Постанова

від 21.01.2021 по справі 664/730/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 664/730/20 Головуючий в І інстанції Савчак С.П.

Номер провадження 22-ц/819/336 / 2021 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарСікора О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Крамчаніна Олександра Вячеславовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Савчака С.П від 30 вересня 2020 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Олешківська державна нотаріальна контора Херсонської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визначити йому додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті його бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 зробила заповіт на його матір ОСОБА_4 та його дядька ОСОБА_1 . Його матір ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ще за життя ОСОБА_3

27.02.2020 року він довідався від Раденської селищної ради про існування заповіту, складеного ОСОБА_3 , у якому до складу спадкоємців включено і його матір. До цього часу відповідач ОСОБА_1 казав йому, що заповіт складено на лише його ім`я. Зазначає, що через незнання про існування заповіту та неповідомлення нотаріусом про його право на подання заяви про прийняття спадщини він пропустив строк для подання відповідної заяви.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2020 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Раденськ Олешківського району Херсонської області, в два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Крамчанін О.В., який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу та, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що на спадкування за заповітом не поширюється інститут спадкування за представництвом, а для таких випадків існує окремий порядок спадкування, встановлений ст.1244 ЦК України. ОСОБА_3 не скористалася своїм правом, передбаченим ст.1244 ЦК України, ні до смерті ОСОБА_4 , ні після. Також не погоджується з твердженням позивача про те, що останній дізнався про наявність заповіту лише 27.02.2020 року, оскільки йому було достеменно відомо про існування заповіту та він неодноразово повідомляв відповідачу про те, що його не цікавить зазначене в заповіті майно.

Крім того вказує, що незважаючи на те, що 27.02.2020 року позивачу вже офіційно було повідомлено про те, що частина спадщини залишилась неохопленою заповітом, до суду останній звернувся 18.03.2020 року, а до нотаріальної контори - лише 25.06.2020 року, тобто зі спливом часу в чотири місяці, а після смерті ОСОБА_3 пройшов рік та три місяці, що свідчить про відсутність у позивача наміру приймати спадщину.

На думку апелянта, позивачем не доведено поважність причин пропуску шести місячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки його доводи не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У судовому засіданні адвокат Крамчанін О.В. та ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник до суду апеляційної інстанції не з`явились, просили розглядати справу за їх відсутності, апеляційну скаргу не визнали, вважали, що є підстави залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012 року ОСОБА_3 складено заповіт відносно всього її майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рівних частинах кожному (а.с.11).

ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається зі свідоцтва про смерть, виданого 08.04.2015 року Відділом РАЦС Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції у Херсонській області (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 13.02.2020 року Олешківським районним відділом РАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса).

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про одруження, згідно якому ОСОБА_6 після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.29-30).

Листом Раденської сільської ради Олешківського району Херсонської області від 27 лютого 2020 року, вих.№ 06-13/128 адвокату Карпухіну Ю.Ю. повідомлено, що ОСОБА_3 складено заповіт відносно всього її майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в рівних частинах кожному, та надано йому копію заповіту.

22 червня 2020 року ОСОБА_2 було подано заяву до Олешківської державної нотаріальної контори з повідомленням про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 за правом представлення після матері ОСОБА_4 , та проханням роз`яснити порядок прийняття спадщини, а також вказати розмір частки у спадщині, на яку він має право за законом. 24 червня 2020 року вказана заява направлена до Олешківської державної нотаріальної контори і наступного дня отримана адресатом (а.с.65-67).

Листом Олешківської державної нотаріальної контори Херсонської області № 375/02-14 від 01.07.2020 року ОСОБА_2 повідомлено про заведення спадкової справи № 208/2019 року після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмовлено в наданні іншої інформації, оскільки він не є спадкоємцем після неї (а.с.87).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1268 , 1269 , 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час прийняття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положення статті 1272 ЦК України передбачають право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, звернутися до суду з позовом для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку, дослідженню підлягає поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, установленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що йому не було відомо про існування заповіту на ім`я його матері. Його дядько ОСОБА_1 повідомив його про те, що заповіт складено лише на його ( ОСОБА_1 ) ім`я.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки йому не було відомо про те, що заповіт, складений його бабою ОСОБА_3 стосувався не лише його дядька ОСОБА_1 , але і його матері - ОСОБА_4 . Про зміст вказаного заповіту він довідався 27.02.2020 року та саме з цього часу визначився, що має право на спадкування за законом за правом представлення, як син померлої ОСОБА_4 .

Таким чином, суд прийняв до уваги виключно арґументи позивача та послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 року у справі №565/1145/17.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам, встановленим у справі та нормам матеріального права, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції залишив поза увагою викладені вище положення цивільного процесуального законодавства, та незважаючи на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач не визнавав позов, суд не з`ясував обставини у справі, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до нотаріуса або отримати інформацію з Раденської сільської ради, на яку посилався позивач, у шестимісячний строк, хоча у даному спорі ці обставини підлягали обов`язковому з`ясуванню.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (частина перша статті 1245 ЦК України).

Колегія суддів вважає недоречним посилання районного суду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 26.06.2019 року у справі №565/1145/17 про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки обставини у вказаній справі є відмінними від тих, що у справі, яка на даний час переглядається.

Так, на відміну від справи, на яку послався районний суд, у справі за позовом ОСОБА_2 при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини не підлягає врахуванню фундаментальний принцип спадкового права про свободу заповіту, оскільки позивач спадкує за законом, а не за заповітом .

Доводи позивача про те, що він не знав про існування заповіту на ім`я його матері, на думку колегії суддів, не вказують на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не встановлені обставини, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до нотаріуса .

Враховуючи те, що позивачу було відомо про смерть своєї бабусі та він мав об`єктивну можливість завчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не зробив цього внаслідок власної недбалості, у суду першої інстанції не було підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

З наведених підстав суд апеляційної інстанції скасовує оскаржуване рішення суду та постановляє нове, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Крамчаніна Олександра Вячеславовича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 вересня 2020 року скасувати і постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко

Повний текст постанови складений 26 січня 2021 року.

Суддя О.М. Полікарпова