ухваленні постанови від 23 липня 2020 року й залишена без задоволення.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 89, 270 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції й ухвалення постанови про відмову у задоволенні заяви адвоката Довженка О.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України .

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Махачкалинська-5 задовольнити, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву адвоката Довженка Олексія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України .

Повний текст судового рішення складено: 25 січня 2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дрішлюк

Р.Д.Громік